4 Припущення, покладені в основу аналізу взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток”.

Застосовуючи аналіз взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток”, необхідно мати на увазі наступні припущення.

1 Інші фактори (окрім загальних витрат, обсягу діяльності та прибутку) є незмінними.

Припускається, що дохід, маржинальний дохід та змінні витрати на одиницю продукції є постійними величинами. Загальний дохід і змінні витрати змінюються тільки під впливом обсягу реалізації.

Якщо ж відбуваються зміни у продуктивності виробництва, технології тощо, то це може потягнути за собою зміну вказаних вище постійних показників. Тому на стадії планування необхідно здійснити розрахунки для декількох варіантів розвитку подій.

2 Один вид продукції або постійна комбінація продажу.

Аналіз застосовується тільки за умов, що в майбутньому буде вироблятись один вид продукції або стала комбінація декількох видів продукції. Якщо передбачається зміна комбінації, то необхідно здійснити відповідний перерахунок.

3 Прибуток обчислюється на основі калькулювання змінних витрат.

Якщо підприємство застосовує метод калькулювання повних витрат, то аналіз “витрати-обсяг-прибуток” можна застосовувати тільки у випадку, коли не відбувались зміни у залишках товарних запасів.

Якщо обсяги виробництва і реалізації не збігаються, то точка беззбитковості буде залежати від таких факторів:

• фактичний обсяг продажу;

• фактичний обсяг виробництва;

• обсяг виробництва, на основі якого було встановлено ставку розподілу постійних загальновиробничих витрат.

При калькулюванні повних витрат для обчислення точки беззбитковості у натуральному виразі можна скористатись наступною формулою:

=(5.21)

4 Загальні змінні витрати і дохід від реалізації – лінійна функція випуску

Варто пам’ятати, що лінійний зв’язок між змінними витратами, доходами зберігається тільки в межах релевантного діапазону. Це ж стосується і незмінності постійних витрат. застосування аналізу за межами релевантного діапазону може призвести до хибних результатів, оскільки порушуються взаємозв’язки між обсягом, витратами і доходом.

5. Витрати можна точно розподілити на змінні та постійні.

Точність аналізу великою мірою залежить від того, наскільки точно розділено витрати на змінні і постійні, оскільки саме на цьому ґрунтується калькулювання змінних витрат. В той же час, як відомо, здійснити такий розподіл не завжди вдається точно через існування змішаних витрат.

ТЕМА 6

АНАЛІЗ РЕЛЕВАНТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

1 Процес прийняття рішення і релевантність даних обліку.

2 Аналіз альтернативних рішень.

3 Оптимальне використання ресурсів за умов обмежень.

1 Процес прийняття рішення і релевантність даних обліку.

Рішення, які приймає управлінський персонал, можуть стосуватись як довгострокових перспектив розвитку підприємства, так і поточних проблем.

Довгострокові (стратегічні) рішення пов’язані з досягненням цілей у віддаленому майбутньому і які потребують здійснення конкретних дій вже сьогодні або найближчим часом.

Такі рішення найчастіше приймаються щодо інвестицій у розширення виробничих потужностей, опанування нових ринків, розробки нових видів продукції тощо.

Короткострокові (поточні, операційні) рішення пов’язані із використанням ресурсів у процесі поточної діяльності.

В основному поточні рішення стосуються ціни та обсягу реалізації продукції, прийняття спеціальних замовлень, скорочення або розширення виробництва тощо.

Прийняття рішення – це вибір з декількох альтернативних варіантів дій такого варіанту, який забезпечує досягнення поставленої мети якнайкращим чином.

Процес підготовки і прийняття рішень відбувається в декілька етапів:

1) Вибір мети (постановка проблеми)

Вибір конкретної мети і постановка проблем, які треба подолати при її досягненні, залежить від сфери і умов діяльності підприємства. Найчастіше метою підприємства є максимізація прибутку.

2) Визначення можливих варіантів дій для досягнення поставленої мети

Передбачає розгляд всіх можливих варіантів дій. На практиці розглядають тільки декілька можливих альтернатив через обмеженість у часі.

3) Збір облікової інформації про можливі альтернативи дій

Роль бухгалтера у процесі підготовки рішення полягає у своєчасному забезпеченні менеджера достовірною і релевантною інформацією.

Релевантна інформація – це така інформація, яка може вплинути на рішення менеджера. Таким чином, бухгалтер з облікових даних повинен відібрати тільки ту частину інформації, яка необхідна для прийняття конкретного рішення.

Окрім того, дані повинні бути передані вчасно (тобто оперативно) і бути достовірними (не містити помилок, упереджених суджень тощо).

Різні типи управлінських рішень вимагають різних даних. Наприклад, для формування ціни необхідні дані про повну собівартість продукції, а для визначення точки беззбитковості краще скористатись даними про собівартість за змінними витратами.

4) Аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів

Релевантні показники становлять кількісний елемент релевантної інформації. Проте в процесі прийняття рішення слід зважати і на якісні фактори. Наприклад, розглядаючи вибір транспорту для доставки товару слід аналізувати не тільки суму витрат, але й швидкість доставки, можливість пошкодження товару тощо.

5) Прийняття рішення

На основі проведеного аналізу альтернатив обирається найкращий для даного випадку варіант.

Оскільки значна частина рішень пов’язана з аналізом витрат і доходів, то зупинимось на розгляді релевантних витрат і доходів більш детально.

Релевантні витрати і доходи – такі, що можуть бути змінені внаслідок прийняття того чи іншого рішення.

Важливо зауважити, що релевантними є тільки ті витрати і доходи, які виникнуть у майбутньому. Минулі показники вже не можуть бути змінені, тому вони вже нерелевантні.

Наприклад, розглядається можливість заміни старого обладнання новим. Вартість придбання старого обладнання – нерелевантні витрати, так як кошти вже було витрачено у попередніх звітних періодах.

Проте вартість нового обладнання і дохід від реалізації старого – релевантні показники, так як вони стосуються майбутніх операцій.

Слід пам’ятати, що не всі майбутні витрати і доходи є релевантними. Якщо вони є однаковими для всіх альтернатив, то це нерелевантні показники.

Наприклад, розглядається питання: “Придбавати обладнання чи купувати?”. Витрати на доставку і монтаж цього обладнання будуть однаковими, тому є нерелевантними.

Таким чином, релевантними є такі витрати і доходи, якщо вони:

• можуть виникнути у майбутньому;

• різні для різних альтернативних рішень.

Нерелевантними є такі доходи і витрати, що:

• вже виникли у минулому;

• можуть виникнути у майбутньому, але однакові для різних альтернативних рішень.

Визначаючи релевантні витрати, слід враховувати не тільки дійсні витрати, але й альтернативні (втрачені вигоди).

Припустимо, підприємство розглядає два варіанти вкладення вільних коштів: придбати нерухомість та здати його в оренду або придбати акції та одержувати за ними дивіденди.

Релевантні витрати для кожного з варіантів наведено у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Розрахунок релевантних витрат

Вид витрат	Варіант 1: придбання нерухомості та здавання в оренду	Варіант 2: придбання акцій та одержання дивідендів
Дійсні витрати	Вартість нерухомості	Вартість акцій
Альтернативні витрати	Втрата доходу від дивідендів	Втрата орендних платежів
Усього: релевантні витрати	Релевантні витрати за варіантом 1	Релевантні витрати за варіантом 2

Визначення і оцінка величини релевантних витрат і доходів залежить від конкретної ситуації та ускладнюється наявністю великої кількості варіантів.

Розглянемо обчислення релевантних витрат за даними прикладу.

Приклад.

Підприємство розглядає два варіанти: продати старе обладнання негайно за 10000 грн. або прийняти ще одне замовлення на виготовлення унікальних деталей, які можуть бути виготовлені тільки на цьому обладнанні (термін виконання замовлення 1 рік).

Обладнання було придбане за 50000 грн. 10 років назад, сума річної амортизації складає 3000 грн.

Після виконання замовлення обладнання можна буде реалізувати за 8000 грн.

Для виконання замовлення необхідно 2 види матеріалів:

• матеріал А вже є на складі (вартість залишку 6000 грн.). На виготовлення інших виробів його використати неможливо, але можна реалізувати за 7000 грн.

• матеріал Б: на складі відсутній, тому необхідно додатково закупити на суму 5000 грн.

Обчислимо релевантні витрати за варіантом “прийняти замовлення”.

1 Первісна вартість (50000 грн.) та накопичена амортизація за 10 років у сумі 30000 грн. є нерелевантними витратами, оскільки це витрати, понесені у минулому.

2 Релевантними витратами щодо обладнання є тільки втрата виручки від його реалізації: 10000-8000=2000 грн.

3 Аналогічно, нерелевантними є витрати на придбання матеріалу А. Проте релевантною є втрата вигоди від продажу у сумі 1000 грн. (7000 грн. - 6000 грн.).

Зауважимо: якби підприємство не мало можливості реалізувати матеріал А, то за ним не було б релевантних витрат.

4 Витрати на придбання матеріалу Б є релевантними, так як придбаємо їх спеціально для виконання замовлення: 5000 грн.

Усього релевантних витрат за варіантом “прийняти замовлення”: 8000 грн.

Аналогічно до матеріальних витрат аналізують витрати на оплату праці:

• зарплата кваліфікованих постійних працівників, які не були на даний момент задіяні для виконання інших робіт, є нерелевантними витратами;

• зарплата кваліфікованих постійних працівників, які були на даний момент задіяні для виконання інших робіт, є релевантними альтернативними витратами, адже їх відлучають від виконання іншого завдання, в результаті якого могла бути одержана вигода;

• зарплата тимчасових працівників, які найняті спеціально для виконання додаткового замовлення – дійсні релевантні витрати.