18. Ситуація розвитку молодшого школяра. Навчальна діяльність як провідна у молодшому шкільному віці. Новоутворення у молодшому шкільному віці. Фактори, що впливають на їх виникнення

Ситуація розвитку молодшого школяра

Молодший шкільний вік охоплює період життя дитини від 6 (7) до 10 (11) років. Цей віковий період завершує етап дитинства. Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку – початком навчання у школі. Відбувається перебудова усіх стосунків дитини з оточуючими? і вона займає нову соціальну позицію в системі відносин: вчорашній дошкільник стає учнем, членом класного і шкільного колективів. На зміну ігровій діяльності приходить нова провідна діяльність – навчальна, яка є обов’язковою. У молодшого школяра з’являються нові постійні обов’язки, пов’язані з навчанням: від дитини вимагають організованості, дисциплінованості, відповідальності за свої вчинки, за виконання правил поведінки. Спочатку дитина більше захоплена навчанням, недостатньо вступає в контакт з однолітками, а на взаємовідносини між молодшими школярами суттєво впливає ставлення вчителя до конкретного учня. Характерною ознакою взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів (сидять за однією партою, живуть в одному будинку тощо). У молодшому шкільному віці система взаємин «дитина – дорослий» диференціюється на системи «дитина – вчитель» і «дитина – батьки». Найавторитетнішою фігурою стає вчитель. Взаємовідносини молодшого школяра з першим учителем починають визначати ставлення до нього батьків та однолітків, а вчитель стає для дитини уособленням усіх вимог суспільства.

Навчальна діяльність як провідна у молодшому шкільному віці

Провідною діяльністю молодших школярів стає навчальна діяльність, яка суттєво змінює мотиви їх поведінки та відкриває нові джерела розвитку пізнавального й особистісного потенціалу. Вона опосередковує систему стосунків молодшого школяра з навколишнім світом, а також зумовлює розвиток нових якостей особистості, відсутніх у дошкільному віці. В процесі навчання розвивається пізнавальна сфера молодшого школяра (всі процеси поступово стають довільними), посилюється свідома регуляція поведінки (розвивається здатність до самоконтролю), створюються умови для особистісного розвитку дитини (розвивається самооцінка, рефлексія, з’являються нові інтереси тощо). Включаючись у нову для них учбову діяльність, діти поступово звикають до її вимог, але необхідна достатня кількість часу, щоб молодші школярі повною мірою нею опанували. На відміну від дошкільного віку, де дитина засвоює знання в ігровій формі, учбова діяльність безпосередньо спрямовується на засвоєння культурно-історичного досвіду людства, а її продуктом є знання, уміння, навички, які молодші школярі здобувають у навчально-виховному процесі. Особливість учбової діяльності полягає в тому, що її результатом є зміна і розвиток самого учня. Молодший школяр поступово починає усвідомлювати себе суб’єктом даної діяльності, який змінюється в процесі навчання. Це спонукає дитину до рефлексії та оцінки власних навчальних дій.

У структурі учбової діяльності виділяють такі складові: учбову задачу (ситуацію), учбову дію, дію контролю (який поступово переходить у самоконтроль) і дію оцінки (що поступово переходить у самооцінку).

Учбові ситуації характеризуються тим, що школярі в процесі навчання засвоюють загальні способи виділення властивостей понять або рішення конкретних практичних задач. Робота школярів в учбових ситуаціях складається з учбових дій, за допомогою яких діти засвоюють і відтворюють зразки загальних способів рішення задач. Учбові дії можуть виконуватися як у предметному, так і в розумовому плані. Ефективність навчання перевіряється завдяки застосуванню дій контролю (співвіднесення учбових дій з поданими зразками). Спочатку провідна роль в організації контролю належить учителю, та поступово на цій основі формується самоконтроль учнів за процесом засвоєння знань. Контроль тісно пов’язаний з оцінкою, яка фіксує ступінь відповідності (невідповідності) результатів засвоєння знань, умінь і навичок вимогам навчальної програми. Спочатку оцінку теж виставляє вчитель, однак з появою в учнів самоконтролю оцінка переходить у самооцінку.

Структура учбової діяльності складається поступово. Складнішими стають її цілі, які визначаються змістом шкільного навчання. Оволодіння цілями вимагає не лише активності, а й формування в учнів нових дій, найважливішими серед яких є мисленнєві та мовні, необхідні для усвідомлення навчального завдання, розуміння його змісту, розкриття внутрішніх та причинно-наслідкових зв’язків об’єктів пізнання тощо. Їм підпорядковуються мнемічні, уявні, практичні та інші дії. Збагачується мотивація учбової діяльності школярів. Розвиваються пізнавальні інтереси, зацікавленість не лише процесом, а й змістом навчання, усвідомлення необхідності виконання навчальних завдань, почуття обов’язку, відповідальності перед вчителем і батьками.

Упродовж молодшого шкільного віку спостерігається певна динаміка ставлення дітей до навчання. Спочатку молодші школярі надають перевагу навчанню як суспільно-корисній діяльності взагалі, потім їх приваблюють окремі види навчальної роботи (читання, письмо, малювання тощо). Пізніше вони прагнуть самостійно перетворювати конкретні практичні завдання на навчально-теоретичні, зацікавлюючись внутрішнім змістом учбової діяльності.

Новоутворення молодшого шкільного віку. Фактори, що впливають на їх виникнення

Під впливом і в процесі учбової діяльності формуються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія. Завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівня розвитку, необхідного для подальшого навчання у середній школі.

Довільність психічних процесів виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити способи їх досягнення, долаючи труднощі та перешкоди. Під впливом вимог, які ставить перед школярем нова провідна діяльність (навчальна), дитина навчається керувати власною поведінкою, психічними процесами, навчається діяти на основі заданих зразків і підкоряти свої бажання необхідним правилам.

Внутрішній план дій – це здатність планувати і виконувати дії «про себе», у внутрішньому плані. В процесі рішення учбових задач молодший школяр відшуковує найкращі шляхи їх розв’язання, підбирає і співставляє варіанти дій, планує їх порядок і засоби реалізації. Чим більше і старанніше він буде виконувати подібні дії, тим краще і ефективніше зможе контролювати виконання завдань і тим успішніше сформується у молодшого школяра внутрішній план дій.

Під час виконання учбових завдань учень повинен усвідомлювати і обґрунтовувати правильність власних дій і висловлювань. Спочатку вчитель показує зразок поведінки в даній ситуації. Поступово молодші школярі вчаться робити це самостійно і таким чином формується основа для розвитку рефлексії – уміння неначе б то «з боку», очима іншої людини усвідомити і оцінити власні думки, судження, дії та вчинки з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності.

Серед факторів, що впливають на формування новоутворень у молодшому шкільному віці, можна виділити найсуттєвіші:

1) учбова діяльність, яка визначає розвиток психіки молодшого школяра і при оволодінні якою створюються необхідні умови для формування психологічних новоутворень молодшого шкільного віку;

2) готовність до навчання в школі, що є базою для успішного формування учбової діяльності;

3) учитель молодших класів, професійні і особистісні якості якого є основою для ефективного керівництва класом, окремими учнями та їх учбовою діяльністю;

4) вплив батьків на дітей та наданя ними допомоги при виконанні домашніх завдань і плануванні будь-якої діяльності, пов’язаної з навчанням у школі.