Тема 14. Зображальні матеріали

Історичний розвиток зображальних джерел орнаментовані різьбленням кістки тварин, малюнки на стінах печер, орнаментована кераміка, мозаїка, фреска, вітраж, станковий живопис, іконопис ,мініатюра). Графічні книжкові зображення ( мініатюри рукописних книг і гравюри друкованих книг). Видання Львівської братської, Києво – Печерської та Київської друкарень. Сюжети гравюр. Гравери.

Портретні зображення. Виникнення портретного жанру. Родинні портрети. Родові портретні галереї. Живописні, графічні, фотопортрети. Галерея портретів діячів української історії і культури ХІ – поч. ХХІ ст. Світські особи в композиціях ікон та розписів храмів. Львівська цехова організація художників.

Кінофотовідеодокументи (аудіовізуальні). Фотографії у колекціях архівів і музеїв, газетах, науковій і мемуарній літературі. Особливості кіновідеодокументів. Походження, авторство, місце і час зйомки. Допоміжна інформація (внутрішньо кадрові написи, лозунги, транспаранти, плакати, афіші, тощо ). Фотопортрет. Зображення М, Грушевського, В. Винниченка, С. Петлюри. Фонди Центрального державного кінофотоархіву України, держархівів Києва, Севастополя, АР Крим, областей.

Картографічні джерела. Історичні та географічні карти, картографічні схеми. Певтінгерова таблиця (ІV ст. н.е.). Друковані західноєвропейські карти. Розвиток картографії. Монастирські карти. Картографічні зображення “Тератургіма” А.Кальнофойського ( 1638 ) і “Києво – Печерського патерика” (1661). Територія України на картах іноземного походження. Військова картографія.

Боністичні джерела. Паперові гроші. Зображення (емблеми, герби, портрети, філіграні), написи, автографи посадових осіб, дати, цифри номіналу. Час, місце, причини та обставини створення грошового знака, історія функціонування у системі товарно - грошового обігу, суспільна значимість його запровадження. Еталон (зразок) паперового грошового знака. Відображення історичних подій 1917 – 1920 рр. на купюрах з емісій Центральної Ради, уряду гетьмана П.Скоропадського, Директорії УНР, уряду ЗУНР, окремих міст, установ, організацій, приватних випусків. Купоно – карбованець, гривня незалежної України.

Народні картини. Народна художня творчість. Картини “Козак Мамай”, як елемент оздоблення жител, читалень, наукових, науково – популярних та художніх видань, історико - краєзнавчих та художніх музеїв України. Втілення в цьому образі уявлення про народного героя – козака. Елементи композицій картини (кінь, кобза, шабля, пістоль, порохівниця, люлька, чарка, кварта, спис тощо). Відображення світосприйняття, вираження уподобань, ідеалів, смаків в образах народних картин.

Тема 15. Лінгвістичні джерела

Пам’ятки мови, що містять цінні відомості з історії її розвитку і мають важливе значення для вивчення історії, культури, науки тощо. Лінгвістичні джерела, як найдавніша група вербальних джерел. Основні групи лінгвістичних джерел: назви та власні імена природних, географічних об’єктів, небесних тіл, рослин, тварин, людей, етносів, держав тощо. Історична та філологічна ономастика. Класифікація лінгвістичних джерел за мовною ознакою у вузькому (грекомовні, латино мовні, україномовні) і широкому (слов’яномовні) розумінні. Дослідження слів іншомовного походження в українській мові.

Ономастика. Методи лінгвістики і мовознавства. Мовна належність, первісна форма і вимова, історична епоха виникнення оніма, вплив на нього інших мов і діалектів, шляхи трансформації до нинішніх часів. Власне ім’я як засіб кодування інформації про минуле людського суспільства, комбінації фонем. Переклад змісту церковних імен на слов’янську мову в часи Київської Русі. Найдавніші українські словники. Вивчення гідро назв. “Повідомлення української ономастичної комісії”. Ономастикон: антропоніми (імена людей), топоніми (географічні назви), етноніми (назви племен, народів, етнічних груп), теоніми (імена богів та інших релігійних персонажів, космоніми ( назви зірок, планет та інших космічних об’єктів), зооніми (прізвиська та назви тварин).

Антропонімічні джерела. Антропоніми як сукупність лінгвістичних груп, котрими позначаються власні імена людей (прізвище, ім’я, по-батькові , прізвисько) і назви їхніх фізичних якостей, зокрема, віку, статі, зовнішніх ознак (немовля, дитина, молодик, дівчина, красуня) тощо. Ім’я людини як кодично зафіксоване слово для ідентифікації особи. Поява імен. Відображення в них духовної культури, характеру і світогляду народу. Формування іменослову українців. Імена християнського календаря (грецькі, римські, єврейські). Витіснення християнськими іменами прадавніх українських імен (Добриня, Будило, Божко, Радомир, Світозора, Купава та ін.). Збереження останніх як прізвищ. Пласти у складі сучасних українських імен ( візантійські християнські, давньоруські, запозичені із західно- та південнослов’янських мов, запозичені із західноєвропейських мов). Імена – новатори. Формування українських прізвищ. Їх походження від прізвиськ. Псевдоніми.

Топонімічні джерела. Топоніми або географічні назви: водні (пелагоніми, гідроніми: потамоніми, лімноніми, гелоніми) і земні ( омоніми, спелеоніми, спелеогідроніми). Назви населених пунктів ( ойконіми, хороніми), міських об’єктів (годоніми, агороніми, дромоніми), підприємств (ергоніми), профспілок ( соціоніми ), Назви лісів і окремих груп дерев (фітоніми ). Макротопоніми, мікротопоніми. Історія назв українських міст. Етноніми (авто етноніми, алло етноніми). Походження назви “Україна”.

Слова іншомовного походження. Омоніми іншомовного походження. Слова довньонімецького, турецького італійського та французького походження.