3. Про розвиток і формування особистості

"Яке коріння — таке й насіння"; "Мудрим ніхто не родиться"; "Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився"; "Дитя — що тісто: як замісив, так і виросло"; "Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі і їхні Діти".

4. Методи й засоби виховання

"Хто б'є дитину, той не виховує добру людину"; "Боги й діти живуть там, де їх хвалять"; "Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш"; "Добрий приклад кращий за сто слів"; "Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів"; "Жорстокість породжує тупість і дурість".

5. Моральне виховання

"Любов, як перстень, — не має кінця"; "Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває"; "Мораль чиста — краще всякого намиста"; "Гідність людини визначається її вчинками"; "Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога"; "Догоджай не людям, а совісті своїй"; "Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає"; "Хто честі не має, ані сто кувачів йому не прикує"; "Не місце людину красить, а людина — місце".

Прислів'я та приказки про природу та її явища

Природа одному мати, другому — мачуха.

Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.

На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.

Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Як небесна височина, так морська глибина.

За рідною землею і в небі скучно.

Високі гори мають глибокі доли.

Де високі гори, там глибокі доли.

Нема гори без долини.

З гори не треба пхати — само під

5. Загальна характеристика, визначення , особливості жанрів та груп дитячого фолькльору

Дитячий фольклор – багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і десь до трьох – трьох з половиною років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов'язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки)… 

Другу частину дитячого фольклору становлять твори, виконувані дітьми середнього і старшого віку. До них належать твори, що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, а також прозові приповідки, скоромовки, загадки, казки. Частина з них складена дорослими для дітей, але велика кількість – це творчість самих дітей» (Анатолій Іваницький). «…Усі жанри дитячого фольклору умовно можна поділити на три групи:

1) тексти, створені дорослими для дітей;

2) твори, які перейшли у дитячий фольклор із загального фольклорного доробку; 

3) твори самих дітей. 

«Колискові пісні – жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Визначальний у колисковій пісні не смисловий, а звуковий (ритмо-мелодійний) компонент».

Колискова пісня – термін фольклористичний. У народі ще й зараз вживають дієслівних форм: співати при колисці або співати кoта. Вислів «співати кoта» виник із звичаю, коли у нову колиску клали кота, гойдали його і наспівували при цьому колискової пісні. А після цього ритуалу клали до колиски дитину і співали їй, доки вона не засинала» (Анатолій Іваницький).

«Забавлянки, або утішки, потішки, чукикалки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, не тільки супроводяться відповідними рухами, а й розвивають мовлення дитини. Незважаючи на свою простоту, забавлянки позначені евфонічною культурою, сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, привчають до чуття прекрасного» (Наталія Сивачук).

«Потішки або утішки – невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їхнє призначення – заспокоїти дитину, вплинути на її психічний стан, щоб вона швидше заснула» (Зоряна Лановик, Мар'яна Лановик).

«Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі скоромовки – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини».

«Лічилка – один із жанрів дитячого фольклору, римовані лаконічні вірші від п'яти до десяти (іноді – більше) рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній. Виконуються в чіткому ритмі». 6. Колискові псні : художні ососбливості, образи, мотиви.

Українським колисковим пісням властива тематична й сюжетна різноманітність, барвистість образів і думок. Серед них — твори про саму дитину, її сон, годування тощо. Є чимало пісень, де основний емоційний акцент зроблено на думках і почуттях матері. А ще ряд пісень розповідає маленькому слухачеві про пригоди й витівки тварин і птахів, про найближчих людей, які його оточують.

У багатьох колисанках відбилася материнська турбота про немовля. Персоніфіковані образи сну й дрімоти, що є не лише в українському, але й у російському та білоруському фольклорі, відобразили уявлення наших далеких предків про сон не як властивий людині фізичний стан, а навіяний зовні. Поетичні мотиви з цими образами досить стійкі (зокрема мотив закликання сну), розвиваються у своєрідні сюжети, які властиві й іншим східнослов'янським колисанкам, що також свідчить про давність самого жанру.

Генетично належачи до міфічних істот, сон та дрімота в колисанках перетворилися на привабливі поетичні образи, наділені людськими якостями.

У піснях про сон та заколисування часто з'являється ще одна дійова особа — кіт, дії і вчинки якого безпосередньо пов'язані з немовлям. Присутність цього персонажа в сюжетах багатьох колисанок пояснюється не лише близькістю цієї тварини до людини в щоденному побуті, а й тим, що в народних уявленнях, віруваннях, деяких апокрифічних легендах багатьох народів кіт завжди постає другом людини, здатним оберігати її від злих сил. І в колисанках він виступає не лише помічником матері — заколисує дитину, готує їй постіль, ловить мишку для розваги, — а й своєрідним оберегом.

У колискових піснях часто зустрічаємо побажання немовляті здоров'я, доброго зросту, розуму, щастя, краси. Вони передаються словами, сповненими ніжності, безмежної материнської любові, які створюють особливу емоціональну атмосферу пісень. Значущість таких побажань підкреслюється і своєрідною формою, будовою поетичних образів, в яких чимало важить повторюваність, поступове нагромадження зичень, тонких і пестливих порівнянь.

Прагнення матері бачити свою дитину в достатку передається у піснях окремими зовнішніми деталями. Вона уявляється матері «в золотім намисті», «в золотому дукачі», «в дорогому жупані». Але часом у побажання дитині на майбутнє вливаються поняття вищого морального гатунку, і тоді їхнє звучання набирає відтінку громадянськості:

...Отцю, мамці на втішеньку, Добрим людям на славоньку.

Поза увагою колискових пісень не лишається жоден аспект життя маленької дитини. Прагнення до своєрідного ідеалу забарвлює їх у світлі, радісні тони. Навіть такі прості речі, як годування дитини, придбання для неї одягу, надзвичайно опоетизовуються, розцвічуються, деталізуються.

Серед обов'язкових атрибутів дитячого життя на першому місці в піснях — колиска. Колиска з мальованими бильцями, шовковими чи золотими вервечками, з «срібними колокільцями», «насипочкою шовковою», «подушечкою пуховою» виступає своєрідним символом щасливого майбутнього дитини. Щоправда, для пісень західних регіонів України характерні більш стримані барви в описі колиски.

В коло пісень, традиційно виконуваних біля колиски, міцно увійшли деякі твори родинно-побутової тематики, образна система та емоційність яких виявились особливо близькими емоційному світосприйманню жінки-матері. У них на перший план виступають почуття і роздуми не лише про дитину та її майбутнє, а й про власну долю. Вплітається в них туга, жаль за втраченими молодими літами, нарікання на злидні і втому від тяжкої праці.

Основні сюжетні колізії і драматичні ситуації взято із самого життя, із сфери складних, як то буває, взаємин матері з дорослими дітьми. Очевидно, саме присутність у цих піснях образів матері та дітей сприяли їх утвердженню серед колисанок.