2.2. Основні психологічні вимоги

до менеджера 2.2.1. Характер діяльності керівника

Психологічні вимоги до керівника залежать від характеру його діяльності, в якій можна виділити передусім такі моменти¹³:

1. Авторитарність при розподілі відповідальності між підлегли­ ми працівниками та при оцінці їхньої праці.

2. Чітка орієнтація напрямів роботи (якою мірою діяльність ке­ рівника спрямована на виконання виробничих завдань, а якою - на роботу з людьми).

3. Високий професійний та організаційний рівень управлінсь­ кої праці, що виявляється, зокрема, в точному, зрозумілому для

^пРужичка І. Психологія і робота з людьми / Пер. з чеськ. - К.: Політвидав України, 1984.-222 с.

28

підлеглих визначенні та формулюванні завдань, правильному їх розподілі.

4. Впевненість у своїх силах, яка виявляється, зокрема, у чітких діях під час розв'язання складних ситуаційних завдань.

5. Вміння правильно визначати співвідношення між перспектив­ ними та оперативними завданнями управлінської діяльності та шля­ хи їх розв'язання.

6. Турбота про підвищення власного професійного рівня та про­ фесійного рівня підлеглих.

7. Відповідальне ставлення до управління трудовим колективом, робота з кадрами.

Оцінка особистих якостей керівників грунтується на порівняль­ному аналізі, тобто порівнянні потрібних і наявних даних.

Результати таких порівнянь бувають досить суперечливими.

Чеський дослідник Іржі Ружичка наводить такі найістотніші якості, які мають бути притаманні керівникові і піддаються психоло­гічному та психодіагностичному аналізові:

• інтелектуальний рівень, причому не тільки рівень розумових здібностей, а й здатність до синтезу та концептуальна спрямо­ ваність мислення;

• організаторські здібності;

• трудова і соціальна адаптабельність, здатність вирішувати зав­ дання управлінської діяльності;

• необхідний рівень особистої домінантності, наявність необхі­ дної твердості, рішучості та відповідальності у спрямуванні діяльності підлеглого колективу;

• відповідний рівень міжособових контактів, вміння чітко реагу­ вати на позиції, погляди і життєві проблеми членів керованого колективу;

• особиста врівноваженість;

• здатність витримувати нервово-психічні навантаження;

• ініціативність мислення та дій, готовність до сприйняття но­ вих концепцій і методів;

• висока працездатність;

• орієнтованість щодо напрямів у своїй професійній галузі, у сфері управління;

• основні з необхідних моральних якостей (відповідальність, по­ слідовність, самокритичність, культура дій і вчинків тощо).

Розглянемо детальніше такий психологічний феномен, як «праг-

29

нення до лідерства», який і московські, і чеські дослідники виз­начають як необхідну та основну передумову успішної діяльності керівника.

2.2.2. Прагнення до лідерства, здатність до керівництва

Для розуміння психологічної природи лідерства варто звернути увагу на «проблему лідерства» в тваринних і звірячих зграях.

Відомо, що в мавпячому стаді існує принаймні чотири рівні ієрархії.

На нижній сходинці ієрархії перебувають старі самки, нездатні до народження дитинчат і складних способів добування їжі.

Потім ідуть молоді недосвідчені самці, які претендують на «вла­ду» і на самок.

До третього рівня можна віднести молодих самок і дитинчат, які користуються заступництвом великих і сильних самців і є ніби їхнім «оточенням».

Останні утворюють ядро стада і найвищий рівень його ієрархії. Увага ватажка до членів стада залежить від місця їх в ієрархії. Ста­рих самок вони взагалі не помічають, молодих самців їм часто дово­диться «наставляти», малеча і молоді самки користуються їхньою найбільшою прихильністю.

Функції ватажків досить чітко виявлені, і вони значні:

• опікуватися безпекою стада і захищати його від зовнішніх ворогів;

• бути плідником, відтворювачем потомства і суддею-екзекуто- ром у конфліктах між членами стада.

Дотримання ієрархії і її динаміка є досить складними. Основний принцип тут - «право сильного». Ієрархія встановлюється на основі постійних бійок (І. Халіфман). Однак цей принцип може порушува­тися, і у вожаки потрапляє не найсильніший, а «найхитріший» із молодих самців.

Цікавий випадок стався в зграї шимпанзе, за яким спостерігала англійка Джейн Гудолл у танзанійському заповіднику Гамбе-Стрім. «Зневажений» усіма самцями Майкл, який перебував на низькій схо­динці ієрархії, спробував застосувати для захоплення «влади» порожні металеві каністри. Він схопив кілька каністр і почав штовхати їх пе­ред собою, створюючи цим самим страшенний галас і напустивши на себе лють.

ЗО

Домінуючі самці з переляку розбіглися, а потім почали перед ним запобігати. Після декількох таких процедур вони визнали його «вла­ду». Потім для утримання «влади» Майклу було достатньо виявити агресивність, розмахуючи гілкою¹⁴.

* * *

Відомо, що уже в дитячому садочку в групах починають виді­лятися лідери. Вони можуть бути як «позитивними», так і «нега­тивними».

«Позитивні» лідери, як правило, найшвидше схоплюють правила дидактичних ігор, мають швидку розумову реакцію, ініціативні, ак­тивні, дисципліновані, хоча і досить жваві. Вихователі їх ставлять у приклад іншим, і цей факт ніби закріплює лідерство.

«Негативні» лідери - це активно-конфліктні діти, у яких постійно виникать ідеї (скоріше підсвідомо), скеровані на деструктуризацію групи, підрив занять. Вони часто б'ються, поведінка у них непро-гнозована.

Уже в цій категорії дошкільнят дослідники виділяють певну ієрар­хію стосунків. У дитячих колективах уже є «активісти», «виконавці», «зацьковані» і «бунтівники».

Отже, ми впритул підійшли до розкриття понять «лідер» і «лідерство».

* * *

Лідер¹⁵ (від англ. Іеадег - провідник, керівник) - це:

1. член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в зна­ чущих для неї ситуаціях;

2. індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі.

Лідер може бути керівником групи, а може ним і не бути. Виділя­ють такі розбіжності між лідером і керівником:

1. керіівник звичайно призначається офіційно, а лідер висуваєть­ ся стихійно;

2. керівникові надаються законом певні права й обов'язки, а лідер може їх не мати;

3. керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

^]АЯкушин Б.В. Гипотезьі о происхождении язьїка. - М.: Наука, 1985. - 137 с. ¹⁵Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

31

4. керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному вну- трігруповими стосунками;

5. керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.

Виходячи із функціональних і психологічних відмінностей між керівником і лідером, у групі можуть виникнути такі ситуації, які накладають свій відбиток на гармонізацію життя і діяльності групи¹⁶.

1. Лідер і керівник - різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії (не в одному «запрягу»). Ця ситуація не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних сто­ сунків.

2. Лідер і керівник - різні особи, які на основі взаємоповаги і ком­ промісів знаходять точки взаємодії. Така група може працюва­ ти успішно, і в ній пануватиме певний «дух» змагання і супер­ ництва. І все-таки при цій розстановці сил можливі деякі «кре­ ни» групового корабля праворуч або ліворуч. Якщо група вико­ нуватиме роль третьої сили, тобто буфера між лідером і керів­ ником, то, висловлюючись фігурально, «цей корабель не зато­ не, а плистиме вперед».

3. Лідер і керівник - одна і та сама особа. В цьому випадку група працюватиме як єдина команда, віддана своєму капітанові, тобто найефективніше з погляду діяльності і найбільш гармонійно з погляду людських стосунків.

Лідерство¹⁷ - стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

У ході дослідження даного феномена виділені різноманітні стилі й розроблено ряд концепцій лідерства.

1. Теорія лідерських ролей (Р. Бейлс) розглядає ролі «професіона­ ла» - лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і «соціально-емоційного фахівця», який вирішує проблеми людських стосунків.

2. Згідно з теорією рис, лідером може бути людина, яка володіє певним набором якостей особистості. Однак завдання складання їх повного переліку виявилося практично нерозв'язним.

¹⁶Концепція наша . — Авт.

¹⁷Краткий психологический словарь. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

32

3. За харизматичною концепцією, лідерство послане окремим видатним особистостям як деяка благодать («харизма»).

4. Прибічники інтерактивної теорії вважають, що лідером може стати будь-яка людина, яка займає відповідне місце в системі міжособистісних стосунків. Питання про те, хто конкретно візьме на себе лідерство, має вирішуватися з урахуванням інди­ відуальних особливостей кандидата в лідери, особистісних ха­ рактеристик інших членів групи, наявної ситуації і виконува­ ного завдання.

5. Ситуаційна теорія, або груподинамічний підхід (Ф. Фідлер), визначає лідерство як продукт ситуації: людина, ставши ліде­ ром в одному випадку, набуває авторитету, який починає на неї «працювати» внаслідок дії стереотипів. Тому вона може роз­ глядатися групою як «лідер взагалі». До того ж окремим людям властиво «шукати посади», тому вони і поводять себе відповід­ ним чином.

6. Синтетична (або комплексна) теорія розглядає лідерство як процес організації міжособистісних стосунків у групі, а лідера - як суб'єкта управління цим процесом, причому сам феномен лідерства розглядається в контексті спільної групової діяльності.

Для визначення потенційних лідерських можливостей і здатності до керівництва існує ряд тестів-опитувачів і проективних психогео-метричних тестів («Перш ніж стати менеджером», «Ведучий чи ве­дений», «Командувати чи підпорядковуватися?», «Чи здатні ви стати керівником», «Методика виявлення комунікативних та організацій­них здібностей», «Аналіз своїх обмежень», психогеометричний тест Сьюзена Деллінгера для менеджерів, методика вивчення індивіду­ально-типових ознак управлінців на основі виявленої функціональ­ної асиметрії тощо).

Іншими психічними якостями, які мають бути притаманні менед­жеру і без яких «лідерство» не буде «закріпленим», тобто не стане сталою психологічною характеристикою, - є сильна воля і готовність до ризику.