Обговорення ситуації з

Андрій К. Спочатку поет не повністю усвідомив ситуацію і вів себе як «Дорослий». Потім він злякався і став «Дитиною». А коли згадав, що «король» відкинутих - це той самий жебрак, то до нього поверну­лася самовпевненість, яку йому дозволяв соціальний статус, а також емоційна нестабільність, властива творчим натурам («Батько»).

275

Однак, коли постала загроза реальної смерті, П'єр став погоджу­ватися на будь-які умови, аби врятувати життя - знов «Дитина».

Отже, філософ, в основному, «Дитина». «Король» жебраків -«Батько» - (жорстокий). Другий «король» - щось середнє між «Бать­ком» і «Матір'ю», бо дав шанс врятуватися герою (жорстока «Мати» або добрий «Батько»). Циганка, звичайно, «Мати».

«Герой» сильно змінював лінію поведінки, але все-таки врятував­ся завдяки випадковості.

Наталія Ш. П'єр вважав, що жебраки оцінять його як поета і спро­бував звернутися до них, як «Батько». Але «королі» на той час мали над ним владу, а натовп прагнув видовищ і помсти.

Коли ж знайшовся вихід із ситуації як одруження, то П'єр зрадів, як «природна Дитина», яка дуже беззахисна. Але коли жінки, які його вибирали, були невродливими, то філософ бунтував у душі, як «ве­редливе Дитя», бо не хотів одружуватися з потворою.

Есмеральда стала для поета «Матір'ю», яка пожаліла беззахисно­го, захотіла врятувати йому життя і піклуватися про нього.

Юрій Г. Герой постав перед нами в образі «Дорослої» людини, бо він був незалежним і відстоював своє «Я». Інстинкт самозбере­ження змусив П'єра стати «Дитиною», але він не опустився до рівня жалюгідного раба.

Зміна життєвої ситуації потребує від людини зміни поведінки.

Андрій М. П'єр дійсно поводив себе, як «Дитина», яка не знає зовнішнього світу, безпорадна та вразлива. Якщо б він був «Дорос­лим», то знайшов би шлях до порозуміння. Вів би себе з волоцюгами так, наче він один із них, тобто «свій хлопець».

Юрій К. Те, що намагався сказати поет-філософ трьом «королям» жебраків і всьому натовпу, ніяк не діяло. Напевно, через різницю в інтелекті і суспільному становищі. Середовище, в якому він опинив­ся, мало іншу шкалу цінностей.

Жінки, які вийшли подивитися на нього, були байдужими до його долі. Шанс на порятунок з'явився несподівано...

Борис Б. Гренгуар врятував своє життя завдяки тому, що зміню­вав моделі своєї поведінки: «Дитина» - «Дорослий» - «Дитина». Він відтягував час страти, і цей час працював на нього. Щасливий випа­док врешті-решт трапився.

Роман Г. Звичайно, головним у цій ситуації є його величність Ви­падок, бо саме він врятував життя Гренгуару.

Якщо б не було чарівної вроди циганки серед цього страшного

276

натовпу, то не було б і продовження книги, у якій Гренгуар є голов­ним героєм.

Сам Гренгуар під час цього епізоду пройшов перевтілення від «Дорослого» до «боягузливої Дитини».

Сергій О. Духовний світ П'єра залишився незаплямованим, пе­ред натовпом він себе поводив на рівні звання поета.

Це стало підставою для того, щоб циганка вирішила взяти його за чоловіка. Чому саме вона?

Тому що світосприйняття вродливої дівчини, її внутрішній світ схожий на внутрішній світ поета. І дарма, що вигляд у нього був жалю­гідний.

Поет не зміг переступити через почуття власної гідності, «зігра­ти» жебрака, «одягти маску» тощо. Він це не зробив навіть перед страхом смерті. А те, що він злякався, - так він жива людина.

Керівник. Я дуже радий, що Сергій О. сказав саме те, що збирав­ся сказати я. А саме, про красу і натхнення. Адже красива жінка сама по собі уже геніальна і натхненна. Звичайно, якщо ця краса не хо­лодна і жорстока, а одухотворена.

Чомусь майже всі із вас зробили акцент на тому, що поета вряту­вав випадок. Так само, як виняток є підтвердженням правила, так і в житті немає нічого випадкового (хай це буде метафорою).

ГГєру допомогли врятуватися тактика пошуку варіантів поведін­ки і «розтягування» часу. Заклик до благородства і духовності на по­чатку ситуації, коли він сказав, що є автором вистави (яку волоцюги бачили), не спрацював. Але цей заклик здетонував у кінці епізоду, бо знайшлася хоча б одна благородна душа, яка пожаліла поета.

Висновок для себе із розгляду цієї ситуації може бути таким: ніко­ли не зашкодить, коли звертатися в першу чергу до шляхетності і духовності людини, від якої на даний момент залежиш. Позитивні результати неодмінно будуть, нехай і не одразу.