4. Обговорення ситуації 2. Умовна назва «Панчішник» Подання ситуації 2

У той час, коли пенсіонарій міста Рента та їх превелебність об­мінювалися низькими поклонами і напівголосно запевняли один од­ного у своїй глибокій пошані, поруч Гійома Ріма, наче бульдог біля лиса, з'явився якийсь високий, широколиций і широкоплечий чоловік. Його повстяний капелюх і шкіряна куртка здавались плямою на пиш­ному тлі оксамитів та шовків. Гадаючи, що сюди випадково проліз якийсь конюх, прислужник заступив йому дорогу.

- Гей, друже! Сюди не можна!

Чоловік у шкіряній куртці відштовхнув його плечем.

• Чого цей телепень від мене хоче? - гримнув він таким гучним голосом, що весь зал звернув увагу на цю дивну розмову. - Ти що, не бачиш, що я належу до цього товариства?

• Ваше ім'я? - спитав прислужник.

• Жак Коппеноль.

265

• А звання?

• Панчішник, власник крамниці у Генті під вивіскою «Три лан­ цюжки».

Прислужник подався назад. Оголошувати про старшин і бур­гомістрів - ну нехай вже так, але про панчішника - це вже занадто! Кардинал був як на голках. Увесь натовп прислухався й приглядався. Ось уже два дні, як їх превелебність робить усе можливе, щоб обте­сати цих фламандських ведмедів, зробити їх хоч трохи соліднішими, і раптом така брутальна вихватка. Але тут до прислужника, хитро посміхаючись, підійшов Гійом Рім і тихесенько прошепотів:

-Можете доповісти так: метр Жак Коппеноль, секретар ради стар­шин міста Рента.

- Прислужнику, - голосно повторив кардинал, - можете допові­ сти: метр Жак Коппеноль, секретар ради старшин славнозвісного міста Рента!

Це була помилка. Гійом Рім сам би непомітно все владнав, але Коппеноль почув слова кардинала.

- Ні, істинний хрест! - вигукнув він громовим голосом. - Панчі­ шник! Чуєш, прислужнику? Не більше й не менше! Істинний хрест! Панчішник, і край, чим це погано? їх величність ерцгерцог не раз знаходив свою рукавичку у моїх панчохах!*

Вибухнули сміх і оплески. Парижани уміють одразу зрозуміти до­теп і гідно оцінити його.

Додамо, що і Коппеноль, і всі навколо були з простолюду, а це й зумовило таке швидке, просто блискавичне їх взаєморозуміння. Гор­довита вихватка фламандського панчішника, який принизив пиха­тих вельмож, водночас збудила у всіх цих простих душах почуття власної гідності, ще таке невиразне й приглушене в п'ятнадцятому столітті. Він їм рівня, оцей панчішник, який дав відсіч самому мон­сеньйорові кардиналу. Це дуже солодка втіха для бідняків, навчених коритися навіть слузі судового пристава, підпорядкованого карди­нальському прихвосневі - абату монастиря Святої Женев'єви.

Коппеноль гордо вклонився кардиналові, і той ввічливо відповів поклоном на уклін всемогутнього городянина, якого побоювався й сам Людовік XI.

*Цей каламбур слід розуміти так: ерцгерцог не раз переконувався, що горо­дяни більш залежні від панчішника, ніж від ерцгерцога. - Примітка перекла­дача із французької.

266

Обговорення ситуації 2

Денис П. У даній ситуації головний герой - панчішник - вплинув на «світлих панів» тим, що почував себе вільно і був самим собою. Він зовсім не відчував своєї нижчевартості в порівнянні з іншими людьми, які були присутні.

Оксана В. Якщо нахабство вважати позитивною рисою характе­ру, то саме воно допомогло головному герою виграти в даній ситу­ації. А також те, що він не розгубився в присутності людей, які вищі рангом.

Керівник. Так ви вважаєте, що панчішник виступив в якому об­разі - «Дорослого» чи «Батька»?

Оксана В. Напевно, все-таки «Батька».

Андрій Р. Панчішник був гордим і самобутнім і не хотів вдавати із себе іншого. Тим паче, він відчував підтримку простого люду.

Стиль поведінки «героя» протягом ситуації не мінявся, він зали­шався самим собою - «Дорослою» людиною, яка себе поважає.

Сергій О. Фламандець молодець. Чіткий, послідовний, незалеж­ний, впертий. А це викликає повагу.

Керівник. Так все-таки ким він був у цій непростій конфліктній ситуації?

Сергій О. «Дорослим», звичайно.

Олена К. А я вважаю, що Жак Коппеноль був в образі «Батька», адже він виступив проти оголошувача і наполіг на своєму.

Його гучний голос та характер допомогли йому виграти в цій си­туації. Головний герой не змінює своєї поведінки, веде себе автори­тарно і грізно.

Анна К. Мені здається, що головний герой був у цій ситуації в образі «бунтівної Дитини».

Серед поважної публіки він був ніхто і йому там було не місце -це і так зрозуміло. Його могли легко звідти випхати.

Але він повівся, як дитина: або я зараз закричу і порушу ваш спокій, або дайте мені те, чого я хочу. Тим паче, що я хочу не так уже й багато. Ну то йому й дали те, чого він хотів.

Роман Г. Герой цього епізоду вибрав стратегію нападу, і тому виграв.

Олег Т. Головний герой - це типовий представник такого образу, як «Батько». Це доводить його поведінка (гучний голос, нахабство). Іще: він не мав ніякого ніяковіння стосовно свого походження, а на-

267

впаки - гордився цим. Нахабство, як кажуть, друге щастя. І у при­сутніх це викликало повагу.

Юрій Г. З одного боку - панчішник виглядав як «Батько - тиран», тому що наполегливо диктував умови представлення. З іншого боку - він поводився як «Доросла» людина, бо був незалежним, гордим, справедливим і не соромився свого походження, професії, одягу.

Ірина Р. Панчішник був в образі «Батька». Його поведінка була вимогливою і з викликом. Протягом всієї ситуації стратегію поведін­ки він не змінював і не «переходив» із образу в образ.

Олена Р. Спочатку герой виступав у ролі «бунтівної Дитини», але потім перейшов до стану «Дорослого», коли вклонився кардиналу.

Михайло Р. Вихідна ситуація складалася із напруги між натов­пом і кардиналом. Другий був для народу представником авторитар­ної влади, якій підпорядковуватися не хочеш, але мусиш. Тобто, кар­динал - класичний варіант «Батька», а натовп - «бунтівне Дитя» з тенденцією до переходу в стан «Дорослий».

Герой ситуації із самого початку привернув до себе увагу нестан­дартною поведінкою. Він поводив себе як «сильний» (голос, мане­ри), але був наділений атрибутами «слабкого» (одежа, професія). Отже, натовп сприймав його як самого себе в ідеалі: маса беззасте­режно підтримувала прибульця, який спокійно міг виступати проти того, що дратувало натовп.

Накопичена енергія проявилась в непрямій підтримці бунтівника.

Фламандець повів себе як «Дорослий», ведучи діалог «на рівних» з усіма. Саме ця стабільність і принесла йому позитивне до нього ставлення.

Ліна В. Ця людина мала таку ж гідність, як і вищі чини.

Він - людина, і це для нього є найважливішим, бо на повагу за­слуговують всі: як багаті, так і бідні.

Керівник. Звичайно, якоюсь мірою панчішник був і «Батьком», і «бунтівною Дитиною». Але, як правильно підмітила більшість із вас, домінантною була позиція «Дорослого».

Мала місце і дещо шокуюча невідповідність між поведінкою та одягом, яка вказувала на неаристократичне походження «героя». Але, на відміну від попереднього випадку, ця деталь була менш зна­чимою.

Успіх фламандцю принесли стоїчна витримка, достоїнство, пова­га до самого себе. Він сам запропонував «правила гри».

Але скажіть тепер, чи прийняла б правила гри вельможна знать,

268

якщо б у панчішника не було могутньої підтримки рокітливої і грізної, як море, юрби?

Звідси висновок: кожен із вас може домогтися успіху в суперечці з тими, в кого більше сиди і прав, виходячи з позиції «Я» - «Дорос­лий». Якщо... має могутню підтримку іншої сили зі сторони. Ця підтримка не обов'язково може бути прямою: підтримка колективу, фінансові можливості, зв'язки, підтримка офіційної влади і закону тощо. Силою «зі сторони» може бути і власна сила духу. Але тоді -перемога буде коштувати дорожче.