2.1. Психологічні «профілі» вітчизняних керівних кадрів

Цікавим з цього питання є дослідження Л.Н. Собчик і Т.Н. Лоба-новою психодіагностичних критеріїв кадрового резерву на заміщен­ня керівних посад¹⁰.

За допомогою спеціальної методики (стандартизованого багато-факторного методу дослідження особистості) визначали психологі­чний тип індивідуального реагування, особливості мотиваційної сфери, міжособистісний стиль поведінки, деякі емоційно-динамічні відтінки інтелектуальної діяльності, тип реакції в стресі, адаптивні й компенсаторні можливості керівників. За результатами досліджень були встановлені взаємозв'язки особливостей особистості керівни­ка, його психологічного стану та інших характеристик, до яких на­лежать показники його успішної професійної діяльності.

Була досліджена група керівників (усього 132 особи віком від 35 до 48 років), які підвищували свою кваліфікацію. Тестували кер­івників таких посадових категорій: директор і генеральний дирек­тор підприємства та об'єднання, резерв на ці посади, заступник ди­ректора по кадрах і резерв на цю посаду, начальник відділу кадрів, резерв на посаду головного інженера підприємства й об'єднання.

За даними психологічного дослідження, у статистично значущої більшості цієї групи поряд з високою пошуковою активністю, висо­ким рівнем спонукання до досягнення мети, яскраво вираженим по-

^]0Собчш Л. Н., Лобанова Т. Н. Психодиагностические критерии руководя-щих кадров // Психол. журн. - 1989. - Т. 10. - № 1. - С. 42 - 48.

24

чуттям суперництва та іншими «лідерськими» рисами одночасно відзначали певну тривожність через страх перед невдачами, ем-патійність, деяку схильність до рефлексії, чутливість до критич­них зауважень¹¹, відповідальність та обов'язковість.

Отже, стенічні реакції та установка на домінування урівноважу­вались гальмівними реакціями і високим самоконтролем. Таке по­єднання сили і гнучкості є оптимальним для керівників великого масштабу, які постійно контактують з людьми.

Дослідження показало, що цей контингент осіб постійно перебу­ває в стані значного емоційного напруження, яке не переростає в жоден із видів дезадаптації, якщо періоди напруженої роботи чергу­ються із своєчасною релаксацією і переживанням позитивних емоцій.

У тих випадках, коли періодичне емоційне розвантаження своє­часно не здійснюється, це відбивається на нервово-психічному стані і самопочутті і може перейти в такі захворювання, як гіпертонія, ви­разка шлунка, стенокардія та інші психосоматичні розладнання.

Дослідження показало також, що особи, чиї конституційно-осо-бистісні відмінності виявилися найбільш відповідними роду про­фесійної діяльності¹², заданими, отриманими при об'єктивному спо-

¹¹ Коли студентів запитуєш, чи може «меланхолік» мати успіх на посаді ме­ неджера, більшість з них категорично заперечує, не вникаючи глибше в суть проблеми. Як показує це дослідження, керівники найвищого рангу не позбав­ лені деяких рис, які характеризують слабкий тип нервової системи (примітка і виділення наші. -Авт.).

¹² Німецький психіатр Е. Кречмер виділив три основних типи будови людсь­ кого тіла - стенічний (атлетичний), пікнічний (особи міцної статури, схильні до повноти), астенічний (худорляві). Кречмер дійшов висновку про зв'язок між анатомічною конституцією людини і її характером: так, люди із астенічною будовою тіла мають шизотимічний характер, а пікніки - циклотимічний.

Для вчених циклотимічного типу характерні: потужний екстенсивний ха­рактер роботи, захоплення різними галузями науки, багатогранність і душевна рухомість, сильні художні тенденції, а також наочно-емпіричний напрям у ро­боті, здатність збирати, накопичувати і описувати конкретний науковий мате­ріал (представники - Гете, Гумбольдт).

Для вчених шизотимічного типу характерні: переважання «потягу до фор­ми» над «потягом до змісту», любов до строгої побудови, до суто формального, схильність до надчуттєвого та ірреального, як у поетів-романтиків, а також інко­ли непрактичність та кабінетна вченість (представники - Кант, Коперник, Нью­тон, Фарадей, Кетлер).

Примітка за: Кречмер 3. Типьі ученьїх // Хрестоматия по общей психоло-гии: Психология мьішления / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.В. Петухова. -М.: Изд. Моск. ун-та, 1981.-400 с.

25

17%

57%

22%

В нервово-психічні

□ нещирі - (конформно-приховані)

Ш «гармонійні» особистості

■ авторитарно-конфліктні (акцентуйовані)

П імперативно-альтруїстичні

Рис. 2. Типові психологічні профілі керівників та відсоток їх від загальної кількості досліджених (за даними Л.Н. Собчик і Т.Н. Лобанової)

стереженні, а також за результатами виробничих оцінок і психологі­чного обстеження, характеризувались як найбільш адаптивні та ефек­тивні в професійній діяльності.

Проведені експерименти дозволили поділити всіх досліджуваних керівників на п'ять груп (рис. 2).

Перша група обстежених (близько 3 %) давала ненормальні, не­щирі (утоплені) профілі. Це були керівники, які надмірно прагнули відповідати вимогам мікросоціального середовища, з конформністю установок і прихованістю характеру.

Друга група (17 %) - «гармонійні» особистості, психологічний профіль яких повністю перебував у межах урівноваженої норми і свідчив про схильність до ризику, суперництво, мужність, уміння спиратися як на інтуїцію, так і на досвід при високому самоконтролі.

Третя група (57 %) - особи, профілі яких характеризувались таки­ми якостями. Це - соціально адаптовані керівники, але з інтенсивно вираженим прагненням до лідерства, наполегливістю, активністю, ра­ціональним підходом до життєвих проблем, схильністю до система­тизації, з доброю здатністю до синтезу, до послідовності й цілеспря­мованості в плануванні діяльності. Проте контроль над емоційною сферою у них успішно реалізується тільки в соціальне значущих ситу­аціях і може бути послабленим у звичних контактах вузького кола.

26

Однак у цих керівників були виявлені також особистісні резерви для високого самоконтролю при відповідній установці і мотивації на конгруентність. При відсутності такої мотивації вони можуть ви­являти себе як особи незручні, сперечальники, борці за справед­ливість, новатори, які ламають застарілі канони.

Притаманний їм тип керівництва різноманітний. Окрім того, ко­жен із них може поєднувати в собі риси двох-трьох типів керівників, що робить їх позицію гнучкішою, а рольову поведінку в різних со­ціальних групах - інваріантною. В цілому такий багатогранний тип керівництва є найпродуктивнішим.

У осіб цієї групи було відзначене поєднання імперативності з аль­труїзмом; незалежності від бюрократичного тиску з певною конвен-ційністю; змагальних тенденцій з умінням захопити, повести за со­бою людей; опори на самостійність у прийнятті рішень з умінням прислухатися до думки навколишніх, якщо цього вимагає ситуація, що і є, зрештою, ознакою справжнього демократизму.

Четверта група (22 %) відрізнялась досить високою імпульсив­ністю, надмірною схильністю до ризику, надзвичайно високим рівнем мотивації до досягнення мети, настирливістю. Водночас членам цієї групи були властиві підвищена уразливість, конфліктність, а в дея­ких випадках - недостатній самоконтроль, утруднена соціально-пси­хологічна адаптація на тлі підвищеної емоційної напруженості. Ці досліджувані - акцентуйовані особистості.

Однак, маючи високий інтелект і здатність до продуктивної діяль­ності, такі особистості можуть виявити себе потрібними працівни­ками. Разом з тим притаманний їм стиль керівництва важко сприй­мається навколишніми як при вертикальній, так і при горизонтальній взаємодії. Це в основному імперативний, авторитарний, дидактич­ний, негнучкий, конфліктний тип. Хоча ці характеристики не тішать слух, заперечувати, що таких керівників не існує, було б нісенітни­цею. Окрім того, з подібними характеристиками зустрічаються й непересічні особистості.

П'ята група (1 %) - обстежені, профілі яких значно виходили за нормативні межі, що було ознакою чітко вираженої нервово-психіч­ної дезадаптації.

Як «еталонна» група була розглянута група керівників, в якій були директори і генеральні директори об'єднань і підприємств. Отри­мані дані порівнювались з анкетними даними і результатами експер­тної оцінки або атестації. «Успішність» діяльності цих керівників

27

підтверджували і високі результати роботи підприємств і об'єднань, що їх вони очолювали.

Комплекс властивостей, виявлених даним профілем, являє собою такі особливості особистості, як активна життєва позиція, високий рівень спонукань до досягнення мети, оптимістичність, тенденція до системного й аналітичного типу сприйняття і переробки інфор­мації, уміння швидко орієнтуватися при зміні ситуації, гнучкість у соціальних контактах тощо.

Проаналізувавши та проінтерполювавши психологічні характери­стики керівників «еталонної» та інших груп, можна виділити основні якості, якими повинні бути наділені особистості, аби при певному соціальному досвіді й цілеспрямованості досягати успіху в діяль­ності з управління людьми і виробництвом.

Серед багатьох якостей, якими повинен бути наділений менед­жер, можна виділити як основні такі:

• здатність до керування, прагнення лідерства;

• схильність і готовність до ризику, розвинуті вольові якості та саморегуляція;

• прагнення до успіху, честолюбство, домінування і самодос­ татність особистості;

• особливий, комбінаторно-прогностичний тип мислення.