1.1. Витоки економічної психології

Економічна психологія як галузь психологічних знань почала формуватися на початку XX ст. Можна виділити принаймні дві тра­диції в становленні цієї науки¹.

Перша з них пов'язана з розвитком досліджень у галузі психо­логії праці. Об'єктом досліджень було робоче місце, яке розглядало­ся в психології у вигляді механічної системи - набору і компону­вання інструментів і пристроїв, необхідних для виконання профе­сійної діяльності. Поступово дослідження були обмежені психічни­ми явищами, які регулюють рухальну активність працівника.

Такий підхід дозволяв накопичувати психологічні дані з метою удосконалення організації праці, професійного навчання, добору кадрів, адаптації, але не сприяв динамічному розвитку цієї галузі психології, її переходу на якісно інший рівень - рівень соціальної психології праці.

Подальший прогрес психології праці пов'язаний з формуванням уявлень про робоче місце як техніко-економічну систему, органіч­но вплетену у виробничий процес підприємства.

Працівника почали розглядати не тільки як суб'єкта праці, але і як активну складову господарської чи економічної діяльності.

Вперше подібний підхід до розгляду проблем виявив Г. Мюнстер-

^]Филиппов А.В., Ковалев С.В. Психология и зкономика // Психол. журн. -1989.-Т. 10.-ЛП.-С. 22-31.

13

берг, який вирішив використати психологічні факти для того, щоб посприяти здійсненню економічно цінних завдань. На отримання економічно значущого результату у Мюнстерберга були орієнтовані три основні аспекти психотехніки:

• добір підходящих людей;

• досягнення найвищої продуктивності праці;

• досягнення бажаних психічних ефектів.

Таким чином, у працях дослідника не тільки окреслилася пер­спектива розвитку психології праці, а й визначилися контури нового напряму, який пов'язує через працю психологію та економіку. На­далі ця лінія дослідження отримала розвиток в економічній психо­логії виробництва.

У працях Мюнстерберга значне місце приділялось і специфічним питанням торгівлі, реклами, збуту. Проте проблематика, що випливала з них, розвинулася в окрему гілку економічної психології, яка ви­никла із соціологічного напряму в психології кінця XIX - початку XX ст.

Г. Тард офіційно визнаний як один із основоположників со­ціальної психології. Поряд з цим він є і автором незаслужено призабутої праці «Економічна психологія», що вийшла друком у 1902 р. В цій фундаментальній двотомній праці він послідовно розглянув:

• соціальні закони і вартість;

• економічну роль бажання і віри;

• потреби, працю, гроші і капітал;

• ціни, боротьбу (конкуренцію), кризи і ритми економічного роз­ витку;

• економічні уявлення, власність, обмін, асоціації і питання на­ родонаселення.

Навіть цей стислий перелік дозволяє вести мову про пріоритет Тарда у розробці економічної психології. Однак запропонований ним напрям її розвитку суттєво відрізнявся від виробничого і започатку­вав окрему галузь економічної психології.

На відміну від першої, виробничої, вона спрямована на розробку психологічних проблем обміну, розподілу і споживання. Цю галузь можна визначити як економічну психологію маркетингу, і саме вона отримала переважний розвиток за рубежем, тим часом як виробнича гілка формувалася головним чином у руслі концепції «людських сто­сунків» та організаційної психології.

14

У нашій країні окремі сторони взаємозв'язку економіки і психо­логії знаходили відображення в соціальній психології і психології управління, а також у проблематиці організації і стимулювання праці, які вирішувалися, в основному, економічною наукою.