3.8. Успіх керівництва. Залежність успіху від стилю керівництва

Багато фахівців вивчали зв'язок між стилем управління і його ус­пішністю. Зокрема, у праці Б.Б. Коссова³⁴ досліджувався стиль діяль­ності керівників середньої ланки управління. Були використані дві методики - методика самооцінки індивідуального стилю діяльності, де враховувались стильові особливості виконання завдань, і методи­ка «Карта труднощів входження на посаду керівника», де були вка­зані також 14 причин труднощів, які могли спіткати керівників у по­чатковий період їхнього входження на посаду. А саме:

• брак практичних умінь;

• особливості колективу;

• складність того чи іншого вчинку;

• брак теоретичних знань;

• складність місцевих умов;

• вимоги керівництва;

• дефіцит часу;

• особисті якості;

• недостатнє взаєморозуміння із працівниками;

• недооцінка значимості дій;

• уміння виділяти головне;

• недостатня емоційна стабільність;

• недостатня наполегливість;

• невміння передбачати наслідки подій у своїх діях. На основі дослідження було виявлено, що:

1. успішність (ефективність) роботи керівника пов'язана із сти­ лем його управлінської діяльності;

2. виявом стилю діяльності керівника є основні управлінські уміння;

3. представники різних стилів розрізняються за співвідношення­ ми управлінських умінь.

Отже, за Б.Б. Коссовим, стиль управління визначається, в основ­ному, співвідношенням управлінських умінь і особливістю адаптації до посади керівника.

Зазначено, що характерними особливостями стилю управлінсь­кої діяльності, які сприяють досягненню успіху, є такі:

³⁴Коссов Б.Б. Типологические особенности стиля деятельности руководи-телейразнойзффективности//Вопр. психологии.- 1983. - №5.-С. 126-130.

64

1. оптимальний розподіл сил і часу на організацію діяльності ко­ лективу;

2. віддання переваги певним способам вирішення проблем (більш важливо не те, скільки часу витрачає на вирішення, а те, яким способом вирішив);

3. творче мислення керівника як системотворча (об'єднувальна) ознака моделі успішного керівництва;

4. швидкість сходження на посаду керівника, адаптація до незвич­ них умов, успішне переборювання труднощів.

3.9. Якості і риси керівника, що досягає успіху

Поділимо їх на психологічні, інтелектуальні, професійні та соціальні.

Психологічні

1. Прагнення до лідерства, здатність до керівництва.

2. Сильні вольові якості.

3. Готовність до розумного ризику.

4. Прагнення до успіху, честолюбство.

5. Здатність до домінування в екстремальних умовах.

6. Самодостатність особистості.

1. Комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність).

7. Стійкість проти стресу.

2. Адаптабельність, тобто швидка пристосовуваність до нових умов.

Інтелектуальні

1. Прагнення до постійного самовдосконалення.

2. Схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних.

3. Панорамність мислення (системність, широта, комплексність) і професійна предметність (знання деталей і тонкощів управ­ ління).

4. Мистецтво швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на цій основі приймати рішення.

65

66

5. Здатність до самоаналізу.

6. Вміння розуміти, приймати і використовувати з користю для справи думки, протилежні власній.

7. Психологічна освіта.

Професійні

1. Уміння ефективно використовувати кращі досягнення науко­ во-технічного прогресу.

2. Глибоке знання особливостей функціонування ринкової еко­ номіки.

3. Схильність і здатність віднаходити резерви людського чинни­ ка в підприємництві.

4. Уміння заохочувати персонал за добру роботу і справедливо критикувати.

5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення - здатність знаходити проблеми і рішення в тих умовах, коли альтернативні варіанти дій, інформація і цілі нечіткі або сумнівні.

6. Уміння ефективно і раціонально розподіляти завдання і виді­ ляти на них оптимальний час.

7. Діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість.

Соціальні

1. Уміння враховувати політичні наслідки рішень.

2. Схильність керуватися принципами соціальної справедли­ вості.

3. Мистецтво попереджувати і розв'язувати конфлікти, виступа­ ти в ролі посередника.

4. Уміння встановлювати і підтримувати систему стосунків з рівними собі людьми.

5. Тактовність і ввічливість, переважання демократичності в сто­ сунках з людьми.

6. Уміння залишатися цілим між «молотом» і «ковадлом» (тис­ ком згори і опором знизу).

7. Уміння брати на себе відповідальність.

8. Беззастережне виконання правил, які прийняті організа­ цією.

9. Уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дис­ кусій.

ЗЛО. Причини неуспішного керівництва

Щоб неуспішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї чи декількох негативних рис чи вад керівника. І тому цей перелік значно коротший.

1. Манія величі, ілюзорна віра в свою непогрішність, у те, що ти маєш виключне право розпоряджатися долями інших людей.

2. Надмірна підозрілість, хибна переконаність у тому, що коли ти «шахрай», то всі навколо схожі на тебе.

3. Амбітність і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках з оточуючими.

4. Незнання потреб та інтересів своїх підлеглих.

5. Невміння стимулювати за добру працю і карати за недобросо­ вісну.

6. Невміння або небажання бути відвертим і привітним зі свої­ ми підлеглими.

7. Невіра в здібності своїх підлеглих.

8. Керування роботою безпосередньо, замість того, щоб правиль­ но її розподіляти між підлеглими.

9. Тримання всіх віжок управління в одних руках, прийнят­ тя рішення за підлеглих і тим самим стримування їхньої ініціативи.

10. Невіра у професійні якості своїх підлеглих, виконання за них відповідальної роботи.

10. Виконання передусім знайомої і приємної роботи.

10. Невміння розробляти стратегію і тактику діяльності, плану­ вати роботу і передбачати наслідки.

■ ТЕСТ

Завдання 1

ШСТРУКЦІЯ. Виберіть чотири правильні відповіді із семи можливих. А. Існує така типологія стилів керівництва:

1. Анархічне.

2. Публічне.

3. Невтручання.

4. Ліберальне.

67

5. Демократичне.

6. Сімейне.

7. Авторитарне.

Б. Фахівці розрізняють такі форми авторитарного управління:

1. Завдання.

2. Патріархальне.

3. Пілотаж.

4. Автократичне.

5. Бюрократичне.

6. Харизматичне.

7. Команда.

В. (П'ять правильних із семи.) Виділяють такі основні індивіду­альні стилі керівництва:

1. Тепла компанія.

2. Холодний душ.

3. Завдання.

4. Золота середина.

5. Рондо.

6. Команда.

7. Невтручання.

Завдання 2

ІНСТРУКЦІЯ. В цьому завданні в хаотичному порядку подані типи менеджерів в американській діловій культурі і типи керівників у прак­тиці вітчизняних ділових стосунків.

Розпізнайте їх і дайте відповідь у вигляді переліку певних цифр, вибраних із порядкових номерів.

1. Флюгери.

2. Майстри.

3. Борці за справедливість.

4. Гравці.

5. Орачі.

6. Конспіратори.

7. Люди компанії.

8. Борці з джунглями.

9. Штабісти.

10. Світлі голови.

11. Імітатори.

68

Відповідь. Американські менеджери , , , , ,_

Вітчизняні керівники , , , , ,

Завдання і запитання для обговорення на семінарських заняттях

1. Типові та індивідуальні стилі, принципи і прийоми керівництва.

2. Що таке «феномен керівництва»? Його складові і їх «взаємодія».

3. Охарактеризуйте типи менеджерів в американській корпора­ тивній культурі.

4. Що означає «номенклатурний принцип керівництва» і які пси­ хологічні установки він «прищепив» членам суспільства?

5. Основні чинники, які діють на людину при формуванні її як керівника певного типу.

6. «Позитивні» й «негативні» управлінські орієнтації, принципи, способи дії, що їх сформувала номенклатурна система управління.

7. Охарактеризуйте типи керівників, які існують у вітчизняній діловій культурі.

8. Характерні особливості стилю управлінської діяльності, які приводять до успіху.

9. Назвіть якості і риси успішного керівника (психологічні, інте­ лектуальні, професійні, соціальні).

10. Які причини неуспішного керівництва ви знаєте?

Запитання і завдання для рефератів

1. Зберіть дані про керівників (лідерів, вождів, проводирів), які відзна­ чались талантом вести за собою людей. Проаналізуйте, які якості, риси, уміння були їм притаманні. Доповніть структуру феномена керівництва.

2. Які типи менеджерів притаманні японській, західнонімецькій і, наприклад, латиноамериканській діловій культурі? Зробіть по­ рівняльний аналіз на основі першоджерел.

3. Порівняйте людські якості і професійні уміння західних і на­ ших керівників. Які можна назвати резерви підвищення ефективності управління персоналом?

Завдання і запитання для самостійної дослідницької роботи

1. Проведіть дослідження на основі самоаналізу керівників для виявлення індивідуальних стилів керівництва, окремих принципів, прийомів і «секретів» управління персоналом.

69

2. Дослідіть, які орієнтації, принципи, способи дії притаманні су­ часним керівникам у державних установах і менеджерам змішаної, кооперативної, приватної форм власності. Порівняйте їх.

3. В одній або декількох великих організаціях проаналізуйте при­ чини підвищення працівників в посадах і переведення на нижчі. Як ці процеси підвищення і пониження пов'язані з особистісними якос­ тями, рисами, професійними уміннями працівників?

ЛІТЕРАТУРА

1. Восленский М. С. Номенклатура. Господствующий класе Советского Со- юза. - М.: Сов. Россия; МП «Октябрь», 1991. - 624 с.

2. Коссов Б.Б. Типологические особенности стиля деятельности руково дителей разной зффективности // Вопр. психологии. - 1983. - № 5. - С. 126- 130.

3. Щокін Г.В. Практична психологія менеджменту. - К.: Україна, 1994. - 399 с. - Рос. мовою.

Розділ 4

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ І ДОБОРУ КАДРІВ, ПОДІЛУ І КООПЕРАЦІЇ ПРАЦІ

«Секрети» працевлаштування: резюме, поручительство, техніка контакту з роботодавцем. Прийом на роботу: як будувати бесіду. Визначення придатності до менеджерськоїдіяльності. Психологічні аспекти поділу і кооперації праці.