2. Вибір «стратегів»

• Складіть «психологічний портрет», яким повинні бути наділені стратеги «входу» і «виходу»: миттєва розумова реакція на важли­ ву інформацію, комбінаторно-прогностичний тип мислення, умі­ ння коротко і точно сформулювати суть проблеми, уміння «пода­ ти» себе та організацію (продукцію), розвинена інтуїція, уміння зосереджуватись, переключаючи увагу, висока фізична мобільність («легкий на підйом») тощо; доповніть подані дані своїми;

• визначте, хто з членів групи за наявності певних рис акценту­ ації чи їх відсутності зміг би справитися з такими обов'язками; кого із досліджуваних ви поставили б на «вході» в організацію (постачання інформації, сировини тощо) і на «виході» (збут інформації, продукції, послуг);

• виберіть керівників цих підрозділів і делегуйте в «ядро» лідерів.

3. Визначення «ковалів», як основної і фундаментальної (але неформальної) структури організації

• складіть психологічний портрет «коваля», як висококваліфікова­ ного фахівця із «набором» певних рис особистості; якщо, наприк­ лад, «стратегам», як пошуковцям-реалізаторам, не завадить деяка демонстративність чи артистичніть, то для «коваля» більш прита­ манні самоорганізованість, ритмічність праці, педантичність, умін-

368

ня доводити справу до кінця, логічність, послідовність, контроль емоцій, відповідальність тощо (доповніть характеристику);

• визначте, хто із членів студентської групи за-своїми рисами ха­ рактеру і темпераментом, визначеними на основі тесту-опиту- вальника Шмішека, міг би стати «ковалями» - найціннішими і незамінними працівниками реальної організації;

• на основі проявленої акцентуації виберіть керівника «ковалів» та делегуйте його в «ядро» лідерів.

4. Розподіл «контактерів» на посади за психологічними критеріями

Єдиний психологічний «портрет» контактера скласти важко, про­стіше кажучи, його просто не існує через суттєві відмінності функцій працівників, яких ми умовно назвали «контактерами».

Якщо референт «боса» може виходити на контакт із вищими навіть від свого «боса» керівниками і може когось із працівників органі­зації пропустити або ж не пропустити позачергово до «боса», а та­кож вивчав, кого «бос» хоче завжди бачити, а про кого ніякої думки -то факт відповідності цій посаді вимагає певних рис особистості.

Функції охоронця, наприклад, вимагають, щоб на цій посаді була людина з іншими рисами характеру та з іншим темпераментом; функції кур'єра чи машиністки теж мають свою специфіку з точки зору наявності рис особистості.

Отже, членам групи, які залишились після розподілу типових обо­в'язків, необхідно підібрати, виходячи з їх акцентуйованості, певні «по­сади» в організації, де б їхні індивідуальні відмінності якнайефектив­ніше сприяли, нехай і опосередковано, успіху діяльності організації.

Наприклад, емотивність чи екзальтованість аж ніяк не заважають готувати добру каву в буфеті чи працювати в бібліотеці.

Теоретичні дані про акцентуацію особистості

Акцентуація особистості *

Риси, які визначають індивідуальність людини, можуть бути віднесені до різноманітних психічних сфер.

*Леонгард К. Акцентуированньїе личности. Пер. с нем. - Киев: Вьіща шко­ла, 1981. -392 с.

369

Назвемо найпершу сферу, яку найправильніше було б позначити як сферу скерованості інтересів і нахилів. Деякі інтереси мають егоїстичний характер, а інші, навпаки, альтруїстичний.

Другу можна позначити як сферу почуттів і волі. Характер внут­рішньої переробки явищ теж визначає значні індивідуальні відмінності. В результаті виникають модифікації індивідуальності і характеру.

Третя сфера пов'язана з інтелектом, яку зазвичай не включають у поняття особистості. Але існує область асоціативних почуттів, у яких закладено витоки таких рис особистості, як зацікавленість і праг­нення до упорядкованості. Дана сфера може бути названа асоціа­тивно-інтелектуальною.

* Не завжди легко провести грань між рисами, які формують інди­відуальність людини, і акцентуацією. Акцентуація завжди передба­чає підсилення виявленості певної риси.

Акцентуація - це по суті ті ж індивідуальні риси, які мають тен­денцію до переходу в патологічний стан. При більшій проявленості вони накладають відбиток на особистість як таку, і, врешті-решт, можуть набути патологічного характеру, руйнуючи структуру осо­бистості.

Але навіть при широкому підході до того, які якості можна назвати стандартними, нормальними, які не кидаються в очі, все ж існує чима­ло людей, яких можна віднести до акцентуйованих особистостей.

Згідно з дослідженнями, проведеними в берлінській клініці Зітте серед дорослих і Гутьяром серед дітей, населення Берліна - це на 50% акцентуйовані особистості і на 50% - стандартний тип людей (К. Леонгард, 1976).

Характеристика типів акцентуації

1. Гіпертимний: люди характеризуються надмірною контактні-стю, балакучістю, вираженістю жестів та міміки. Вони енергійні, ініціативні, оптимістичні. Разом з тим їх легко вразити, роздратува­ти, вони складно переносять умови жорсткої дисципліни, вимуше­ної самотності, інколи не доводять до кінця почату справу і не мо­жуть зосереджуватись на чомусь одному.

Вони люблять панувати в товаристві і виділяються своїм підви­щеним тонусом, веселощами, винахідливістю і дотепними витівка­ми. У трудовій діяльності їх визначальні риси - винахідливість і ба­гатство ідей.

370

2. Застрягаючий: люди характеризуються підвищеною здатністю до роздратування, стійкістю негативних афектів, підсвідомо завище­ ним честолюбством, хворобливою образливістю. У несприятливих умовах можуть стати нетерплячими, незговірливими, а у сприятли­ вих - невтомними та цілеспрямованими працівниками.

3. Емотивний: люди легко піддаються впливу інших, постійно шукають нові враження, легко входять у контакт з іншими людьми, не витримують самотності, не схильні до лідерства, крайня бай­ дужість до свого майбутнього - живуть виключно сьогоденням.

Як правило, людей цього темпераменту називають м'якосерди­ми. Вони жалісливіші від інших, більше розчулюються, відчувають особливу радість від спілкування з природою, із творами мистецтва. Інколи їх характеризують як людей задушевних. Почуття у них відоб­ражає міміка. Особливо характерна для них плаксивість: вони пла­чуть, розповідаючи про кінофільм із печальним кінцем, про сумну повість.

4. Педантичний: цим людям притаманні акуратність, сумлінність, надійність у справах, але вони здатні дратувати оточуючих надмірним формалізмом та занудством. Сумніваються при прийнятті рішення, нездатні до прийняття остаточного рішення.

При несприятливих умовах педантичні особистості можуть за­хворіти неврозом нав'язливих станів, при сприятливих вони стають зразковими працівниками з великим почуттям відповідальності за доручену справу.

5. Тривожний: цим людям притаманні тенденція переживати по­ чуття власної неповноцінності, полохливість, сором'язливість. Вони часто очікують будь-яких неприємностей, навіть у звичних обстави­ нах, рівень самооцінювання дещо занижений.

Такі люди відрізняються невпевненістю, у якій відчувається еле­мент покірності, приниження. Чим яскравіше у тривожних (боягуз­ливих) особистостей виявлена полохливість, тим імовірніша супро­воджуюча її підвищена збуджуваність автономної нервової сис­теми, яка підсилює соматичну реакцію страху через систему іннер­вації серця.

6. Демонстративний: люди, схильні до привертання до себе ува­ ги, до удаваності, авантюризму, до витіснення зі свідомості неприє­ мних фактів свого життя; прагнуть бути в центрі подій. Надмірна контактність, відчуття партнера, «вживання в роль», підвищена емоційність. Егоїстичність. Фантазія розвинена.

371

Вони можуть виділятися видатними творчими досягненнями. В негативній картині акцентуації лікарі вбачають психопатію, а в по­зитивній - власне акцентуацію.

7. Циклотимічний: цим людям властиві періодичні зміни на­ строю в залежності від зовнішньої ситуації: під час душевного підйому вони поводять себе по гіпертимному типу, під час спаду - по дистимному.

Радісні події викликають у таких людей не тільки радісні емоції, але й супроводжуються загальною картиною гіпертемії: жадобою діяльності, підвищеною балакучістю, фонтаном ідей.

Печальні події викликають пригніченість, а також сповільненість реакцій і мислення.

8. Збудливий: притаманна імпульсивність поведінки, підвищена конфліктність, в'язкість мислення, нетерпимість до інших, недостатня керованість з боку інших людей. Інколи можуть проявляти жор­ стокість і піддаватись потягам.

У міміці і в словах вони дають волю роздратованості, відкрито заявляючи про свої вимоги. З дріб'язкових приводів сваряться з ке­рівництвом і співробітниками. В результаті систематичного тертя ча­сто змінюють місце роботи.

У рідкісних випадках при виконанні тяжкої фізичної праці збудливі люди отримують задоволення і мають вищі від інших показники.

9. Дистимічний: цим людям притаманні низький рівень контакт- ності, схильність до песимізму, небагатослів'я. Ведуть замкнутий спосіб життя, рідко конфліктують з іншими людьми. Вони серйозні, сумлінні, віддані у дружбі, однак занадто пасивні та мляві.

їх легко розпізнають по сором'язливому вигляду. Міміка у них маловиразна.

10. Екзальтований: таких людей спонукає до діяльності і заряд­ жає зовнішній світ. Не люблять роздумів на самоті, потребують підтримки і визнання людей, мають багато друзів, комунікабельні, легко піддаються навіюванню. Охоче розважаються, схильні до не­ продуманих вчинків.

Такі люди легко приходять у захоплення від радісних подій і у відчай - від печальних. Захоплення і пориви можуть ніяк не пов'язуватися із особистими стосунками. Любов до музики, мис­тецтва, природи, захоплення спортом, переживання релігійного порядку, пошуки світогляду - все це захоплює екзальтовану люди-

372

ну до глибини душі. Цим темпераментом часто наділені артистичні натури - художники, поети.

Виявлення акцентуацій з допомогою теста-опитувальника Шмішека*

В основі теста-опитувальника лежить концепція акцентуйованих особистостей К. Леонгарда, згідно з якою акцентуації - це «загост­рення» деяких, притаманних кожній людині, індивідуальних влас­тивостей. К. Леонгард розрізняє акцентуйовані властивості характе­ру і темпераменту.

Тест містить 10 шкал, реалізованих у вигляді переліку із 88 пи­тань, які передбачають один із двох варіантів відповідей: «так» і «ні». Для проведення тесту необхідно мати тестовий буклет із стандарт­ною інструкцією, а також стандартний лист відповідей, у якому по­руч із номером пункту досліджуваним заносяться знаки «+» або «-» відповідно до варіанта відповіді.