2.2.4. Прагнення до успіху, честолюбство, домінування і самодостатність особистості

«Будь спокійна, Ейлін, - сказав Каупервуд з тією залізною рішу­чістю, яка не припускає і думки про поразку, - ми теж знайдемо своє місце тут. Вір мені, у тебе в Чикаго буде все, чого ти забажаєш, і навіть більше того».

Із цієї цитати ми бачимо, що герой роману і не припускає думки про поразку, - прагнення до успіху є однією із домінуючих рис ха­рактеру цієї людини. Або ж слова «... все, чого ти забажаєш, і навіть більше того», є свідченням наявності честолюбства в його максима­лістському прояві.

Поняття «прагнення до успіху» і «честолюбство» є фактично си­нонімами. До недавнього часу честолюбство характеризувалося як негативна риса характеру, оскільки честолюбна людина - це та, яка прагне висунутися на передній план. А при тоталітарному режимі, де люди прирівнюються до функціональних гвинтиків, таке праг­нення не дуже заохочувалося.

Зрештою, цьому є підтвердження в психологічному словнику²⁰. «Але, індивідуалістичне за своїм характером, воно (честолюбство) перешкоджає вихованню особистості в дусі колективізму, формуван­ню потреби в розумному поєднанні громадських і особистих інте­ресів». Проте основний смисл у понятті честолюбство²¹ розкрито правильно.

Честолюбство - прояв в особистості мотивів досягнення пер­шості, прагнення до слави, до отримання нагород, до почесного місця в якійсь галузі діяльності, сфері суспільного життя.

Краткий психологический словарь. М.: Политиздат, 1985. - С. 392.²¹Там само.

37

Гіпертрофоване честолюбство підсилюється пихатістю - зверхнім ставленням до інших.

Честолюбство як прагнення до суспільного визнання може відігра­вати об'єктивно відносно позитивну роль, стимулюючи підвищену соціальну активність людини.

У групах дітей і дорослих виділяються особистості, про яких кажуть, що вони люблять «командувати», «розпоряджатися» інши­ми, а саме: посилати щось зробити, принести і т.д., хоча формаль­ного права на це і не мають. І цієї звички їм практично неможли­во позбутися. Таких людей можна назвати домінантними особис­тостями.

Досвідчені педагоги дають дітям чи підліткам, за якими по­мічена схильність до домінування, такі офіційні доручення, які уможливлюють соціально-позитивне скерування активної пове­дінки.

У дорослих схильність до домінування виявляється, зокрема, в тому, що їм важко вкластися в рамки «вузьких» інструкцій чи пра­вил, а тим більше мати над собою начальника, щоб ним «поганяли». Часом схильність до домінування, якщо вмінь та інтелекту для імпе­ративності не вистачає і статус цієї особистості невисокий, а потре­ба до домінування існує, - виявляється в безпідставній або мало-підставній агресивній поведінці.

І тому пошук своєї щасливої зірки, відкриття своєї власної справи - це і буде соціально прийнятне скерування домінантної енергії та­ких особистостей.

Слово «домінування» походить від латинського сіотіпог, що озна­чає «паную», «владарюю» і використовується для характеристики ієрархічних відносин в угрупованнях тварин і птахів, які виража­ються в різних проявах агресивності.

За принципом домінування побудована ієрархія стосунків в ар­мійських підрозділах, де основним правилом життя є догма: наказ начальника - закон для підлеглого, який не обговорюється, а без­застережно виконується. Пропустивши для спрощення деякі військові чини, наведемо приклад армійського домінування: над рядовим до­мінує сержант, над сержантом - капітан, над капітаном - полковник, над полковником - генерал, над генералом - міністр оборони, над міністром оборони - президент держави.

38

Доктор психології і поет Валентин Моляко у своєму вірші «До­мінанта»²² розкрив принцип домінування в образній формі.

Над травою домінують квіти. Над кущами домінують дерева. Над горбами домінують гори. Над річками домінують моря.

Над словами домінують мрії. Над почуттями домінує кохання. Над думками домінують надії. Над брехнею домінує правда.

У людини домінує серце. У небі домінує сонце. У природі домінує життя.

Це було домінування в позитивному аспекті, як феномен косміч­ний. Прагнення до успіху і честолюбство в його позитивному про­яві, на відміну від домінування, не обов'язково передбачають само­ствердження за рахунок беззастережного виконання іншими чиїхось вказівок - і цим вони від нього відрізняються.

В екстремальних умовах (цейтнот, ризик, соціальна локаліза­ція, небезпека тощо) менеджер має бути готовим до того, що може з'явитись необхідність діяти за принципом домінування, тобто взяти на себе «всю повноту влади», а це означає, що одночасно і всю повноту відповідальності.

* * *

Під «самодостатністю» особистості ми розуміємо здатність до генерування чужих і висування своїх власних ідей. Самодостатня людина - це людина, яка має свій власний погляд на речі, вона, як правило, малоконформна, не піддається чужому впливові, у дос­татній кількості продукує ідеї - і це є її стабільною психічною характеристикою. Інакше вона жити не може і є центром, до яко­го, висловлюючись метафорично, «притягуються» інші особис­тості як до «магніта».

Це людина із найвищим рівнем самовдосконалення і саморе­гуляції. Така риса в характері є, звичайно, бажаною для менед-

²²Моляко Валентин. Криголами. Поезії. - К.: Рад. письменник, 1972. -71с.

39

жера, щоб досягти стабільного успіху в найвищих проявах його діяльності.

Для вимірювання такої якості, як прагнення до успіху, можна, наприклад, використати «Опитувальник для оцінки мотивації до до­сягнення мети - до успіху» (за Т. Елерсом).