- •Інтегрований захист рослин
- •Інтегрований захист рослин
- •Г. О. Косилович, о. М. Коханець
- •Розділ 1 організація служби захисту рослин в україні
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 2 методи захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів
- •2.1. Агротехнічний метод
- •2.2. Селекційно-генетичний (імунологічний) метод
- •2.3. Фізико-механічний метод
- •2.4. Біологічний метод
- •2.5. Хімічний метод
- •2.6. Досягнення біотехнології у захисті рослин
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 3
- •3.2. Структура агроценозу та закономірності його формування
- •3.3. Модель інтегрованої системи захисту рослин
- •3.4. Мета і завдання прогнозу в інтегрованих системах захисту рослин
- •3.5. Планування заходів захисту рослин. Облік шкідливих об’єктів
- •3.6. Прийняття рішень щодо застосування пестицидів
- •3.7. Оцінка ефективності заходів із захисту рослин
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 4
- •Найпоширеніші хвороби зернових колосових культур і захисні заходи
- •Інтегрована система захисту ярих зернових колосових культур
- •Запитання для самоперевірки
- •4.2. Кукурудза Найпоширеніші шкідники кукурудзи та заходи захисту від них
- •Найпоширеніші хвороби кукурудзи і заходи захисту
- •Інтегрована система захисту кукурудзи
- •Запитання для самоперевірки
- •4.3. Зернобобові культури (горох, квасоля, соя) Найпоширеніші шкідники зернобобових культур і заходи захисту від них
- •Найпоширеніші хвороби зернобобових культур та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту гороху
- •Інтегрована система захисту квасолі
- •Інтегрована система захисту сої
- •Запитання для самоперевірки
- •4.4. Цукрові буряки Найпоширеніші шкідники цукрових буряків і заходи захисту від них
- •Найпоширеніші хвороби цукрового буряка та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту цукрових буряків
- •Запитання для самоперевірки
- •4.5. Ріпак Найпоширеніші шкідники ріпаку та заходи захисту від них
- •Найпоширеніші хвороби ріпаку та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту ріпаку
- •Запитання для самоперевірки
- •4.6. Льон Найпоширеніші шкідники льону та заходи захисту
- •Найпоширеніші хвороби льону та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту льону
- •Запитання для самоперевірки
- •4.7. Картопля Найпоширеніші шкідники картоплі та заходи захисту
- •Найпоширеніші хвороби картоплі та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту картоплі
- •Запитання для самоперевірки
- •4.8. Капуста Найпоширеніші шкідники капусти та заходи захисту
- •Найпоширеніші хвороби капусти та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту капусти білоголової
- •Запитання для самоперевірки
- •4.9. Огірки Найпоширеніші шкідники огірків та заходи захисту
- •Найпоширеніші хвороби огірків та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту огірків
- •Запитання для самоперевірки
- •4.10. Помідори Найпоширеніші шкідники помідорів та заходи захисту
- •Найпоширеніші хвороби помідорів та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту помідорів
- •Запитання для самоперевірки
- •4.11. Плодові культури (зерняткові, кісточкові) Найпоширеніші шкідники плодових культур і заходи захисту від них
- •Найпоширеніші хвороби зерняткових культур та заходи захисту
- •Найпоширеніші хвороби кісточкових культур та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту зерняткових плодових культур
- •Інтегрована система захисту кісточкових плодових культур
- •Запитання для самоперевірки
- •4.12. Ягідні культури (суниця, смородина, аґрус, малина) Найпоширеніші шкідники і хвороби суниці та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту суниці
- •Найпоширеніші шкідники і хвороби смородини та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту смородини
- •Найпоширеніші шкідники і хвороби аґрусу та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту аґрусу
- •Найпоширеніші шкідники і хвороби малини та заходи захисту
- •Інтегрована система захисту малини
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 5 бур’яни (загальні відомості)
- •Запитання для самоперевірки
- •Бібліографічний список
- •Додатки
- •Законодавство щодо захисту рослин в україні закон україни «Про захист рослин»
- •Закон україни «Про пестициди і агрохімікати»
- •Загальні правила техніки безпеки при роботі з пестицидами
- •Косилович Галина Олексіївна
3.2. Структура агроценозу та закономірності його формування
Основою біоценозу є зелені рослини-продуценти, здатні використовувати сонячну енергію та будувати клітини свого організму за рахунок мінеральних речовин і води. На другому рівні живлення перебувають консументи – тварини, які споживають рослинну їжу, а також паразитичні рослини і мікроорганізми, що живуть за рахунок живих тканин рослин. Наступну ланку становлять хижі та паразитичні види тварин і мікробів, які існують, споживаючи біомасу рослиноїдних тварин, – це консументи другого порядку. Вони у свою чергу є джерелом живлення надпаразитів. Кінцевою ланкою біоценозу є деструктори – мікроорганізми, які розкладають рослинні і тваринні рештки і завершують кругообіг речовин у природі. Основною властивістю та ознакою природних екосистем є саморегулювання і самооновлення.
Сільськогосподарське виробництво ґрунтується на створенні штучних агроекосистем з метою одержання якомога більшої кількості потрібної суспільству продукції з одиниці площі. Між природними та агроекосистемами існують відмінності (Ю.Одум, 1984). В агроекосистемі споживається додаткова енергія, джерелом якої є перетворена енергія палива, тяглова сила тварин та праця людини. Людина значно зменшила різноманітність компонентів агро-екосистеми порівняно з природними для збільшення виробництва певної продовольчої культури. Рослини, що культивуються в агроекосистемах, є результатом не природного відбору, а штучного добору, головна мета якого – висока продуктивність, за властивостями стійкості до несприятливих умов вони поступаються диким родичам. Усе керування системою, на відміну від саморегульованої природної екосистеми, відбувається ззовні та підпорядковане зовнішнім цілям.
Загальні біоценологічні закономірності взаємовідносин продуцентів і консументів різних порядків, властиві природним екосистемам, зберігаються на обмеженому рівні в багаторічних насадженнях, проте формування фауни агроценозу однорічних культур має суттєві особливості. У природі на певній площі з роками складається відносно стабільна екологічна ситуація, навпаки, в умовах територіального переміщення культур у польовій сівозміні фауністичний комплекс щорічно формується знову. Цей процес відбувається за рахунок багатоїдних видів, що нагромаджуються за попередні роки і зимують на даному полі, та видів, переважно трофічно спеціалізованих, які мігрують з інших постійних і тимчасових природних резервацій або різних полів сівозміни.
За фітофагами з'являються ентомофаги – хижаки й паразити, здебільшого вони запізнюються, щоб запобігти пошкодженню рослин, але можуть відігравати певну роль у стримуванні подальшого розмноження видів-живителів, тобто шкідників.
Мікроорганізми – збудники хвороб рослин здебільшого належать до облігатних паразитів, тобто таких, що розвиваються і розмножуються лише у живих тканинах. Взимку вони зберігаються в рослинних рештках, на насінні або в рослинах озимих культур. Облігатні паразити трофічно спеціалізовані й здатні уражувати лише певні види рослин. Факультативні паразити можуть розвиватися, живлячись органічною речовиною у ґрунті, і уражувати різні види.
Бур'яни поширюються з природних резервацій на неорних землях, а також зберігаються на полях сільськогосподарських угідь. У малорічних видів зимує насіння, а у багаторічних – як насіння, так і підземні вегетативні органи. Найбільше значення для формування складу бур'янів має фітосанітарний стан поля у попередньому році. Хоч культура, яку вирощують, не є джерелом живлення бур'янів, як це спостерігається щодо шкідників і збудників хвороб, певні особливості обробітку ґрунту, розміщення рослин на площі та інші чинники зумовлюють деяку пристосованість окремих видів бур'янів до тієї чи іншої культури.
Займаючи певну територію сільськогосподарською культурою, людина намагається створити найкращі умови для її росту і плодоношення, усунути інші види рослин, що конкурують з культурними за використання води, поживних речовин ґрунту, а також позбутися шкідників, паразитичних грибів і бактерій, які споживають біомасу вирощуваної культури і знижують урожай. На відміну від саморегульованої природної екосистеми, продуктивність сільськогосподарської екосистеми визначається рівнем додаткової технологічної енергії, значну частку якої становлять заходи захисту від шкідників, хвороб рослин і бур'янів.