Зелені операції на винограднику

До зелених операцій відносять обламування, пасинкування, прищипування і чеканення пагонів. Зелені операції дають змогу регулювати ріст куща протягом вегетації та впливати на розмір і якість урожаю.

Підв’язування штамбу, рукавів і пагонів. Основне завдання підв’язування – раціональне розміщення багаторічних та однорічних розгалужень для повного використання рослиною сонячної енергії, управління полярністю, створення оптимальних умов провітрювання крони, механізації всіх видів робіт на винограднику.

Підв’язування повинно відповідати культурі виноградарства (укривна або неукривна), типу формування куща. В укривній культурі кущі щороку знімають із шпалери, а навесні підв’язують: у безштамбових форм – багаторічні рукави та однорічні пагони; штамбових – штамб, рукави й пагони. В неуривній культурі багаторічні частини куща закріплені на шпалері, а навесні після обрізування підв’язують лише однорічні лози.

Найраціональніші способи підв’язування однорічних лоз (див. "Управління полярністю…") встановлюють практично, досліджуючи реакцію сортів протягом декількох років. Відомо, що від способів підв’язування залежать визрівання лози й ягід, якість і кондиційність урожаю, продуктивність кущів наступного року.

Зелені пагони підв’язують двічі-тричі за вегетацію вертикально догори, або під кутом 45° до другого-п’ятого рядів шпалери, залежно від її облаштування дротами. За однодротової шпалери зелені пагони звисають вільно. Відстань між пагонами повинна бути три-шість см, не слід перекручувати чи накладати пагін на пагін, аби не було затінення листя. Матеріал для підв’язування – шпагат із натуральних або синтетичних волокон.

Обламування. Із зимуючих вічок, що залишилися після обрізування, розвиваються пагони. На початку вегетації, коли пагони досягнуть 10-15 см, видно, що відносно навантаження куща, не завжди отримують ті результати, яких намагалися досягнути обрізуванням. Частина пагонів безплідна, інші мають по одному або більше суцвіть, з’явилися порослеві пагони. Орієнтуючись на результати оцінки куща на початку вегетації, розраховують попередній розмір урожаю за формулою:

У = n∙N∙P∙K∙M,

де n – кількість кущів на 1 га, шт.; N – кількість пагонів, що розвинулися на кущі, шт; P – відсоток плодоносних пагонів, в сотих; K – коефіцієнт плодоносності; M – маса грона, кг.

Відповідно, з цієї формули можемо вивести потребу пагонів на запланований урожай.

Передусім чергу необхідно створити найкращі умови для росту і розвитку плодоносних пагонів. У такому разі залишають пагони, на яких розвиваються суцвіття. Якщо необхідно провести омолодження куща, то залишають вигідно розміщені порослеві пагони. Частину безплідних пагонів видаляють, а частину залишають, оскільки вони також працюватимуть на майбутній урожай. Із пагонів-двійників, які розвиваються з однієї зимуючої бруньки, обов’язково видаляють слабше розвинений пагін. На рис. 68 представлено обламування пагонів на плодовій ланці.

У зонах високого теплозабезпечення за належного догляду за рослинами можна виламувати майже всі безплідні пагони. У північних регіонах обов’язково залишають певну кількість безплідних пагонів, відтак у гронах накопичується більше цукру. Більше безплідних пагонів залишають у сортів із великими гронами, менше – у сортів, що формують довгі пагони з великими листками, оскільки вони самі здатні забезпечити грона продуктами асиміляції.

Рис. 68. Обламування пагонів на плодовій ланці

Якщо кущі мають значну силу росту, здатні утворювати велику кількість порослі, обламування проводять декілька разів. За правильного обрізування й належної агротехніки порослеві пагони майже не утворюються.

Неправильне обламування може призвести до значних утрат урожаю.

Пасинкування. На молодих пагонах після цвітіння в пазухах листків починають розвиватися молоді розгалуження – пасинки (рис. 69).

Рис. 69. Прищипування пасинка

У результаті порушення кореляції росту між надземною частиною й кореневою системою їх може бути багато й вони надмірно розвиваються. Отже, неграмотно було проведене обрізування й обламування, і об’єм кореневої системи значно більший, ніж надземних пагонів. Тобто кущ недовантажений вічками під час обрізування. Пасинки слабо розвиваються за нормального навантаження куща вічками і зовсім не розвиваються за перевантаження куща. Тому пасинкування – дуже відповідальний процес, оскільки, як і обламування, дає змогу регулювати розмір і якість урожаю.

Видаляють пасинки у таких випадках:

• за надзвичайно великої маси куща, коли пасинки своїми листками затінюють листя основних пагонів і грона;

• за значного розвитку пасинків, коли зменшується провітрювання куща, що сприяє появі хвороб і шкідників.

Не видаляють пасинки, якщо:

- на кущах мало листя (тоді лише прищипують верхівки);

- на пагонах, які надмірно ростуть;

- на сучках заміщення пасинки прищипують, залишаючи чотири-п’ять листків. Ці листки сприяють кращому визріванню зимуючих бруньок, які знаходяться в основі пасинка.

Якщо кущі недовантажені урожаєм, необхідно викликати ріст пасинків. У такому разі за 15-25 днів до цвітіння прищипують основні плодоносні пагони. Таке прищипування зумовлює активне надходження поживних речовин до пазушних бруньок, сприяючи активному розвитку пасинків. Тоді на пасинках ще можна отримати додатковий урожай належної якості. Такий урожай дозріває значно пізніше, ніж основний. А в північних районах, особливо на пізніх сортах, ягоди взагалі можуть не визріти. Тому краще регулювати врожайність обрізуванням і обламуванням, менше сподіваючись на довантаження за рахунок пасинків.

Прищипування і чеканення пагонів. Прищипування – це видалення верхівки (кронки) зелених пагонів на один-два см, тобто видалення апікальної зони (рис. 70). А чеканення – обрізування верхньої частини пагона – коронки разом із частиною зеленого стебла з декількома належно розвиненими листками.

Прищипування застосовують для:

• регулювання росту окремих пагонів на кущі й кращого закладання плодових бруньок;

• зменшення осипання зав’язі (на початку цвітіння);

• збільшення врожаю цього ж року;

• стимулювання росту пасинків.

Прищипування проводять на всіх пагонах, окрім тих, які розвиваються на сучках заміщення, якщо ж вони відсутні – на пагонах, розміщених у нижній частині дуги. Не проводять прищипування ослаблених пагонів і тих, котрі призначені для відсадків.

Рис. 70. Прищипування плодового пагона

Прищипують передусім пагони із надмірним ростом, відтак краще ростуть відстаючі пагони. Прищипування можна проводити декілька разів, починаючи від першого обламування за 15 днів до цвітіння для стимуляції росту пасинків.

Чеканення проводять для того, щоб:

• зупинити ріст пагонів;

• поліпшити доступ світла й повітря до грон;

• зменшити осипання квітів, сприяючи кращому формуванню ягід;

• покращити визрівання ягід й пагонів.

Чеканять пагони гострим ножем або секатором, залишаючи над останнім гроном чотири-п’ять листків на півдні чи шість-вісім листків в північних регіонах виноградарства.

Чеканять пагони за сповільнення й повного припинення їх росту, після чого верхівка вирівнюється й формується верхівкова брунька. У районах північного виноградарства чеканять пагони укінці липня – в серпні, що сприяє кращому визріванню лози, а на півдні – в серпні-вересні.

Чеканення пагонів сприяє кращому використанню листям сонячної енергії, а поживні речовини, утворені в процесі фотосинтезу, доступніші репродуктивним органам. Ягоди дозрівають на 7-15 днів раніше, і на 1-3% збільшується їх цукристість.

Невчасно проведене чеканення може спричинити ріст пагонів уже із зимуючих вічок, що призведе до значної втрати майбутнього врожаю. Пізнє чеканення не вплине на пришвидшене дозрівання ягід, але зменшить листяну поверхню, що віддає восени пагонам продукти асиміляції (вуглеводи) й не дасть жодної користі.

Кільцювання винограду. Цей агротехнічний захід широко не застосувують у промисловому виноградарстві, але на присадибних виноградниках він може принести певну користь. Мета цього заходу – покращити зав’язування ягід, збільшити їх розмір, прискорити дозрівання. Кільцювання застосовують і для сприяння коренеутворення за розмноження винограду відсадками. Кільце зупиняє відтік органічних речовин, синтезованих у листі, в деревину та корені, які нагромаджуються вище за кільце.

Залежно від поставленої мети кільцювання проводять у різні строки: для кращого зав’язування ягід – на початку цвітіння, для збільшення маси ягід – під час їх формування, для кращого ж визрівання – на початку дозрівання.

Кільцюють виноград у два способи. Перший спосіб – видаляють смужку кори завширшки три-п’ять мм навколо штамбу або рукавів (рис. 71). Рану прикривають, накладаючи пов’язку з плівки. Через 10-30 днів розвивається кільце калюсу, диференціюють клітини в тканини і рана заростає. Оптимальна температура формування калюсу – 25-28°С. Для тривалішого впливу кільцювання можна повторити двічі-тричі протягом літа.

Другий спосіб – накладання дротяного кільця і стискання кори.

Застосовуючи цей захід слід дуже обережно, бо порушення нормального обміну речовин між кореневою системою й надземною частиною може призвести до надмірного ослаблення і навіть загибелі куща.

Рис. 71. Кільцювання пагона: 1 – кільце на пагоні; 2 – пристосування для нарізування кільця

Проріджування суцвіть. Для отримання високоякіснішого врожаю застосовують проріджування суцвіть, особливо за перевантаження куща плодоносними пагонами. Якщо сорт має дуже великі й щільні грона, проріджування суцвіть дає змогу уникнути горошіння. В такому разі на одному плодоносному пагоні залишають по одному, або по два суцвіття.

Додаткове і штучне запилення. Виноград – факультативно самозапильна та облігатно перехреснозапильна рослина. І пилок, і маточка квітки винограду дозрівають одночасно.

Під час цвітіння в суху, теплу (25-30°С) вітряну погоду виноград легко перезапилюється, оскільки переноситься пилок на відстань два-п’ять м, тобто на одне міжряддя. Але в роки дощові чи в безвітряну погоду пилок може не потрапляти на приймочку маточки, або вона не зможе його втримати через висихання секрету в спекотну (більше 30°С) суху погоду.

Ускладнюється запилення сортів із функціонально жіночим типом квітки, оскільки в них стерильний пилок. Для таких сортів добирають кращі сорти-запилювачі, які повинні біологічно відповідати основному сорту, одночасно з ним цвісти й утворювати велику кількість фертильного пилку. Найефективніше запилювати виноград сумішшю пилку від різних сортів.

Щоб зменшити осипання квітів, оголення грона і "горошіння", застосовують додаткове запилення суцвіть, відтак збільшується продуктивність насаджень на 15-40%.

Для запилення одного га виноградника необхідно щонайменше менше 900 г пилку. Заготівля пилку – кропіткий процес. Його збір розпочинають уранці й завершують до 12 год. дня. Зберігають пилок в ексикаторах до 20-ти днів. Запилюють виноградники в сонячні дні.

Для запилення на промислових виноградниках застосовують машини, що створюють потужний рух повітря (гвинтокрили або опилювачі). Часто цей захід поєднують із опиленням винограду меленою сіркою проти оїдіуму. На присадибних ділянках застосовують ручне запилення з допомогою спеціальних щіток-пухівок (рис. 72).

Рис. 72. Інструменти для додаткового запилення винограду

Проріджування ягід у гронах. Часто для отримання належних ягід і добре сформованих гарних грон застосовують проріджування грон. Цей захід найефективніший для столових і тепличних сортів винограду. За проріджування покращується аерація грона, збільшується надходження до ягід органічних речовин, зростає привабливість грон, на 15% збільшується врожайність.

Кращі строки для проріджування – після цвітіння і природного осипання зав’язі. Видаляють 20-30% зав’язі тоді, коли ягоди сягнуть розміру, трохи меншого за горошину. В умовах присадибних господарств видаляють ягоди гострими ножицями або щипцями. За дуже щільних грон видаляють до 10-30% ягід.

На промислових виноградниках застосовують найефективніший хімічний препарат – етрел. ДНОК, альфа-нафтилоцтова кислота, гіббиреліни не дають стабільного ефекту та на сьогодні не застосовуються.

Застосування регуляторів росту. Цей захід має велике значення для інтенсифікації виноградарства. Застосування регу-ляторів росту і фітогормонів дає змогу контролювати вегетативні процеси та плодоутворення, покращити товарні якості врожаю, збільшити продуктивність насаджень.

Як регулятори використовуються інгібітори та стимулятори росту, а також фітогормони. Наприклад, застосування гіберелінів дає змогу отримати на 40-50% більший урожай за рахунок збільшення маси грона та ягід. Отже, зростає й якість урожаю. Особливо ефективні ці речовини на партенокарпічних сортах. Виявлено, що в процесі застосування регуляторів росту посилюється утворення зелених пігментів, які контролюють фотосинтез, а звідси й усі процеси синтезу органічних речовин.

Щоб зменшити затрати праці на прищипування пагонів і пасинкування використовували інгібітори росту (ССС, або тур), які дають змогу механізувати процес контролю за вегетативним ростом. Використання етиленпродукуючих препаратів дає змогу контролювати процеси дозрівання ягід і цукристість. Однак, слід пам’ятати, що надмірна хімізація не сприяє вирощуванню екологічно чистої продукції.