Будова винограду

Будова надземної частини залежить від клімату і способу культури. У неукривній зоні формують надземний штамб.

Штамб – багаторічна стеблова частина куща від поверхні ґрунту до першого розгалуження. Надземний штамб – продовження підземного штамба й може бути різної висоти (довжини): низьким – до 40 см; середнім – від 41 до 80 см; високим – понад 80 см.

Залежно від форми куща, виноградники будуть називатися низько-, середньо- й високоштамбовими. Зазвичай штамб вертикальний, проте деякі форми мають похилий штамб. Іноді кущі формують із двома й більше штамбами.

Форми кущів, у яких відсутній штамб, називають безштамбовими (як і виноградники). Використовують такі форми в укривній зоні для зручності укриття їх землею від морозів. На рис. 1 подано будова виноградного куща.

Рис. 1. Будова виноградного куща:

1 – п’яткові корені; 2 – підземний штамб; 3 – росяні корені; 4 – голова куща; 5 – рукави; 6 – плодоносні пагони; 7 – плодова ланка; 8 – безплідні пагони; 9 – пасинок; 10 – порослевий пагін; 11 – однорічні пагони (лози); 12 – плодоносна стрілка; 13 – сучок заміщення; 14 – ріжок.

Голова – верхня розширена й потовщена частина підземного або надземного штамба, від якої починаються розгалуження. Голова утворюється в результаті постійного короткого обрізування (головчаста форма) й може не мати розгалужень. Голова добре розвинена у форм головчастого, чашоподібного й віялового типів.

Рукави – основні багаторічні розгалуження, що відходять від підземного і надземного штамбів. Рукави можуть бути різної товщини, довжини й розташовуватися похило, горизонтально або вертикально відносно поверхні ґрунту. Якщо рукав має постійну довжину, то його називають плечем.

Ріжок – короткий дворічний або багаторічний пагін, що має навантаження у вигляді сучків, стрілок або лоз плодоношення. На плечах ріжки розташовують через визначені проміжки.

Лоза плодоношення – однорічний визрілий пагін, який обрізано на 10 і більше вічок.

Стрілка – однорічний пагін, який обрізано на 5-7 вічок.

Сучок – це також однорічний визрілий пагін, який обрізано на 1-4 вічка.

Наступного року із пагонів, які розвинулися на сучку, формують плодові ланки. Залежно від призначення сучки мають різні назви: заміщення, омолодження, відновлення. В основі рукавів, штамбів, ріжків для їхньої заміни, скорочення, відновлення можуть бути залишені сучки відновлення (омолодження).

Плодова ланка – це сполучення на одному ріжку лози плодоношення, або стрілки, і розташованого нижче сучка, що в цьому разі називатиметься сучком заміщення. Таку плодову ланку називають простою.

Посилена плодова ланка – сполучення на одному ріжку двох лоз плодоношення, або стрілок, і одного сучка заміщення, розташованого нижче.

Системи ведення винограду

Протягом багатовікової культури винограду сформувалися певні системи ведення винограду. До стародавніх систем належать розстелювальна, на деревах, на кілках, альтанкові. Удосконаленішими й сучасними є різні системи на шпалері: вертикальна, горизонтальна, комбінована та ін.

Розстелювальна система – найдавніша. Застосовували в Стародавній Греції, Франції, Турції; збереглася й на Близькому Сході, на Півдні Європи, в Середній Азії, Вірменії, Азербайджані. Застосовують у тих регіонах, де влітку й восени майже немає дощу, а кам’янисті чи піщані ґрунти надовго не затримують вологу.

За цієї системи кущі формувалися з дуже низьким, або взагалі без штамбу. В Середній Азії таку покращену систему, з висаджуванням винограду рядами, називають богаз, у Вірменії – тумбова система, яка створюється нарізанням уздовж рядів зрошувальних борозен, ґрунт із яких підгортається під кущі, чим створюється своєрідна площадка – тумба (рис.2).

Рис. 2. Кущ винограду в розстелювальній системі

У цих регіонах розстелювальна система має переваги (малі затрати праці на облаштування опор, сприятливий водний режим, висока продуктивність фотосинтезу та ін.) і недоліки (неможливість механізувати процеси вирощування винограду, за надмірних опадів – пошкодження ягід, через погане провітрювання кущів, забруднення урожаю та ін.).

Культура винограду на деревах. Донедавна застосовували в Грузії, де називається – магларі, в Азербайджані – хіован (рис. 3), в Італії – альберата (рис 8). За використання цієї системи ускладнюється догляд за рослинами, збір урожаю, захист винограду від шкідників і хвороб, дуже загущується крона і спостерігається взаємне пригнічення рослин, погано визріває врожай і пагони.

Рис. 3. Культура винограду на деревах

Штамбова (кущова) система без опор. Відома в Європі (старі виноградники), Америці, Туркменії та ін. Опорою слугує потовщений штамб самого винограду (рис. 3). Використовують у зонах неукривного виноградарства. Ця система економічна, оскільки штучні опори необхідні лише під час формування й не потрібне підв’язування, рослини добре освітлені, продуктивність кущів висока, грона захищені від сонячних опіків шатром із листя. Але дуже ускладнюється механізація процесів із догляду за рослинами.

Рис. 3. Формування – мала чаша, на власному штамбі (гобеле)

Культура винограду на кілках (колова система). Донедавна, до впровадження шпалери на виноградниках, переважала в усіх країнах світу. Збереглася на старих насадженнях і на присадибних ділянках у Молдові, Україні, Північному Кавказі. За цієї системи і рукави, і однорічні лози підв’язують до одного кілка, або декількох, радіально розміщених навколо куща (рис. 4). Має такі самі переваги й недоліки, як і попередня система.

Рис. 4. Колова система ведення кущів винограду:

1 – підв’язування куща до одного кілка; 2 – до багатьох кілків.

Альтанкові, або стелажні системи. За цих система виноград культивують на високих опорах. Вони найдавніші, відомі ще з біблійних часів та Стародавнього Єгипту (за Х ст. до н. е). Широко використовувалися у Франції, Італії, Німеччині, Австрії США, Японії. Понині зустрічаються в промислових насадженнях Середньої Азії (галерейні: узбекська дуга (рис. 5) та воіш (рис. 6). Ці системи різняться конструктивними особливостями форми й матеріалом, із якого виготовлені опори. Як опори для рукавів і однорічних лоз використовують дроти, металеві прути, або жердини, дерев’яні конструкції. Висота конструкцій – 2-2,5 м, відстань між кущами становить 2,5 м.

Ці системи найпридатніші для сильнорослих сортів винограду, особливо для східної групи (convar. orientalis). Завиті виноградом, альтанкові, або стелажні системи нагадують зелені тунелі. Грона вільно звисають в альтанку.

Рис. 5. Схематична округла форма типу "узбекська дуга"

Рис. 6. Схема форми ведення винограду типу воїш

а

б

Рис. 7. Форми типу пергола: а – однобічна; б – двобічна

Рис. 8. Варіант альтанкової системи вирощування винограду на присадибній ділянці

Рис. 9. Конструкція альтанки біля відпочинкової зони

Рис. 10. Стелажна конструкція опори під виноград при вході в будинок

Рис. 11. Стелажна конструкція для винограду в оформленні гаража

Рис. 12. Варіанти опор для винограду в декоруванні присадибних ділянок

У Середній Азії, Узбекським НДО садівництва і виноградарства ім. Р.Р. Шредера запропоновано на виноградниках декілька таких конструкцій для міжклітинних доріг. В умовах жаркого клімату у застосуванні альтанкових систем затінюється, не перегрівається і менше пересихає ґрунт, листя краще використовує сонячну інсоляцію, не пошкоджуються сонячними опіками грона, не розвиваються бур’яни.

Широко використовують і відому систему пергола (pergola – навіс, прибудова) в Південній Америці, США, Австралії, Німеччині, Італії на Балканах (див. рис. 7).

Альтанкові системи формування винограду надзвичайно декоративні. І, звичайно, велике розмаїття конструкцій опори для винограду на присадибних ділянках. Виноград успішно використовують для декоративного оформлення малих альтанок, навісів, стелажів і т.п. (див. рис. 8-13).

Рис. 13. Деревоподібні форми – олехнарі в декоративному оформленні архітектурних елементів

Шпалерна система ведення винограду. Ця система впроваджена в культуру з винайденням дроту та, відносно, наймолодша й найдосконаліша для промислового виноградарства. Звичайно, така конструкція не дешева, але вона швидко окупається за рахунок високої продуктивності винограду, простоти догляду за рослинами, придатності для механізації всіх процесів – від догляду за ґрунтом до збору врожаю.