Вивчення по карті рельєфу місцевості сутність зображення рельєфу горизонталями

Одна з основних вимог, які висуваються до топографічних карт, полягає в

тому, що вони з максимальною подробицею і точністю, що допускається масшта-бом карти, зображували не тільки планове положення об'єктів місцевості, але та-кож просторові форми і розміри нерівностей земної повсрхні. Іншими словами, топографічна карта повинна давати тривимірне уявлення про місцевість, дозво-ляючи не тільки робити виміри в горизонтальній площині, але і визначати поло-ження різних точок і об'єктів місцевості по висоті.

Щоб чітко і повно уявляти собі місцевість по карті, необхідно насамперед добре розбиратися в зображенні на ній рельєфу, тобто вміти швидко і правильно визначати по карті:

- види нерівностей земної поверхні, їх взаємне положення і зв'язок між со-бою;

- взаємне перевищення і абсолютні висоти точок місцевості;

- форми, крутість і довжина скатів.

На сучасних топографічних картах рельєф зображується горизонталями, тобто кривими замкненими лініями. Кожна лінія позначає на карті горизонталь-ний контур відповідної нерівності, усі точки якого розташовані на місцевості на одній і тій же висоті над рівнем моря.

Щоб краще усвідомити сутність зображення рельєфу горизонталями, уяви-мо собі острів у вигляді гори, поступово затоплюваної водою. Допустимо при цьо-му, що рівень води послідовно зупиняється через однакові проміжки по висоті, рівні А метрів (мал. 69).

Кожному рівню води, починаючи з вихідного (лінія АВ)_У буде, мабуть, відповідати своя берегова лінія у вигляді замкненої кривій, усі точки якої мають ту саму висоту.

Ці лінії можна розглядати і як сліди перетину нерівностей місцевості рівневими поверхнями, паралельними рівневій поверхні моря, від якої ведеться рахунок висот. Виходячи із цього відстань Л по висоті між суміжними січними поверхнями називається висотою перетину.

Якщо всі ці лінії рівних висот спроектувати стрімкими лініями на основну рівневу поверхня Я, тобто на рівневу поверхня моря, і зобразити в заданому масштабі на карті, то отримаємо на ній зображення гори у вигляді системи кривих ліній аЬ, сй_у тп і гя. Це й будуть горизонталі.

З розглянутого прикладу можна зробити наступні висновки.

а) Усі точки даної горизонталі мають ту саму висоту над рівнем моря. Висота цих точок відрізняється від висоти точок суміжної горизонталі на висоту перетину.

При даній висоті перетину чим більше горизонталей на скаті, тим він вищий, а чим ближче горизонталі одна до іншої, тим скат крутіше. Отже, по числу горизонталей можна визначати перевищення одних точок місцевості над іншими, а по відстані між горизонталями, тобто по величині заложення,- судити про крутість ската. Напрямок ската в кожній його точці перпендикулярно до горизонталей.

б) Нариси і усі вигини горизонталей на карті зберігають кратній

вставити сторінки: 117,118

висоті перетину, вирисовуються потовщеними (потовщені горизонталі).

Усі горизонталі на картах для кращої читаності зображення рельєфу друкуються коричневою фарбою.

Основна висота перетину буває завжди зазначена під південною стороною рамки карти: тут підписується, через скільки метрів проведені суцільні горизонталі.

Рахунок висот на наших картах ведеться від рівня Балтійського моря. Висоти точок земної поверхні над рівнем моря називаються абсолютними, а перевищення над якою-небудь іншою поверхнею або точою - відносними висотами.

2. Особливості зображення рельєфу горизонталями на картах масштабів 1:500 000 і 1:1 000 000. Зображення рельєфу горизонталями на картах більш дрібного масштабу виходить недостатньо наочним. Для усунення цього недоліку на картах масштабів 1 :500 000 і 1 : 1000000 зображення гірського рельєфу горизонталями доповнюється відмиванням, тобто відтінками скатів нерівностей. Тіні при цьому накладають сірою фарбою, звичайно на східні і південні скати, тобто як би при висвітленні місцевості з північно-заходу. Однак це правило не завжди витримують, тому що виразність такого зображення залежить не тільки від форми нерівностей, але і від їхнього розташування стосовно джерела освітлення. Тому для більшої наочності в ряді випадків відтінення скатів роблять при північному, південно-західному, а іноді і при стрімкому освітленні. Завдяки відмиванню зображення рельєфу на карті виходить більш опуклим і наочним, що дозволяє швидко виявляти загальний характер, взаємне розташування і зв'язок нерівностей.

На карті масштабу 1:500 000 зображення гірського рельєфу горизонталями доповнюється не тільки відмиванням, але і пошаровим фарбуванням висотних шарів. Шари при цьому покриваються коричневою фарбою різних тонів за принципом чим вище, тем темніше. Тон фарбування підсилюється через 300, 500 або 1000 м залежно від абсолютних висот цих шарів. Такий спосіб зображення рельєфу називається гіпсометричним. Він дозволяє по тону фарбування шарів швидко оцінювати по карті різні райони у висотнім відношенні.