§ 28. Вивчення по карті гідрографії й дорожньої мережі

Топографічні карти докладно показують і характеризують усі найважливіші об'єкти гідрографії й дорожньої мережі з усіма стосовними до них гідротехнічними й дорожніми спорудженнями.

Розглянемо основні правила зображення цих об'єктів на наших картах.

1. Гідрографія. На топографічних картах показуються наступні основні об'єкти гідрографії: узбережжя й прибережна смуга морів; озера, ставки й інші природні й пробаственные водойми; ріки й канали; колодязі й водні джерела (мал. 92).

При вивченні цих об'єктів по карті необхідно мати на увазі наступне.

Берегова лінія, узбережжя й прибережна смуга морів, великих озер і інших водних басейнів відображаються на карті з максимальною повнотою й точністю, що допускається масштабом. По карті при цьому можна встановити:

а) Точний обрис берегової лінії, тип і характер берегів і узбережжя.

Зображувана на карті берегова лінія моря відповідає найбільш високому рівню води — лінії прибою під час припливу. Райони узбереж із приливо-відливними коливаннями рівня води відзначаються на картах підписом синього кольору уздовж берегової лінії й вказується в метрах середня величина припливу.

Оцінки урезов води відкритих морів і океанів уважаються рівними нулю й на картах не підписуються.

Берегова лінія рік, озер і інших водойм відповідає лінії уреза води в межень.

б) Наявність і характер берегових обмілин, мілій і берегів осушки, тобто приливо-відливних смуг.

Берега осушки зображуються з підрозділом по характеру ґрунту — піщані, песчаио-кам'янисті й галечно-гравійні, мулисті, скелясті (мал. 92).

Особливими умовними знаками показуються також підводні, надводні й осыхающие камені, надводні скелі й інші об'єкти, що характеризують якість дна й підходів до берега, доступність узбережжя з боку моря й умови десантування.

На картах точно наносяться всі острови на морях, озерах і ріках. Показуються також усі озера, що виражаються в масштабі карти, ставки та інші водойми. Обов'язково незалежно від розміру наносяться всі прісні озера в посушливих і пустельних районах, мінеральні й інші озера, що мають значення орієнтирів.

Ріки, канали та інші елементи річкових систем (мал. 92) зображують зі збереженням подоби дійсного обрису берегових ліній і з відображенням усіх основних показників, що характеризують прохідність річкових русявів і заплав.

Ріки й струмки показуються з підрозділом на постійні й пересыхающие; крім того, особливим знаком виділяються підземні ділянки, що й пропадають, рік, що протікають по болотах, що й не мають чітко вираженого русла (мал. 92).

Крім того, ширина й глибина рік і каналів підписуються (синім кольором) у вигляді дроби: у чисельнику — ширина в метрах, у знаменнику — глибина (мал. 93).

Швидкість плину в метрах у секунду підписується уздовж стрілки, що вказує напрямок плину.

Броди на ріках позначаються умовним знаком з підписом бр. і із вказівкою його глибини в метрах (чисельник) і характеру ґрунту дна (знаменник): ДО — дно кам'янисте, з великими каменями; Т — тверде, рівне (кам'янисте, галечникове або щебеневе); П — піщане щільне; В — грузле (глинисте, мулисте).

На ріках показуються відповідними умовними знаками мости, пороми, перевози, а також греблі, шлюзи й інші гідротехнічні спорудження з їхніми характеристиками (мал. 93). На більших ріках особливими умовними знаками дається характеристика русла (водоспади, пороги).

Цифри в синього кружка на березі ріки (каналу, озера, водоймища) означають оцінку (висоту) уреза води в метрах.

Колодязі й водні джерела (ключі, джерела) (мал. 92) докладно показуються лише в посушливих і безводних районах. Серед колодязів виділяються головн, що відрізняються найбільшою наповнюваністю, гарною якістю води й важливі як орієнтири.

У районах, добре забезпечених водою, зображуються тільки ті колодязі й джерела, які розташовані поза населеними пунктами й мають значення орієнтирів, а також мінеральні джерела, артезіанські колодязі й колодязі з вітряним двигуном.

Умовні знаки колодязів і водоисточников супроводжуються пояснювальним підписом, що означає рід об'єкта: до — колодязь, арт. к.— артезіанський колодязь, рід. - джерело).

У знаків головних колодязів (джерел) у посушливих і безводних районах, крім того, міститься їхня характеристика: у чисельнику — абсолютна висота поверхні землі в колодязя, у знаменнику — глибина колодязя в метрах. Збоку в дужках вказується якість води, наприклад сол. (солона), г.-сол. (гірко-солона), або стан колодязя, наприклад сухий.— сухий, засып.- засипаний. Після дужок підписується швидкість наповнення колодязя водою (у літрах у годину).

2. Дорожня мережа. Основними вимогами, пропонованими до зображення дорожньої мережі на топографічних картах, є: точне відображення її накреслення, чіткий показ класу кожної дороги і її стану, докладний показ дорожніх споруджень, що характеризують технічну оснащеність дороги, що і є орієнтирами. Особлива увага приділяється чіткому зображенню ділянок доріг у мостів, переправ, у тіснинах, на болотах і в інших місцях, де об'їзд скрутний або неможливий.

Дані, особливо про клас доріг, ширині, обладнанні іл проїзної частини (полотна) і технічнім устаткуванні, дають можливість вивчати й оцінювати по карті експлуатаційні можливості доріг: їх пропускну здатність, вантажопідйомність,

можливі сезонні зміни умов пересування — і відповідно до цього робити попередні розрахунки при плануванні й організації пересування й перевезень по них.

Залізниці (мал. 94) зображуються на картах з підрозділом:

- по ширині колії: дороги нормальної колії й вузькоколійні;

- по числу шляхів: одноколійні, двоколійні, триколійні; число шляхів вказується на карті штрихами на умовному знаку дороги;

- по виду тяги: електрифіковані й з паровою або дизельною тягою;

- по стану: діюч, будуються й розібрані. Особливими умовними знаками зображуються трамвайні лінії

( поза населеними пунктами) і підвісні дороги.

На залізницях показуються всі залізничні станції, роз'їзди, платформи й зупинні пункти, а також робочі казарми, блок-пости; їхні зображення супроводжуються відповідними скороченими підписами, що вказують рід об'єкта: ст., раз., пл., ост. п., каз., бл.-п. і т.п.

Залізничні станції всіх класів, що не виражаються в масштабі карти, показуються однотипно. Чорні прямокутники умовного знака станції (роз'їзду, платформи) містяться з тієї сторони знака дороги, з який від станційних колій розташований головний станційний будинок (вокзал). Якщо воно перебуває серед шляхів, то прямокутник ставиться посередині умовного знака. На карті підписуються власні назви всіх станцій і інших зупинних пунктів, за винятком тих, які розташовані в однойменні з ними населених пунктах або ж поблизу їх. В останньому випадку назва населеного пункту, загальне з назвою станції, підкреслюється тонкою лінією.

Відповідними умовними знаками зображуються на залізницях усі водонапірні башти й окремі семафори або світлофори, що мають значення орієнтирів, а також усі залізничні мости, труби для стоку води й тунелі (зі скороченим підписом тун. і числовою характеристикою: у чисельнику — висота й ширина, у знаменнику— довжина тунелю в метрах) (мал. 94).

Насипи й вилучення показуються на картах масштабу 1:25 ТОВ і 1:50 ТОВ при їхній висоті (глибині) 1 м і більш, а на карті масштабу 1 :100 000 — при висоті (глибині) 2 м і більш. Поруч із умовним знаком підписується їхня відносна висота (глибина) у метрах.

Автогужові дороги (мал. 96) з покриттям при зображенні на картах підрозділяються на класи (табл. 6) залежно від їхньої технічної досконалості, а ґрунтові дороги й стежки — залежно від прохідності.

При вивченні доріг по карті необхідно не тільки добре розбиратися в накресленні їх умовних знаків, але чітко уявляти собі характер і основні властивості кожної дороги відповідно до даних, наведених у табл. 6, і з урахуванням особливостей різних ділянок доріг залежно від рельєфу, ґрунтово-ґрунтових і інших умов місцевості.

Основні правила зображення автогужових доріг на картах зводяться до наступного.

Автостради, удосконалені шосе, шосе й поліпшені ґрунтові дороги показуються всі незалежно від густоти дорожньої мережі. Дороги ж більш низьких класів при зображенні районів з густою дорожньою мережею наносяться з відбором. Перевага для нанесення на карту при цьому віддається дорогам, які з'єднують населені пункти по найкоротших відстанях і є більш зручними для руху, а також дорогам, уздовж яких є обсадки, що полегшують маскування. У лісових масивах і в інших районах зі слаборозвиненою дорожньою мережею (гірських, пустельних, тайгових, тундрових) ґрунтові дороги показуються все.

На картах малообжитих, пустельних і труднопрохідних районів з рідкою мережею доріг зображуються всі караванні шляхи й в'ючні тропи.

Пішохідні тропи наносяться все лише у важкодоступних районах (гори, болота й т.п.), на ділянках, де немає інших шляхів сполучення. В інших районах показуються лише ті тропи, які служать єдиними шляхами до важливих об'єктів або є орієнтирами.

Технічна характеристика автогужових доріг на картах.

На автострадах і шосейних дорогах уздовж умовного знака підписується їхня технічна характеристика; наприклад, 8 (12) Б означає: 8— ширина покриття в метрах, 12— ширина всієї дороги від канави до канави, Б — матеріал покриття — кругляк (А — асфальт або асфальтобетон, Бр — брущатка, Г — гравій, ДО — колотий камінь, Кл — клінкер, Ц — цементобетон, Шл — шлаки, Щ — щебені). На поліпшених ґрунтових дорогах вказується звичайно тільки ширина дороги від канави до канави. Ширина ґрунтових (проселочных) доріг підписується лише в місцях, де проїзд можливий тільки по самій дорозі (у лісі, на болоті, у вилученні й т.п.).

Спеціальними умовними знаками на дорогах (мал. 96) виділяються:

- труднопроезжие ділянки — на шосе, поліпшених ґрунтових і ґрунтових дорогах;

— ділянки із крутістю підйому понад 5° і повороти доріг з радіусом закруглення менш 25 м — на тих же дорогах, крім ґрунтових;

- фашинні ділянки — на поліпшених ґрунтових і ґрунтових дорогах;

— перевали — на дорогах і тропах гірські хребти, що перетинають (мал. 81,ас).

При зображенні доріг на картах показуються наступні пришляхові й мостові спорудження.

Автобусні станції, готелі, бензоколонки й заправні станції — спеціальним умовним знаком або знаком будови з відповідної пояснювальним підписом (авт. ст., держстандарт, і т.д.).

Мости й труби для стоку води. Умовні знаки більших і важливих мостів супроводжуються пояснювальним підписом, що вказує матеріал будівлі (Д — дерев'яний, М — металевий, ДО — кам'яний, ЖБ — залізобетонний). Більші мости підрозділяються при цьому по конструкції (двох'ярусні, піднімальні, розвідні, ланцюгові, канатні, на плавучих опорах), яка вказується відповідним малюнком їх умовного знака (мал. 93). Мости через канави й інші незначні перешкоди (уже 3 м) на ґрунтових дорогах показуються лише ті, які мають значення орієнтирів.

Цифри, підписані в умовного знака моста, означають: перед дробом — висоту моста над водою, у чисельнику — довжину й ширину моста в метрах, у знаменнику — його вантажопідйомність у тоннах.

При зображенні гірських стежок наносяться про в р и н г і (ділянки стежок на штучних карнизах) із вказівкою їх ширини й* довжини.

Кілометрові знаки (стовпи, камені) і покажчики доріг на карті масштабу 1:25000 показуються всі, а на картах більш дрібних масштабів — частково, лише в районах, бідних орієнтирами. Цифри в умовного знака означають число кілометрів, зазначених на стовпі.

Пропускна здатність дороги значною мірою залежить від характеру її перетинання з іншими дорогами. Дороги можуть перетинатися на одному або різних рівнях, що легко встановити по карті. При зображенні доріг, що перетинаються на різних рівнях, умовний знак нижньої дороги переривається, а верхня показується з мостом (шляхопроводом).

При цьому якщо під мостом проходить шосе, те, крім характеристики самого моста, додатково вказується числова характеристика проїзду (отвору) під ним; наприклад, підпис ін. 6X8 означає: 6 — висота, 8 — довжина проїзду в метрах.