6.4.Визначення вільних жирних кислот (кислотності).

Вміст вільних жирних кислот визначають розрахунковим шляхом за значенням кислотного числа жиру (Х₂). Розрахунок наведений за олеїновою кислотою, кількість якої в тваринних жирах складає близько 5 %. Масову частку вільних жирних кислот (Х₂) (кислотність) у відсотках обчислюють за формулою:

де Х₂ – кислотне число жиру, мг КОН;

п – число нейтралізації олеїнової кислоти жиру, мг КОН.

Число нейтралізації олеїнової кислоти (n) визначають за формулою:

де 56,11 – кількість г КОН, необхідна для нейтралізації однієї грам-молекули олеїнової кислоти;

282,27 – молекулярна маса олеїнової кислоти, г;

1000 – масова частка олеїнової кислоти, мг.

Контрольні питання для перевірки знань до теми 6.

1. Які основні показники характеризують окислювальне псування жиру?

2. Які основні фактори впливають на збільшення кислотного числа?

3. Назвіть кислотне число свинячого, яловичого, баранячого, кінського, кісткового жиру вищого, І сорту та збірного?

4. Реакція з нейтральним червоним. Суть методу?

5. Які жири проявляють позитивні реації із нейтральним червоним?

6. Дайте визначення перекисного числа?

7. Опишіть хід визначення перекисного числа?

8. Охарактеризуйте ступені окислювального псування, та їх перекисне число?

9. Що таке кислотне число?

10. Яка основна характеристика кислотного числа?

11. Хід визначення кислотного числа?

12. Дайте характеристику кислотності жиру?

13. У чому полягає суть визначення вільних жирних кислот?

Тема 7. Визначення масової частки речовин, не розчинних в ефірі.

Речовинами, нерозчинними в ефірі, вважають білки і механічні забруднення.

Апаратура, матеріали і реактиви

Колба конічна, вага лабораторна загального призначення 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг, лійка, стаканчики для зважування,

фільтр обеззолений діаметром 9 см з червоною смугою.

Ефір етиловий, ексикатор, шафа лабораторна сушильна, яка забезпечує підтримку заданого температурного режиму 40–150°С з похибкою ±5°С, натрій сірчанокислий безводний.

Проведення дослідження

Наважку жиру 5 або 10 г розчиняють відповідно в 100 або 200 мл сухого етилового ефіру. Розчин пропускають через фільтр, висушений при температурі (103±2)°С до постійної маси. Потім фільтр промивають багато разів (5 разів по 10 мл) ефіром і сушать до постійної маси.

Обробка результатів

Масову частку речовин, не розчинених у ефірі, (Х₃) у відсотках обчислюють за формулою:

де т₁ – маса стаканчика з фільтром і осадом, г;

т₂ – маса стаканчика з фільтром, г;

т – маса наважки жиру, г.

1. .За кінцевий результат дослідження беруть середнє арифметичне результатів () двох паралельних визначень, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати приP=0,95 20 % відносно середнього арифметичного. Кінцевий результат заокруглюють до другого десяткового знаку.

2. Допустима розбіжність між результатами досліджень, проведених в двох різних лабораторіях при Р=0,95 не повинна перевищувати 25% відносно середнього арифметичного.

3. Значення середньоквадратичного відхилення випадкової складової похибки вимірювань частки речовин, нерозчинних в ефірі, однієї і тієї ж проби в різних лабораторіях при допустимих методикою змінах впливаючих факторів становить 0,138 .

Контрольні питання для перевірки знань до теми 7.

1. Які речовини жиру відносять до нерочинних у ефірі?

2. У чому полягає суть визначення масової частки речовин нерозчинних у ефірі?

3. Яка масова частка нерозчинних речовин міститься у тваринних топлених жирах різних видів тварин?

4. Яке значення середньоквадратичного відхилення, однієї і тієї ж проби у різних лабораторіях?