V. Зміст теми

Недостатність кровообігу – стан при котрому серцево-судинна система не може забезпечувати органи і тканини організму необхід­ною кількістю крові. Недостатність кровообігу може бути зумовлена:

а)недостатністю серця;

б)недостатністю кровоносних судин;

в)серцево-судинною недостатністю.

Недостатність серця – це патологічний стан, зумовлений нез­датністю серця забезпечити кровопостачання органів і тканин згідно з їх потребами. Це стан при якому навантаження на серце перевищує його здатність виконувати роботу.

Класифікація недостатності серця:

І. За перебігом: гостра і хронічна.

ІІ. За інтенсивністю клінічних проявів: скрита (компенсована) і явна (декомпенсована).

ІІІ. В залежності від переважаючого порушення функції того чи іншого відділу серця:

• лівошлуночкова;

• правошлуночкова;

• тотальна.

ІV. За патогенезом:

• недостатність серця від перенавантаження;

• міокардіальна недостатність серця;

• позаміокардіальна недостатність серця.

Недостатність серця від перенавантаження розвивається в резуль­таті дії на здорове серце великих навантажень опором або об’ємом. Це буває при вадах серця, гіпертензії великого або малого кола кровоо­бігу, або при виконанні великого фізичного навантаження. За цих умов до серця з нормальною скоротливою здатністю ставляться надмірні вимоги.

Міокардіальна недостатність серця розвивається в результаті первинного ураження міокарда. Вона може бути пов’язана з:

а) пошкодженням провідникової системи серця (аритмією);

б) пошкодженням волокон міокарда (міокардіопатична);

Причини: інфекція, інтоксикація, гіпоксія, авітамінози, порушен­ня вінцевого кровообігу, спадкові дефекти обміну речовин. При цьому недостатність серця виникає при нормальному або навіть зниженому навантаженні на серце.

Позаміокардіальна недостатність серця розвивається в резуль­таті дії причини не пов’язаної безпосередньо з міокардом. Її виникнен­ня може зумовлювати зменшення притоку крові до серця (гіповолемія, колапс) або перешкода здійсненню діастоли, в результаті серце не може прийняти всю кров, що до нього притікає (накопичення ексудату або трансудату в порожнині перикарду, гостра тампонада серця).

Типи навантажень серця, що можуть бути причиною розвитку його недостатності.

1. Перенавантаження об’ємом, коли до серця або окремих камер серця притікає збільшений об’єм крові. Перенавантаження об’ємом серце відчуває при:

• збільшенні венозного повернення крові до серця (при гіперволемії або при збільшенні тонусу венозних судин);

• вадах серця – недостатності клапанів (так при недостатності аортального та мітрального клапанів розвивається перенавантаження лівого шлуночка, при недостатності клапанів легеневої артерії і трикуспідального клапану – перенавантаження правого шлуночка).

2. Перенавантаження опором, коли серце мусить виконувати ро­боту проти збільшеного опору, який перешкоджає переміщенню крові в артеріальну систему.

Перенавантаження опором розвивається при:

• збільшенні артеріального тиску (при збільшенні артеріального тиску у великому колі кровообігу перенавантаження опором відчуває лівий шлуночок, а при збільшенні артеріального тиску у малому колі кровообігу – правий шлуночок);

• вадах серця – стенозах клапанних отворів (стеноз аортального клапану – перенавантаження лівого шлуночка, мітральний стеноз – лівого передсердя, стеноз отвору легеневої артерії – правого шлуночка, трикуспідальний стеноз – правого передсердя).

Механізми компенсації:

І. Термінові механізми компенсації:

а) гетерометричний механізм;

б) гомеометричний механізм;

в) хроноінотропний механізм;

г) інотропна дія катехоламінів.

ІІ. Механізм довготривалої адаптації серця – гіпертрофія міокар­да.

Аритмії серця – це порушення частоти, ритму, узгодженості і послідовності його скорочення.

Розвиток аритмій може бути пов’язаний з порушенням основних функцій провідникової системи серця: автоматизму, збудливості і провідності.

На цьому базується класифікація аритмій:

1. Аритмії зумовлені порушенням автоматизму;

2. Аритмії зумовлені порушенням збудливості;

3. Аритмії зумовлені порушенням провідності;

4. Аритмії пов’язані з поєднанням порушення збудливості і провідності.

Ішемічна хвороба серця

Термін «ішемічна хвороба серця» об’єднує стенокардію, інфаркт міокарда та кардіосклероз, оскільки в їх основі лежить невідповідність між коронарним кровообігом і потребою міокарда.

Стенокардія це короткочасні приступи (до 20 хв.) гострої коро­нарної недостатності, що супроводжуються больовим синдромом, від­чуттям страху і пов’язаними з цим вегетативними реакціями.

Розрізняють стенокардію напруження, стенокардію спокою і сте­нокардію Принцметалу (спазм вінцевих артерій).

Передінфарктні стани (проміжний коронарний синдром, або гостра вогнищева дистрофія міокарда) – розвиваються при тривалості ішемії міокарда від 20 до 40 хв.

Інфаркт міокарда – некроз серцевого м’яза, зумовлений порушен­ням вінцевого кровообігу. Виникає при зворотній (транзитній) ішемії, що триває більше 40-60 хв., або при незворотних порушеннях коронар­ного кровотоку.

Кардіосклероз це склеротичні зміни серцевого м’яза. Може бути дифузним (атеросклеротичний кардіосклероз) і вогнищевим (постін­фаркний кардіосклероз).

Кардіогенний шок виникає внаслідок різкого падіння насосної функції серця.

Розрізняють 4 форми кардіогенного шоку.

1. Рефлекторна форма (больовий шок). Основним механізмом йо­го розвитку є тривалий біль, що викликає активацію симпатоадренало­вої системи, яка згодом переходить у гальмування Це призводить до депресії скоротливої функції серця, брадикардії, зменшення тонусу периферичних судин і падіння артеріального тиску.

2. Гіпокінетична форма (справжній кардіогенний шок). Основним фактором її розвитку є різке зменшення скоротливої функції серця в результаті ішемічного пошкодження кардіоміоцитів. Справжній кар­діогенний шок розвивається тоді, коли площа ушкодження міокарда перевищує 40%.

3. Дискінетична форма. Виникає внаслідок асинергії (неузгодже­ності) скорочень міокарда. Причиною такої асинергії є грубі пошкод­ження міокарда – аневризми, розрив міжшлуночкової перегородки, відрив хорд клапанів.

4. Аритмічна форма – є наслідком важких аритмій.