3. Зміст практичного заняття: Контрольні питання для самостійної роботи:

Гормони підшлункової залози (інсулін, глюкагон, соматостатин), їх вплив на метаболізм та концентрацію глюкози в крові. Контур гормональної регуляції підтримання сталості концентрації глюкози в крові.

Баланс кальцію в організмі та гормони, що регулюють кальцієвий і фосфатний гомеостаз: паратгормон, кальцитонін, кальцитріол чи 1,25 (ОН)₂ D₃. Вплив інших гормонів на метаболізм кальцію (глюкокортикоїди, соматотропін та ІФР-1, тиреоїдні гормони, естрогени, інсулін).

Роль вазопресину, окситоцину.

Гормони мозкової речовини надниркових залоз (катехоламіни), їх роль в організмі, регулювання секреції.

Гормони кори надниркових залоз, контури регуляції їх секреції, циркадні ритми секреції глюкокортикоїдів, їх впливи та механізми дії на клітини-мішені. Вікові особливості ендокринної функції підшлункової залози, паращитоподібних залоз, надниркових залоз, регулювання секреції вазопресину.

Поняття про стрес і стресові фактори. Види адаптації до дії стресових факторів. Загальний адаптаційний синдром (Г. Сельє). Роль симпато-адреналової системи в адаптації. Роль гормонів кори надниркових залоз (глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів), гіпофіза, тиреоїдних гормонів (тироксину, трийодтироніну), ваго-інсулярної системи у забезпеченні неспецифічної адаптації організму до стресових факторів.

Вплив гормонів на стан слизової оболонки рота. Роль паратгормону в процесах формування, розвитку, прорізування та функціонування зубів (для студентів стоматологічного факультету).

4. Хід виконання практичного заняття.

Робота 1. Дослідження впливу інсуліну на організм білих мишей.

Гормон підшлункової залози – інсулін перетворює глюкозу на глікоген у печінці та м’язах, зумовлює гіпоглікемію, що призводить до зміни поведінки мишей, їх функціонального стану.

Мета роботи: дослідити вплив різних доз інсуліну; виявити гіпоглікемічну дію інсуліну.

Хід роботи. Перед початком досліду білих мишей, що не отримували їжі, зважують і мітять пікриновою кислотою. Потім підшкірно вводять їм інсулін у таких дозах: 1-шій мишці - 0,1 ОД/10 г ваги; 2-гій - 0,5 ОД/10 г ваги; 3-тій - 1 ОД/10 г ваги; 4-тій, контрольній – 0,5 мл ізотонічного розчину NaCl. Після ін’єкції мишей поміщають під скляні лійки та спостерігають за їх поведінкою. Через 20 хв інсулін спричиняє зміни загального стану. Мишкам, яким вводили інсулін (1, 2, 3, крім 4-тої) внутрішньочеревно вводять по 0,5 мл 20% розчину глюкози. Спостерігають за тваринами ще впродовж 10 хв., відзначаючи зміни їх стану.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи:

Описати у протоколі дослідження стану мишей після введення інсуліну в різних дозах та ефекти ін’єкцій глюкози на цьому фоні.

У висновках відповісти на такі запитання:

1) Як впливає інсулін на рівень глюкози в крові, чому розвивається гіпоглікемічний шок; 2) через рецептори якого виду реалізується дія інсуліну; 3) який механізм дії інсуліну на вуглеводний обмін.

2. Дослідження впливу адреналіну на тонус судин жаби.

Гормон наднирників – адреналін має широкий спектр ефектів, реалізуючи свій вплив через різного виду адренорецептори, популяція яких переважає в тому чи іншому органі. Характер цих змін аналогічний до впливів симпатичної нервової системи, тому що основний нейромедіатор цієї системи – норадреналін – діє на адренорецептори цих самих типів.

Мета роботи: дослідити вплив адреналіну на тонус судин.

Хід роботи. Жабу загортають у зволожений бинт таким чином, щоб максимально обмежити її рухи з доступом до однієї задньої кінцівки. Спочатку судини плавальної перетинки жаби, змоченої фізіологічним розчином, розглядають при малому збільшенні мікроскопа. Відмічають різну швидкість і напрям руху крові в артеріях і венулах. Знаходять капіляри, в яких еритроцити повільно рухаються в один ряд. Потім розглядають капіляр при великому збільшенні мікроскопа, звертаючи увагу на повільний безперервний рух крові. Відмічають величину просвіту судин. Крапають на поверхню плавальної перетинки розчином адреналіну, спостерігають за зміною просвіту судин. Через деякий час, промивши плавальну перетинку розчином Рінгера, нанести 1–2 краплі 0,1 % розчину анаприліну, після чого знову додати декілька крапель розчину адреналіну. Кожен раз спостерігати за просвітом судин. Провести аналогічні спостереження при додаванні адреналіну на поверхню плавальної перетинки жаби після попереднього крапання розчину празозину (α-адреноблокатора).

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи:

Описати у протоколі дослідження зміни просвіту капілярів плавальної перетинки жаби після додавання адреналіну, а також вплив адреналіну на діаметр судин після попереднього додавання а) анаприліну; б) празозину.

У висновках відповісти на такі запитання:

1) Як впливає адреналін на просвіт капілярів плавальної перетинки жаби; 2) через адренорецептори якого виду реалізується дія адреналіну на судини; 3) який механізм дії адреналіну на тонус судин.