20

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я України

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра нормальної фізіології

ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ

Вісцеральних ФУНКЦІЙ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних занять для студентів медичного спрямування

(видання 4-те, доповнене)

Львів-2009

Методичні вказівки для студентів медичного спрямування підготували

к.б.н. Ковальчук С.М., к.мед.н. Мельник О.І., к.б.н. Терлецька О.І., к.мед.н. Чупашко О.І.

За редакцією д.мед.н., проф., член-кореспондента АМН України, Заслуженого діяча науки і техніки України, М.Р. Гжегоцького

Рецензенти: д.мед.н., проф. Є.В. Плешанів

д.мед.н., проф.О.Р. Піняжко

Передмова

З часу виходу в світ третього видання методичних вказівок до практичних занять для студентів медичного спрямування з розділу «Фізіологія гуморальної регуляції вісцеральних функцій» минуло більше восьми років.

Актуальність створення нового видання методичних вказівок з даного розділу обґрунтована низкою чинників. Передовсім, це сучасні критерії підготовки спеціалістів медичного спрямування, удосконалення форм викладання та контролю знань студентів згідно з європейськими стандартами навчання та Болонського процесу загалом. Водночас є необхідність урахування досягнень у галузі сучасної ендокринології, які доповнюють існуючі уявлення про основні принципи реалізації гуморальних регуляторних механізмів, єдність та взаємодію гуморальних та нервових чинників, зокрема на етапі саморегуляції фізіологічних функцій. Це сприятиме формуванню клінічного мислення у майбутніх спеціалістів медичного спрямування, а також опануванню доклінічними практичними навичками.

У методичні вказівки, окрім детального висвітлення експериментальних робіт, які пропонують для виконання студентам, включено блок теоретичної інформації з усіх розділів «Фізіологія гуморальної регуляції вісцеральних функцій» згідно з навчальною програмою з дисципліни та вимогами Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS). Подано різноманітні схеми логіко-дидактичного аналізу матеріалу, таблиці, ситуаційні задачі та завдання для самостійної роботи та самоконтролю, включено теоретичну інформацію, яка скеровує студентів на самостійну роботу з літературою та сприяє більш ефективному систематичному засвоєнню теоретичного і практичного матеріалу. Організація навчального процесу передбачає участь студентів у проведенні практичних робіт на експериментальних тваринах, пояснення механізмів та обов’язковий аналіз отриманих змін. Це спонукало до скрупульозної підбірки тих експериментальних завдань, які давали б можливість оптимального логічного осмислення поставлених мети та завдань, а також отриманих результатів.

Для контролю набутих знань у методичній розробці подано перелік тестових завдань з розділу «Фізіологія гуморальної регуляції вісцеральних функцій», які передбачені новою навчальною програмою, а також якірних тестів, що є у переліку ліцензійного іспиту „Крок-1” з дисципліни „Фізіологія людини”. У виданні також наведено теми реферативних доповідей, профільні спеціалізовані запитання для студентів стоматологічного факультету.

Д.мед.н., проф., член-кореспондент АМН України,

Заслужений діяч науки і техніки України

М.Р. Гжегоцький

Модуль 1. Змістовий модуль 6. Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій.

Гуморальна регуляція здійснюється шляхом виділення біологічно активних речовин (БАР) - гормонів, тканинних гормонів, медіаторів та метаболітів у рідке середовище організму (кров, лімфа, тканинна рідина). З плином цих рідин БАР надходять у тканини та органи, змінюючи їх функції та метаболізм.

Гормони, що виділяються спеціалізованими чи неспеціалізованими ендокринними клітинами – справжні гормони, характеризуються дистантністю дії (діють на відстані від місця виділення), високою біологічною активністю (здійснюють регуляторний вплив у малих концентраціях), високою специфічністю.

Тканинні гормони представлені, головним чином, біогенними амінами (гістамін, серотонін), простагландинами, кінінами (брадикінін, каллікреїн) та ін. Впливаючи на сусідні, близькорозташовані клітини тканин, вони змінюють їх біофізичні властивості (проникність мембрани, збудливість), інтенсивність обмінних процесів, чутливість клітинних рецепторів, утворення вторинних посередників. Тканинні чи паракринні гормони ще називають модуляторами регуляторних сигналів. Гормони місцевої дії утворюються неспеціалізованими клітинами, проте взаємодіють зі спеціалізованими клітинними рецепторами. Відоме таке поняття як „аутокринія” - регуляція функції клітини, що безпосередньо синтезує регулюючу субстанцію. Нервові клітини теж мають властивість продукувати гормони, так звані нейрогормони (ліберини і статини) і це явище має назву нейрокринії.

Регуляція за допомогою метаболітів здійснюється за участі продуктів, що утворюються в процесі обміну речовин, зміни рН та осмоляльності (вугільна, молочна, піровиноградна кислоти, коферменти, іонний зсув). Метаболіти діють, головним чином, як місцеві регулятори (контактна регуляція), проте можуть володіти і дистантним характером дії.