Заняття № 3 Роль гормонів у регуляції гомеостазу та адаптації організму до дії стресових факторів

1. Науково-методичне обґрунтування теми.

Серед гормонів, більшість яких характеризується поліфакторністю дії, за їх першочерговою, основною, роллю в організмі виділяють такі, що беруть участь у підтриманні гомеостазу внутрішнього середовища, регулюванні енергоутворення, гомеостатуванні вісцеральних функцій та адаптації організму до змін внутрішнього та зовнішнього середовища. До таких гормонів належать інсулін, глюкагон, паратгормон, антидіуретичний гормон, альдостерон, кортизол, адреналін, СТГ, гормони щитоподібної залози. Багато важливих процесів гомеостазу, фізіологічних функцій, особливо тих, що необхідні для виживання, регулюються декількома гормонами, що забезпечує підтримання функції та гарантує збереження постійності внутрішнього середовища і швидку адаптацію до змін середовища, енергетичних запасів або до впливу стресових факторів. Секреція гормонів регулюється, як відомо, за принципом зворотнього зв’язку. В механізмах регуляції ендокринних систем, зокрема тих, що підтримують гомеостаз, можуть брати участь катіони (наприклад іони кальцію регулюють секрецію паратгормону), метаболічні субстрати (глюкоза регулює секрецію інсуліну та глюкагону), осмоляльність або об’єм позаклітинного середовища (осмотичний тиск плазми крові регулює секрецію вазопресину; ОЦК – визначає секрецію реніну та альдостерону).

Знання механізмів дії гормонів, механізмів зворотнього зв’язку, систем регуляції секреції гормонів необхідні майбутньому лікарю для оцінки клінічних ситуацій в ендокринології. Більшість клінічних ендокринних порушень є результатом гіпер- чи гіпофункції ендокринної залози, серед яких розрізняють первинні, вторинні, відносні. Для виявлення будь-якої ендокринної патології необхідна одночасна оцінка змін у парі „гормон – регульований параметр”, оскільки порушення взаємовідносин між гормоном і контрольованим параметром – основа ендокринних порушень.

2. Навчальна мета.

Знати:

• основні параметри гомеостазу внутрішнього середовища, що регулюються гормонами;

• основні функції вісцеральних систем, що регулюються гормонами;

• механізми дії гормонів, що беруть участь у підтриманні концентрації глюкози в плазмі крові, іонів кальцію, осмотичного тиску плазми крові, ОЦК, артеріального тиску крові;

• механізми регулювання секреції інсуліну, глюкагону, паратгормону, вазопресину, альдостерону;

• механізми дії на клітини-мішені глюкокортикоїдів, катехоламінів та механізми регулювання їх секреції;

• роль симпато-адреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-кортикальної систем в адаптації організму до дії стресових факторів;

• фізіологічні ефекти гормонів підшлункової залози, паращитоподібних залоз, вазопресину, катехоламінів, глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів;

• наслідки гіпо- та гіперсекреції цих гормонів.

Уміти:

- схематично зображувати будову контура гормонального регулювання концентрації глюкози, іонів кальцію в плазмі крові;

- схематично зображувати будову контура регулювання вазопресину, альдостерону, кортизолу;

- дослідити вплив інсуліну на функціональний стан органзму білих мишей;

- дослідити, який механізм дії адреналіну на просвіт судин плавальної перетинки жаби;

- малювати схеми механізмів дії на клітини-мішені інсуліну, адреналіну, альдостерону, вазопресину.

Набутий рівень знань:

1. Характеристика нервової регуляції фізіологічних функцій.

2. Будова контуру нервової регуляції та особливості контуру гуморальної регуляції.

3. Механізми дії гормонів залежно від хімічної будови їх молекул: петидів, стероїдів, катехоламінів, йодвмісних гормонів.

4. Метаболічні та фізіологічні ефекти гормонів залежно від типу та локалізації їх рецепторів та системи вторинних посередників.

Матеріальне обладнання:

20 % розчин глюкози, ізотонічний розчин NaCl, аптечний препарат інсуліну, розчин Рінгера для холоднокровних, розчин адреналіну (1:1000), розчин анаприліну, фентоламіну, шприци, скляні лійки, мікроскоп, очні піпетки, бинт, білі миші, жаба.