Metod_Inorganic_chem_1_pharm_M-1_copy

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Данила Галицького

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, БІОНЕОРГАНІЧНОЇ ТА ФІЗКОЛОЇДНОЇ ХІМІЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

для самостійної та аудиторної роботи студентів фармацевтичного факультетів

(Модуль 1. Загальна хімія)

Методичні вказівки уклали: доценти Огурцов В.В., Луцевич Д.Д., Голос І.Я., Роговик В.Й., старший викладач Кленіна О.В., асистенти Драпак І.В., Бурун Л.О.

За загальною редакцією: доцента Огурцова В.В.

2

В С Т У П

Методичні вказівки складені викладачами кафедри загальної, біонеорганічної та фізколоїдної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького для оптимізації підготовки студентів фармацевтичного факультету до занять з неорганічної хімії (Модуль 1. Загальна хімія) та глибшого засвоєння ними програмного матеріалу.

Головним завданням курсу неорганічної хімії в системі фармацевтичної освіти, як зазначено в програмі, є набуття майбутніми спеціалістами найсуттєвіших навиків і знань про перебіг хімічних реакцій та встановлення розуміння хімізму деяких біологічних процесів, що відбуваються в живому організмі. Окрім цього, враховано потребу конкретних хімічних знань у процесі наступного вивчення загальнотеоретичних і профільних дисциплін.

Методичні вказівки містять правила з техніки безпеки у хімічній лабораторії, тематичний план практичних занять, інформацію про організацію навчання в умовах кредитно-модульної організації навчального процесу та методичні розробки всіх дев’ятнадцяти лабораторних занять.

Кожна методична розробка починається з назви теми і формулювання мети заняття, вона вміщує розділ для програмування домашньої підготовки студентів, у якому викладено обсяг програмного матеріалу, який студент повинен засвоїти вдома, використовуючи лекційний матеріал та рекомендовану літературу

Для перевірки рівня домашньої підготовки подано контрольні запитання, на які студент повинен дати письмові відповіді, а також вправи і задачі, які йому потрібно розв’язати, використовуючи алгоритми розв’язування типових задач.

У розділі “ Зміст і методика проведення заняття” наведено опис виконання практичної роботи в лабораторії кафедри, подаються короткі описи дослідів, а також найважливіші питання, що розглядаються під час заняття.

Практичні заняття включають розв’язування ситуаційних і розрахункових задач, виконання вправ та лабораторних дослідів. Представлені вони таким чином, що елементи навчально-дослідної роботи органічно пов’язуються з матеріалом заняття і мають характер проблемного навчання.

Кожне практичне заняття студент оформляє у вигляді протоколу, який включає в себе виконане домашнє завдання і опис результатів практичної роботи в лабораторії.

3

ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ, ЯКІ ПОВИННІ ОТРИМАТИ СТУДЕНТИ

ВПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУ

Упроцесі виконання лабораторних робіт з неорганічної хімії студенти повинні набути таких навичок і вмінь:

1.Вміти користуватися лабораторним устаткуванням (газовим пальником, ареометром, термометрами, барометрами, технічними й аналітичними вагами), а також лабораторним вимірювальним посудом (піпетками, бюретками, мірними колбами та ін.).

2.Набути практичні навики зважування, фільтрування і центрифугування.

3.Вміти проводити розрахунки, пов’язані з різними способами вираження концентрації розчинів, обчисленням термодинамічних функцій, рН середовища та ін.

4.Вміти готувати розчини заданої концентрації, в тому числі титровані розчини.

5.Вміти визначати теплові ефекти хімічних процесів методом калориметрії.

6.Вміти експериментально визначати молекулярну масу речовин і ступінь електролітичної дисоціації методом кріометрії.

7.Вміти виявити за допомогою якісних реакцій найпоширеніші катіони й аніони у воді та інших об’єктах довкілля.

8.Вміти користуватися довідниковою хімічною літературою.

ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ В ХІМІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ

1.Перебуваючи в хімічній лабораторії, слід суворо дотримуватися загальних правил поведінки і дисципліни, пам’ятати, що їх порушення може призвести до нещасного випадку.

2.Працювати треба в медичних халатах, шапочках і тільки на своєму робочому місці.

3.На робочому місці залишати лише необхідні речі (книги, зошит, ручка), а все інше (портфель, сумки) зберігати у спеціально відведеному для цього місці.

4.Завдання виконувати, дотримуючись всіх вказівок в описі досліду: кількості розчину, послідовності виконання дій, температури досліду тощо. Забороняється виконувати досліди, не передбачені планом практичних занять.

5.При визначенні запаху не підносити пробірку або склянку близько до себе, а тримати її на відстані і рухом долоні спрямовувати пари або газ в напрямку обличчя.

4

6.Кожний предмет або реактив ставити на своє місце негайно після використання.

7.Не витрачені або взяті в надлишку реактиви не можна зливати назад у склянку, щоб не псувати реактиви.

8.Роботи з концентрованими кислотами і лугами проводити обережно, щоб виключити можливість попадання їх в очі, одержання опіків і пошкодження одягу. В разі потрапляння цих речовин на одяг негайно зняти їх ватним тампоном, ретельно промити водою, а потім – спеціальним розчином.

9.Якщо кислота потрапила на шкіру – змочити уражене місце розчином питної соди, а при потраплянні на шкіру лугів – розведеним розчином ацетатної кислоти.

10.При запалюванні газу:

а) перевірити, чи відповідає кран даному пальнику; б) спочатку запалити сірник і тільки після цього відкривати кран (не до кінця!);

в) запалений сірник підносити до пальника збоку, а не в центр, оскільки струмінь газу може загасити полум’я.

11.Ні в якому разі не нагрівати щільно (герметично) закритого посуду. Гарячі предмети ставити тільки на спеціальні підставки, а не безпосередньо на стіл.

12.Користуватися легкозаймистими і шкідливими речовинами (етери, галогени, концентровані кислоти, бром), а також проводити досліди, що супроводжуються виділенням шкідливих парів і газів, дозволяється лише у витяжній шафі з діючою вентиляцією.

13.При нагріванні речовини у пробірці не спрямовувати її отвір в бік товариша або до себе, оскільки вміст пробірки може вибризнути в обличчя або на одяг.

14.В разі виникнення пожежі треба негайно закрити крани найближчих пальників і вжити заходів до гасіння вогню, використовуючи вогнегасник, пісок тощо.

15.Не виливати в раковину із пробірок концентровані розчини кислот та інших речовин, щоб не забруднювати стічні води.

16.Не кидати папір, сірники, розбитий посуд у водопровідні раковини: використовувати для цього урни і кошики для сміття.

17.У всіх випадках поранень, опіків та отруєнь негайно ставити до відома свого викладача, який допоможе організувати своєчасне і кваліфіковане надання медичної допомоги.

5

Тематичний план практичних занять з модуля 1 «Загальна хімія»

6

Інформація про організацію навчального процесу вивчення “ Неорганічної хімії” за кредитно-модульною системою

Організація навчального процесу при вивченні студентами неорганічної хімії здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Неорганічна хімія як навчальна дисципліна структурована на 2 модулі по 19 практичних занять в кожному:

Модуль 1. Загальна хімія Змістові модулі:

1.Атомно-молекулярне вчення і основні закони хімії

2.Будова речовини і періодичний закон Д.І.Менделєєва

3.Розчини. Властивості розчинів

4.Елементи хімічної термодинаміки та кінетики. Рівновага в розчинах електролітів

5.Основні типи хімічних реакцій

Модуль 2. Неорганічна хімія Змістові модулі:

6.Органогенні та біогенні елементи. Людина і біосфера

7.Гідроген і s-елементи (типові метали)

8.р-Елементи ІІІ–V ІІІ груп періодичної системи елементів

9.d-Елементи І – V ІІІ груп періодичної системи елементів

Студенти на практичних заняттях оформляють протоколи проведених досліджень, де зазначають мету досліду і коротко описують хід роботи, результати досліджень та висновки.

Засвоєння теми контролюються на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями. Контроль рівня підготовки студентів здійснюється зі застосовуванням таких засобів: тестові завдання, розв’ язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, контроль практичних навичок.

Підсумковий контроль засвоєння модулів в цілому здійснюється по їх завершенню. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за 200 бальною шкалою як середнє арифметичне оцінки засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ECTS та шкалою, прийнятою в Україні.

Форми контролю і оцінювання дисципліни

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття. Рекомендується застосувати види об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної та практичної підготовки студентів.

7

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну діяльність студента виставляють оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості практичних занять у модулі таким чином:

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5» на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу і дорівнює 120 балам.

Мінімальна кількість балів, яку студент повинен набрати для зарахування модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3» на кількість занять у модулі.

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи:

Кількість балів за індивідуальну самостійну роботу студента (ІСРС) вираховується як різниця між максимальною кількістю балів за поточну навчальну діяльність (120 балів) і максимальною кількістю балів за поточну успішність студента при засвоєнні тем модуля. Бали за ІСРС нараховуються при успішному її захисті.

Модульний підсумковий контроль:

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю моє буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з неорганічної хімії визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80. Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент

набрав не менш 50 балів.

8

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з неорганічної хімії виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни і підсумкового контролю засвоєння модулів № 1 і 2.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з неорганічної хімії у оцінки за шкалою

ЕCTS та 4-ри бальну (традиційну)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

Оцінка з дисципліни FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.

Оцінка F («2») виставляється студентам, які не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

9

Заняття № 1

Тема: Атомно-молекулярне вчення. Класифікація та номенклатура неорганічних сполук

1. Актуальність теми

Основним завданням практикуму є засвоєння, закріплення і творчий розчиток теоретичних знань, одержаних під час лекцій і самостійних занять, вміння прцювати з літературою, вироблення певних практичних навичок та умінь для прийняття обгрунтованих рішень для розв’язування різних біохімічних та клінічних питань. Сьогодні відомо десятки тисяч неорганічних речовин, які поділяють на 4 основні класи – оксиди, гідроксиди, кислоти, солі. Номенклатуру хімічних сполук називають «мовою хімії», що вказує на важливість цього розділу для засвоєння основ загальної хімії та інших хімічних дисциплін.

2.Мета заняття

−ознайомитись та засвоїти правила техніки безпеки при роботі в хімічній лабораторії;

−знати основні класи неорганічних сполук та характерні хімічні властивості цих речовин;

−сформулювати чіткі поняття про принципи сучасної номенклатури неорганічних сполук;

−вміти складати молекулярні та графічні формули найважливіших класів неорганічних сполук, а також записувати основні рівняння реакцій цих речовин з кислотами та основами.

3.Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. Засвоїти матеріал навчальної програми

Предмет, завдання та методи хімії. Місце неорганічної хімії в системі природничих наук та фармацевтичної освіти. Значення хімії для розвитку медицини і фармації.

Речовина. Чистота хімічних речовин. Умовні позначення ступеня чистоти (класифікація речовин за чистотою). Теоретичні основи очищення речовин. Фізичні константи, як спосіб ідентифікації речовини.

Основні етапи розвитку хімії. Атомно-молекулярне вчення. Поняття про атом і його основні характеристики: відносна атомна маса, заряд і порядковий номер елемента в періодичній системі, хімічний символ. Ізотопи. Поняття про молекулу, структура молекул і властивості. Відносна молекулярна маса, молярна маса речовин.

Основні класи неорганічних сполук. Оксиди, їх класифікація і номенклатура. Гідроксиди, їх класифікація і номенклатура. Кислоти, їх

10