1. рівень глікемії

2. вміст глікозильованого гемоглобіну

3. імунореактивний інсулін сироватки крові

4. Глюкозурія

5. концентрація С–пептиду

193. Які із продуктів найбільш багатих калієм можна рекомендувати хворим на цукровий діабет?

1. крупа вівсяна

2. чорнослив

3. ізюм

4. гарбуз

5. морква

194. Яка основна фізіологічна відмінність цукрового діабет у 1 типу від 2 типу?

1. низький рівень С-пептиду

2. відносний дефіцит інсуліну

3. абсолютний дефіцит інсуліну

4. патологія інсулінових рецепторів

5. стійкість до кетоацидозу

195. Хворий лікується інсуліном «Ленте» в дозі 36 ОД вранці. Просить перевести його на режим інтенсивної інсулінотерапії. Яка метода введення інсуліну відповідає цьому режиму?

1. Вводити інсулін «Ленте» двічі на день.

2. Вранці і ввечері вводити інсулін «Ленте», а в обід інсулін короткої дії.

3. Комбінувати інсулін «Ленте» з інсуліном короткої дії двічі на день.

4. Вводити лише інсулін короткої дії 4 рази на добу.

5. Зменшити вранішню дозу інсуліну «Ленте», а ввечері вводити інсулін короткої дії.

196. Початкову добову дозу інсуліну можна розрахувати:

1. Визначивши рівень глікозильованого гемоглобіну

2. 1 ОД на 0,5 г глюкози сечі

3. 0,5 ОД на 1 кг ваги хворого

4. за результатами ГТТ

5. 4 ОД на 1 ммоль глюкози у крові

197. У хворої на цукровий діабет, яка отримує інсулін у дозі 8 ОД інсуліну актрапід і 24 ОД інсуліну семіленте вранці та 16 ОД семіленте перед вечерею, в останні дні з'явилась підвищена пітливість та відчуття голоду о першій годині ночі. Яку корекцію інсуліну слід провести?

1. Збільшити дозу інсуліну вранці.

2. Зменшити дозу інсуліну вранці.

3. Збільшити дозу інсуліну увечері.

4. Зменшити дозу інсуліну увечері.

5. Збільшити калорійність їжі увечері.

198. Які водно-електролітні зміни не виникають при декомпенсації цукрового діабету?

А. Внутрішньоклітинна дегідратація.

В. Вміст бікарбонату натрію в плазмі зменшено.

С. Вміст натрію та хлору не змінений.

D. Гіперкаліємія.

Е. Гіперосмолярність плазми крові.

199. На консультації хворий, котрий не дотримується усталеної схеми введення інсуліну, а регулює свій режим інсулінотерапії виключно по відчуттю спраги. Чи вірна подібна метода самоконтролю?

1. Звичайно вірна.

2. Самовідчуття — найкращий метод оцінки компенсації.

3. Об'єктивний метод самоконтролю — визначення вмісту фруктозаміну.

4. Схема інсулінотерапії повинна бути усталеною, а не встановлюватись довільно.

5. Довільна схема інсулінотерапії запобігає інсулінорезистентності.

200. Потреба інсуліну в підростка пубертатного віку, який хворіє на цукровий діабет 1 типу середньої важкості при відсутності кетову

A. 0,3 – 0,5 Од/кг.

B. 0,6 - 0,8 Од/кг.

C .0,8 – 1,0 Од/кг.

D. 1,0- 2,0 Од/кг.

E. Від 2,0 Од/кг.

201. У вагітної в сечі виявлено кетонурію 1—2 од., глікемічний профіль: 4,47—5,62—6,48 ммоль/л. їй встановлено діагноз «Діабет вагітних» й призначено інсулін НПХ 6—8 ОД вранці. Чи доцільна подібна схема інсулінотерапії?

1. Недоцільна, корисніше призначити інсулін НПХ в двох ін'єкціях.

2. Недоцільна, варто призначити інсулін «Ленте».

3. До вказаної дози додати 4—6 ОД інсуліну короткої дії перед обідом.

4. Призначення інсуліну сумнівне.

5. Краще призначити інсулін короткої дії в трьох ін'єкціях.

202. Синдром Моріака характеризується усіма ознаками, крім:

А. Значного схуднення

В. Розвитку ожиріння

С. Гепатомегалії

D. Появи рожевих стрій

E. Затримки статевого розвитку

203. У патогенезі цукрового діабету 1 типу найважливішу роль відіграє:

А. Генетичний дефект противірусного імунітету

В. Генетичний дефект Т-лімфоцитів

С. Первинний деструктивний процес підшлункової залози

D. Гіперінсулінемія

E. Контрінсулярні гормони

204. Яка дієта показана для хворих із цукровим діабетом із діабетичною нефропатією 1 та 2 ступеню:

А. Дієта №15

В. Дієта №9

С. Дієта №9 з обмеженням вмісту білку і солі

D. Дієта №9 із збільшенням вмісту білка

E. Дієта №9 з обмеженням вмісту жирів

205. Який рівень глікозильованого гемоглобіну свідчить про добру компенсацію цукрового діабету 1 типу?

А. До 6,5%

В. До 7,5%

С. 8%

D. 9%

E. 10%

206. Які показники глікемії натще в капілярній крові свідчать про наявність у хворого порушення тесту толерантності до глюкози?

А. <5,0 ммоль/л

В. < 6,0 ммоль/л

С. <6,7 ммоль/л

D. <7,0 ммоль/л

E. <8,7 ммоль/л

207. Який перерахунок 1 хлібної одиниці (ХО) на кількість вуглеводів

А. 1ХО =1 г вуглеводів

В. 1ХО =15 г вуглеводів

С. 1ХО =10 г вуглеводів

D. 1ХО =15 г вуглеводів

E. 1ХО =100 г вуглеводів

208. Який тест проводять з метою диференційної діагностики цукрового діабету 1 та 2 типу?

А. Глюкозотолерантний тест

В. Преднізолон-глюкозотолерантний тест

С. Стимуляційний тест з метоклопрамідом

D. Стимудяційний тест з дексаметазоном

E. Стимуляційний тест з глюкагоном

209. Хворий з 1 типом цукрового діабету отримує зранку 16 од Акрапіду та 20 од Протафану зранку, 6 од актрапіду та 10 од протафану ввечері. 2-3 рази на тиждень у хворого зявляються симптоми гіпоглікемії 2 години після сніданку. Ваша тактика?

А. Збільшити дозу ранішнього актрапіду

В. Зменшити дозу ранішнього актрапіду

С. Зменшити дозу ранішнього протафану

D. Збільшити дозу ранішнього протафану

E. Зменшити дозу вечірнього протафану

210. Який з поданих нижче препаратів інсуліну не відноситься до монокомпонентних свинячих інсулінів?

А. Монодар

В. Актрапід НМ

С. Актрапід МС

D. Моноінсулін МК

E. Ілетин ІІ

211. У якому співвідношенні слід призначати інсуліни короткої та середньої тривалості зранку при дворазовому введенні інсуліну на добу?

А. 1/2 інсуліну короткої дії, 1/2 інсуліну середньої дії

В. 1/5 інсуліну короткої дії, 4/5 інсуліну середньої дії

С. 2/3 інсуліну короткої дії, 1/3 інсуліну середньої дії

D. 1/3 інсуліну короткої дії, 2/3 інсуліну середньої дії

E. 4/5 інсуліну короткої дії, 1/5 інсуліну середньої дії

212. Який з нижче перечислених препаратів інсуліну немає піку дії і застосовується лише для базисної інсулінотерапії?

А. Хумалог

В. Хумодар Р

С. Фармасулін НПХ

D. Мікстард

E. Лантус

213. Який з симптомів є нехарактерним для цукрового діабету 1 типу?

А. Поліфагія

В. Полідипсія

С. Схильність до лактацидозу

D. Прогресуюче похудіння

E. Схильність до кетозу

214. Як розподіляється доза інсуліну при переведенні хворого на дворазовий режим введення?

А. ½ зранку, ½ ввечері

В. 1/3 зранку, 2/3 ввечері

С. 2/3 зранку, 1/3 ввечері

D. ¼ зранку, ¾ ввечері

E. ¾ зранку, ¼ ввечері

215. Для інсулінів середньої тривалості дії є правильними всі твердження, крім:

А. Вводяться 2 рази денно

В. Комбінуються з інсулінами короткої дії

С. Комбінуються з інсулінами ультракороткої дії

D. Комбінуються з інсулінами тривалої дії

E. Комбінуються з пероральними цукрознижуючими засобами

216. Яке твердження з поданих нижче є правильним у відношенні цукрового діабету 1 типу

А. Головна ланка патогенезу – руйнування бета клітин

В. У більшості хворих первинним порушенням є інсулінорезистентність

С. Знижується чутливість рецепторів до інсуліну

D. Стрес, що призводить до викиду контрінсулярних гормонів

E. Порушення дієти, переїдання, і як наслідок цього ожиріння

217. Який з доказів генетичної схильності на цукровий діабет 1 типу є правильним?

А. Ризик захворіти на цукровий діабет складає 50%, якщо хворий батько та 35%, якщо хвора мати

В. Алелі генів HLA-DR, HLA-DQ та HLA-DP зумовлюють схильність розвитку цукрового діабету

С. Конкордантність у однояйцевих близнюків складає 80%

D. Схильність на цукровий діабет визначається такими факторами як неправильне харчування, стреси, малорухомий спосіб життя

E. Ризик розвитку на цукровий діабет у близьких родичів складає 50%

218. Який з поданих методів лікування є неправильним щодо лікування цукрового діабету 1 типу?

А. Дієтотерапія

В. Інсулінотерапія

С. Адекватні фізичні навантаження

D. Інтенсифікована інсулінотерапія

E. Пероральні цукрознижуючі засоби

219. Як розраховується доза інсуліну у перерахунку на хлібні одиниці (ХО)?

А. 1 ХО зранку =2 од інсуліну, 1 ХО в обід = 1 од інсуліну, 1 ХО ввечері =1,5 од інсуліну

В. 1 ХО зранку =1 од інсуліну, 1 ХО в обід = 1 од інсуліну, 1 ХО ввечері =1 од інсуліну

С. 1 ХО зранку =2 од інсуліну, 1 ХО в обід = 2 од інсуліну, 1 ХО ввечері =2 од інсуліну

D. 1 ХО зранку =1 од інсуліну, 1 ХО в обід = 2 од інсуліну, 1 ХО ввечері =3 од інсуліну

E. 1 ХО зранку =3 од інсуліну, 1 ХО в обід = 2 од інсуліну, 1 ХО ввечері =1 од інсуліну

220. Для інсулінів тривалої дії правильним є всі твердження, окрім:

А. Комбінуються з інсуліном короткої та ультракороткої дії

В. Використовуються 1-2 рази денно

С. Комбінуються з пероральними цукрознижуючими засобами

D. Використовуються при лікуванні діабетичної коми

E. Початок дії 4-6 год, максимум дії 10-18 годин

221. Який з нижче поданих тестів толерантності до глюкози свідчить про наявність у хворого цукрового діабету?

А. 4,6-6,7-4,5 ммоль/л

В. 5,6-7,8-6,5 ммоль/л

С. 4,6-4,6-4,5 ммоль/л

D. 6,2-10,7-9,5 ммоль/л

E. 5,6-6,7-4,5 ммоль/л

222. Який з нижче поданих побічних ефектів не спостерігається при передозуванні інсуліну:

А. Підвищення артеріального тиску

В. Посилення сухожилкових рефлексів

С. Посилене потіння

D. Затьмарена свідомість

E. Диханя Куссмауля

223. Особливостями препаратів інсуліну ультракороткої дії є всі, крім:

А. Можливість більш вільного способу життя

В. Розширення дієти

С. Введення перед прийомом їжі

D. Більш адекватний контроль за рівнем гліколізованого гемоглобіну

E. Введення після прийому їжі

224. Як розраховується доза інсуліну у перерахунку на хлібні одиниці (ХО)?

А. 1 ХО зранку =1 од інсуліну, 1 ХО в обід = 2 од інсуліну, 1 ХО ввечері =3 од інсуліну

В. 1 ХО зранку =1 од інсуліну, 1 ХО в обід = 1 од інсуліну, 1 ХО ввечері =1 од інсуліну

С. 1 ХО зранку =2 од інсуліну, 1 ХО в обід = 2 од інсуліну, 1 ХО ввечері =2 од інсуліну

D. 1 ХО зранку =2 од інсуліну, 1 ХО в обід = 1 од інсуліну, 1 ХО ввечері =1,5 од інсуліну

E. 1 ХО зранку =3 од інсуліну, 1 ХО в обід = 2 од інсуліну, 1 ХО ввечері =1 од інсуліну

225. Для інсулінів середньої тривалості дії правильним є всі твердження, окрім:

А. Використовуються при лікуванні діабетичної коми

В. Використовуються 2 рази денно

С. Комбінуються з пероральними цукрознижуючими засобами

D. Комбінуються з інсуліном короткої та ультракороткої дії

E. Початок дії 1-1,5 год, максимум дії 4-10 годин

226. Який з нижче поданих тестів свідчить про порушення тесту толерантності до глюкози?

А. 4,6-6,7-4,5 ммоль/л

В. 5,6-7,8-7,7 ммоль/л

С. 4,6-4,6-4,5 ммоль/л

D. 6,2-10,7-9,5 ммоль/л

E. 5,6-6,7-4,5 ммоль/л

227. Які показники глікемії через 2 години після харчування в капілярній крові свідчать про наявність у хворого цукрового діабету?

А. ≥8,0 ммоль/л

В. ≥ 8,5 ммоль/л

С. ≥9,5 ммоль/л

D. ≥10,0 ммоль/л

E. ≥11,1 ммоль/л

228. Хворий з 1 типом цукрового діабету отримує зранку 12 од Акрапіду та 30 од Протафану зранку, 6 од актрапіду та 10 од протафану ввечері. 2-3 рази на тиждень у хворого зявляються симптоми гіпоглікемії після обіду. Ваша тактика?

А. Збільшити дозу ранішнього актрапіду

В. Зменшити дозу ранішнього актрапіду

С. Зменшити дозу ранішнього протафану

D. Збільшити дозу ранішнього протафану

E. Зменшити дозу вечірнього протафану

229. Який з перечислених препаратів інсуліну використувується при діабетичному кетозі?

А. Хумулін НПХ

В. Мікстард

С. Фармасулін Н 30/70

D. Лантус

E. Актрапід

230. Скільки грамів глюкози потрібно дорослій людині нормостенічної контитуції для проведення тесту толерантності до глюкози?

А. 55 г

В. 60 г

С. 70 г

D. 75 г

E. 100 г

231. Яке з положень є не характерним для цукрового діабету 1 типу?

А. Висока осмолярність плазми

В. Рівень інсуліну та С пептиду знижений

С. Знижена чутливість рецепторів до інсуліну

D. Високий ризик розвитку лактацидозу

E. Низький ризик розвитку кетоацидозу

232. Який з нижче названих інсулінів відноситься до інсулінів секретагогів?

А. Актрапід

В. Хумалог

С. Протафан

D. Фармасулін Н 30/70

E. Лантус

233. Хворий з 1 типом цукрового діабету отримує зранку 10 од Акрапіду та 20 од Протафану зранку, 12 од актрапіду та 10 од протафану ввечері. 2-3 рази на тиждень у хворого зявляються симптоми гіпоглікемії після вечері. Ваша тактика?

А. Збільшити дозу ранішнього актрапіду

В. Зменшити дозу ранішнього актрапіду

С. Зменшити дозу ранішнього протафану

D. Збільшити дозу ранішнього протафану

E. Зменшити дозу вечірнього актрапіду

234. Яка з нижче поданих ознак є нехарактерною для цукрового діабету 1 типу?

А. Молодий вік

В. Знижена маса тіла

С. Високий рівень інсуліну та С пептиду

D. Високий ризик розвитку кетоацидозу

E. Достатня кількість інсуліновихрецепторів

235. Ключовою ланкою патогенезу цукрового діабету 1 типу не є:

А. Наявність антигенів HLA (DR3, DR4 DQ)

В. Вірусна інфекція

С. Розвиток інсуліту

D. Деструкція бета клітин

E. Підвищення продукції глюкози печінкою

236. Цукровий діабет 1 типу часто поєднується з іншими аутоімунними захорюваннями, окрім:

А. Хвороба Адіссона

В. Аутоімунний тиреоїдит

С. Вітіліго

D. Ревматоїдний артрит

E. Хвороба Грейвса

237. Який з нижче поданих тестів толерантності до глюкози вважається нормальним?

А. 4,6-7,2-4,5 ммоль/л

В. 5,6-7,8-7,7 ммоль/л

С. 4,6-4,6-4,5 ммоль/л

D. 6,2-10,7-9,5 ммоль/л

E. 5,6-6,7-4,5 ммоль/л

238. Панкреатичний діабет проявляється всіма нижче означеними положеннями, окрім:

А. Клінічна картина цукрового діабету 1 типу без кетозу

В. Надлишок надлишкового надходження в організм заліза

С. Абсолютний дефіцит інсуліну та інсулінова резистентність

D. Надлишкове споживання ціаногенних компонентів на тлі дефіциту білків

E. Обмеження споживання білка та насичених жирів

239. Який патогенетичний фактор не відноситься до 1в підтипу цукрового діабету?

А. Вірусна інфекція

В. Деструкція бета клітин

С. Фурункульоз

D. Наявність інсуліту

E. Наявність циркулюючих аутоантитіл

240. Які показники глікемії натще в капілярній крові свідчать про наявність у хворого цукрового діабету?

А. ≥5,0 ммоль/л

В. ≥ 6,0 ммоль/л

С. ≥6,7 ммоль/л

D. ≥7,0 ммоль/л

E. ≥8,7 ммоль/л

241. Який з поданих нижче препаратів інсуліну відноситься до людських інсулінів?

А. Монодар

B. Хумулін

С. Актрапід МС

D. Моноінсулін МК

E. Ілетин ІІ

242. Який постулат є характерним для цукрового діабету 1 типу?

А. Старший вік

В. Рівень інсуліну та С пептиду підвищений

С. Нормальна кількість інсулінових рецепторів

D. Інсулінорезистентність

E. Низький ризик розвитку лактацидозу

243. Який з перечислених лікарських засобів можна використовувати у комплексному лікуванні цукрового дабету 1 типу?

А. Глюкофаж

В. Репаглінід

С. Натеглінід

D. Акарбоза

E. Глюренорм

244. Який з нижче названих інсулінів відноситься до інсулінів ультракороткої дії?

А. Новорапід

В. Актрапід

С. Протафан

D. Фармасулін Н 30/70

E. Лантус

245. Ключовими ланками патогенезу цукрового діабету 1 типу є все, окрім:

А. Генетична схильність: наявність антигенів HLA

В. Інсулінорезистентність

С. Наявність аутоантитіл до антигенів бетаклітин

D. Зниження секреції інсуліну внаслідок інсуліту

E. Наявність триггерних факторів (вірусна інфекція, стрес, інтоксикації)

246. Комплексне лікування цукрового діабету 1 типу включає все нижче подане, окрім:

А. Дієта

В. Дозовані фізичні навантаження

С. Навчання хворого, самоконтроль

D. Інсулінотерапія

E. Пероральні цукрознижуючі засоби

247. Який симптом є нехарактерним для цукрового діабету 1 типу

А. Поправка у вазі

В. Спрага

С. Поліфагія

D. Зниження імунітету

E. Поява парадіабетичних ознак: парадонтоз, фурункульоз

248. Хворий з 1 типом цукрового діабету отримує зранку 12 од Акрапіду та 30 од Протафану зранку, 6 од актрапіду та 10 од протафану ввечері. 2-3 рази на тиждень у хворого зявляються симптоми гіперглікемії після обіду. Ваша тактика?

А. Збільшити дозу ранішнього актрапіду

В. Зменшити дозу ранішнього актрапіду

С. Зменшити дозу ранішнього протафану

D. Додати додаткову інєкцію актрапіду перед обідом

E. Зменшити дозу вечірнього протафану

249. Яка добова необхідність здорової дорослої людини в інсуліні?

А. 10-20 од.

В. 20-30 од.

С. 30-40 од.

D. 40-60 од.

E. 100-120 од.

250. Абсолютними показами до призначення інсулінотерапії при цукровому діабеті є всі нижче описані стани, окрім:

А. Декомпенсація цукрового діабету

В. Діабетичний кетоз, кетоацидоз, прекома, кома

С. Оперативне втручання.

D. Значне виснаження хворого.

E. Гепатопатія з жировим гепатозом

251. Який з поданих нижче інсулінів не відноситься до інсулінів короткої дії:

А. Лантус

В. Актрапід

С. Фармасулін Н

D. Хумулін R

E. Хумодар R

252. Всі з нижчевказаних принципів характеризують дієтотерапію цукрового діабету, крім:

1. Виключення рафінованих вуглеводів.

2. Часткової заміни вуглеводів білками.

3. Обмеження тваринних жирів та часткової заміни їх рослинними.

4. Збагачення дієти харчовими волокнами, пектином.

5. Відповідність енергетичної цінності та складу добового раціону фізіологічним потребам організму.

253. Хворий на 2 тп ЦД, 72 років, лікується манінілом в дозі 20 мг на добу. Турбують часті підйоми АТ, стійка кардіалгія, особливо вночі, пітливість. З чим може бути пов'язаний даний стан хворого?

1. З нестабільною стенокардією.

2. З пізнім клімактеричним неврозом.

3. З гіпоглікеміями.

4. З алергією до манінілу.

5. Зі стенокардією спокою.

254. Який з перечислених методів є обов'язковим при терапії всіх клінічних форм цукрового діабету?

1. Дієтотерапія.

2. Лікування рослинними гіпоглікемізатами.

3. Лікування фізіотерапевтичними засобами.

4. Лікування цукрознижуючими таблетованими препаратами.

5. Інсулінотерапія.

255. Усі вказані рослини мають гіпоглікемізуючу дію, крім:

1. Листя чорниці.

2. Листя суниці.

3. Плодів барбарису.

4. Плодів шипшини.

5. Перстачу білого (п'ятипалу).

256. У хворого діабетом з нефропатією II—III ст. найбільш доцільно призначити такий препарат з групи бігуанідів:

1. Адебіт.

2. Силубін.

3. Метформін.

4. Буформін.

5. Жоден з них.

257. Який з цукрознижуючих пероральних препаратів може застосовуватись при ушкодженні нирок у хворих цукровим діабетом?

1. Бетаназ.

2. Мінідіаб.

3. Глініл.

4. Манініл.

5. Глюренорм.

258. Всі вказані механізми властиві дії цукрознижуючих сульфаніламідів, крім:

1. Бетацитотропної та бетацитотрофної дії.

2. Нормалізації інсулінорецепторної взаємодії.

3. Зниження глюконеогенезу.

4. Посилення секреції глюкагону.

5. Потенціюючого впливу на дію інсуліну.

259. При яких з перерахованих станів у хворих цукровим діабетом показано лікування цукрознижуючими сульфаніламідами?

1. Цукровий діабет у стадії компенсації. Діабетична нефроангіопатія, нефротична стадія.

2. Цукровий діабет, легка форма в стадії компенсації.

3. Цукровий діабет, інсулінозалежний, середньої форми. Проста діабетична ретинопатія.

4. Цукровий діабет, інсулінонезалежний, середньої форми в стадії компенсації. ІХС, стенокардія напруження та спокою, атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз, ХНК І.

5. Цукровий діабет, інсулінозалежний, середньої форми в стадії компенсації під час операції — холецистектомії.

260. Цукрознижуючі сульфамідні препарати показані для лікування:

1. Інсулінозалежного діабету в стані компенсації.

2. Інсуліни залежного діабету в стані декомпенсації.

3. Інсулінонезалежного діабету.

4. Гестаційного діабету.

5. Синдрому Моріака.

261. Абсолютними протипоказаннями для призначення цукрознижуючих сульфаніламідів є:

1. Вагітність.

2. Геморой.

3. Псоріаз.

4. Мікробна екзема.

5. Аденома передміхурової залози II ст.

262 За діабетичного кетоацидозу цукрознижуючі сульфаніламідни:

1. Не показані.

2. За їх допомогою можна усунути кетоацидоз.

3. Кетоацидоз можна усунути за комбінації сульфаніламідів з бігуанідами.

4. Кетоацидоз можна усунути за комбінації кількох сульфаніламідних препаратів.

5. Кетоацидоз можна усунути комбінацією сульфаніламідів першої та другої генерацій.

262. При виконанні планової порожнинної операції у хворих на 2 тип ЦД:

1. Продовжують терапію сульфаніламідами.

2. Комбінують сульфаніламіди з бігуанідами.

3. Комбінують сульфаніламіди різних груп.

4. Переводять на терапію метформіном.

5. Терапія пероральними цукрознижуючими засобами протипоказана.

263. При лікуванні пероральними гіпоглікемізуючими сульфаніламідами використовують:

1. Лише монотерапію.

2. Допустима комбінація кількох препаратів.

3. Комбінація препаратів між собою недоцільна.

4. За комбінації препаратів можлива антагоністична дія їх.

5. За комбінації кількох препаратів зростають негативні наслідки терапії.

264. Хворому на цукровий діабет 2 типу , що в якості цукрознижуючої терапії приймає гліклазид в дозі 60 мг зранку, сімейним лікарем призначено 2 таблетки бісептолу з приводу ОРЗ. Яка причина нераціональності такого призначення ?

А. Препарати інактивують один одного.

B. Послаблюється антибактеріальний ефект.

C. Підсилюється загроза розвитку гіпоглікемії.

D. Послаблюється цукрознижуючий ефект.

E. Можливий розвиток диспептичних розладів.

265. У хворого 52-х років із вперше виявленим цукровим діабетом і надлишком маси тіла у 25 кг діагностована глікемія 7 ,2 ммоль/л, у сечі 0, 5% цукру при діурезі у 2, 0 л/д. Виберіть адекватну тактику лікування.

A. Призначити бігуаніди.

B. Самостійна дієтотерапія.

C. Рекомендувати похідні сульфанілсечовони.

D. Інсулінотерапія інсуліном короткої дії.

E. Інсулінотерапія інсуліном середньої тривалості дії.

266. До препаратів з тривалістю гіпоглікемізуючої дії 6—8 годин належать:

1. Діабетон.

2. Глібенкламід.

3. Діабенезе.

4. Глютрол.

5. Даоніл.

267. Крім цукрознижуючої. мають ще й ангіопротекторну дію препарати таких груп:

1. Карбутаміди.

2. Глібенкламіди.

3. Гліклазиди.

4. Гліпізиди.

5. Гліквідони.

268. Вказані препарати метаболізуються в печінці й виводяться кишечником:

1. Гліквідони.

2. Гліпізиди.

3. Гліклазиди.

4. Глібенкламіди.

5. Карбутаміди.

269. Лікування діабету пероральними гіпоглікемізуючими сульфамідами починають:

1. З ударних доз, в подальшому призначають підтримуючу дозу.

2. З мінімальних доз й виходять на середньотерапевтичну під контролем глікемії.

3. Препарати призначають за інтермітуючими схемами.

4. Призначають добову дозу препарату в один прийом.

5. Щоденно міняють препарат, підбираючи найефективніший.

270. При лікуванні хворих на 2 тип ЦД пероральними гіпоглікемізатами гіпоглікемії можливі:

1. За використання будь-якого сульфаніламідного препарату.

2. Лише при використанні хлорпропаміду.

3. Лише при використанні манінілу.

4. Лише за комбінації кількох сульфаніламідних препаратів.

5. Лише за комбінації сульфаніламідів з метформіном.

271. Хворий 52 років, ріст 175 см, маса тіла – 97 кг, хворіє на цукровий діабет протягом 3 років. Знаходиться на дієтотерапії. При обстеження глікемія – 11, 8 ммоль/л , глюкозурія – 35 г/л. Виберіть адекватний метод цукрознижуючої терапії.

А. Продовжити дієтотерапію.

В. Перевести на інсулін короткої дії.

С. Препарати сульфанілсечовини ІІІ генерації.

D. Меглітиніди.

Е. Бігуаніди.

272. Вища добова доза гіпоглікемізуючих сульфаніламідів лежить в межах:

1. 1—2 табл.

2. 3—4 табл.

3. 5—6 табл.

4. 4. 8 табл.

5. Необмежена.

273. Протипоказанням до призначення бігуанідів є всі стани, окрім:

A. Сульфаніламідорезистентності.

B. Вагітності.

C. Хронічних захворювань печінки та нирок.

D. Атеросклерозу, коронаросклерозу, серцевої недостатності.

E. Хірургічних втручань.

274. У хворого на 2 тип ЦД гіпертонічна хвороба з недостатністю кровообігу І ст. Який зі вказаних гіпоглікемізатів не варто призначати в даному випадку?

1. Бутамід.

2. Орабет.

3. Орашіл.

4. Манініл.

5. Діабенезе.

275. Сульфамідорезистентність — це:

1. Тромбоцитопенія після прийому цукрознижуючих сульфаніламідів.

2. Свербіння шкіри після прийому препаратів.

3. Холестаз після прийому препаратів.

4. Зменшення ефективності препарату через кілька років його застосування.

5. Набряк Квінке після прийому препарату.

276. За діабетичної нефропатії II ст. зі схеми лікування хворих діабетом варто призначити:

1. Глюренорм.

2. Ораніл.

3. Орабет.

4. Діабетон.

5. Діабенез.

277. Хвора ростом 164 см, вагою 112 кг, віком 62 роки скаржиться на неефективність лікування діабету пероральними гіпоглікемізатами. З чим може бути пов'язана неефективність терапії?

1. З первинною сульфамідорезистентністю.

2. Зі вторинною сульфамідорезистентністю.

3. З генетичною нечутливістю до сульфаніламідів.

4. Недотриманням дієтичних рекомендацій.

5. Порушеннями режиму прийому препаратів.

278. Механізм дії бігуанідів зводиться до:

1. Стимуляції продукції інсуліну.

2. Стимуляції виділення інсуліну з бета-клітин острівців підшлункової залози.

3. Посилення дії інсуліну на рецепторному та пострецепторному рівнях.

4. Посилення аеробного окислення глюкози.

5. Пригнічення анаеробного окислення глюкози.

279. При проведенні профілактичного обстеження на виробництві у пацієнтки діагностовано вміст цукру в крові 7,1 ммоль/л, в сечі – 1%, ацетон відсутній. Ріст – 165 см, вага 81 кг. Виберіть початкові тактику лікування.

A. Інсулін короткої дії.

B. Препарати сульфанілсечовини ІІ генерації.

C. Бігуаніди.

D. Глітазони.

E. Дієтотерапія.

280. Хворій на цукровий діабет 2 типу виникла необхідність провести оперативне втручання (апендектомію). Приймає гліклазид (діабетон МR ) 30 мг на добу. Глікемія натще - 6,8 ммоль/л, глюкозурія 4 г/л . Яка має бути тактика цукрознижуючої терапії ?

A. Перевести на багаторазову ін’єкцію інсуліну короткої дії.

B. Замінити гліклазид на гліквідон.

C. Залишити гліклазид та призначити інсулін середньої тривалості дії в 2-х ін’єкціях.

D. Призначити бігуаніди.

E. Призначити глітазони.

281. В механізмі дії бігуанідів виділяють:

1. Посилення глюконеогенезу.

2. Гальмування глюконеогенезу.

3. Збільшення абсорбції глюкози в кишечнику.

4. Посилення ліпосинтезу.

5. Гальмування апетиту.

282. Хворий на 2 тип ЦД з ожирінням бажає схуднути. Яку з порад Ви виберете для нього?

1. Не змінювати своїх харчових звичок, а лише зменшити кількість вживаної солі.

2. Не змінювати своїх харчових звичок, але виключити вживання алкоголю.

3. Почати щоденно робити ранкову гімнастику.

4. Не змінювати харчових звичок, але ввести 2 розвантажувальних дні на тиждень.

5. Жодну з них.

283. В сумарній енергетичній цінності раціону хворих цукровим діабетом вуглеводи складають:

1. 10 %.

2. 20 %.

3. 45 %.

4. 55 %.

5. 65 %.

284. Після чотирьохрічного лікування хворого діабетом манінілом в дозі 20 мг на добу в нього виникла вторинна сульфамідорезистентність. Котрий з рекомендованих режимів лікування можна запропонувати хворому?

Збільшити дозу манінілу до 30 мг на добу.

Збільшити дозу манінілу до 40 мг на добу.

Змінити режим прийому препарату — всю його кількість приймати вранці.

Замінити манініл еуглюконом в аналогічній дозі.

Поєднати прийом манінілу з метформіном.

285. До некалорійних підсолоджувачів в харчуванні хворих діабетом належать:

1. Сорбітол.

2. Цукор.

3. Аспартам.

4. Фруктоза.

5. Ксиліт.

286. Хворий на 2 тип ЦД з ожирінням просить поради про найдоцільніший режим харчування з метою схудіння. На якій пораді Ви спинитесь?

1. Зменшити калорійність раціону й харчуватись двічі на день.

2. Зменшити калорійність раціон}' й харчуватись раз на день.

3. Низькокалорійне харчування й харчуватись 5-—6 разів на день.

4. Харчування через день.

5. Проводити 3-денні курси голодування.

287. Найбільш загрозливими для здоров'я станами, що можуть виникнути при лікуванні бігуанідами є:

1. Тривалі та стійкі гіпоглікемії.

2. Короткочасні гіпоглікемії.

3. Гіпоглікемії, що наступають раптово.

4. Молочнокислий ацидоз.

5. Дихальний алкалоз.

288. Насичені жири в харчуванні хворих діабетом:

1. Виключаються зовсім.

2. Можуть складати 50 % від всієї квоти жирів.

3. Можуть складати 75 % від всієї квоти жирів.

4. Можуть складати не більше 1/3 від всієї квоти жирів.

5. Повинні бути єдиним жиром в дієті хворих діабетом.

289. Хвора діабетом з ожирінням скаржиться на відсутність гіпоглікемізуючого впливу пероральних сульфамідів. Яким чином варто змінити режим лікування хворої?

1. Скомбінувати сульфаміди з бігуанідами.

2. Призначити лише бігуаніди.

3. Скомбінувати декілька сульфаніламідних препаратів.

4. Регламентувати харчування з метою зменшення ваги тіла.

5. Призначити інсулін.

290. У хворого глікемія натще 8,2 ммоль/л, через 2 год. після їжі — 15,7 ммоль/л. На фоні фізичних навантажень з'явилась кетонурія. Чим може бути зумовлено виникнення кетонурії?

Недостатньою фізичною активністю.

Неправильним виконанням фізичних вправ.

Виконання фізичних вправ в першу половину дня, а потрібно в другій.

Недостатнім аеробічним забезпеченням фізичних занять.

Посиленням кетогенезу при фізичних вправах за декомпенсованого діабету.

291. Підібрати пари відповідей

1. 2 тип ЦД легкого перебігу.

2. 2 тип ЦД у людей з нормальною масою тіла.