2,0 Ммоль/л

3,0 Ммоль/л

3,5 Ммоль/л

< 3,0 ммоль/л

< 2,0 ммоль/л.

У хворої Б.,57 років при біохімічному дослідженні крові була виявлена гіперкальціємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія, підвищення рівня лужної фосфатази, білірубіну, АСТ,АЛТ. Ваш діагноз?

Гіперпаратиреоз

Хронічна печінкова недостатність

Хронічна ниркова недостатність

Хронічна надниркова недостатність

Гіпопаратиреоз.

При гіперпаратиреозі на R−графії черепа виявляють:

Ізольований остеопороз кісток склепіння черепа

Ізольований отеопороз стінки турецького сідла

Кістозне переродження кісток черепа (фіброзно−кистозний остеїт)

Звапнення у ділянках базальних гангліїв

Синдром ″порожнього″ турецького сідла.

Які зміни ЕКГ характерні для гіперпаратиреозу?

Вкорочення інтервалів ST

Вкорочення інтервалів QT і високий R

Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка

Ознаки гіперкаліємії

Подовження інтервалів QT і ST.

У відділення інтенсивної терапії поступив хворий з підозрою на гіперкальціємічний криз. Вкажіть оптимальний варіант лікувальної тактики:

Форсований діурез, введення препаратів магнію

Регідратація, введення глюкокортикоїдів

Форсований діурез, введення серцевих глікозидів

Регідратація, введення препаратів кальцитоніну і фосфатів

Дегідратація, антикоагулянти, антиаритмічні.

Хворий І., 24 років, скаржиться на різку задишку в стані спокою, яка посилюється при незначному фізичному навантаженні, серцебиття, різку слабкість, тупий тривалий біль у ділянці серця. Захворювання почалося через тиждень після перенесеного грипу. До цього був здоровий. При обстеженні виявлено: стан ортопное, ЧД 28 за 1 хв., межі серця розширені вліво до передньої аксилярної лінії, вправо — за середню ключичну лінію, тони серця глухі, пульс слабкого наповнення 112 за 1 хв., АТ 100/70 мм рт. ст., в легенях за­стійні хрипи. Край печінки на 13 см нижче реберної дуги. Щитовидна залоза збільшена до II ступеня, дифузна, неболюча, рухома, еластичної консистенції. Аналіз крові і ШОЕ у нормі. ЕКГ: синусова тахікардія, різко виражені дифузні зміни міокарда. Ваш діагноз?

Дифузний токсичний зоб II ступеня середньої важкості.

Гострий дифузний міокардит вірусного генезу. Дифузний еутиреоїдний зоб II ст.

Аутоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма.

Дилятаційна кардіоміопатія. ХНК II Б ст.

Жоден з цих діагнозів.

Хвора Ц., 55 років, скаржиться на задишку при незначному навантаженні, постійне серцебиття, пітливість, значну втрату ваги, тремор рук. При обстеженні: ЧСС 128 уд. на 1 хв., пульс аритмічний, АТ 160/70 мм рт. ст., 1 тон серця підсилений, акцент II тону над легеневою артерією. ЕКГ: миготлива аритмія, зубець Т згладжений в усіх грудних відведеннях. Аналіз крові та ШОЕ в нормі. Діагноз?

ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, миготлива аритмія. ХНК І.

Інфекційно-алергійний міокардит, миготлива аритмія ХНК І.

Тиреотоксична кардіоміопатія, миготлива аритмія ХНК І.

Гострий дифузний міокардит ХНК І.

Жоден з цих діагнозів.

Особливістю тахікардії при дифузному токсичному зобі є:

Зникає уві сні.

Непостійна й залежить від емоційної та фізичної напруги.

Постійна й не змінюється за зміни положення тіла.

Значно посилюється при переході з горизонтального до вертикального положення тіла.

Зникає після тривалого відпочинку.

Гіперпігментація шкіри при важкому тиреотоксикозі зумовлена:

Відносною недостатністю наднирників.

Надлишком глюкокортикоїдів.

Надлишком мінералокортикоїдів.

Посиленням деструкції кортизолу.

Посиленням деструкції меланотропіну.

До побічного впливу мерказолілу належить:

Затримка конверсії тироксину до трийодтироніну на периферії.

Зобогенний ефект.

Сповільнення атріовентрикулярної провідності.

Порушенням серцевого ритму.

Сповільнення метаболізму інших медикаментів.

У відділення інтенсивної терапії поступила хвора з судомами верхніх і нижніх кінцівок, „рука акушера”, „кінська стопа”. При огляді шкіра бліда, волога, пульс 80 уд/хв, АП 150/100 мм. рт. ст. З анамнезу відомо, що три тижні тому хвора перенесла оперативне втручання на щитовидній залозі. Ваш попередній діагноз?

Гіпоглікемічна кома

Епілепсія

Гіпокальціємічний криз

Правець

Гостре отруєння стрихніном.

На прийомі в ендокринолога хвора К., 55 р. Скаржиться на оніміння кінцівок, відчуття поколювання і м’язеві посмикування, дратівливість і часті депресії. Яку хворобу можна запідозрити у пацієнтки?