Неправильне стирання зубів

У тварин спостерігається кілька форм неправильного стирання зубів. Найбільш поширені наступні:

Гострі зуби — нерівномірне стирання жувальної поверхні корін­них зубів, яке характерне для тварин з вузькою нижньою щелепою за недостатності бокових жувальних рухів та при м'яких корінних зу­бах. У тварин на верхній шелепі стирається внутрішній край кутніх зубів, а на нижній — зовнішній; протилежні краї зубів стають довгими, стоншуються і травмують м'які тканини ротової порожнини: верхні зубе - шоку, а нижні - язик. Це призводить до порушення жування, шо спричинює слинотечу; непережований корм застряє між зубами і шоками, у слині з'являється кров; відчутний неприємний запах.

Гострі краї зубів періодично спилюють зубним рашпілем і проми­нають ротову порожнину розчином перманганату калію (0,1 %-ний), роми та вира »ки щік і язика змазують йод-гліцерином (1:3).

Ножицеподібні зуби — верхні і нижні кутні зуби стираються не те­ртьовими* • бічними поверхнями, внаслідок чого корм мнеться, а не розтираються. Причиною утворення таких зубів с перелом щелепи, ншаления щелепного суглоба, параліч трійчастого нериа, тобто, ви* мушепс трипале односторонні* жунамня.

При випаленні їх по можливості усувають причину; поодинокі ножицеподібні зуби видаляють або підпилюють рашпілем, укорочу­ють тубними ножицями чи долотом.

Східчасті зуби - при відсутності деяких зубів, а також різній їх тпердості одні з них стираються швидше, інші - повільніше. Жуваль­ні поверхня зубів набуває східчастого вигляду, що призводить до по­рушення жування, травм та різних ускладнень у ротовій порожнині (рис. 18). Переважно спостерігаються у великої рогатої худоби.

Лікуиакня полягає у спилюванні або сколюванні найдовших зубів і Аркаді.

Пилкоподібні зуби дещо схожі на східчасті. У зубній аркаді чер­гуються підвищення із заглибленнями: кожному довгому зубу верх­ньої щелепи відповідає вкорочений зуб нижньої і навпаки. Гладенькі зуби спостерігаються у старих коней і тварин з низькою щільністю зубів; кутні зуби мають зовсім гладеньку поверхню, вна­слідок чого тварина не спроможна подрібнювати та засвоювати корм, що спричинює виснаження її. Для запобігання виснаженню тварин в їх раціон вводять запарене сіно та подрібнені концентрати.

Переломи та тріщини зубі

Переломи та тріщини зубів бувають у сільськогосподарських тва­рин всіх видів. Розрізняють первинні і спонтанні, поздовжні та попе­речні, косі і роздроблені переломи та тріщини. При спонтанних спо­чатку з'являються тріщини, а потім повні переломи вздовж циліндрів емалі з одночасним розвитком періодонтиту.

Етіологія. Переломи виникають в результаті сильного удару ко­питом, рогом, падіння на твердий ґрунт при взятті перешкод, вогне­пальних поранень тощо. Причиною може бути невміле проведення операцій на зубах - екстракції, вкорочення, підпилювання рашпілем. Можливі спонтанні переломи і внаслідок захворювання зубів (пуль­піт, карієс, періодонтит, флюороз, парадонтоз та ін.).

Патогенез і клінічні ознаки. У тріщину зуба (рис. 20) потрапля­ють кормові частинки, які гниють і спричинюють пульпіт. Процес руйнування може поширитись на дентин, емаль і цемент - розвивається карієс.

При переломі зуба порушується жування, ясна припухають, стають болючими. Болючість гостро виявляється при натисканні на уражений зуб. Улам­ки його можуть бути рухомими, тоді вони вільно витягаються з альвеол. Бувають випадки, коли уламки утримуються в яснах. При пальпації такого зуба встановлюють рухомість окремих його частин та болючість. Гострі уламки травмують язик та щоки.

Поперечний перелом зуба вище рівня ясен часто залишається непоміченим, тому що не спричинює функціонального розладу.