Тема. Природно-ресурсний і науково-технічний потенціал світового сільського господарства
Розвиток сільського господарства кожної країни, в значній мірі, залежить не лише від сприятливості природно-кліматичних умов, але і від рівня її соціально-економічного розвитку в цілому і аграрної політики. Високий рівень економічного розвитку країни супроводжується застосуванням сучасних агротехнологій і техніки в сільському господарстві, що дозволяє задовольняти потреби населення країни в продуктах харчування. Суміжні з сільським господарством сфери економіки, що забезпечують його матеріально-технічними ресурсами і формують інфраструктуру для подальшої переробки і реалізації сировинної сільськогосподарської продукції формують агропромисловий комплекс.
Агропромисловий комплекс України — це цілісна народногосподарська система взаємопов'язаних в своєму розвитку галузей, які забезпечують виробництво сільськогосподарської сировини та продовольства, їх заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію населенню.
Ядром агропромислового комплексу є галузі сільського господарства. У своєму розвитку вони характеризуються певними особливостями: це вплив природно-кліматичних факторів на характер і організацію виробництва, об'єктивна необхідність використання частини виробленої продукції як засобів виробництва, універсальність основного засобу виробництва — землі. Усе це зумовлює особливості становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі та особливості його державного регулювання.
Агропромисловий комплекс (АПК) - це сукупність виробничо взаємопов'язаних підприємств з вирощування, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також обслуговуючих та допоміжних підприємств та організацій. Іншими словами АПК - це землекористування, сільськогосподарське виробництво, промислова переробка продукції, маркетингова діяльність, обслуговування виробництва та зовнішньоекономічна діяльність в сфері АПК. Агропромисловий комплекс формується з п’яти основних сфер (рис.5), які присутні у економіці будь-якої держави, проте рівень розвитку кожної сфери не однаковий і, в значній мірі, залежить від рівня соціально-економічного, технічного, технологічного і освітнього розвитку конкретної країни загалом.
А К
Основними сферами АПК є:
промисловість з виробництва засобів виробництва (машинобудівельна), виробництва хімічних добрив, комбікормів;
сільське господарство, включаючи виробництво рослинницької і тваринницької продукції, що створює базу сировинну;
3) сфера харчової та переробної промисловості;
сфера торгівлі та комерції, що включає галузі, що забезпечують заготівлю, зберігання, фасування, транспортування і реалізацію продукції або виробнича інфраструктура із забезпечення основних підприємств паливом, енергією, теплом, транспортними засобами, а також організації сільськогосподарського будівництва;
сфера соціального захисту, що являє собою своєрідне відображення села, подолання бідності на селі і створення послідовної і довготривалої схеми гарантування майбутнього для села. Інакше кажучи, це навчально-наукова та управлінська сфера, яка об'єднує управління, спеціалізовані науково-дослідні інститути та навчальні заклади академій наук (в Україні – Української академії аграрних наук).
Розвиток АПК на державному рівні реалізується в межах аграрної політики. Під аграрною політикою розуміють сукупність принципів та дій, які здійснює держава, з метою розвитку усіх сфер АПК (промислове, сільськогосподарське виробництво, розвиток сільських територій – 5 сфера АПК, торгівля сільськогосподарською продукцією, в т.ч. на міжнародних ринках) на довгостроковий період.
Сутність аграрної політики держави у період становлення ринкових відносин полягає:
у проведенні земельної реформи;
розвитку різних форм власності на землю і господарювання; ліквідації жорсткого адміністративно-державного управління у с/г; сприянні розвитку конкуренції; поступовому відмовленні від обов'язкового встановлення державних замовлень (державних контрактів) на виробництво і поставку сільськогосподарської продукції; розробці і здійсненні цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури на селі при фінансовій підтримці держави.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним Кодексом України та іншими актами законодавства України.
Метою державного регулювання функціонування та розвитку агропромислового комплексу є забезпечення населення продуктами харчування, а також іншими товарами з сільськогосподарської сировини в поєднанні з вирішенням соціальних та економічних проблем АПК в умовах становлення ринкових відносин і багатоукладності економіки.
Держава в особі відповідних органів управління виконує такі функції з регулювання розвитку АПК:
визначає пріоритетні напрями розвитку АПК та пріоритетні напрями спрямування інвестицій на його розвиток;
регулює земельні відносини;
здійснює заходи щодо стабілізації продовольчого постачання; здійснює підтримку пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, механізм дотацій, цільове субсидіювання;
сприяє здійсненню процесів роздержавлення, приватизації та розвитку нових форм господарювання;
встановлює механізм формування державних замовлень та контрактів на поставку до державних ресурсів сільськогосподарської продукції та сировини;
здійснює індикативне планування розвитку АПК; регулює ціни на деякі види продовольства; визначає рівень орієнтовних закупівельних стартових цін і механізмів їх індексації відповідно до інфляційних процесів. Докладніше організацію взаємозв’язку між галузями рослинництва і тваринництва наведено на рис