Виразки язика

Виразки язика найчастіше зустрічаються у великої рогатої худоби переважно в ділянці поперечної борозни. Вона має С-подібну форму, знаходиться між валиком потовщеної спинки (подушкою тіла) язика та передньою його частиною (верхівкою).

Етіологія. Причинами виникнення виразок язика можуть бути: тривалий перебіг ранового процесу, стоматити, заглиблення в рану значної кількості сторонніх тіл (остюків рослин), специфічна інфекція (некробактеріоз, актиномікоз) та ін.

Наявність поперечної борозни у худоби, де затримуються кормові маси, нерідко сприяє виникненню виразок.

Патогенез. Затримка та загнивання кормових мас, остюків рос­лин, гострі зуби та часті множинні незначні ураження ними слизової оболонки язика в ділянці поперечної борозни викликають тривалий запальний процес із руйнуванням клітин слизової оболонки боко розміщених м'язових пучків. У результаті необережного гування язика з ротової порожнини під час дослідження чи пр<3 дення лікувальних маніпуляцій може статися надрив чи відрив третини язика.

Клінічні ознаки. Виразки бувають різної форми і величини, і на товщеними чи змозолілими краями Прийом корму і ковтання утруднені, спостерігається слинотеча.

Прогноз. При простих Ш разках язика прогноз сприят­ливий, при некротичних І обережний.

Лікування. При простих виразках язика проводять Ц тисептичну санацію ротової порожнини і змазування вира­зок йод-гліцерином (1:3). Як­що виразки виникають вна­слідок потрапляння остюків злакових рослин, виконують резекцію виразкової поверхні разом з остюками; краї рани зближують петлеподібними швами.У післяопераційний період впродовж 3-4 днів тваринам дають рід­кий корм, після кожної годівлі проводять санацію ротової порожнини

.

Гіперкінез язика

Підвищена рухливість язика - гіперкінез - зустрічається у дорос­лої худоби і телят; хворіє до 26% поголів'я симентальської породи і 3-9% чорно-рябої (Калашник І.О.). Таке явище слід вважати пору­шенням функціонального стану (рухової функції) язика.

Клінічну картину вперше у 1857 році описав Віллер під назвою 2ші£е$ріе1е ("гра язиком"). Термін "гіперкінез" запропонував І.І. Магда.

Етіологія. Причини такої вади вивчені недостатньо, тому є кілька точок зору щодо неї: погана звичка та її наслідування іншими твари­нами стада (як у коней кивання головою); нестача мінеральних речої вин (кальцію, фосфору, марганцю, кобальту) та вітамінів (А, Б; гр В); спадковість (від матері потомству). Клінічні ознаки. Тварина періодично піднімає голову, витягує шию, [ розкриває рот і атипово рухає язиком. Залежно від цих рухів виявляють дві форми гіперкінезу язика. У одних випадках хвора тварина розкриває рот і, висовуючи до кута рота язик та згинаючи його до щоки, довго ро­бить ним різкі та різноманітні рухи зі швидкістю до 110 рухів за хвили­ну; в інших — тварина розкриває рот і язиком виконує рухи в ротовій порожнині, загинаючи та притискаючи вільну частину його до твердо­го піднебіння, видаючи при цьому ляскаючі звуки

У всіх випадках у процес включаються м'язи шиї, мімічні та жу­вальні, а також глотка; посилюється салівація, більша частина слини виділяється назовні, що призводить до зменшення кількості фермен­тів шлунково-кишкового тракту і порушення травлення. Спостеріга­ється періодична тимпанія рубця. У тварин знижується продуктив­ність (надої, прирости),

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. Лікування не розроблено. Штруб рекомендує вставляти у вузде­чку язика кільце діаметром 3 - 4 мм із м'якого дроту завтовшки 3 мм. Наявність кільця у вуздечці викликає біль. Через 6 місяців тварини поступово відвикають від цієї звички, і кільце знімають. Однак таке лікування малоефективне. Гіперкінез язика може відновлюватися знову. Вважають, що таких тварин слід вибраковувати і не допускати до відтворення. Важливо нормувати раціон.