Новоутворення в ротовій порожнині

У домашніх тварин, особливо собак, у ротовій порожнині нерідко зустрічаються папіломи (фіброепітелїоми) завбільшки від кількох мі­ліметрів до 1-2 см, переважно із загостреними кінцями. Вони можуть густо вкривати губи, язик, щоки, піднебіння; часом зливаються між

собою.

У великої рогатої худоби, коней, свиней, а іноді у собак під ясна­ми утворюються епуліси - розростання окістя альвеолярного відрост­ка Із збільшенням їх розмірів руйнується слизова оболонка епуліс

набуває кулеподібної форми Його консистенція щільна, не­рідко з ознаками руйнування.

Новоутворення на корені язика викликають порушення прийман­ня корму, слиновиділення, неприємний запах з рота.

Діагноз ставлять на основі клінічних ознак і підтверджують гі­стологічним дослідженням.

Прогноз при фіброепітеліомах сприятливий; при злоякісних но­воутвореннях, у тому числі епулісах — несприятливий.

Лікування. Поодинокі новоутворення на ніжках зрізають ножи­цями, а рану припікають 10%-ним розчином йоду, нітрату срібла або розфокусованим променем лазерного скальпеля.

При множинних папіломах під основу найбільших із них вводять ефір, 3%-ний розчин новокаїну на 30%-ному спирті; через деякий час вони само собою відпадають.

При масовому папіломатозі добрі результати дає внутрішньовенне введення 0,5%-ного розчину новокаїну (до 100 мл для великих тва­рин) 3-5 разів з інтервалом 4-5 днів. Папіломи поступово зменшу­ються в розмірах і зникають.

Рекомендовано також введення тканинних препаратів, виготовле­них із зрізаних, висушених та розтертих папілом, змішаних із фізроз-чином (Панько І.С.), а також аутовакцини (Завірюха В.І.).

При епулісах операція показана лише на початку захворювання. Видаляють новоутворення, уражені зуби і кінець альвеолярного від­ростка в межах здорових тканин.

УРАЖЕННЯ ЯЗИКА

Рани язика (Уиіпега 1іп§иае) Рани язика зустрічаються у всіх свійських тварин. Вони бувають: поверхневі та глибокі; колоті, рвані, різані, кусані, вогнепальні; з над­ривом чи відривом кінцевої частини язика.

Етіологія. Різані і колоті рани язика спричинюються гострими предметами, які опинилися в ротовій порожнині при їх облизуванні; розбитою пляшкою при заливанні в рот ліків тощо; кусані рани спри­чиняються переважно самою твариною гострими зубами, із аномалі­єю зубів і неправильним їх стиранням, а також при паралічах язика і гострих зубах нижньої щелепи. Рвані рани часто виникають у собак і внаслідок бійок (гризні), а також у пастуших собак (від удару рати-1 цею корів).

Надрив язика і розрив його вуздечки виникають при шарпанні ву-' дилами, при грубому маніпулюванні в ротовій порожнині (при витя­гуванні язика, введенні ротостравохідного зонда, зубним рашпілем, зівником). Відрив частини язика буває при укусах і вогнепальних по­раненнях. Патогенез. Незначні рани язика переважно заживають без нагно­єння, цьому сприяє постійне обмивання слиною і частково антисеп­тична її дія. При запаленні язика внаслідок його поранення порушу­ється рух крові і лімфи, що призводить до його набряку, зміни кольо­ру (темно-синій відтінок) та випадання з ротової порожнини. Внаслі­док ускладнення великих поперечних ран та ран вуздечки язика може розвинутись міжм'язова флегмона або злоякісний набряк. Колоті ра­ни можуть бути місцем заглиблення променистого грибка (здебіль­шого у рогатої худоби і свиней), внаслідок чого, як ускладнення, роз­вивається актиномікоз язика.

Клінічні ознаки. На початку поранення спостерігають слинотечу із домішками крові, утруднене або неможливе приймання корму та його пережовування. Оглядаючи язик, на ньому виявляють різні пошко­дження - подряпини, рани, надриви вуздечки, поперечні надрізи чн надриви різної глибини, клаптеві рани верхівки язика чи її відсутність.Розвиток запального процесу та ускладнень призводить до зміни кольору (темно-синій відтінок) язика, збільшення в об'ємі та випа­дання з ротової порожнини.

Прогноз. При ранах, надривах і відривах кінчика (верхівки) найчастіше сприятливий; при ускладненні ран некрозом чи акти» козом - обережний.

Лікування. Усувають причину, виконують санацію ротової рожнини теплим свіжоприготовленим розчином перманганату Ш| (1:500), етакридину лактату (1:500) та ін., ранову поверхню змаї і йод-гліцерином (1:3). При великих ранах проводять оперативне лікування.

Перед операцією використовують транквілізатори (ромпун, рі тар, аміназин, каліпсовет та ін.). Для безпечного маніпулювання в товій порожнині та при більш значних оперативних втручаннях язиці вдаються до двосторонньої базальної анестезії нижньощеле го нерва: у великої рогатої худоби — за Вороніним (точка уколу на 1 см нижче від середини відстані між зовнішнім кутом орбіти 1 нижнім краєм основи вушної раковини; орієнтир - щелепна вирізц знеболювання двомоментне: а) напрямну голку (Боброва) просувають углиб і дещо назад, орієнтуючись на основу протилежної вушноїщ ковини, до переднього краю щелепної вирізки та ін'єктують 5 Ц 3%-ного розчину новокаїну; б) у напрямну голку вводять ін'єкціЩ (№1090), яку просувають далі через щелепну вирізку до зіткнення! кісткою та ін'єктують ще 20-25 мл цього ж розчину); у конейшИ В.К. Чубарем: голку №1290, 1690 вводять безпосередньо спереду то-чки щелепного суглоба, яка найбільше виступає, спрямовуючи її Ц основи протилежної вушної раковини; знеболювання двомоментне: а) торкнувшись голкою передньої частини щелепної вирізки, витягу, ють мандрен та ін'єктують 5 мл 3%-ного розчину новокаїну; б) про­сувають голку далі до кістки на 5,5-7 см і знову вводять 10-ЩЯ цього ж розчину).

Провідникове знеболювання язика у коня здійснюють за І.І. Маг дою (точка уколу - на серединній лінії підщелепної ділянки, на 5 см оральніше від проекції переднього кінця язикового відросте під'язикової кістки; голку вводять вертикально вверх; орієнтир Щ товща (переріз) язика на рівні точки уколу; знеболювання триЩ ментне, доза - 30 мл: по 10 мл посередині, вліво, вправо 3%-нош розчину новокаїну. Провідникове знеболювання язика у велиш рогатої худоби здійснюють за І.П. Сажиним (голку вводять вертії кально вверх у точці, розміщеній на 1-2 см спереду язикового вії ростка під'язикової кістки).

З метою фіксації та витягування язика (після його знеболювання та .націїротової порожнини і рани) накладають на нього (через всю тов-ду органа) лігатуру — тримач із шовку. Після операції його знімають.

Великі рани з надривом язика (після хірургічної обробки і відсі­вання ранових країв гострою бритвою) рекомендується закривати ^■етлеподібними швами з кетгуту (за І.О. Поваженком).

При некрозі язика після резекції відмерлих тканин проводять пла-метнчну операцію за І.О. Поваженком, використовуючи петлеподібний Влов із кетгуту.

При повному відриві вільної частини язика накладають шви на ^! уксу і підрізають вуздечку з метою попередження асфіксії (внаслі-ок набрякання запаленої кукси) та забезпечення вільної рухомості _г укси.

У післяопераційний період впродовж 6-7 днів годують тварину рі­дким кормом, після кожної годівлі ротову порожнину промивають ан­тисептичним розчином (калію перманганату чи ін.). За наявності кукси необхідно впродовж 3-4 тижнів 1-2 рази на тиждень (окрім частого [промивання ротової порожнини) виконувати її припікання 10%-ним розчином нітрату срібла (паличкою ляпісу) або щоденно змазувати 2%-ним спиртовим розчином піоктаніну. З метою попередження зростання підрізаної вуздечки язика її припікають 10%-ним спиртовим розчином йоду з наступним змазуванням 5%-ною борною маззю.