Одонтогенний остеомієліт

Зустрічається у тварин як ускладнення гнійних уражень зубів; великої рогатої худоби - при актиномікозних ураженнях нижньош лепної кістки; у новонароджених поросят - як ускладнення пульпіт періодонтиту, особливо гангренозного. У ослаблених молодих тварин процес починається біля кореня зуба. Внаслідок руйнування кістки зуби випадають або легко виймаються. Деструктивні процеси пере­важають над регенеративними, що спричинює значне руйнування кіст­кової тканини і навіть патологічний перелом. З часом утворюються гнійні нориці, які відкриваються в ротову порожнину або назовні.

Інколи гнійний процес поширюється на підшкірну та міжм'язову пухку клітковину, розвивається прищелепна флегмона або абсцес.

Клінічні ознаки. На початковій стадії захворювання нагадує аль­веолярний гнійний періодонтит. Біля зуба або ряду поряд розміщених зубів спостерігається почервоніння ясен, що супроводжується болю­чістю під час приймання і пережовування корму. Часто можна вияви­ ти під яснами невеликі абсцеси. Пізніше, з поширенням запального процесу на нижньощелепну кістку, внаслідок розростання на місці ураженого зуба сполучної тканини, а також сильного подразнення окістя гнійним ексудатом з'являється болюча, щільна припухлість, яка деформує лицеву частину голови і легко виявляється при дослід­женні тварини, 3 часом процес поширюється на м'які тканини ділян­ки голови, де формуються абсцеси, після прориву або розтину яких утворюються нориці, що відкриваються в ротову порожнину або на­зовні. З нориць виділяється гнійний ексудат з іхорозним запахом, присутні частки зруйнованої кістки і зуба (рис. 22). При дослідженні таких нориць зондом виявляють шорстку поверхню зруйнованої кіс

тки. Рентгенологічним дослідженням встановлюють характерні для остео­мієліту ознаки - секвестри, резорбцію кісткової тканини, норицеві ходи.

У місцях розвитку патологічного процесу спостерігається розхитуван­ня і навіть випадання зубів внаслідок деструкції альвеол, тому при збере­женні апетиту тварина не приймає корм або обережно його пережовує, внаслідок чого швидко виснажується.У молодих тварин, особливо п

оросят, остеомієліт нижньої щелепи _{ускладнюється} переважно лімфангої-нижньої щелепи ,том та навколощелепною флегмоною.

При цьому спостерігається різке погіршення загального стану, під­вищення температури тіла, важке дихання через стискування носових ходів, екзофтальм внаслідок запального набряку ретробульбарної пу­хкої клітковини.

Дифузний, деструктивний остеомієліт тіла нижньої щелепи може спричинити патологічний перелом. При деформації нижньощелепної кістки у тварин порушується прикус.

Діагноз ставлять на підставі симптомів та рентгенологічного до­слідження.

Прогноз найчастіше обережний або несприятливий. Хворі тварини погано їдять, виснажуються, у них нерідко спостерігаються інші хвороби, особливо шлунково-кишкового тракту, які призводять до загибелі.

Захворювання слинних залоз

Слинні залози (Оіагкіиіае яаііуаіея) виділяють слину; тщішшш на виутрішньостінкові та лоззеті нкові, ВнутрІшньостінкові - губні, піднебінні, язико-піднебінні, язика і паракарункулярні (у коня і кози)-мають кілька вивідних проток; позастінкові - привушна, підщелепна, під'язикова (парні) - поділені сполучнотканинними протоками на доль* ки різних порядків, Залежно від форми їхніх секреторних відділів поз-різняють альвеолярні, трубчасто-альвеолярні і трубчасті тннпі -залози, а за характером секрету - слизові (залози кореня язика), білкові, щ серозні (привушна залоза) і змішані (підщелепна і під'язикова),