- •Параліч лицевого нерва
- •Параліч трійчастого нерва
- •Лікування. При закритих переломах без зміщення кісток тварині налають спокій. У перил 2-3 дні на місце ураження призначають лод, а з 10-го дня - теплові процедури (лампа солюкс,
- •Травми рогів
- •Вивих нижньої щелепи
- •Сторонні тіла в ротовій порожнині
- •Новоутворення в ротовій порожнині
- •Виразки язика
- •Гіперкінез язика
- •Параліч язика
- •Ураження зубів Аномалії зубного прикусу
- •Неправильне стирання зубів
- •Щодо перелому зуба ставлять при огляді і пальпації його, важче діагностувати тріщину.
- •Альвеолярний періодонтит
- •Одонтогенний остеомієліт
- •Захворювання слинних залоз
- •Рани привушної залози і стенонової протоки
Лікування. При закритих переломах без зміщення кісток тварині налають спокій. У перил 2-3 дні на місце ураження призначають лод, а з 10-го дня - теплові процедури (лампа солюкс,
Для
поліпшення регенеративних процесів
призначають вітамінні парати, особливо
А і О, солі кальцію та фосфору.
При симфізарних переломах застосовують дротяні шини. Зокрема, при поперечному переломі тіла нижньої щелепи на ікла та окрайки накладають петлі з мідного дроту перерізом 2 мм і зв'язують роз'єднані кінці кісток (Олівков Б.М.).
При симфізарних переломах з одночасним відламуванням різцевої частини тіла гілки нижньої щелепи рекомендується іммобілізація відламка дротяною петлею, накладеною навколо нижньої щелепи так, щоб петля на боці відламування знаходилась попереду, а на протилежній гілці - позаду іклів (Поваженко І.О.).
Ротову порожнину після годівлі систематично зрошують антисептичними розчинами (етакридину лактату 1:1000, калію перманганату 1:1000, фурациліну 1:5000 та ін.); годують тварин у перші дні рідкими кормами.
Перед накладанням шин старанно досліджують ротову порожнину. Не можна відкривати її грубо і силоміць, особливо коли тварина перебуває під наркозом чи під дією нейроплегічних препаратів, оскільки можливі зміщення кісток і ускладнення перелому.
У всіх випадках відкритих переломів спочатку зупиняють кровотечу, потім після знеболювання ревізують рану з видаленням всіх уламків кісток, відкушують щипцями гострі кінці, що виступають, припудрюють антибіотиками групи лінкоміцину, за необхідності та анатомічної можливості проводять остеосинтез, зокрема кісткові уламки нижньої щелепи з'єднують за допомогою надкісткового ос-теосинтезу, користуючись титановими пластинками (Петренко ОЖ).
Для профілактики нагноєння ін'єктують антибіотики групи иефа-лоспоринів.
Травми рогів
Зустрічаються здебільшого у жуйних тварин, особливо у великої рогатої худоби, овець і кіз. Спостерігаються такі види ушко відокремлення рогового чохла від рогового відростка; зривання вого чохла; перелом рогового відростка біля його основи і на рЬн відстані від неї.
Етіологія. Травми рогів виникають, як правило, внаслідок ударів, падіння, пошкодження механічною орив'яззю, ударів рогами під час бійок тварин, невмілого повалення тварини, затискування рога між дерев'яними чи металевими предметами. Сприяють ушкодженню рогів остеодистрофія та порушення вітамінно-мінерального обміну.
Клінічні ознаки. При відокремленні рогового чохла від рогового відростка чохол нерідко утримується на відростку, але по вінчику помітний розрив тканин та крововиливи (кровотеча). Тварина стоїть з опущеною головою, нахиляючи її в той бік, який травмовано. При пальпації ріг болючий. Через кілька (2-3) днів може розвиватися гнійне запалення з утворенням гнійного ексудату. У такому разі роговий чохол стає рухомим і без особливих зусиль знімається. Зривання рогового чохла супроводжується кровотечею.
Якщо перелом рога біля основи повний, він звисає на м'яких тканинах вінчика. Спостерігають сильну кровотечу в лобну пазуху і навіть з ніздрі на боці ураження. За повного відокремлення рога і рогового чохла відкривається отвір у лобну пазуху, де через кілька днів розвивається запальний процес. При переломі рогового відростка й чохла в середній частині чи біля його верхівки виникає артеріальна кровотеча на місці перелому.
Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. Лише при носовій кровотечі, внаслідок пошкодження рогів із збереженням їх цілісності, додатково проводять перкусію придаткових пазух і по можливості рентгенівське дослідження.
Прогноз найчастіше сприятливий. Відокремлений роговий чохол поновлюється, хоча дещо деформований і без глазурі, при переломі рогового відростка утворюється кістковий мозоль. При переломі відростка біля основи як ускладнення нерідко розвивається фронтит, у таких випадках прогноз обережний.
Лікування. Роговий чохол, що втратив зв'язок з прилеглими тканинами, видаляють, а на оголений роговий відросток накладають пов'язку з дьогтем, маззю Вишневського або скипидаром з вазеліновим маслом (1:1). Перев'язку роблять не раніше як через 5-6 днів. При цьому не бажано зривати ту частину бинта, що перетворилася в струп. Коли роговий чохол зірваний, на роговий відросток також накладають пов'язку після ретельної обробки його антисептичними розчинами, видалення некротичних ділянок та змазування розчином йоду.
Переламаний біля основи відросток після підготовки операційного поля та знеболювання відокремлюють разом з роговим чохлом, гострі кінці кістки вирівнюють за допомогою пилки чи кісткових щи
пців, зупиняють кровотечу, у лобну пазуху вводять пухкий марлевий дренаж, змочений розчином йодоформу в ефірі (1:10), рідиною Кост-ко або маззю Вишневського, після чого закривають клейовою пов'язкою. Дренаж видаляють через 3-4 дні і змінюють пов'язку. Застосовують антибіотикотерапію.
При переломі рогового відростка в середній частині зупиняють кровотечу, накладають пов'язку зі скипидаром і вазеліновим маслом, яку міняють через 5-6 днів.
Якщо після перелому рогового відростка чохол зберігся, ушкоджений ріг фіксують із здоровим за допомогою металевих чи дерев'яних шин або накладають гіпсову пов'язку.
Ампутацію рогів у великої рогатої худоби і баранів проводять тоді, коли вони, змінюючи свій напрямок при рості, травмують кінцями м'які тканини Кінцева частина рога видаляється листовою
пилкою. Операцію виконують після знеболювання нерва рога - ін'єктують 10 мл 3%-ного розчину новокаїну посередині відстані між основою рога і заднім краєм орбіти під зовнішній лобний гребінь на глибину 1,5 см. Зупинка кровотечі досягається перетискуванням артерії рога в дорсальній ділянці скроневої ямки (під зовнішнім лобним гребенем) та термокаутериза-цією. На куксу рога накладають марлевий ковпачок, квачем наносять на фін, смола - по 30 в.ч., іхтіол - 10 в.ч. При "глухій" ампутації рога для прискорення загоювання створеного дефекту (відкритий доступ у лобну пазуху) вдаються до шкірної пластики, за потреби — із застосуванням ослаблюючих розрізів шкіри.
РАНИ ЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА
Етіологія. Травми наносяться випадковими предметами, рогами, шипами підкованого коня. Розрізняють рани колоті, рвані, ускладнені ви у і ріши ьосу і лобовими та навколосуглобовими переломами кісток і суглобового хряща.
Клінічні ознаки. Колоті рани малопомітні. При пальпації пошкоджених тканин та відкриванні рота спостерігаються болючість, незначне припухання в ділянці суглоба.
З рваних ран виділяється синовія з домішками крові, а через 3-4 дні, внаслідок розвитку гнійного процесу, гнійний ексудат з домішкою синовії.
При порушенні цілісності кісток в рані знаходять їх уламки. Під час приймання та пережовування корму тварини відчувають біль, тому відмовляються від корму, навіть відчуваючи голод.
Діагноз ставлять за клінічними ознаками, у сумнівних випадках проводять рентгенографію.
Прогноз при ранах щелепного суглоба обережний, оскільки можливі такі ускладнення, як гнійний артрит, остеомієліт, деформівний артрит та анкілоз суглоба.
Лікування. При колотих ранах шкіри навколо ранового отвору вистригають шерсть, змазують двічі 5 %-ним розчином йоду і накладають спиртову пов'язку, при посиленні запалення (збільшується припухлість та підвищується місцева температура) у суглоб або в сонну артерію вводять антибіотики з новокаїном.
Якщо рана проникає і в суглоб, після хірургічної її обробки порожнину суглоба промивають антисептичною рідиною лужної реакції (фурацилін 1:5000, фурадонін 1:5000, етакридину лактат 1:1000) і вводять пролонговані антибіотики широкого спектру дії з новокаїном. У разі пошкодження поверхні суглоба рану ретельно ревізують, видаляють уламки кісток і проводять лікування, як описано раніше. Тваринам у період лікування для зменшення жувальних рухів щелепи дають подрібнений корм.
ЗАПАЛЕННЯ ЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА
Запалення щелепного суглоба може перебігати в гострій і хронічній формах. За характером ексудату розрізняють асептичне та гнійне запалення. Спостерігається у тварин всіх видів.
Етіологія. Запалення виникає в результаті поранень, ударів, розтягу зв'язок суглобів (при грубому застосуванні зівника), внутріш-ньосуглобових переломів кісток. Гнійне запалення розвивається при проникних ранах, ускладнених переломах, внаслідок поширення запального процесу на суглоб з прилеглих тканин. Всі ці причини можуть призвести до розвитку хронічного деформівного артриту.
Патогенез При асептичному запаленні ексудат просочує стінки капсули суглоба, скупчується в його порожнині. Усунення причини та своєчасне лікування сприяє розсмоктуванню ексудату; якщо ж він затримується в суглобі, у місцях прикріплення ушкоджених зв'язок часто розвивається осифікуючий періостит, потовщення капсули суглоба внаслідок розростання в ній фіброзної тканини. У таких випадках захворювання класифікують як хронічний деформів-ний артрит.
У разі гнійного запалення синовіальна оболонка зазнає лейкоцитарної інфільтрації, потовщується, потім стінка капсули суглоба розпадається, суглобові хрящі руйнуються.
Клінічні ознаки. При гострому асептичному запаленні в ділянці щелепного суглоба знаходять обмежену, велику за розміром, флуктуючу, болючу припухлість з підвищеною місцевою температурою. При розкриванні рота біль посилюється, внаслідок чого тварина непокоїться. Корм пережовує неохоче і тільки на здоровому боці щелепи. При хронічній формі ознаки гострого артриту зникають, залишається тільки припухлість, малорухомість суглоба, а також атрофії жувальних м'язів з боку ураженої щелепи
При гнійному артриті збільшується припухлість в ділянці суглоба; всі ознаки запалення виявляються яскравіше, погіршується загальний стан. Згодом з'являється нориця, через яку виділяється гнійний ексудат з домішками синовії. При руйну ванні суглобового хряща і кінців кісток їх уламки знаходять в гнійному ексудаті. При тривалому перебігу гнійного артриту спостерігається зміщення нижньої щелепи в здоровий бік на 1—2 різці, внаслідок чого утворюються ножицеподібяі зуби. Тривалий перебіг хвороби призв Вгодованість тварини швидко анкілозу щелепного суглоба знижується. У разі деформівного артриту уражений суглоб неболючий, потовщений. Виявляють тугорухомість суглоба, зміну зубів та атрофію жувальних м'язів.
Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. Прогноз при гострих асептичних запаленнях щелепного суглоба І сприятливий, при гнійних та деформовних — від обережного до несприятливого.
Лікування. При гострому асептичному запаленні спочатку засто-[ совують холодні примочки, пізніше — новокаїнову блокаду, зігрівальні спирто-содово-іхтіолові компреси, теплові процедури (лампа солюкс); хронічному — втирають подразливі мазі, застосовують діатермію.
При гнійних ураженнях порожнину суглоба промивають підігрітими до температури тіла тварин розчинами етакридину лактату (1:1000), фурациліну (1:5000) та ін. Проводять ревізію рани, розкривають кишені, розширюють нориці, гострою ложкою видаляють змертвілі тканини, потім вводять дренаж з маззю Вишневського. У випадках деформівного артриту, анкілозу суглоба тварину вибраковують.