Лікування. При закритих переломах без зміщення кісток тварині налають спокій. У перил 2-3 дні на місце ураження призначають лод, а з 10-го дня - теплові процедури (лампа солюкс,

Для поліпшення регенеративних процесів призначають вітамінні парати, особливо А і О, солі кальцію та фосфору.

При симфізарних переломах застосовують дротяні шини. Зокрема, при поперечному переломі тіла нижньої щелепи на ікла та окрайки накладають петлі з мідного дроту перерізом 2 мм і зв'язують роз'єд­нані кінці кісток (Олівков Б.М.).

При симфізарних переломах з одночасним відламуванням різцевої частини тіла гілки нижньої щелепи рекомендується іммобілізація від­ламка дротяною петлею, накладеною навколо нижньої щелепи так, щоб петля на боці відламування знаходилась попереду, а на протиле­жній гілці - позаду іклів (Поваженко І.О.).

Ротову порожнину після годівлі систематично зрошують антисеп­тичними розчинами (етакридину лактату 1:1000, калію перманганату 1:1000, фурациліну 1:5000 та ін.); годують тварин у перші дні рідкими кормами.

Перед накладанням шин старанно досліджують ротову порожни­ну. Не можна відкривати її грубо і силоміць, особливо коли тварина перебуває під наркозом чи під дією нейроплегічних препаратів, оскі­льки можливі зміщення кісток і ускладнення перелому.

У всіх випадках відкритих переломів спочатку зупиняють крово­течу, потім після знеболювання ревізують рану з видаленням всіх уламків кісток, відкушують щипцями гострі кінці, що виступають, припудрюють антибіотиками групи лінкоміцину, за необхідності та анатомічної можливості проводять остеосинтез, зокрема кісткові уламки нижньої щелепи з'єднують за допомогою надкісткового ос-теосинтезу, користуючись титановими пластинками (Петренко ОЖ).

Для профілактики нагноєння ін'єктують антибіотики групи иефа-лоспоринів.

Травми рогів

Зустрічаються здебільшого у жуйних тварин, особливо у великої рогатої худоби, овець і кіз. Спостерігаються такі види ушко відокремлення рогового чохла від рогового відростка; зривання вого чохла; перелом рогового відростка біля його основи і на рЬн відстані від неї.

Етіологія. Травми рогів виникають, як правило, внаслідок ударів, падіння, пошкодження механічною орив'яззю, ударів рогами під час бійок тварин, невмілого повалення тварини, затискування рога між дерев'яними чи металевими предметами. Сприяють ушкодженню ро­гів остеодистрофія та порушення вітамінно-мінерального обміну.

Клінічні ознаки. При відокремленні рогового чохла від рогового відростка чохол нерідко утримується на відростку, але по вінчику помітний розрив тканин та крововиливи (кровотеча). Тварина стоїть з опущеною головою, нахиляючи її в той бік, який травмовано. При пальпації ріг болючий. Через кілька (2-3) днів може розвиватися гнійне запалення з утворенням гнійного ексудату. У такому разі рого­вий чохол стає рухомим і без особливих зусиль знімається. Зривання рогового чохла супроводжується кровотечею.

Якщо перелом рога біля основи повний, він звисає на м'яких тка­нинах вінчика. Спостерігають сильну кровотечу в лобну пазуху і на­віть з ніздрі на боці ураження. За повного відокремлення рога і рого­вого чохла відкривається отвір у лобну пазуху, де через кілька днів розвивається запальний процес. При переломі рогового відростка й чохла в середній частині чи біля його верхівки виникає артеріальна кровотеча на місці перелому.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. Лише при носовій кровотечі, внаслідок пошкодження рогів із збереженням їх цілісності, додатково проводять перкусію придаткових пазух і по можливості рентгенівське дослідження.

Прогноз найчастіше сприятливий. Відокремлений роговий чохол поновлюється, хоча дещо деформований і без глазурі, при переломі рогового відростка утворюється кістковий мозоль. При переломі від­ростка біля основи як ускладнення нерідко розвивається фронтит, у таких випадках прогноз обережний.

Лікування. Роговий чохол, що втратив зв'язок з прилеглими тка­нинами, видаляють, а на оголений роговий відросток накладають пов'язку з дьогтем, маззю Вишневського або скипидаром з вазеліновим маслом (1:1). Перев'язку роблять не раніше як через 5-6 днів. При цьому не бажано зривати ту частину бинта, що перетворилася в струп. Коли роговий чохол зірваний, на роговий відросток також накладають пов'язку після ретельної обробки його антисептичними розчинами, видалення некротичних ділянок та змазування розчином йоду.

Переламаний біля основи відросток після підготовки операційно­го поля та знеболювання відокремлюють разом з роговим чохлом, гострі кінці кістки вирівнюють за допомогою пилки чи кісткових щи

пців, зупиняють кровотечу, у лобну пазуху вводять пухкий марлевий дренаж, змочений розчином йодоформу в ефірі (1:10), рідиною Кост-ко або маззю Вишневського, після чого закривають клейовою пов'яз­кою. Дренаж видаляють через 3-4 дні і змінюють пов'язку. Застосо­вують антибіотикотерапію.

При переломі рогового відростка в середній частині зупиняють кровотечу, накладають пов'язку зі скипидаром і вазеліновим маслом, яку міняють через 5-6 днів.

Якщо після перелому рогового відростка чохол зберігся, ушко­джений ріг фіксують із здоровим за допомогою металевих чи дере­в'яних шин або накладають гіпсову пов'язку.

Ампутацію рогів у великої рогатої худоби і баранів проводять то­ді, коли вони, змінюючи свій напрямок при рості, травмують кінцями м'які тканини Кінцева частина рога видаляється листовою

пилкою. Операцію виконують після знеболювання нерва рога - ін'єктують 10 мл 3%-ного розчину новокаїну по­середині відстані між основою рога і заднім краєм орбіти під зовнішній лобний гребінь на глибину 1,5 см. Зу­пинка кровотечі досягається перетис­куванням артерії рога в дорсальній ділянці скроневої ямки (під зовнішнім лобним гребенем) та термокаутериза-цією. На куксу рога накладають мар­левий ковпачок, квачем наносять на фін, смола - по 30 в.ч., іхтіол - 10 в.ч. При "глухій" ампутації рога для прискорення загоювання створе­ного дефекту (відкритий доступ у лобну пазуху) вдаються до шкірної пластики, за потреби — із застосуванням ослаблюючих розрізів шкіри.

РАНИ ЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА

Етіологія. Травми наносяться випадковими предметами, рогами, шипами підкованого коня. Розрізняють рани колоті, рвані, ускладнені ви у і ріши ьосу і лобовими та навколосуглобовими переломами кісток і суглобового хряща.

Клінічні ознаки. Колоті рани малопомітні. При пальпації пошко­джених тканин та відкриванні рота спостерігаються болючість, не­значне припухання в ділянці суглоба.

З рваних ран виділяється синовія з домішками крові, а через 3-4 дні, внаслідок розвитку гнійного процесу, гнійний ексудат з домішкою синовії.

При порушенні цілісності кісток в рані знаходять їх уламки. Під час приймання та пережовування корму тварини відчувають біль, то­му відмовляються від корму, навіть відчуваючи голод.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, у сумнівних випадках проводять рентгенографію.

Прогноз при ранах щелепного суглоба обережний, оскільки мож­ливі такі ускладнення, як гнійний артрит, остеомієліт, деформівний артрит та анкілоз суглоба.

Лікування. При колотих ранах шкіри навколо ранового отвору вистригають шерсть, змазують двічі 5 %-ним розчином йоду і накла­дають спиртову пов'язку, при посиленні запалення (збільшується припухлість та підвищується місцева температура) у суглоб або в сонну артерію вводять антибіотики з новокаїном.

Якщо рана проникає і в суглоб, після хірургічної її обробки поро­жнину суглоба промивають антисептичною рідиною лужної реакції (фурацилін 1:5000, фурадонін 1:5000, етакридину лактат 1:1000) і вводять пролонговані антибіотики широкого спектру дії з новокаїном. У разі пошкодження поверхні суглоба рану ретельно ревізують, вида­ляють уламки кісток і проводять лікування, як описано раніше. Тва­ринам у період лікування для зменшення жувальних рухів щелепи дають подрібнений корм.

ЗАПАЛЕННЯ ЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА

Запалення щелепного суглоба може перебігати в гострій і хроніч­ній формах. За характером ексудату розрізняють асептичне та гнійне запалення. Спостерігається у тварин всіх видів.

Етіологія. Запалення виникає в результаті поранень, ударів, роз­тягу зв'язок суглобів (при грубому застосуванні зівника), внутріш-ньосуглобових переломів кісток. Гнійне запалення розвивається при проникних ранах, ускладнених переломах, внаслідок поширення за­пального процесу на суглоб з прилеглих тканин. Всі ці причини мо­жуть призвести до розвитку хронічного деформівного артриту.

Патогенез При асептичному запаленні ексудат просочує стінки капсули суглоба, скупчується в його порожнині. Усунення причини та своєчасне лікування сприяє розсмоктуванню ексудату; якщо ж він затримується в суглобі, у місцях прикріплення ушкоджених зв'язок часто розвивається осифікуючий періостит, потовщення ка­псули суглоба внаслідок розростання в ній фіброзної тканини. У та­ких випадках захворювання класифікують як хронічний деформів-ний артрит.

У разі гнійного запалення синовіальна оболонка зазнає лейкоци­тарної інфільтрації, потовщується, потім стінка капсули суглоба роз­падається, суглобові хрящі руйнуються.

Клінічні ознаки. При гострому асептичному запаленні в ділянці щелепного суглоба знаходять обмежену, велику за розміром, флук­туючу, болючу припухлість з підвищеною місцевою температурою. При розкриванні рота біль посилюється, внаслідок чого тварина не­покоїться. Корм пережовує неохоче і тільки на здоровому боці щеле­пи. При хронічній формі ознаки гострого артриту зникають, залиша­ється тільки припухлість, малорухомість суглоба, а також атрофії жувальних м'язів з боку ураженої щелепи

При гнійному артриті збільшується припухлість в ділянці суг­лоба; всі ознаки запалення виявляються яскравіше, погіршується загальний стан. Згодом з'являється нориця, через яку виділяється гнійний ексудат з домішками синовії. При руйну ванні суглобового хряща і кінців кісток їх уламки знаходять в гнійному ексудаті. При тривалому перебігу гнійного артриту спостерігається зміщення нижньої щелепи в здоровий бік на 1—2 різці, внаслідок чого утворюються ножицеподібяі зуби. Тривалий перебіг хвороби призв Вгодованість тварини швидко анкілозу щелепного суглоба знижується. У разі деформівного артриту уражений суглоб неболючий, пото­вщений. Виявляють тугорухомість суглоба, зміну зубів та атрофію жувальних м'язів.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. Прогноз при гострих асептичних запаленнях щелепного суглоба І сприятливий, при гнійних та деформовних — від обережного до несприятливого.

Лікування. При гострому асептичному запаленні спочатку засто-[ совують холодні примочки, пізніше — новокаїнову блокаду, зігрівальні спирто-содово-іхтіолові компреси, теплові процедури (лампа солюкс); хронічному — втирають подразливі мазі, застосовують діатермію.

При гнійних ураженнях порожнину суглоба промивають підігрі­тими до температури тіла тварин розчинами етакридину лактату (1:1000), фурациліну (1:5000) та ін. Проводять ревізію рани, розкри­вають кишені, розширюють нориці, гострою ложкою видаляють змерт­вілі тканини, потім вводять дренаж з маззю Вишневського. У випад­ках деформівного артриту, анкілозу суглоба тварину вибраковують.