14.Якісні та кількісні методи прогнозування в стратегічному аналізі

До складу індивідуальних експертних оцінок належать методи «інтерв’ю», за якого здійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за схемою «запитання-відповідь», аналітичний метод, за якого здійснюється логічний аналіз певної ситуації, складаються аналітичні доповідні записки; метод написання сценарію, який базується на визначенні логіки процесу або явища у часі за різних умов, метод колективних експертних оцінок, журі експертів-виконавців, опитування покупців (клієнтів), Метод Дельфі, огляди і опитування. Серед цих методів широко використовується в прогнозуванні є метод Дельфі. Метод Дельфі – це способів отримання узгодженої думки експертів. Згідно з цим методом вибирається група експертів для вивчення специфічного питання. Членів комісії не збирають у групу – вони навіть можуть не знати один одного. Членів комісії просять (як правило з допомогою надсилання анкет) висловити думку щодо певних майбутніх подій або прогнозів. Після того, як у першому колі думки експертів були визначені і зібрані, підставі отриманої інформації

Прогноз – оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування – це вид передбачення, оскільки ті, хто цим займається, отримують інформацію про майбутнє.

Прогнозування – це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

За масштабами прогнозування прогнози розподіляються на:

- макроекономічні та структурні;

- розвитку окремих комплексів економіки;

- галузеві та регіональні;

- діяльності господарюючих об’єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.

За терміном і характером розв’язуваних проблем:

- стратегічні; довгострокові; середньострокові; короткострокові;

- оперативні.

За функціональною ознакою:

- пошукові;

- нормативні.

Стратегічні прогнози мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єктів у середньостроковій та довгострокових перспективах. Оперативні – призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.

Загальні методи прогнозування можна розділити на такі групи:

• методи експертних оцінок;

• методи екстраполяції трендів;

• методи регресивного аналізу;

• методи економіко-математичного моделювання;

• метод системного аналізу;

• інформаційний метод.

Найбільш поширеними аналітичними методами прогнозування є метод екстраполяції

трендів, який базується на статистичних спостереженнях за динамікою певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою цього методу закономірності минулого розвитку об’єкта переносяться в майбутнє.

15.GAP-аналіз і CVP- аналіз і сфера їх застосування

GAP –аналіз, або аналіз розривів (по-англійські слово «gap» означає «розрив»), є одним з ефективних методів стратегічного аналізу. За його допомогою можна організувати пошук кроків для досягнення заданої мети.

Дуже часто при постановці стратегічних цілей людей непокоїть серйозний розрив між тим, що вони «накреслювали» і тим, що отримали в дійсності . За допомогою.GAP –аналізу можна знайти шлях від поточного стану до бажаного. Наприклад, даний вид аналізу можна застосовувати для вивчення і розв’язання маркетингових завдань. Як відомо, обсяг продаж можна збільшити за рахунок розширення ринку і за рахунок захоплення частки ринку. Що вигідніше ?

Аналіз розривів включає в себе наступні етапи:

1.Визначення поточного значення;

2.Визначення максимально доступного значення;

3.Вибор критерію, за яким буде відбуватися розгляд;

4.Визначення шляхів досягнення поставлених цілей;

CVP- аналіз допомагає керівникам підприємств виявляти оптимальні пропорції між змінними і постійними витратами, ціною і обсягом реалізації, мінімізувати підприємницький ризик.

Ключовими елементами CVP- аналізу виступають операційний і фінансовий важелі поріг рентабельності (точка беззбитковості), і запас фінансової міцності підприємства. Їх дія тісно пов’язана з такими поняттями як маржинальний (валовий) дохід) і механізм управління прибутком.

Маржинальним (валовим) доходом рахується різниця між виручкою підприємства від продажу продукції (робіт послуг) і сумою змінних витрат.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості) – це показник, що характеризує обсяг продукції, при якому виручка від продажу продукції дорівнює всім його сукупним витратам, тобто це той обсяг продаж, при якому підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Виробничий леверидж – це механізм управління прибутком в залежності від зміни обсягу реалізації продукції.

Маржинальний запас міцності – це процентне відхилення фактичної виручки від продажу продукції від порогової виручки (порогу рентабельності)