Administratvine_pravo

об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Таким чином, провадження у справах про адміністративні правопорушення - це комплекс взаємопов' язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об' єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності, які здійснюються спеціально уповноваженим органом або посадовою особою державних органів з метою охорони прав та законних інтересів громадян, охорони власності, виконання завдань з охорони громадського порядку і громадської безпеки.

30.Адміністративне затримання 41. Адміністративне затримання

КОМЕНТАР: Стаття 261. Адміністративне затримання

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Адміністративне затримання - це захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, який полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження і застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефективні для забезпечення належного виконання провадження в справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності.

Коментований кодекс містить вичерпний перелік адміністративних правопорушень, за які може бути застосоване адміністративне затримання.

Адміністративне затримання не може бути застосоване до іноземців, які користуються дипломатичним імунітетом, а також народних депутатів України, прокурорів та суддів.

Відповідно до статті 262 цього Кодексу адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути здійснене лише такими органами (посадовими особами):

Адміністративне затримання провалиться:

1)органами внутрішніх справ:

2)органами прикордонної служби;

3)старшою у місці розташування охоронюваного об'єкта посадовою особою воєнізованої

охорони;

4)посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

5)органами Служби безпеки України;

6)посадовими особами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Відповідно до п.п. 2.14-2.17 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2001 року № 185 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463) протокол про адміністративне затримання (далі - протокол про адмінзатримання) (особи, яка вчинила правопорушення, складається відповідно до ст. 261 КУпАП.

Усі реквізити протоколу про адмінзатримання заповнюються розбірливим почерком, українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адмінзатримання, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адмінзатримання підписаний особою, відносно якої він складений.

Протокол про адмінзатримання повинен бути пронумерований типографським способом, тобто на ньому мають проставлятися серія і номер.

У протоколі про адмінзатримання зазначається число, місяць і рік його складання, а також назва 81

населеного пункту, де він складений. Указується посада, повис найменування органу внутрішніх справ, звання, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка склала протокол про адмінзатримання.

Зазначаються відомості про особу, яка вчинила правопорушення і відносно якої провалиться адміністративне затримання, а саме: зазначається повністю (без скорочень) її прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць і рік народження, фактичне місце проживання на час вчинення правопорушення.

Указується назва міськрайліноргану внутрішніх справ або іншого приміщення (службовий кабінет дільничного інспектора міліції, громадський пункт охорони порядку тощо), куди доставлено затриманого, адреса його місця розташування, число, місяць і рік. а також час доставляння.

Зазначається частина статті та стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена адміністративна відповідальність особи за вчинене правопорушення, а також мотиви затримання: припинення адміністративного порушення, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи та виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 261 КУпАП про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, про що в протоколі про адмінзатримання робиться відповідний запис, де вказується, кому саме повідомлено і в який спосіб.

Про затримання неповнолітнього обов'язково повідомляються його батьки або особи, які їх замінюють. У протоколі про адмінзатримання зазначається час, дата повідомлення і кому саме повідомлено.

Перед поміщенням до кімнати для затриманих в адміністративному порядку або в службовому приміщенні, куди доставлено затриманого, може проводитися особистий огляд уповноваженою на те особою однієї статі із затриманим і в присутності понятих тієї самої статі.

Огляд речей, ручної поклажі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється у присутності двох понятих і особи, у власності (володінні) якої вони знаходяться.

Про проведення особистого огляду й огляду речей згідно зі ст. 264 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення або у протоколі про адмінзатримання робиться відповідний запис, де вказуються прізвища, ім'я та по батькові та адреси місця проживання двох понятих.

Відповідно до ст. 265 КУпАП речі й документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів внутрішніх справ, про що в протоколі про адміністративне правопорушення або у протоколі про адмінзатримання робиться запис, які саме речі, предмети, документи вилучені в затриманого, указуються їх індивідуальні ознаки, номери і т. ін., а за потреби - місця та обставини їх виявлення, якщо це має суттєве значення при розгляді адміністративної справи.

Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують або повертають власникові, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

У протоколі про адмінзатримання робиться перелік предметів одягу, в який була одягнута особа під час затримання.

Крім того, у протоколі про адмінзатримання відзначається, виявлені чи ні в затриманого при особистому огляді тілесні ушкодження. Якщо так, то в протоколі про адмінзатримання зазначається, які саме (синці, подряпини, різані рани тощо), на яких частинах тіла вони розташовані. У разі, коли затриманий потребує медичної допомоги, у протоколі про адмінзатримання вказується час її надання, номер бригади швидкої медичної допомоги, прізвище та ініціали лікаря, до якого медичного закладу госпіталізовано затриманого.

При надходженні під час затримання, проведення особистого огляду, огляду речей заяв чи зауважень у протоколі про адмінзатримання робиться запис, ким вони зроблені, і викладається їх суть.

Факт проведення особистого огляду й огляду речей у протоколі про адмінзатримання засвідчується підписами уповноваженої особи, яка робила огляд, затриманої особи і понятих.

82

У протоколі про адмінзатримання вказується дата, час і причина звільнення затриманої особи, які речі, предмети або документи повернуто їй при звільненні, а також чи є в особи, що звільняється, претензії і які саме, що засвідчується особистим підписом цієї особи.

Протокол про адмінзатримання підписується посадовою особою, яка його склала.

31.Принципи державної служби

Одним з важливих інститутів адміністративного права, без якого неможливо з'ясувати його сутність, є інститут державної служби. Відношення до державної служби, до її організації і регламентації, до її проходження чиновниками служить показником устрою держави та її апарату

Система державної служби складається з інституційних (правових, організаційних) і процесуальних структур, а також державних службовців - осіб, які спеціально підготовлені і професійно зайняті у системі державних органів.

Соціальним призначенням державної служби є створення умов для ефективної діяльності державних органів домагатися оптимального поєднання особистих, групових і державних інтересів, висловлювати і захищати інтереси всіх верств населення. Вона має стати повсякденним каналом зв'язку держави та народу, їх взаємодії. Подібний підхід здатний забезпечити тільки такий державний апарат і такий його персонал, який зможе обґрунтовано висувати зрозумілі для людей норми поведінки та праці.

Державна служба може бути розглянута в декількох аспектах:

соціальному, тобто державна служба як соціальна категорія - це професійне здійснення за дорученням держави громадсько-корисної діяльності особами, які обіймають посади в державних організаціях;

політичному - як діяльність з реалізації державної політики, досягнення відпрацьованих усіма політичними силами державно-політичних цілей і завдань у суспільстві і державі;

соціологічному - це практична реалізація функцій держави, компетенції державних органів; правовому - юридичне встановлення державно-службових відносин, при реалізації яких і

досягається практичне виконання посадових обов'язків, повноважень службовців і компетенції державних органів.

Щодо поняття державної служби в Україні необхідно зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" під нею необхідно розуміти професійну діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Разом з тим необхідно зазначити, що в теорії адміністративного права існує набагато більше визначень ніж їх пропонує український законодавець. До ознак державної служби можна зарахувати такі:

-це різновид державної, суспільно-корисної діяльності;

-здійснюється на професійній основі особами, які обіймають посади в державних органах;

-спрямована на практичне виконання завдань та функцій держави;

-за виконану роботу особи отримують державну платню.

Одним із завдань державної служби є досягнення стійкості засад і цілісності держави. Державний апарат має поряд з виконанням вимог Конституції та законів України виконувати постанови органів державного управління. У цьому полягає основний обов'язок держслужби, який забезпечує управління державою.

Ще одним вагомим завданням державної служби є забезпечення ефективності діяльності державних органів на основі постійного вдосконалення функціонування апарату, впровадження нових досягнень науки, прогресивних методів вирішення управлінських завдань.

До завдань державної служби можна віднести також подальшу демократизацію шляхів формування та діяльності апарату, викорінення бюрократизму, протекціонізму, корупції, створення соціальних, правових та інших умов, необхідних для успішної роботи чиновників.

Функції, притаманні державній службі як суспільному інституту, відображають її роль і призначення в суспільстві. Вона має забезпечити ефективне функціонування усіх трьох гілок влади, з її допомогою можуть бути реалізовані інтереси, права і свободи громадян.

До головних функцій державної служби належать, зокрема:

-забезпечення реалізації державної політики в управлінні суспільними процесами;

-залучення до державної служби та утримання на ній найбільш компетентних і відданих справікадрів;

83

-побудову кар'єри та просування по службі на основі особистих якостей, заслуг і результатів роботи державних службовців;

-професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу державної служби;

-здійснення ефективного управління державною службою;

-забезпечення зв'язків з громадськістю.

Принципи державної служби вперше були сформульовані в Законі України "Про державну службу". Вони закріплюються також в інших нормативних актах: у Конституції України, Законах України, Указах Президента, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України.

Проаналізувавши існуючі точки зору щодо принципів державної служби, ми дійшли висновку, що більшість науковців вказує лише на основні, які знайшли закріплення в Законі України "Про державну службу", на такі як:

-служіння народу України;

-гуманізму і соціальної справедливості;

-професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

-дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

-демократизму і законності;

-пріоритету прав людину і громадянина;

-персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

-дотримання прав підприємств, установ і організацій та об'єднань громадян;

-загальнодоступність державної служби;

-рівність прав громадян на державну службу;

-змінюваність державних службовців.

32.Субєкти провадження по справах про адміністративні правопорушення

Усіх суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки можна класифікувати за характером процесуального статусу на три групи:

1)суб'єкти, що вирішують справу;

2)суб'єкти, стосовно яких вирішується справа;

3)допоміжні учасники процесу.

До першої групи належать державні органи, їх посадові особи, уповноважені розглядати та приймати рішення у справах про адміністративні проступки. Перелік цих органів визначений статтями 213, 218-2448КУпАП.

До другої групи можуть входити практично будь-які суб'єкти - як органи, так і посадові особи. До третьої групи належать: свідки, постраждалі, експерти, перекладачі, адвокати.

Особлива група учасників провадження - громадські організації, трудові колективи, адміністрація за місцем роботи, навчання або проживання правопорушників. Вони співробітничають з державними органами, допомагаючи їм у виховній роботі. У ряді випадків такі учасники провадження мають бути поінформовані про заходи адміністративного впливу, вжиті до винних. Вони можуть подавати клопотання про скорочення строку позбавлення спеціального права.

Особа, яка вчинила правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації, трудового колективу.

Розглянемо детально зазначені групи суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки:

1) суб'єктів, які вирішують справу, можна поділити на: а) суб'єктів, які розслідують справу і складають протокол; б) суб'єктів, які розглядають і приймають рішення у справі.

У певних адміністративних справах зазначені суб'єкти не збігаються. Наприклад, за скоєння дрібного хуліганства у вигляді нецензурної лайки в громадських місцях (ст. 173 КУпАП) органи внутрішніх справ розслідують справу і складають протокол, а районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) розглядають і приймають рішення (постанову) в адміністративній справі.

В інших справах зазначені суб'єкти мають право як розслідувати справу, так і приймати у ній рішення. Наприклад, проступок у вигляді придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення розслідують і приймають рішення органи внутрішніх справ (ст. 177 КУпАП).

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

84

1)адміністративними комісіями;

2)виконавчими комітетами селищних, сільських рад;

3)районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;

4)органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на це законодавчими актами України.

Рішення про накладення адміністративного стягнення можуть приймати колегіальний орган або посадова особа.

До перших належать адміністративні комісії, виконкоми селищних, сільських рад, суд. Що стосується посадових осіб, то вони вирішують справи від імені відповідних органів у межах наданих їм повноважень і лише при виконанні службових обов'язків. Коло таких осіб встановлено законодавчими актами України. До них насамперед належать керівники відповідних публічних органів. У деяких випадках, передбачених законодавством, право накладати стягнення мають й інші посадові особи. Наприклад, за правопорушення, передбачені ст. 177 і частинами 1,2 ст. 178 КУпАП, накладати стягнення можуть дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції.

Органи (посадові особи) розглядають справи про адміністративні проступки у межах своєї підвідомчості. Встановлення підвідомчості - це розмежування компетенції між органами (посадовими особами). Кожен орган або посадова особа мають право розглядати і вирішувати тільки ті питання, які належать до їх відання. Встановлення підвідомчості справ - спосіб визначення компетенції. До компетенції входять також і повноваження. Повноваження визначають, що може зробити, яких заходів може вжити орган (посадова особа), в той час як підвідомчість окреслює межі повноважень за територією та за обсягом справ, які вирішуються.

Розрізняють два різновиди підвідомчості - предметну і територіальну.

Предметна (видова) підвідомчість - це нормативне вирішення питання, якому виду органів доручено розглядати відповідну категорію справ. Цьому в КУпАП присвячено гл. 17. Головний критерій закріплення предметної підвідомчості - категорія адміністративних правопорушень.

Наприклад, законодавством встановлено, що справи про порушення правил пожежної безпеки розглядаються органами, які здійснюють державний пожежний нагляд. Для визначення предметної підвідомчості справ законодавець використовує також і додаткові критерії. До них належать місце вчинення правопорушення, вік правопорушника.

Під територіальною підвідомчістю розуміється нормативне вирішення питання, де (а отже, і яким органом) має розглядатися конкретна справа. Головне правило територіальної підвідомчості - справа розглядається за місцем вчинення правопорушення. Але з цього правила є винятки: справи, підвідомчі адміністративним комісіям, розглядаються за місцем проживання правопорушників. Крім того для деяких категорій справ встановлена подвійна (альтернативна) територіальна підвідомчість. Так, справи про порушення правил дорожнього руху можуть розглядатися як за місцем вчинення правопорушення, так і за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушника.

Особливе місце серед органів адміністративної юрисдикції посідають адміністративні комісії, які утворюються районними державними адміністраціями, виконкомами міських, районних у містах, селищних і сільських рад у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря та членів комісії.

Адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні проступки, за винятком віднесених до компетенції інших органів (посадових осіб). Зокрема, вони можуть розглядати справи про низку правопорушень у галузі охорони праці та здоров'я населення, охорони пам'ятників історії та культури, у будівництві, в галузі використання електричної та теплової енергії, в сільському господарстві, в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства, благоустрою тощо.

В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії.

Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення за присутності не менш як половини членів їх складу, а виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад - за присутності не менш як двох третин від загального складу виконавчого комітету.

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних у містах рад утворюються у разі

85

надання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповідних повноважень міською радою. Повноваження виконавчих комітетів селищних і сільських рад щодо розгляду справ про

адміністративні правопорушення подібні до повноважень адміністративних комісій, але дещо вужчі. Компетенцію виконавчих комітетів закріплено у ст. 219 КУпАП.

Районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями) розглядаються справи про найбільш серйозні адміністративні проступки, за які передбачено найсуворіші адміністративні стягнення та стягнення, які застосовуються виключно у судовому порядку, - штраф у підвищеному розмірі, оплатне вилучення транспортних засобів, конфіскація, виправні роботи, громадські роботи та адміністративний арешт, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 221 КУпАП), і про правопорушення, пов'язані з корупцією.

Місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 1853. Постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Органам внутрішніх справ (міліції) надано право розглядати справи про порушення: громадського порядку; правил паспортної системи; правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземців і осіб без громадянства; правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту; правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті; правил дозвільної системи та інші правопорушення, які посягають на громадський порядок і громадську безпеку (ст. 222 КУпАП). Повноваженнями з розгляду адміністративних справ в органах внутрішніх справ наділено багатьох посадових осіб: начальників або заступників начальників районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ; начальників лінійних пунктів міліції; начальників або заступників начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівняних до районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ; начальників відділень міліції у системі органів внутрішніх справ; дільничних інспекторів (старших дільничних інспекторів) міліції; начальника або заступника начальника відділення (відділу, управління, департаменту), командира або заступника командира окремого підрозділу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, начальника відділу внутрішніх справ або особу, яка виконує його обов'язки; працівників Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання; інших працівників міліції, на яких покладено нагляд за додержанням відповідних правил.

Органи державного контролю та нагляду (державні інспекції) та деякі галузеві органи управління розглядають справи про порушення тих загальнообов'язкових правил, нагляд і контроль за виконанням яких на них покладено. Зокрема, це органи державного пожежного нагляду, органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, органи, які здійснюють державний пробірний контроль, тощо.

2) суб'єкти, стосовно яких вирішується справа Особу порушника характеризують вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому тощо, а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім'ї, колег по роботі, до навчання тощо. Усе перелічене має бути встановлено органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повну уяву про особу порушника.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справ про нижчезазначені адміністративні правопорушення: незаконні

86

виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати; порушення правил реалізації, експлуатації радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв будь-якого виду і призначення; торгівля з рук у невстановлених місцях тощо присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.

Ступінь вини правопорушника визначається формою вини у вчиненні проступку. Зрозуміло, що вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. У першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. У таких випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу - прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.

Майновий стан правопорушника також має бути врахований при застосуванні окремих адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права (наприклад у разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія), виправних робіт. При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й усі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

Обставинам, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, присвячено окремі статті КУпАП.

Стаття 34 пом'якшуючими відповідальність обставинами визнає:

1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Цей перелік може бути доповнено законодавством, тобто він не вичерпний, відкритий. Більше того, орган (посадова особа), який розглядає справу, може визнати пом'якшуючими і обставини, не передбачені законом (наприклад бездоганну трудову діяльність, похилий вік, наявність у правопорушника утриманців тощо).

На відміну від переліку пом'якшуючих обставин, у ст. 35 КУпАП наводиться повний, вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. Тобто його не може бути розширено суб'єктами адміністративної юрисдикції.

До таких обставин віднесено:

1) продовження протиправної поведінки незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; 3) втягнення неповнолітнього у правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення у стані сп'яніння. Залежно від характеру адміністративного правопорушення орган (посадова особа), який накладає стягнення, може не визнати останню обставину обтяжуючою.

Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, мають велике значення при накладенні стягнення. Врахування пом'якшуючих обставин дає органу (посадовій особі), який розглядає справу, право призначити стягнення ближче до мінімуму санкції статті, якою передбачено відповідальність за дане діяння, а якщо санкція альтернативна - застосувати більш м'який вид стягнення. Крім того у таких випадках можливе звільнення порушника від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадської організації чи трудового колективу або з оголошенням усного зауваження. Наявність же обтяжуючих обставин, навпаки, зумовлює накладення стягнення, яке дорівнює максимуму санкції відповідної статті КУпАП або наближене до цього максимуму, а за альтернативної санкції - застосування більш суворого стягнення. 3)Допоміжні учасники процесу

У статтях 269-274 КУпАП наводиться вичерпний перелік процесуальних прав та обов'язків інших учасників провадження - потерпілого, законних представників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, адвоката, свідка, експерта і перекладача.

87

Потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, налається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову у справі. Його може бути також опитано як свідка.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники) представляють інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Представники мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення у справі.

Адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, може знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені вносити скарги на рішення у справі. Його повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються документом, який підтверджує право на надання правової допомоги.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню у даній справі. Свідок зобов'язаний з'явитися у зазначений час на виклик органу (чи посадової особи), який розглядає справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається органом (посадовою особою), який розглядає справу, в разі коли виникає потреба у спеціальних знаннях. Він зобов'язаний з'явитися на виклик і дати об'єктивний висновок за поставленими перед ним питаннями. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, з дозволу зазначеного органу (посадової особи), який розглядає справу, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи, бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач, який також призначається, в разі необхідності, органом (посадовою особою), що розглядає справу, зобов'язаний з'явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад.

33.Вилучення документів

36.Вилучення речей

Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об' єктом правопорушення здійснюється посадовими особами, яким надано право проводити адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей з метою забезпечення доказів, а також, залежно від результатів розгляду справи, забезпечення їх конфіскації, оплатного вилучення, знищення або повернення володарю.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення, адміністративне затримання чи огляд речей.

До особливостей застосування цього заходу можна віднести:

-вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду: а) у встановленому порядку конфісковують; б) повертають власнику; в) знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують:

-вилучені ордени, медалі, нагрудні знаки до почесних звань, почесних грамот, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному власнику, а якщо він невідомий, надсилаються в той орган, який їх надав, присвоїв;

-вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції;

-при затриманні предметів контрабанди для забезпечення стягнення штрафу допускається вилучення речей (цінностей) у особи, яка вчинила контрабанду, якщо остання не має постійного місця проживання в Україні;

-працівник міліції при вчиненні правопорушень пов'язаних з незаконним обігом, застосуванням вогнепальної, або пневматичної та холодної зброї, бойових припасів та електрошокових пристроїв, спеціальних засобів має право провести особистий огляд і огляд речей порушника; якщо особа вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд

88

речей застосовуються лише у невідкладних випадках;

-при вчиненні порушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення, у водія чи судноводія вилучаються посвідчення водія (свідоцтво, диплом) на строк до винесення постанови у справі та сплати порушником штрафу, а водію видається тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном;

-в разі відсутності у водія при вчиненні адміністративних порушень посвідчення водія, а так само в разі ухилення водія від сплати штрафу може бути затриманий транспортний засіб порушника до сплати ним штрафу; про вилучені речі і документи робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

При вилученні номерних речей бажано вказувати їх номер, а для документів - їх серію, номер, ким і коли видані. Гроші повинні враховуватися сумарно за кількістю купюр. При вилученні іноземної валюти, а також деяких національних грошових одиниць доцільно також фіксувати номера купюр. Рекомендується при вилученні виключати такі слова, як "золота обручка", "золоті часи", "срібний ланцюг", "шкіряна барсетка", "шкіряний ремінець" та використовувати замість цього такі формулювання як "обручка з металу жовтого кольору", "ланцюжок з металу сріблястого кольору", "барсетка коричневого кольору" тощо. Крім того, бажано не допустити при вилученні речей та складанні протоколу категоричних тверджень про природу та походження речей, висновок про сутність яких може дати лише фахівець.

КОМЕНТАР: Стаття 265. Вилучення речей і документів

Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених

устаттях 234 , 234 , 244 , 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повергають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української PCP, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української PCP, почесного звання України, відзнаки Президента України, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

При вчиненні порушень, передбачених статтями 174, 1901954 цього Кодексу, працівник міліції, а при вчиненні правопорушень, передбачених статтями 191,195 цього Кодексу,- також посадова особа прикордонної служби мас право вилучити вогнепальну, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові припаси, електрошокові пристрої і спеціальні засоби. Працівник міліції, посадова особа прикордонної служби мас право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому статтею 264 цього Кодексу.

До особи, яка вчинила правопорушення піл час виконання службових обов'язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей застосовується лише у невідкладних випадках.

Вякості заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення застосовується вилучення речей і документів. Згідно частини 1 цієї статті, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234і, 2342,2444,262 і 264 цього Кодексу.

Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української PCP, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української PCP, почесного звання України, відзнаки Президента України, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо

89

він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

При вчиненні порушень, передбачених статтями 174, 190 - 1954 цього Кодексу, працівник міліції, а при вчиненні правопорушень, передбачених статтями 191,195 цього Кодексу,- також посадова особа прикордонної служби має право вилучити вогнепальну, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові припаси, електрошокові пристрої і спеціальні засоби. Працівник міліції, посадова особа прикордонної служби має право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому статтею 264 цього Кодексу. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей застосовується лише у невідкладних випадках.

Речі і документи, вилучені відповідно до статті 265 цього Кодексу, зберігаються в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року № 17 "Про затвердження Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів".

Цей Порядок визначає загальні правила зберігання, у тому числі обліку речей і документів, вилучених посадовими особами органів, визначених у статтях 234і, 2342, 2444,262 і 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - уповноважені органи), під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Дія цього Порядку не поширюється на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вилучені з незаконного обігу, зберігання яких здійснюється в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 р. № 422 (Офіційний вісник України. 2008 р., № 34, ст. 1135), а також на речі (товари) з обмеженим терміном зберігання, порядок обліку, зберігання яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. SI 1340 (Офіційний вісник України, 1998 р.. № 34, ст. 1280).

Порядок зберігання та обліку речей і документів, що визнані доказами у справах про адміністративні правопорушення, які надійшли до суду, визначається інструкціями з діловодства в місцевому загальному суді, а також в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженими ДСА.

Речі і документи приєднуються до справи, крім тих, що за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть бути приєднані до справи.

Речі і документи, приєднані до справи, зберігаються в індивідуальному сейфі (металевій шафі) посадової особи, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Речі і документи, що не можуть бути приєднані до справи, зберігаються в приміщеннях уповноваженого органу або його підрозділу, обладнаних сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення). За відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру.

Відповідальною за зберігання речей і документів, приєднаних до справи, є посадова особа, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Відповідальною за зберігання речей і документів в обладнаному приміщенні є посадова особа уповноваженого органу або його підрозділу, яка призначається наказом керівника цього органу або його підрозділу.

Для обліку речей і документів у кожному уповноваженому органі або його підрозділі ведеться книга обліку речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення (далі - книга обліку) за формою згідно з додатком 1, яка нумерується, прошнуровується, засвідчується підписом керівника відповідного уповноваженого органу або його підрозділу і скріплюється печаткою.

Облік речей і документів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речей і документів у книзі обліку не може бути проведений з об'єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення речей від місцезнаходження уповноваженого органу або його підрозділу тощо), такий облік повинен проводитися

90