Administratvine_pravo

головними виконавцями виробничих і соціальних програм, виступає замовником типових проектів і робіт, затверджує титульні списки на проектування та будівництво, проводить експертизу і затверджує проектно-кошторисну документацію;

22)бере участь у реалізації правової політики в галузях агропромислового комплексу, сприяє дотриманню та удосконаленню законодавства з питань, що належать до його відання;

23)реалізує державну політику у сфері соціально-трудових відносин і регулювання оплати праці

вагропромисловому комплексі, укладає з відповідними профспілковими органами галузеві угоди, надає товаровиробникам допомогу у питаннях організації, нормування та оплати праці, здійснює контроль за дотриманням установами і організаціями, що фінансуються з бюджету і належать до сфери його управління, встановлених державою умов оплати праці;

24)розробляє разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та реалізує програми і заходи, спрямовані на розвиток матеріально-технічної бази соціально-культурної, медичної та комунально-побутової сфери, індивідуального житлового будівництва в сільській місцевості, на поліпшення демографічної ситуації, соціальний захист сільського населення; '

25)організує підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації фахівців та робітничих кадрів у закладах освіти, що належать до сфери його управління, сприяє діяльності підприємств, установ і організацій усіх форм власності в їх кадровому забезпеченні, реалізації державної політики у сфері зайнятості населення;

26)здійснює необхідне забезпечення бухгалтерського обліку звітності, розробляє відповідно до галузевих особливостей методологічні засади та методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку : затрат на виробництво, майна та джерел його формування;

27)забезпечує координацію роботи по здійсненню науково-дослідних робіт та впровадженню у виробництво завершених наукових розробок;

28)реалізує державну політику у сфері виставкової діяльності агропромислового комплексу, сприяє участі підприємств, установ і організацій усіх форм власності у виставках, ярмарках, аукціонах тощо;

29)бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає договори міжвідомчого характеру, аналізує стан їх виконання та підтримує зв'язки з міжнародними організаціями;

30)здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у державній власності; приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності; затверджує статути (положення) підприємств, контролює їх дотримання та приймає рішення у разі порушення статутів (положень) укладає і розриває контракти з керівниками підприємств; виконує інші функції, передбачені чинним законодавством;

31)видає ліцензії на окремі види підприємницької діяльності, передбачені законодавством, проводить експертну оцінку загальнодержавних та регіональних програм та їх проектів;

32)забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах визначених законодавством повноважень;

33)забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Мінагропрому України, на підприємствах,

вустановах і організаціях, що належать до сфери його управління;

34)реалізує державну політику щодо підбору і розстановки кадрів центрального апарату, керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління. Мінагропрому України надано право залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладення міжнародних договорів України; одержувати безоплатно у встановленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції, залучати до проведення таких нарад компетентних осіб з управлінь статистики та метрології локального характеру для аналізування та конкретизації певної проблеми, її деталізації на мікрорівні.

Рішення Мінагропрому України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для

201

виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.

73.Контроль у державному керуванні

Державний контроль - це одна з функцій державного управління, що полягає в оцінюванні правомірності діяльності об'єкту контролю та здійснюється відповідними державними органами

(посадовими особами).

Доцільно розрізняти такі види державного контролю:

1 . Президентський контроль здійснюється безпосередньо главою держави або структурами Секретаріату Президента України. Із цих міркувань він поділяється на прямий і непрямий. Прямий президентський контроль застосовується виходячи з повноважень глави держави, що містяться у Конституції України. Йдеться про те, що Президент України:

-призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

-призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

-зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

-скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

-є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

-очолює Раду національної безпеки і оборони;

-приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні тощо.

Непрямий президентський контроль зводиться до використання повноважень відповідних структур Секретаріату Президента України. Секретаріат глави держави є допоміжним органом щодо забезпечення здійснення Президентом України його повноважень. Для прикладу, у структурі Секретаріату Президента України мають місце такі підрозділи (посадові особи), діяльність котрих наповнює зшстом непрямий президентський контроль у сфері державного управління -представник Президента України у Верховній Раді України,

-представник Президента України у Кабінеті Міністрів України,

-представник Президента України у Конституційному Суді України,

-представник Президента України на Чорнобильській АЕС,

-Головна державно-правова служба,

-Головна служба політичного аналізу,

-Головна служба зовнішньої політики,

-Служба з питань звернень громадян та ін

Контроль за виконанням указів, розпоряджень і доручень Президента України передбачає постійний моніторинг, отримання від виконавців відповідної проміжної та підсумкової інформації, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу, інформування Президента України, глави Секретаріату Президента України про хід реалізації акта чи доручення

2. Парламентський контроль здійснюється єдиним органом законодавчої влади в Україні - Верховною Радою України і також може бути прямим та непрямим Прямий парламентський контроль здійснюється відповідно до повноважень Верховної Ради України (ст 85 Конституції України) Це стосується таких повноважень як

-заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України,

-розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України,

-здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України,

-призначення на посади і звільнення з посад голови Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

-призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, голови Антимонопольного комітету України, голови

202

Державного комітету телебачення та радіомовлення України, голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб із посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України тощо

Що стосується непрямого парламентського контролю, то в цьому випадку мова йде про діяльність таких постійно чи тимчасово діючих структур, як

-Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,

-Рахункова палата,

-комітети Верховної Ради України, -тимчасові контрольні, ревізійні, слідчі комісії

Зупинімося детальніше на варіантах непрямого парламентського контролю у сфері державного управління

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі -Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб Інститут Уповноваженого, якого ще нерідко називають омбудсменом (швед ombudsman - уповноважена особа), вперше з'явився у Швеції 1809 р На сьогодні в Україні сферою контролю з боку Уповноваженого є відносини, що виникають за реалізації прав і свобод людини та громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами Це положення свідчить про важливу роль Уповноваженого саме у сфері відносин громадянина та влади, які переважно врегульовані нормами адміністративного права

Метою парламентського контролю, що його здійснює Уповноважений є

1)захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України,

2)додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина,

3)запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4)сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність із Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5)поліпшення і подальший розвиток міжнародної співпраці в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6)запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7)сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу

(Закон України від 23 грудня 1997р. № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав

людини»).

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:

1)за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без грома-дянства чи їхніх представників;

2)за зверненнями народних депутатів України;

3)з власної ініціативи.

Уповноважений у конкретному випадку починає свою роботу з розгляду звернень. Звернення подаються в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

Важливим фактором правового статусу Уповноваженого, що свідчить також про дієвість контролю, що ним здійснюється, є права, що надані чинніш законодавством Уповноваженому. З-поміж них необхідно вирізнити:

-право безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їхніх засіданнях;

-право вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ,

203

організацій, виокремлення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

- право запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються у справі

Актами реагування Уповноваженого можуть бути

а) конституційне подання - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конститущйності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим, офіційного тлумачення Конституції України та законів України,

б) подання Уповноваженого - акт реагування до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їхніх посадових і службових осіб для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина

Серед проблем, які мають місце в діяльності та організаційно-правовому статусі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, необхідно зазначити такі

-акти реагування Уповноваженого не мають юридично-владного характеру Тобто, для зміни ситуації, де порушуються права, свободи та законні інтереси людей, Уповноважений повинен інформувати про виявлені порушення парламент, Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади, громадськість через засоби масової інформації,

-відсутність права законодавчої ініціативи,

-відсутність повноважень стосовно забезпечення прав військовослужбовців та деяких інших категорій громадян

Рахункова палата.

Згідно зі ст 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата Вона є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави

Основними завданнями Рахункової палати є

-організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, втрачанням бюджетних коштів, зокрема коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням,

-здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності й доцільності видатків державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів,

-контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля,

-контроль за законністю і своєчасністю руху коштів Державної о бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках

Рахункова палата має право контролювати також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи та їхні спілки, асоціації та інші об'єднання незалежно від форм власності, об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерщйш громадські організації у тій частині їхньої діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України

Комітети Верховної Ради України, тимчасові контрольні, ревізійні, слідчі комісії.

Контрольна функція комітетів Верховної ради України полягає в аналізі практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їхніх посадових осіб із питань, віднесених до предметів відання комітетів, підготуванні й поданні відповідних висновків і рекомендацій на розгляд Верховної Ради України, контролі за виконанням Державного бюджету України в частині, що віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом, організації та підготуванні за дорученням Верховної Ради України парламентських слухань, взаємодії з Рахунковою палатою, взаємодії з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, направленні матеріалів для відповідного

204

реагування в межах, усіановлених законом, органам Верховної Ради України, державним органам, їхнім посадовим особам тощо.

Згідно з положеннями ст. 89 Конституції України комітети Верховної Ради України здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Верховна Рада України у межах своїх повноважень створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Регламент Верховної Ради України визначає, що Верховна Рада може створювати, коли визнає за необхідне, тимчасові контрольні, ревізійні, слідчі комісії з будь-якого питання своєї компетенції. Завдання і коло повноважень таких комісій визначаються Верховною Радою при їх створенні. Повноваження тимчасової контрольної, ревізійної чи слідчої комісії Верховної Ради припиняються автоматично з прийняттям Верховною Радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень Верховної Ради, яка створила цю комісію.

3. Контроль з боку органів виконавчої влади.

Стаття 116 Конституції України свідчить про те, що Кабінет Міністрів України має певні

повноваження, пов'язані з контрольною діяльністю. Мова йде про те, що Кабінет Міністрів України:

1)вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

2)забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

3)забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

4)розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

5)спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

6)призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України тощо.

Говорячи про наступний рівень органів виконавчої влади -центральні, необхідно зазначити, що це

-найбільш поширений варіант здійснення контролю у сфері державного управління. Міністерство в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Наприклад, Міністерство охорони здоров'я України, відповідно до Положення про нього, здійснює контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості.

Місцеві державні адміністрації здійснюють досить різноманітні контрольні повноваження у сфері державного управління на відповідних територіях. Це стосується контролю за:

1)збереженням і раціональним використанням державного майна;

2)станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі;

3)використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

4)охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду;

5)додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифікацією;

6)додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захоронениям промислових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою;

7)додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів;

8)додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів;

9)додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту;

205

10)охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці;

11)додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту і дорожнього

руху;

12)додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію;

13)додержанням законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи.

З-поміж інших органів виконавчої влади, які згідно з чинним законодавством мають контрольні повноваження, можна назвати Державну податкову адміністрацію, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Головне контрольно-ревізійне управління України тощо. Скажімо, відповіДно до Указу Президента України від 28 листопада 2000 р. № 1265/2000 «Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України» основними завданнями зазначеного Головного управління є:

-підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері державного фінансового контролю;

-забезпечення в установленому порядку реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю за використанням відповідно до законодавства міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими бюджетними установами, а також підприємствами і організаціями незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують кошти з бюджетів і державних цільових фондів, коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, веденням і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

-розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та попередження їх у подальшому тощо.

4. Судовий контроль.

Указаний варіант державного контролю реалізується через діяльність судів. Треба усвідомлювати, що судова влада займається не лише судочинство Значною мірою система судів України виконує контрольні функції у сфері державного управління Це досягається за рахунок

1. Діяльності Конституційного Суду України у вирішенні справ і наданні висновків у справах щодо

- конститущйності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

-відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість,

-додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених Конституцією України,

-офіційного тлумачення Конституції та законів України (Закон України від 16 жовтня 1996 р

№422/96-ВР «Про Конституційний Суд України»)

2. Діяльності судів загальної юрисдикції у процесі розгляду кримінальних і цивільних справ

-установлення відповідності закону дій органів державного управління,

-порушення питання щодо усунення недоліків у роботі органів виконавчої влади, які спряли вчиненню правопорушення,

-визнання правових актів державного управління незаконними тощо

3.Діяльності господарських судів із

-перевірки відповідності актів і дій органів виконавчої влади (посадових осіб) вимогам чинного законодавства,

-направлення окремих ухвал керівникам органів виконавчої влади та посадовим особам про вжиття необхідних заходів, які впливають на вчинення правопорушень тощо

4. Діяльності адміністративних судів із вирішення справ щодо

-спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності,

-спорів із приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби,

206

-спорів між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також спори, які виникають із приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

-спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом;

-спорів щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму Стосовно ролі та значення судового контролю в діяльності Конституційного Суду України

доцільно вказати про період часу протягом 2005-2006 років, коли з різних причин указаний орган не функціонував у нашій державі. Без легального тлумачення тих чи інших питань, вирішення яких входить до компетенції Конституційного Суду, безумовно держава в цілому, та й система державного управління ефективно працювати не у змозі.

Значним етапом розвитку адміністративного права України, який суттєво вплинув також на прояви судового контролю, стало прийняття у 2005 р. Кодексу адміністративного судочинства України. Завдяки нормам указаного документа в нашій країні стали реальними справи «людина проти держави», коли окремо взятий громадянин може реально відстоювати свої права, свободи та законні інтереси у відносинах з органами держави. Розвиток адміністративної юстиції (яку можна вважати одним із проявів судового контролю) безумовно сприятиме вдосконаленню державотворення і правотворення в Україні.

У цілому ж, завершуючи аналіз державного контролю, необхідно зазначити, що, крім наведених варіантів, існують іще деякі критерії для класифікації. Виходячи з обсягу повноважень необхідно розрізняти такі види державного контролю:

державна фінансова інспекція тощо).

Виходячи зі стадії діяльності підконтрольного об'єкту розрізняють державний контроль: а)попередній; б)поточний; в)подальший.

України, місцевими державними адміністраціями)

II. Громадський контроль - це різновид контролю, за якого останній здійснюється громадськими

організаціями чи окре-мими громадянами.

Однією із ключових ознак демократичної країни є ступінь контролю громадянського суспільства за державою Це - нормальна світова практика розвинених країн, коли громадянське суспільство має реальні важелі впливу на прийняття державних управлінських рішень та контроль за діяльністю органів виконавчої влади Керуючись наведеною раніше класифікацією, зупинімося на варіантах громадського контролю

1.Органи місцевого самоврядування реалізують функції громадського контролю за рахунок своїх повноважень Ради як представницькі органи місцевого самоврядування мають змогу контролювати виконання місцевими органами виконавчої влади програм соціально-економічного та культурного розвитку, використання коштів бюджету, створювати тимчасові контрольні комісії з різних питань державного управління До повноважень рад належить заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, прийняття рішення про недовіру вказаним посадовим особам Одне із ключових повноважень у цьому аспекті - контроль за виконанням делегованих повноважень, котрі на підставі закону та адміністративних договорів місцеві органи виконавчої влади реалізують на практиці Говорячи про контрольні повноваження виконавчих органів рад, слід відзначити право на внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їхніх виконавчих органів, прийняті в межах їхніх повноважень

2.Об'єднання громадян, згідно з чинним законодавством, мають право брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи, одержувати від органів державної влади і управління

207

та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань Це свідчить про можливість за рахунок реалізації таких повноважень здійснювати певний контроль за органами та посадовими особами державного управління Як політичні парти, так і інші об'єднання громадян (молодіжні громадські організації, органи самоорганізації населення, творчі спілки тощо) мають легальні можливості здійснювати контроль за діями органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб Зареєстровані об'єднання громадян мають право

-представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних і громадських органах,

-брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації

тощо),

-одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань,

-вносити пропозиції до органів влади і управління

Упорядку, передбаченому законодавством, політичні парти також мають право

-брати участь у виробленні державної політики,

-брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі тощо

Події останніх декількох років значною мірою свідчать про те, що об'єднання громадян можуть суттєво впливати на діяльність органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб, реально втілюючи в життя функції контролю

Ще одним показовим прикладом можливості об'єднання громадян впливати на владу та контролювати її є об'єднання споживачів Вони дістали можливість здійснювати певний контроль у сфері державного управління лише з 90-х років XX ст , коли права, свободи та законні інтереси окремо взятого громадянина стали для держави пріоритетними Споживачі можуть здійснювати певні функції як самостійно, так і разом з компетентними органами виконавчої влади, на яких покладено завдання щодо здійснення державного контролю в цій сфері Споживач - це громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб, Споживачі під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення

своїх побутових потреб мають право на

-державний захист своїх прав,

-гарантований рівень споживання,

-належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування,

-безпеку товарів (робіт, послуг),

-необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їхні кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця),

-звернення до суду та інших уповноважених державних органів по захист порушених прав,

-об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)

Своєю чергою, об'єднання споживачів мають право сприяти державним органам у здійсненні контролю за якістю товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування (Закон

України від 12 травня 1991 р № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»)

3. Професійні спілки (профспілки) - добровільні неприбуткові громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання) Правовий статус професійних спілок базується насамперед на положеннях Закону України від 15 вересня 1999 р № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гаранти діяльності» Аналіз цього правового акта свідчить, що серед прав профспілок, реалізація яких підтверджує наявність контрольних повноважень у сфері державного управління, можна вирізнити

-проекти нормативно-правових актів, які стосуються соціально-економічних відносин, подаються та розглядаються відповідними органами виконавчої влади з урахуванням пропозицій всеукраїнських профспілок, їх об'єднань,

-колективний договір на підприємствах повинен містити положення, погоджені з профспілками, що торкаються таких питань, як форми і системи оплати пращ, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат,

-профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної платні, додержанням

208

законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих і санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту У разі загрози життю або здоров'ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників,

- профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов пращ, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нор- мативно-правовим актам із питань охорони пращ, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати свої висновки про них

4. Засоби масової інформації (далі - ЗМІ) не випадково називають «четвертою владою» Це пов'язано з тим впливом, який вони можуть реалізовувати щодо суспільства та окремих громадян У переважній більшості саме недержавні ЗМІ здатні виступати як інструмент контролю за владою Фактично ЗМІ виконує роль передавача інформації по каналах «держава - суспільство» та навпаки У першому випадку це досягається через публікацію нормативно-правових актів, інтерв'ю з чиновниками, у другому - оприлюдненням результатів соціологічних опитувань, публікації листів громадян із приводу діяльності органів виконавчої влади тощо

Опосередковано ЗМІ діють у спосіб ініціювання (в разі оприлюднення інформації про порушення законодавства з боку посадових осіб) відповідних дій з боку інших державних органів Наприклад, після відповідних публікацій у пресі, які свідчили про можливість правопорушень серед високопосадовщв, Верховна Рада України прийняла постанову від 20 вересня 2005 р № 2883-ІУ «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки оприлюднених через засоби масової інформації фактів корупщйних дій, зловживання службовим становищем з боку окремих посадових осіб»

Відповідно до вимог чинного законодавства журналіст має певні права, які свідчать про його право здійснювати контроль у сфері державного управління Йдеться про право

1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації,

2)відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;

3)на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;

4)з пред'явленням редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан; поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) чи без підпису (анонімно)

74.Нагляд у державному керуванні

Адміністративний нагляд - це спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, який здійснюється спеціальними органами виконавчої влади щодо організаційно непідпорядкованих об'єктів.

Види адміністративного нагляду: -державний санітарно-епідемічний нагляд; державний протипожежний нагляд; державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації;

державний нагляд за безпекою дорожнього руху; -державний геодезичний нагляд;

-адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі та ін. Особливості адміністративного нагляду:

1.Відсутність організаційної підпорядкованості між суб'єктом та об'єктом нагляду.

2.Спеціалізований характер, який проявляється в нагляді за дотриманням спеціальних правил.

3.Можливість у ході нагляду оцінювати лише законність тієї чи іншої діяльності.

209

4. Органи, що здійснюють адміністративний нагляд, мають змогу застосовувати заходи адміністративного примусу.

Наводячи як приклад санітарно-ешдемічний нагляд, зазначмо таке Державний санітарноепідемічний нагляд у державі здійснює Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держсанешдемслужба), що є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства охорони здоров'я і йому підпорядковується Держсанешдемслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює у межах своїх повноважень державний санітарно-епідемічний нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами (постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2004 р № 1272 «Про затвердження Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу») Як бачимо, термінологічна плутанина (нагляд, контроль), на жаль, не оминула і вказаний нормативно-правовий акт, де ці вказані два явища перераховані поряд із санітарно-епідемічною складовою

Прокурорський нагляд - це спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, який здійснюється під час виконання функцій прокурора та за рахунок застосування актів реагування прокурора.

Стаття 121 Конституції України покладає на органи прокуратури такі завдання

-підтримання державного обвинувачення в суді,

-представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом,

-нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство,

-нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних із обмеженням особистої свободи громадян,

-нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами.

Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів полягають ось у чім Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення право порядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

-закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

-гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

-основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Якщо прокурор під час здійснення нагляду виявив порушення чинного законодавства, то він має право видання актів прокурорського реагування. До них відносять такі.

1. Протест прокурора. Протест на акт, що суперечить законові, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту

вцей же строк повідомляється прокуророві.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.

2. Припис прокурора. Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органові чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органові чи посадовій особі, які правочинні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може 210