дистанційне навчання 1

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

дуальні недоліки, що заважають стати педагогом-професіоналом. Студенти повинні запропонувати практичне (!) вирішення цих проблем (розіграти сценку, зробити презентацію, розробити заходи для індивідуального розвитку, т.д.) Також вони повинні виділити ті риси, вміння, навички, що допомагають, сприяють їхньому професійному становленню вже зараз. Такі риси можна оформити у вигляді загального для всієї аудиторної групи стенду. Таке завдання допомагає виділити не лише негативні риси і спроектувати їх вирішення, але й подивитись на позитивні моменти свого професійного становлення, що особливо необхідно для обдарованих студентів.

Сьоме завдання (груповий проект «Моя професія – вчитель») пропонуємо замінити на завдання «Педагогічний дебют». Мета такого завдання: виявлення та просування талановитих студентів та продуктів їхньої інноваційної діяльності. Допомагає виявити недоліки в існуючій системі навчання очима студентів. «Педагогічний дебют» – це своєрідний конкурс на краще проведення семінарського (практичного, лабораторного) заняття чи уроку в школі (на вибір). Конкурс можливо провести в два етапи: перший

– письмова розробка заняття та представлення її в оргкомітет. На цьому етапі обираються кращі проекти. Інші рецензуються, перевіряються та повертаються авторам (з визначеним балом). Другий етап – проведення найкращих відкритих занять чи уроків та обирання переможців конкурсу.

Подані зміни допоможуть не лише виявити серед студентської молоді обдарованих, визначити можливих учасників конкурсів та олімпіад, але й дати можливість проявити себе студентам, визначитися з науковим спрямуванням, усунути недоліки в навчально-виховному процесі, зменшити психологічне та фізичне навантаження студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов / Г.С. Абрамова. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 624 с.

2.Бобров Т.П. Ценности учителя и личностно-ориентированное обучение / Т.П. Теплов // Сб. научных трудов. Модернизация отечественного педагогического образования: проблемы, подходы, решения. – Та-

ганрог, 2005. – С. 118–125.

3.Мижерикова В.А., Ермоленко М.Н. Введение в педагогическую профессию / В.А. Мижерикова, М.Н. Ермоленко. – М., 1999. – 350 с.

4.Педагогика и психология высшей школы. Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 2002. – 544 с.

5.Психолого-педагогические факторы формирования личности учителя в пед. вузе // Вопросы психологии. – 1994. – № 5. – С. 7–12.

51

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Ольга Бартків

ГОТОВНІСТЬ ПЕДАГОГА ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті розкрито загальні засади педагогічної інноватики. Сутність і особливості педагогічної технології, інноваційної діяльності педагога. Розглянуто аспекти готовності педагога до інноваційної діяльності з урахуванням сучасних пріоритетів освіти.

Ключові слова: інноваційність, інноваційна діяльність педагога, інноваційна компетентність педагога.

General principles of pedagogical innovatiki, essence and features of pedagogical technology, innovative activity of teacher, are exposed in the article. The aspects of readiness of teacher are considered to innovative activity taking into account modern priorities of education.

Key words: innovation, innovative activity of a teacher, an innovative competence of a teacher.

Професійна готовність є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти й самоосвіти, виховання й самовиховання. Це – психічний, активно-дієвий стан особистості, складна її якість, система інтегрованих властивостей. Така готовність регулює діяльність, забезпечує її ефективність. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності. Педагогічні інновації, як і будь які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані з необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Гострими є проблеми адаптації нововведення до нових умов. Часто вони спричинені намаганнями пристосувати до конкретних умов педагогічні технології, елементи зміст навчання й виховання, які виявили свою ефективність в інших галузях, або концепції, розроблені в зовсім інших історичних умовах.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційноціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на

52

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

професійному, а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції суб’єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності. Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційному режимі, пов’язані і з низькою інноваційною компетентністю.

Інноваційна компетентність педагога – система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційний потенціал суспільства, що потребує людей, здатних системно й конструктивно мислити, швидко знаходити потрібну інформацію, приймати адекватні рішення, створювати принципово нові ідеї в різних галузях знання. А це в свою чергу формує соціальне замовлення на нові підходи в системі освіти, нове педагогічне мислення, нове ставлення педагога до своєї діяльності, результатом якої має бути виховання «інноваційної людини» Сприятливість до нового, інноваційне мислення формується в людини у ранньому віці. Значною мірою вони залежать від творчої атмосфери у сімۥї, зорієнтованої на інноваційність діяльності дитячого садка, школи і педагогів, які безпосередньо працюють з дитиною. За сприятливих умов цей потенціал суттєво впливає на її подальше життя.

Професійна зорієнтованість на інноваційну діяльність зосереджується під час навчання у вузі. Цей період, коли майбутній педагог особливо чутливий до складних проблем освіти, складних педагогічних ситуацій, вважають сприятливими для розвитку мотиваційно-ціннісного ставлення до педагогічних інновацій. Як свідчить аналіз, для багатьох педагогівпрактиків характерний низький рівень сформованості інноваційної поведінки, готовності до інноваційної діяльності, що значною мірою є породженням традиційного вузівського навчання. Підготовка сучасного педагога, здатного впроваджувати ідеї особистісно-орієнтованої освіти, оригінально вирішувати актуальні навчально-виховні та соціокультурні проблеми, вимагає особливої організації його практичної та мислительної діяльності. Готовність до інноваційної діяльності обумовлюється організацією оптимального інноваційного середовища та спрямованістю педагогічної діяльності на інноваційність. При підготовці майбутніх педагогів до інноваційної діяльності взаємодія викладача зі студентами має відповідати таки принципам:

–неперервність і цілісність розвитку особистості, гармонізація педагогічної діяльності, інтеграція всіх її аспектів;

–особистісна зорієнтованість;

–професійно-практична спрямованість;

–альтернативність, свобода вибору;

53

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

–усвідомленість професійно-особистісного розвитку під час педагогічної взаємодії;

–творче самовираження, співпраця та співтворчість. Компонентами інноваційної компетентності педагога є поінформо-

ваність про інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій у навальновиховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій. Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога. В інноваційних освітніх перетвореннях особливо високими є вимоги до рівня теоретичних знань і практичної підготовки вчителя. Він повинен спрямовувати навчально-виховний процес як особистість вихованця, вибудовувати свою професійну діяльність так щоб кожен учень мав необмежені можливості для самостійного і високоефективного розвитку. А це у принципово інших вимірах визначає проблематику і зміст професійної та особистісної підготовки педагога, актуалізує необхідність створення педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну діяльність, і відповідно на пошук нових підходів до підготовки майбутнього педагога.

Педагоги, яких за особливостями їх мислення і практичної діяльності ставляться до інноваційної проблематики як до альтернативи традиційній практиці. Основою такого ставлення є емоційна, інтуїтивна налаштованість на сприйняття нового тому, що воно нове, а не глибокі теоретичні знання особливостей інноваційної ідеї чи аналіз педагогічної практики, яка на цій ідеї базується. Педагогічна рефлексія у них не сформована.

Підготовлений до інноваційної професійної діяльності педагог має такі професійні й особистісні якості:

–усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи;

–осмислена, зріла педагогічна позиція;

–уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмет, певної методики, досягти і оптимально переосмислювати їх під час навчання;

–здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка врахувала б індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

–cпіввіднесення сучасної йому реальності з вимогами особистісноорієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за критеріями іннова-

54

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

ційної діяльності;

–здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

–уміння продуктивно, нестандартно організовувати навчання й виховання, тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи інноваційні технології, стимулювати їх розвиток;

–володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бути співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом і помічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки;

–здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження вихованців;

–уміння аналізувати зміни в освітній діяльності, розвитку особистісних якостей вихованців;

–здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.

Педагоги, які творчо ставляться до інноваційної діяльності, мають широкі й змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до навчання й виховання, володіють новітніми технологіями і створюють власні. Реалізація творчого потенціалу в інноваційному процесі для багатьох із них є найважливішим орієнтиром діяльності. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності формується не сама по собі, не у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики, акумулюючи все накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому значно вищого рівня. Це означає, що кожен попередній рівень такої готовності є передумовою формування нових.

У педагогічній практиці інноваційні старання педагога можуть бути обумовлені різними мотивами (підвищення ефективності навчальновиховного процесу; намагання привернути до себе увагу, здобути визнання), справжню суть яких з’ясувати буває нелегко, оскільки з часом вони можуть змінюватися. Знання мотивів інноваційної діяльності педагогів є важливим компонентом управління педагогічними інноваціями. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, само оцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Мотиваційна готовність, сприятливість до педагогічних нововведень є важливою якістю вчителя, оскільки лише адекватна цілям інноваційної діяльності мотивація забезпечує ефективну діяльність і саморозкриття особистості педагога. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і засто-

55

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

сування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження.

Рівень поінформованості педагога про інноваційні технології визначають за обсягом його знань, які необхідною умовою аналізу і вибору оптимальних способів розв’язання професійних проблем відповідно до бачення педагогом проблематики педагогічної інноватики, особистісних потреб та інтересів. Розвитку пізнавальної та професійної діяльності, творчого самовираження майбутніх педагогів сприяють спеціальні завдання, що спонукають до багатоваріантного розв’язання . Дуже важливу роль відіграє творча обстановка у процесі навчання, утвердження якої можливе за таких умов:

–відсутність внутрішніх перепон творчим виявам. Для налаштованості студентів до творчого пошуку необхідно допомогти їм у набутті впевненості у стосунках з однокурсниками, викладачами;

–організація активної роботи підсвідомості. Навіть коли проблема не перебуває у центрі уваги, підсвідомість людини може непомітно працювати над нею. Деякі ідеї можуть на мить виринути на поверхню, тому важливо своєчасно зафіксувати їх, щоб пізніше прояснити. Впорядкувати і використати;

–утримування від оцінювання. Це сприяє розширенню потоку ідей, зосередженню над осмисленням проблеми;

–використання метафор і аналогій, відшукування нових асоціацій та зв’язків. Можливості творчого пошуку зростають за рахунок незвичайних зіставлень, порівнянь. Під час вузівського навчання робота з метафорами не тільки спонукає до образного мислення, а й стимулює спонтанне створення образів, цілеспрямоване їх осмислення;

–розвиток уяви, фантазії з відповідним контролювання їх. Після творення обстановки внутрішньої свободи, періоду «дозрівання ідей» усі пропозиції обговорюються і критично переглядаються;

–розвиток сприятливості, підвищення чутливості, широти й насиченості сприйняття світу, що є основою розвитку професійної сенситивності (чутливості);

–допомога тим, хто навчається, знаходження сенсу у творчій дія-

льності.

Навчальний процес, який здійснюється за таких умов, передбачає вільне спілкування, обмін думками, ідеями, а найголовніше – особистісну включеність майбутніх педагогів у творчість. Найефективнішими моделями навчання вважають організацію творчого пошуку на основі систематичного вирішення проблем, дискусій та дидактичної гри.

Інноваційною діяльністю займаються багато педагогів, яких можна умовно поділити на три групи:

56

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

–педагоги-винахідники, які приходять до нового в результаті власних пошуків;

–педагоги-модернізатори, що вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем задля позитивного результату;

–педагоги-майстри – які швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

Інноваційна педагогічна діяльність – це творча діяльність. Оскільки це педагогічна діяльність (учні і вчитель – суб’єкти ), то це співтворчість. Провідним методом інноваційної діяльності педагога є педагогічний експеримент – метод, який передбачає вивчення ефективності нових форм і методів педагогічної діяльності. Для педагогів, які працюють в інноваційному режимі, велике значення має вивчення передового педагогічного досвіду, особливо такого його виду, як новаторський. Головними особливостями інноваційної педагогічної діяльності є особистісний (або особистіснозорієнтований) підхід (спрямований на розвиток особистості), гуманістична природа, творчий, дослідно-експериментальний характер, стійка мотивованість на пошук нового в організації педагогічного процесу. Отже, інноваційна педагогічна діяльність є основою оновлення навчальних закладів, чинником розвитку освітніх систем. Її результати – структурні та змістовні зміни в роботі закладу, освітньої системи, а також створення якісно нової педагогічної практики – авторського закладу чи радикального реформування усієї освітньої системи. Упровадження нової ідеї, проекту або технології часто наштовхується на різні перешкоди або бар’єри. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

Зовнішні:

–соціальні (несумісність нового з цінностями, прийнятими в суспі-

льстві);

–організаційні (протидія керівних органів втіленню нововведень);

–методичні (брак методичного забезпечення);

–матеріально-технічні (рівень заробітної плати, відсутність необхідної техніки).

Внутрішні бар’єри – особистісні, психологічні. Вони різні в різних організаціях, на різних етапах нововведення.

Готовність до інноваційної діяльності – це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – важливий компонент професійної готовності, передумова ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. У процесі підготовки (формування готовності) до практичної педагогічної діяльності майбутній педагог має набути:

–розвинену творчу уяву;

57

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

–стійку систему знань , що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності;

–уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї з використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;

–психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;

–спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.

Необхідно взяти на озброєння те, що під час навчально-виховного процесу треба буде вміти реалізовувати:

–педагогічний гуманізм;

–емпатійне розуміння вихованців;

–співробітництво;

–діалогізм (здатність до діалогу з дитиною);

–особистісну позицію.

Вченими виділяються такі структурні компоненти готовності:

–мотиваційний (усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язанні проблем педагогічної освіти);

–когнітивний (сукупність знань педагога про суть і специфіку інноваційних педагогічних технологій та умінь застосовувати їх у власній професійній діяльності);

–вольовий (здатність завершувати розпочату справу, долати труднощі, які виникають при застосуванні нововведень);

–креативний (здатність до оригінального розв’язання педагогічних завдань);

–рефлексивний (пізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Ангеловськи К. Учителя и инновиции. – М., 1991.

2.Бондарєва К.І., Козлова О.Г. Педагогічнй анліз інноваційної діяльності вчителя: Наук. метод. посібник. – Суми, 2001.

3.Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посіб-

ник. – К.: Академвидав, 2004. – С. 247–295.

4.Підласий І.П., Підласий А.І. Педагогічні інновації // Рідна школа. – 1998. – № 12.

5.Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогической инноватики. – М., 1991.

58

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Алла Добридень

ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

У статті розглядаються педагогічні проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх вчителів із використанням сучасних інтерактивних методів навчання.

Ключові слова: самоосвітня компетентність, інтерактивне навчання, інтерактивні методи.

The article deals with the problems of self educating competence of future teachers using the modern interactive methods of education.

Key words: self-educating competence, interactive studying, interactive methods.

Сучасна педагогічна освіта має бути максимально наближена до високої науки в широкому розумінні цього слова, а новий вчитель має оволодіти навичками науковця, дослідника. Без цього в школі ХХІ століття вчителеві робити буде нічого. Інформаційна революція потребує оновлення знань щороку, розбудови незалежної держави, відродження національної культури, забезпечення конкурентноспроможного входження України в європейський і світовий освітній і культурний простір.

Реформування освіти в нашій країні є частиною процесів оновлення суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових стандартів, вдосконалення змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Зміст базової і повної загальної середньої освіти створює передумови для індивідуалізації навчання, впровадження інтерактивних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентності майбутніх вчителів.

Сучасному вчителеві необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умов високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей.

Значна кількість робіт у галузі педагогіки та психології присвячена проблемі професійної компетентності вчителя, а саме, Д. Альферова, М. Єрмоленко, А. Маркова, В. Мижерикова, Н. Разіна, Є. Шишова та інші. У вітчизняній літературі ця проблема аналізувалася С. Бондар, Н. Глинянюк, Є. Павлютенковим, С. Тищенко.

Маємо підстави стверджувати, що існуючий досвід розвитку педагогічної думки свідчить про актуальність потреби у розробці теоретичних

59

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

основ і практичних шляхів формування професійної компетентності майбутнього вчителя загальноосвітньої школи.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, ми під компетентністю розуміємо загальну здібність особистості, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню. Мова йде про якості, які допомагають особистості здійснювати діяльність цілісно. Компетентність – це характеристики, які можна визначити шляхом спостережень за діяльністю особистості, за її вміннями.

Самоосвітня компетентність є однією з ключових компетентності, що формується в процесі навчання і виховання школярів. Компетентність базується на постійному тренінгу засвоєння структури діяльності особистості.

Внутрішня структура самоосвітньої компетентності базується на ос-

нові:

розуміння особистих потреб на підставі самоаналізу, самопізнання, само обліку сильних і слабких сторін своєї діяльності;

уміння розробляти та виконувати програми самоосвіти з урахуванням особистих потреб і потреб суспільства;

впорядкування своїх знань, знаходження зв’язків між ними;

критичне ставлення до будь-якої отриманої інформації, вироблення особистої позиції в процесі здобуття певних знань;

уміння розв’язувати різноманітні проблеми на основі здобутих самостійно знань;

гнучкість застосування знань, умінь і навичок в умовах швидких

змін;

представлення, обґрунтування та захист отриманого результату;

знаходження нестандартних нових рішень на основі самостійно здобутих знань;

організація особистих прийомів самонавчання;

використання для отримання інформації різноманітних баз даних, джерел інформації;

уміння використовувати нові технології інформації та комунікації;

уміння долати труднощі, невпевненість, лінь;

адекватне оцінювання значення здобутих знань у своїй діяльності;

уміння співробітничати з іншими людьми, здобувати знання шляхом колективної діяльності;

прийняття рішення на основі співробітництва, толерантне ставлення до опозиційної точки зору;

відповідальність за організацію своєї самоосвітньої роботи;

постійний самоаналіз та самоконтроль за самоосвітньою діяльністю; уміння вдосконалювати свої результати, отримані під час самоосвіти.

Цілеспрямований розвиток самоосвітньої компетентності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості пе-

60