дистанційне навчання 1

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

ток його педагогічної майстерності у педагогічній літературі досліджуються багатьма психологами та педагогами, зокрема А. Маркова, С. Макаров, О. Гнатишина, К. Рєпніна. Аналіз праць цих видатних психологів та педагогів свідчить, що важливе місце у педагогічній діяльності вчителя займає формування його професійної компетентності, яка передбачає вільне володіння своїм предметом, усвідомлення своєї ролі у навчанні та вихованні учнів, володіння професійно-педагогічними якостями. Проте проблема формування професійної компетентності вчителя потребує подальшого дослідження та узагальнення.

Формування професійної компетентності – одна з найважливіших проблем сьогодення. Адже це необхідна умова удосконалення педагогічної діяльності вчителя.

Важливе місце у формуванні професійної компетентності майбутнього вчителя займає професійно-педагогічна комунікація, яка є основною формою педагогічного процесу. Професійно-педагогічна комунікація – це система безпосередніх чи опосередкованих взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів з метою взаємообміну інформацією, регулювання педагогічних відносин. Він забезпечує передавання через учителя учням людської культури, засвоєння знань, сприяє формуванню в них ціннісних орієнтацій. Педагогічне спілкування забезпечує обмін інформацією, співпереживання, пізнання особистості, самоутвердження.

Культура мовлення є одним із вирішальних чинників у налагодженні вчителем соціальних, професійних контактів засобом його самовираження за допомогою мови і мовлення. Вона віддзеркалює ціннісні орієнтації, гармонію професійних знань, комунікативних і морально-психологічних можливостей, характеризує його вихованість, уміння висловлювати думки, дотримуватись етичних норм спілкування та ін. Опанування вчителем культури мови і мовлення і мовленнєвого етикету є передумовою ефективності професійної і особистісної комунікації.

Культура мовлення – упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування Важливими характеристиками культури мовлення є: правильність, змістовність, доречність, достатність, логічність, точність, ясність, простота і емоційна виразність, образність, барвистість, чистота, емоційність. Культуру мовлення вчителя характеризують такі ознаки:

–правильність, тобто відповідність прийнятим орфоепічним, орфографічним, граматичним лексичним нормам

–різноманітність: володіння мовним багатством народу, художньої

іпубліцистичної літератури, лексичним арсеналом літературної мови (освічена людина використовує у мовленні 6–9 тис. слів) використання різноманітних мовних одиниць.

151

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

–виразність забезпечуватися оригінальністю у висловлюванні думок з метою ефективного впливу на партнера по комунікації. Виразність розвивається на основі тренінгів, власної творчості, спостережень за мовленням різних соціальних груп, аналітичного читання художньої літератури тощо. Завдяки їй здійснюється вплив на почуття аудиторії;

–точність, або відповідність висловлювань того, хто говорить, його думкам: адекватна співвіднесеність висловлення, вжитих слів або синтаксичних конструкцій з дійсністю, умовами комунікації. Вона передбачає ретельний вибір жанру текстів, умов, середовища, колориту спілкування і залежить від культурно-освітнього рівня мовців

–багатство (розмаїття використовуваних слів). Чим більше різноманітних і розрізнюваних свідомістю слухача мовних знаків, їх ознак припадає на «мовленнєвий простір», тим мовлення багатше і цікавіше

–актуальність: вибір і використання вчителем життєво важливих фактів прикладів, образів.

Немає ні одного вчителя, який не прагнув би до вершини педагогічної майстерності у своїй професії. Адже майстерність – знаряддя, без якого не можливі високі результати діяльності вчителя, її ефективності

іякості. Педагогічну майстерність набувають в досвіді, у повсякденній праці. В сукупності з цією ідеєю діяльність припускає ціленаправлену зміну навколишнього світу, є основним фактором формування і розвитку особистих і професійних якостей людини. Але це не означає, що будь-який досвід стає джерелом професійної, а також педагогічної майстерності. Таким джерелом виявляється тільки праця. Причиною постійних невдач, помилок і низьких результатів праці вчителів часто виявляється нерозуміння ними змісту своєї професійної діяльності. Головним об’єктом професійнопедагогічної діяльності вчителя є учень, а її предметом є формування духовного світу школяра. Навчальний процес займає провідне місце в системі навчально-виховної роботи.

Діяльність вчителя називають викладанням. Вона не обмежується лише виконавчою частиною навчального процесу, але і охоплює всі його етапи, а саме: підготовчий, організації і здійснення навчання, аналізу результатів. Важливою частиною педагогічної діяльності є також позакласна робота, яка містить в собі професійно-педагогічне самовдосконалення, оволодіння новими досягненнями науки і передовим педагогічним досвідом, особисті методичні пошуки, аналіз результатів навчального процесу в цілому, щоденну підготовку до уроків.

Для того, щоб виділити специфіку вчительської праці, її часто порівнюють з творчістю письменника. Створений вчителем урок повинен відповідати не лише потребам педагогічної науки, а й особливостям шкільної практики. І звичайно в ньому відображається і особистість самого вчителя, і його педагогічна позиція, рівень професійної і загальної культури, коло його духовних інтересів. Таким чином, вчитель виконує функції

152

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

сценариста, режисера, драматурга, і в той же час є виконавцем головної ролі в створеному ним творі. Самооцінка і аналіз ефективності своєї праці і її результатів в порівнянні із запланованими – необхідна умова удосконалення педагогічної діяльності.

Таким чином навчання вчителя, пов’язане з підвищенням його професійної майстерності, повинне охоплювати всі сторони його педагогічної діяльності, які забезпечують:

–підготовку навчального процесу і проектування його конкретних варіантів;

–реалізацію, здійснення навчального процесу;

–вивчення, аналіз і оцінку кінцевих результатів навчального процесу і виявлення ефективності професійної діяльності.

Що ж дає самоосвіта вчителю?

–По-перше, вона забезпечує безперервність і систематичність роботи з оволодіння педагогічної майстерності.

–По-друге, дозволяє максимально врахувати індивідуальні особливості і потреби.

–По-третє, не потребує відволікання від повсякденної практики, яке викликає порушення навчально-виховного процесу.

Разом з тим самоосвіта пов’язана з цілою низкою труднощів. На відміну від організованих форм підвищення кваліфікації, де зміст знань визначається навчально-тематичними планами, програмами, самоосвіта вчителя базується на принципі самоорганізації роботи. Він сам вирішує, в якій галузі знань потрібно вдосконалюватись, якими конкретними знаннями потрібно оволодіти, здійснює самостійний пошук джерел інформації, осмислює спосіб роботи над ними.

Розглянемо деякі аспекти організації професійно-педагогічної освіти: Перш за все вчитель повинен визначити, в яких галузях наукових знань потрібно підвищити свою кваліфікацію; далі осмислює цілі і конкретні завдання своєї педагогічної діяльності. Свою освіту вчитель підвищує на методологічних семінарах, в університетах, поєднуючи колективні форми роботи з індивідуальними. Досвід показує, що вузьким місцем в професійній підготовці молодих вчителів є їх знання про учнів. Як правило, особистість учня характеризується абстрактно («хороший учень», «поганий учень», «не хоче вчитись»). Вчитель, який здатний здійснити тонку педагогічну діагностику особистості учня і дати його «психологічний портрет», на жаль, рідкісне явище. Навіть в тих випадках, коли вчитель володіє достатньо вичерпною інформацією про учня, він не завжди може розповісти правду, щоб інший вчитель міг використати її, і

врахувати при організації навчально-виховного процесу.

Які ж психологічні знання необхідні вчителю для успішної організації навчального процесу і навчання учнів?

По-перше, знання найбільш загальних характеристик особистості, а

153

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

також – особливості протікання психічних процесів По-друге, знання методів психологічного дослідження особистості

учня і діагностика його розвитку.

По-третє, знання про закономірності і особливості вікового розвитку

учнів.

Для того, щоб підвищити педагогічну ефективність своєї діяльності, вчитель повинен перш за все з’ясувати, які сторони навчального процесу потребують вдосконалення. Діяльність вчителя і її результати є предметом вивчення, аналізу і оцінки зі сторони школи, методистів, допомагають вчителю покращити свою роботу. Вчитель, будучи організатором навчального процесу, повинен забезпечувати управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів не тільки на уроці чи на іншому занятті в школі, але і в умовах домашньої роботи. Для цього він повинен добре знати можливості кожного учня, його ставлення до навчальної дисципліни, труднощі у засвоєнні матеріалу. Досвідчений вчитель, який досягнув високого рівня педагогічної майстерності, так знає своїх вихованців, що може без помилок визначити, з яким завданням упорається, з якими труднощами стикнеться, скільки часу потрібно учневі щоб виконати домашнє завдання.

Вчитися бути вчителем і прагнути до вершин професійнопедагогічної майстерності – це означає вчитися працювати колективно, на основі загальної педагогічної позиції і єдності дій своїх вчителів, класних керівників і батьків учнів.

Вчитися бути вчителем – це значить враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, їх працю, стан здоров’я та інші якості упродовж всього педагогічного досвіду.

Отже, вчитися бути вчителем, значить на науковій основі раціоналізувати нелегку працю навчати, як використовувати всі можливості свого предмету, виробляти власну оптимальну методику навчання, яка дозволить все краще навчати і виховувати кожного учня, одночасно створюючи умови для максимального розвитку його здібностей і внутрішніх сил.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Скульський Р.П. Вчитися бути вчителем. – К., Педагогіка, 2008. – 155 с.

2.Добродін В.Г. Педагогічна майстерність вчителя. – К., 2006. – 520 с.

3.Карпович В.А. Діяльність сучасного вчителя. – К., 2004. – 121 с.

154

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Галина Черненко

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті розкрита проблема професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до використання інноваційних технологій у на- вчально-виховному процесі молодших школярів.

Ключові слова: професійна підготовка, інноваційні технології.

The professional preparation of future teachers of primary classes to using of innovational technology.

Key words: professional preparation, innovational technology.

Сучасна система освіти дедалі більше відчуває на собі вплив процесу інформатизації суспільства. Нові освітні пріоритети на сучасному етапі розвитку школи зумовлюють підготовку вчителя, який володіє не лише знаннями, вміннями, навичками, а й способами розумової діяльності, певним досвідом самоуправління, вміє адекватно діяти залежно від ситуації, має особистісні позитивні моральні та ділові якості. Тому майбутній вчитель початкової школи, насамперед, повинен здобути високий рівень знань інноваційних технологій (нові методи, засоби, прийоми), навчитися бачити нову проблему та знаходити шляхи її вирішення, вміти застосовувати ці знання у навчально-виховному процесі молодших школярів.

Отже, цей факт важливо враховувати під час підготовки відповідного кадрового забезпечення, зокрема педагогів-початківців, які повинні мати педагогічну культуру, розумітися на тенденціях та системах сучасних педагогічних технологій, бути здатними їх застосовувати в початковій школі.

Аналіз досліджень з професійної підготовки вчителів початкової школи показують, що дана проблема представлена в багатьох сучасних наукових працях (Л.В. Кекух «Формування стимулів до педагогічної творчості: навчально-творчі завдання для майбутніх учителів початкових класів» [3], Г.Ю. Кравченко «Освоєння вчителями початкової школи педагогічних інновацій в умовах внутрішньо-шкільної науково-методичної роботи», О.І. Пометун «Підготовка вчителів початкових класів: інтерактивні технології у ВУЗ» [5], В.Г. Тарасов «Творча особистість учителя як передумова інноваційних процесів у початковій школі», Ю.Д. Шаповал «Педагогічні умови формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів», Є. Кулик «Підготовка майбутніх вчителів до дослідницької діяльності», Н.Г. Баліцька, О.А. Біда, Г.Л. Волошина, Н.С. Побірченко «Використання інтерактивних

155

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

технологій навчання в професійній підготовці майбутніх вчителів», О.А. Дубасенюк «Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної діяльності», В.М. Федорчук «Використання інтерактивних методів та мультимедійних засобів у підготовці педагога» [1]). Таким чином, можна стверджувати, що проблема підготовки майбутніх учителів початкових класів, насьогодні, є надзвичайно актуальною.

Саме ці твердження привели нас до вибору теми «Професійна підготовка майбутнього вчителя початкової школи до використання інноваційних технологій». Основна мета нашого дослідження полягає в обґрунтуванні основних шляхів підготовки майбутніх учителів початкової школи до використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі молодших школярів.

Незаперечно, що праця вчителя початкових класів є складною і різноманітною. Вона передбачає низку науково-організаційних аспектів, до яких належать:

–планування роботи майбутнього вчителя на уроці (написання конспекту уроку);

–організація навчальної діяльності учнів (передбачає теоретичне ознайомлення з новим матеріалом, демонстрація особистого вміння виконувати окремі дії);

–стимулювання навчальної діяльності учнів (оцінка діяльності учня за 12-бальною системою);

–контроль за виконанням навчальних дій (види та форми контролю (усний, письмовий, комплексний, тестовий і ін.);

–аналіз результатів навчальної діяльності школярів (учитель вносить корективи для засвоєння учнями матеріалу на основі оцінок або результатів виконання інших робіт);

–діяльність майбутнього вчителя початкових класів спрямована на

розвиток культури спілкування та логічного мислення учнів.

Для успішного використання інноваційних підходів у навчальновиховному процесі молодших школярів студент, насамперед, повинен у повній мірі бути обізнаним зі змістом сучасної початкової освіти. Зміст освіти – це чітко окреслена система знань, умінь та навичок, що ними повинні оволодіти учні впродовж усіх років навчання в школі і яка впливає на формування особистості учня як активного громадянина незалежної України.

Майбутній вчитель початкових класів також повинен усвідомлювати, що зміст освіти – це складне динамічне явище, до якого висуваються певні вимоги (такі вимоги ставлять і до підручників, і до навчальних планів та програм), а саме: знання мають бути справді науковими і відображати досягнення науки та техніки в державі; зміст освіти має базуватися на досягненнях національної культури, розвитку державної мови та народних традицій, враховувати принципи історизму; передбачати послідовність,

156

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

систематичність та доступність у засвоєнні знань учнями; враховувати розвиток вікових та індивідуальних особливостей школярів їх інтелект; базуватися на свідомому оволодінні знаннями та власній активності учнів у навчальному процесі. Цими знаннями студенти оволодівають при вивченні курсу «Дидактика».

Сучасний стан педагогічної практики переконує, що у підготовці майбутніх вчителів повинні бути створені умови для ознайомлення їх з новими педагогічними технологіями особистісно орієнтованого напряму. Первинне уявлення про це вони дістають під час вивчення дисциплін методичного циклу («Методика викладання математики», «Методика викладання української мови», «Методика викладання трудового навчання», «Людина і світ» з методикою викладання» і ін.).

Зазначимо, що в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті студенти вивчають спеціальний курс «Педагогіка з новітніми технологіями викладання фахових дисциплін у початковій школі», який дає змогу здобути знання з проблеми інноваційного навчання та збагатити зміст професійної підготовки майбутніх учителів новими концепціями, технологіями навчання, методами і формами навчально-виховного процесу. Вивчення даного курсу також передбачає постійний пошук та впровадження нових максимально ефективних технологій навчання і виховання дітей.

При вивченні курсу «Педагогіка з новітніми технологіями викладання фахових дисциплін у початковій школі» в майбутніх вчителів формуються не тільки цілісні уявлення про загальні засади педагогічних інновацій, системні та модульні інноваційні педагогічні технології. Студенти, насамперед, вивчають особливості та методику використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі (технологія розвивального навчання, технологія організації навчальної проектної діяльності в початковій школі, технологія диференційованого навчання, ігрові навчальні технології, інтерактивні технології розвитку критичного мислення молодших школярів, впровадження інтеграції у навчально-виховний процес початкових шкіл, технологія проблемного навчання, форми та методи колективного навчання на уроках в початкових класах, методика використання інтерактивних вправ у навчально-виховному процесі початкових шкіл і ін.).

На сучасному етапі, на наш погляд, базовими для підготовки майбутніх учителів нового типу можуть стати технології проблемного, особистісно орієнтованого навчання, технологія розвитку особистості молодших школярів, елементи яких важливо використовувати при здійсненні навча- льно-виховного процесу за традиційної системою. Тому зробимо їх короткий огляд.

Проблемне навчання розглядається як технологія розвиваючої освіти, спрямована на активне одержання учнями знань, формування прийомів дослідницької пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку,

157

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

творчості, виховання соціально значимих рис особистості. Проблемне навчання засноване на конструюванні творчих навчальних завдань, що стимулюють навчальний процес і підвищують загальну активність учнів. Воно формує пізнавальну спрямованість особистості, сприяє виробленню психологічної установки на подолання пізнавальних труднощів.

У процесі підготовки до використання елементів проблемного навчання майбутній вчитель повинен набути знань, що дадуть змогу:

–уміти ставити перед класом навчальні завдання в зрозумілій для учнів формі;

–виконувати функцію координатора і партнера, допомагати окремим учням чи групам;

–намагатися зіткнути учнів з проблемою і процесом її глибокого дослідження, стимулювати творче мислення за допомогою запитань;

–виявляти терпимість до помилок учнів у процесі пошуку власного рішення;

–пропонувати свою допомогу чи адресувати до потрібних джерел інформації тільки в тих випадках, коли учень починає почувати

безнадійність свого пошуку.

Лише при врахуванні послідовних етапів роботи вчителя з молодшими школярами проблемне навчання принесе позитивні результати.

Особистісно зорієнтована технологія – це освітня технологія, головною метою якої є взаємний і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні, партнерстві та спільній діяльності. Основне завдання – надання допомоги учневі у визначенні свого ставлення до самого себе, інших людей, навколишнього світу, своєї професійної діяльності. Основними вимогами до розробки дидактичного забезпечення особистісно зорієнтованого процесу є:

–навчальний матеріал повинен виявляти зміст досвіду учня, урахування його попереднього навчання;

–виклад знань у підручнику мусить бути спрямований на перетворення особистого досвіду кожного учня;

–узгодження досвіду учня з науковим змістом, що задається;

–стимулювання самоцінної освітньої діяльності – можливість саморозвитку, самоосвіти, самовираження в процесі оволодіння знаннями;

–можливість вибору учнем з навчального матеріалу того чи іншого завдання;

–стимулювання учнів до самостійного вибору способів опрацювання навчального матеріалу;

–забезпечення контролю і оцінки.

Метою особистісно зорієнтованого уроку є створення належних умов для розвитку пізнавальної діяльності. Досягти поставленої мети допомо-

158

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

жуть засоби, а саме:

–використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності;

–створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

–стимулювання учнів до висловлень, правильних доказів відповідей;

–використання у процесі уроку дидактичного матеріалу, що дозволяє вибрати учневі вид і форму змісту;

–оцінка діяльності не лише через правильно – неправильно, а й оригінальність, самостійність, натхнення учнів;

–заохочення прагнення знаходити свій спосіб роботи, аналізувати методи роботи учнів у процесі уроку;

–створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дозволяє кожному учневі виявити ініціативу, самостійність;

–повідомлення на початку уроку не лише теми, а й методів організації навчальної діяльності;

–обговорення у кінці уроку не тільки того, що засвоїли, а й на що сподівалися, що хотіли б виконати ще раз;

–подання домашнього завдання та обговорення способів його ви-

конання.

Отже, переконуємося, що лише знання технології та вміле її використання майбутніми педагогами в навчально-виховному процесі молодших школярів принесуть бажані результати.

Знання майбутніми вчителями технології розвитку особистості також є важливими при здійсненні навчально-виховного процесу. Адже технологія розвитку особистості являє собою процес руху від простого до складного, від відомого до невідомого, збільшення фізичних та інтелектуальних сил учня, відмирання старих якостей і зародження нових, набуття певного життєвого досвіду. Технологія формування особистості являє собою педагогічну діяльність, яка реалізує науково-обгрунтований проект дидактичного процесу і володіє більш високим ступенем активності, надійності та гарантованості результату, ніж це є нині за традиційних методик навчання. Таким чином, технологія формування особистості поєднує у собі впорядковану сукупність дій, операцій, процедур, які забезпечують діагнозований та гарантований результат в умовах освітнього процесу, що змінюється динамічно.

Критеріями діяльності майбутнього вчителя при використанні технології формування особистості молодшого школяра є: наявність чіткої заданої мети та завдань її досягнення; обгрунтування змісту матеріалу, що вивчається, у вигляді системи пізнавальних і практичних завдань; мотиваційне забезпечення діяльності вчителя й учня при проведенні уроків.

Таким чином, можемо стверджувати, що технологія формування особистості – складний динамічний процес, що передбачає розвиток у мо-

159

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

лодших школярів високих інтелектуальних сил, моралі на засадах позитивних загальнолюдських якостей, підготовку до творчої праці в майбутньому житті та до виконання функцій справжнього громадянина незалежної держави. Отже, важливим елементом є знання сутності та вміле використання даної технології майбутніми педагогами в навчально-виховному процесі молодших школярів.

Освоєння суті та методики використання даних технологій дають можливість майбутнім учителям змінюватися і розвиватися, реалізувати свої можливості, вдосконалюватися і самоутверджуватися. Щоб постійно підтримувати інтерес майбутніх фахівців початкової освіти до сучасних освітніх технологій, потрібно паралельно з традиційними формами навчання уводити до навчального процесу такі форми, як тренінги, ділові ігри, проблемні семінари, психолого-педагогічні дослідження, де в ході колективних дискусій студенти одержують і аналізують інформацію про сучасні педагогічні технології.

Зазначене вище, стверджує, що за успішного вивчення курсу «Педагогіка з новітніми технологіями викладання фахових дисциплін у початковій школі» здійснюється професійна підготовка майбутніх вчителів початкової школи, рівень яких відповідає сучасним вимогам початкової школи. Майбутній вчитель засвоює види теоретичної діяльності інноваційних технологій, розуміється на тенденціях, системах сучасної педагогіки та здатний ефективно застосовувати нові навчальні технології у початковій школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Використання інтерактивних методів та мультимедійних засобів у підготовці педагога: збірник наукових праць / наук. ред. В.М. Федорчук.

– Кам’янець-Подільський: Абетка – НОВА, 2003. – 208 с.

2.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: [методичний посібник] / уклад. О. Пометун, Л. IІироженко. – К.: АПН, 2002. – 136 с.

3.Кекух Л.В.Формування стимулів до педагогічної творчості: навчаль- но-творчі завдання для майбутніх учителів початкових класів: [навча- льно-методичний посібник для викладачів і студентів вищих закладів освіти] / Кекух Л.В. – К.: Науковий світ, 2000. – 67 с.

4.Коваль Л. Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до моделювання уроків за різними навчальними технологіями / Л. Коваль //

Початкова школа. – 2005. – № 11. – С. 22–26.

5.Пометун О.І. Підготовка майбутнього вчителя початкових класів: інтерактивні технології у ВНЗ: [навчальний посібник] / О.І. Пометун, О.А. Комар. – Умань: РВЦ «Софія», 2007. – 66 с.

6.Сисоєва С. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: [монографія] / Сисоєва С. – К.: Поліграф. книга, 1999. – 407 с.

160