дистанційне навчання 1

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Вирішальне значення в удосконаленні професійної компетентності майбутніх вчителів належить «висококваліфікованим викладачам», їхній педагогічній майстерності. У розуміння «висококваліфікований викладач вищої школи» обов’язково входить, крім спеціальних знань наукового рівня, ще й глибоке знання всіх типів сучасної загальноосвітньої школи. У такому разі він буде всебічним посередником між студентською аудиторією і школою. Вважаємо обов’язковим для викладача педагогічної майстерності вищого навчального закладу знання програм, посібників і підручників загальноосвітніх закладів, володіння інноваційними технологіями. Викладач, перед тим як перевіряти студента-практиканта: ведення уроків, виховних годин, сам має провести майстер-клас.

Важливою складовою вдосконалення викладання педагогічної майстерності є вивчення курсів окремих методик, оскільки, як відомо, професіоналізм учителя полягає не лише в загальних педагогічних і спеціальних знаннях з фахових дисциплін, а й у майстерності передати їх іншим, у розумінні душі дитини, педагогічній переконаності. Кандидат чи доктор наук, що працює у закладі педагогічної освіти, мусить не лише знати наукову дисципліну, а й зміст шкільних курсів, досконало володіти основами їх викладання у школі, вміти оптимально використовувати та вміло оперувати на заняттях у закладі вищої освіти фактичним матеріалом із власного досвіду і досвіду роботи передових учителів-предметників. Найкоротший шлях до цього один – праця в школі [2, с. 5].

Запропонований підхід передбачає такий вид змісту освіти, який не зводиться до знаннєво-орієнтованого компонента, а передбачає ціннісний досвід вирішення життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей компетенцій .

Тому викладачі педагогічної майстерності паралельно з основною роботою мають за сумісництвом працювати вчителями тих предметів, майстерності з яких вони навчають майбутніх учителів. Лише по-справжньому талановиті викладачі, які мають практику роботи з дітьми у школі, зможуть підготувати студентів, майбутніх висококомпетентних учителів.

Зміни у підходах до навчання, насамперед, стосуються необхідності відмови від знаннєвої парадигми, оскільки:

1)сама по собі інформація втрачає вагу, якщо не має прикладного характеру, тоді як здобування інформації стало пріоритетами у діяльності людини;

2)відпадає необхідність перевантажувати пам’ять певними знаннями, зростає потреба вміти користуватися ними [3, с. 3].

Студенти мають навчитися свідомо й розумно оцінювати отриману в процесі навчання інформацію, творчо використовувати її у професійній діяльності. Є. Полат наголошує, що «...постіндустріальне суспільство, на відміну від індустріального кінця XIX – середини XX століть, значно більше

141

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

зацікавлене в тому, щоб його громадяни були спроможні активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до умов життя, що постійно змінюється .

Тому, формування педагога нового типу – ініціативного, мислячого, креативного, духовного – можливе лише за умови наближення навчання у вищому навчальному закладі до реальної діяльності.

Становлення вчителя визначається постійним удосконаленням його професійних компетенцій.

На нашу думку, використання імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищий педагогічній школі – дієвий засіб підвищення рівня компетентності майбутніх вчителів.

Водночас українська вища школа має безліч проблем, які треба розв’язувати незалежно від Болонського процесу і які, якщо подивитися з точки зору входження в «Європу знань», погіршують розпізнавання нашої вищої освіти у зовнішньому світі.

Експерт ради Європи А. Марфі зауважує, що нині стоїть питання навантаження, наповнення кваліфікацій. Тобто не лише їх кредитна відповідність, а те, що має знати і вміти людина з тією чи іншою кваліфікацією .

У кожній країні, зазначає експерт Ради Європи К. Кемпбел, є хоча б одна агенція, яка займається проблемами якості, існують різні об’єкти оцінки: від програм та безпосередньо навчальних закладів до вивчення певних проблем чи питань на загально-університетському рівні, як, наприклад, у Шотландії. Якщо говорити про представництво в національних агенціях, які займаються питаннями якості освіти, то закордоном до їх складу входять представники університетів, урядових структур, незалежні експерти, а також студентство. За словами пані Кемп бел, у деяких країнах вважають, що самі університети повинні акредитувати свої програми, а в країнах Східної та Центральної Європи стандарти акредитації, як і в Україні, встановлює держава. Але основну відповідальність за якість освіти несуть самі університети ,адже вони мають її забезпечити.

Подальшого дослідження потребує проблема єдності теорії і практики в підготовці вчителя нової генерації. У формуванні педагога нового типу – ініціативного, мислячого, креативного, духовного необхідно згармонізувати загальнокультурні, психолого – педагогічні і методичні знання, вміння, способи діяльності, посилити їх професійну спрямованість, забезпечити фундаментальність базової підготовки через наближення навчання у вищому навчальному закладі до реальної діяльності. У професійній освіті необхідно розвивати пізнавально-інтелектуальну компетентність як основу для розвитку готовності до професійної діяльності в умовах, що часто змінюються.

142

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Алла Бойко. Концептуальні засади 12-бальної системи оцінювання в закладах вищьої педагогічної освіти // Рідна школа. – 2002. – № 2. –

С. 13–15.

2.Алла Бойко. Єдність теорії і практики у підготовці вчителя // Освіта України. – 2001. – № 57. – С. 5.

3.Жовта Ірина. Реформування вищої освіти і Болонський процес // Освіта України. – 2003. – № 92 (грудень). – С. 3.

4.Мельник О., Юрченко О., Керівництво педагогічної практики: діагностика і психологіна підтримка студентів // Освіта і управління. – 2000

– (2001). – Т. 4. – № 1–2. – С. 106–107.

143

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Світлана Русавська

ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

У статті розглядається проблема формування професійної компетентності майбутніх учителів музики. Автор досліджує сутність понять професійна компетентність, професійна компетентність майбутнього вчителя музики, її структуру, а також місце та роль у становленні педагога-професіонала.

Ключові слова: професійна компетентність, знання, комунікативні уміння.

In this article the problem of forming the future teachers of music professional competency is under consideration. The author analyses the essence of such concepts as: professional competency, professional competency of the future teachers of music, its structure and role in the becoming of the teacherprofessional.

Key words: professional competency, knowledge ,communicative skills.

Актуальність даної теми зумовлена практикою педагогічної роботи й сучасними умовами нашого буття, які ставлять досить серйозні вимоги до особистості та її поведінки, професіоналізму педагога. У зв’язку з цим змінюється зміст, рівень, професійно-предметний простір знань і вмінь, що необхідні сучасному педагогу, значно підвищуються вимоги до його професійної компетентності, ефективності педагогічної діяльності.

Проблемі формування професіоналізму майбутніх педагогів, їхньої професійної компетентності присвячені роботи низки вітчизняних та зарубіжних учених. Зокрема, досліджено: психолого-педагогічні проблеми становлення майбутніх учителів (А. Богуш, І. Богданова, Е. Карпова, Н. Кічук, Н. Кузьміна, З. Курлянд, А. Линенко, В. Моляко, В. Семиченко, В. Сластьоніна, Р. Хмелюк, О. Цокур та ін.); особливості формування професійної компетентності вчителя (В. Адольф, І. Бех, В. Баркасі, Т. Браже, М. Галагузова, С. Гончаренко, О. Добудько, І. Зязюн, В. Кричевський, Н. Ничкало, О. Савченко, Н. Тарасевич, О. Шиян та ін.); підготовка майбутніх учителів

угалузі мистецької освіти (В. Дряпіка, О. Демянчук, Т. Завадська, Л. Коваль, Т. Люріна, Л. Масол, Н. Миропольська, О. Олексюк, В. Орлова, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, Л. Хлєбнікова, О. Щолокова та ін.).

Метою викладення є визначення сутності та структурних компонентів професійної компетентності майбутніх учителів музики її місця та ролі

установленні педагога-професіонала.

Як відомо, під компетентністю людини педагоги розуміють спеціа-

144

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

льно структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині ідентифікувати і розв’язувати незалежно від ситуації проблеми, характерні для певної сфери діяльності [7].

Так, Т. Браже вважає, що педагогічна компетентність містить у собі такі компоненти: знання (культурологічні, педагогічні та інші), педагогічні вміння та навички, здатність до самоосвіти та самовиховання, спроможність отримувати від своєї роботи конкретні результати, що відповідають загальноприйнятим вимогам, здатність вирішувати творчі завдання.

В. Болотов та В. Серіков [1] висловлюють думку, що психологічний механізм формування компетентності значно відрізняється від формування понятійного, академічного знання. На думку науковців, компетентності навчити неможливо. Компетентною особистість може стати лише сама, знаходячи та випробовуючи різноманітні моделі поведінки в цій предметній галузі, виробляючи із них ті, які в найбільшій мірі відповідають його стилю, інтересам, естетичному смаку та моральним орієнтирам.

Дослідники А. Вербицький, Н. Кузьміна визначають професійну компетентність педагога через систему знань, умінь, навичок, без урахування мотиваційно-потребної сфери вчителя.

Дещо ширше дане поняття розглядають І. Зязюн [5], А. Маркова [3]. Так, І. Зязюн під професійною компетентністю вчителя розуміє знання предмета, методики його викладання, педагогіки й психології та рівень розвитку професійної самосвідомості [5]. А. Маркова тлумачить професійну компетентність педагога як його обізнаність про знання й вміння та їх нормативні ознаки, що необхідні для виконання цієї праці; володіння психологічними якостями бажання для дії виконання, реальна професійна діяльність згідно з еталонами та нормами [3, 84].

На нашу думку, випускник педагогічного закладу повинен володіти знаннями фундаментальних ідей, принципів та теорій базової науки. Він також повинен знати сучасні цілі та задачі освіти по своєму предмету. Йому необхідні знання базисного навчального плану та можливостей інтеграції змісту предмета з суміжними дисциплінами. Крім того, вчитель музики повинен володіти сучасними психолого-педагогічними концепціями навчання та виховання. Таким чином, наявність загальнотеоретичних, методологічних та спеціальних знань є необхідним показником професійної компетентності майбутнього педагога.

Як відомо, саме знання є підґрунтям професіоналізму в цілому, зумовлюють рівень професійної мобільності майбутнього вчителя, яка проявляється в його здібності орієнтуватися в соціально-педагогічних ситуаціях, які постійно змінюються, швидко і правильно розв’язувати педагогічні задачі. Тому педагогічна компетентність майбутніх учителів музики в значній мірі залежить від рівня і якості наявних у них знань з психологопедагогічного циклу, професійних знань, знань у галузі науки, яку вони

145

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

будуть викладати, а також методологічних.

Як відомо, знання – це особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення діяльності, яка характеризується усвідомленням їх істинності. Можна повністю погодитись з тим, що «теоретичні знання розширюють межі індивідуального досвіду вчителя, спрямовують і організовують цей досвід, дозволяють осмислити його в системі досвіду соціального і, таким чином, відкривають можливості для його вдосконалення і розвитку» [6].

Здатність ефективно, на високому рівні здійснювати педагогічну діяльність надає майбутнім учителям їх озброєння знаннями про особливості психіки школярів, розуміння їх психічних станів, і на цій основі вміння контролювати їх діяльність і поведінку. Для цього студентам необхідні пси- холого-педагогічні знання. Крім того, психолого-педагогічні знання є принципом аналізу практичних ситуацій і критеріями оцінки результативності дій, які здійснює майбутній педагог. Н.В. Кузьміна виділяє такі психологічні компоненти системи знань:

–диференціально-психологічний (знання про особливості засвоєння навчальної інформації конкретними учнями у відповідності з індивідуальними та віковими характеристиками);

–соціально-психологічний (знання про особливості навчальнопізнавальної та комунікативної діяльності навчальної групи і конкретного учня в ній, особливості взаємовідносин учителя з класом, закономірності спілкування);

–аутопсихологічний (знання про переваги та недоліки власної дія-

льності, особливості своєї особистості та її характерні якості) [4]. Значну роль у формуванні педагогічної самоефективності майбутніх

учителів відіграє їх обізнаність з професійних знань, а саме:

–знання про основні напрями і зміст праці вчителя;

–знання про сутність і особливості професійно-педагогічної діяльності;

–розвиток педагогічної і психологічної науки, професійну підгото-

вку та ін.

На думку вчених Т. Ільїної, І. Райченко, до структури професійних знань також належать знання в галузі культурології, управління, знання з професійно-педагогічного вдосконалення.

Необхідно зазначити, що професійна компетентність майбутніх учителів музики значною мірою залежить від рівня і якості їх знань з циклу музично-теоретичних дисциплін, основного музичного інструменту, вокалу, хорового диригування, а також методики музичного виховання в ЗОШ та знання особливостей засвоєння учнями відповідного предмету.

Професійна компетентність майбутніх учителів музики не можлива без знання ними принципів, методів, форм, процедур пізнання і перетворення педагогічної діяльності, в знанні загальнонаукової методології, сфо-

146

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

рмованості світогляду, розвиненості умінь з організації і проведення педагогічних досліджень, обізнаності з методологічних норм та уміння їх застосовувати в процесі вирішення проблемних ситуацій, здатності до інноваційної діяльності, наукового обґрунтування, критичного осмислення та творчого застосування деяких концептуальних положень, уміння прогнозувати, проектувати та управляти навчально-виховним процесом.

Крім цього, для здійснення педагогічної діяльності на високому професійному рівні для майбутніх учителів є необхідною сформованість таких педагогічних умінь: інтелектуальні, комунікативні, організаторські.

Так, педагогічна компетентність вчителя передбачає його здатність ефективно виконувати операції логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, виділення головного та ін.) у процесі вирішенні проблем і завдань професійної діяльності. Для цього необхідна сформованість інтелектуальних умінь, які сприяють розвитку педагогічного мислення, формуванню глибоких і дієвих знань.

Відомо, що для здійснення ефективної педагогічної діяльності важливі комунікативні уміння. Тому здатність майбутніх учителів спілкуватися з учнями та їхніми батьками, колегами, обмінюватися інформацією, є однією з умов, яка продукує відчуття студентами впевненості, переконаності у власній здатності налагоджувати педагогічно доцільні відносини з ними, а отже діяти ефективно. Комунікативні уміння включають групи перцептивних умінь, власне умінь вербального спілкування та умінь педагогічної техніки. Перцептивні уміння мають вияв на початковому етапі спілкування, це уміння розуміти учнів та їхніх батьків, колег. Для реалізації цих умінь на практиці необхідне знання ціннісних орієнтацій інших людей. Власне уміння вербального спілкування передбачають, по-перше, привернення до себе уваги (за допомогою мови, пауз, наочності), встановлення психологічного контакту з класом (для передачі інформації та її сприйняття учнями) та управління спілкуванням у педагогічному процесі. Уміння педагогічної техніки забезпечують ефективну взаємодію з учнями (батьками, колегами) в будь-яких ситуаціях, вони є зовнішньою формою поведінки вчителя й допомагають йому створити власний професійний імідж, тобто сукупність візуального, внутрішнього, вербального та акторського образів.

Діяльність учителя тісно пов’язана з залученням учнів у різні види діяльності, розвитком у них уваги, стійкого інтересу до навчання, потреби в знаннях, формування уміння вчитися та ін. Здатність ефективно виконувати таку роботу передбачає сформованість у майбутніх педагогів організаторських умінь, серед яких виділяються вміння формувати моральноціннісні установки, організовувати сумісну творчу діяльність з метою розвитку соціально значущих якостей учнів, та ін.

Відомо, що освіта весь час реагує на нові виклики цивілізації, суспільні реалії, враховує тенденції, перспективи розвитку людства, національного буття народу. Тому для майбутніх учителів важливо володіти педаго-

147

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

гічними технологіями, які зорієнтовані на динамічні зміни в навколишньому світі, ґрунтуються на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностях, соціально-адаптаційних можливостях особистості. Володіння педагогічними технологіями дозволить майбутнім учителям розвивати в учнів здібності, які будуть необхідні їм для того, щоб самостійно визначитися у світі, приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутнього, бути активними і мобільними суб’єктами на ринку праці. Отже, для здійснення ефективної педагогічної діяльності сучасним вчителям необхідно володіти основами педагогічних технологій, а також відчувати внутрішню потребу в їх постійному приміненні та використанні, що означає їх розуміння сутності педагогічних інновацій, вміння осмислювати педагогічні інновації в контексті особливостей свого предмету, співвідносити їх з власними інтересами та досягненнями, примінювати у своїй професійній діяльності, вміти бачити можливі педагогічні ускладнення інноваційних розробок.

Одним із важливих завдань теоретичного аналізу проблеми компетентності є розуміння того, що її складовими є не лише знання і навики, способи педагогічного спілкування, тобто зміст педагогічного процесу. Всі ці якості і характеристики педагогічної праці визначаються внутрішніми, психологічними якостями учителя, його здібностями до зміни репродуктивного рівня педагогічної діяльності компетентним і ефективним творчим рівнем, здібностями до власного саморозвитку і самоствердження. Навчання як основа компетентності – це не просто накопичення фактів, а й зміна самого учня, його поведінки. Згідно з вимогами Доктрини розвитку освіти в Україні повинен відбуватися перехід до нового типу гуманістич- но-інноваційної освіти, що надасть можливість досягнення нового стану її інтеграції у міжнародний освітній простір [2].

Основні ідеї сучасної гуманістичної педагогіки полягають у всілякому підтриманні вроджених прагнень людини до самоактуалізації – розвитку своїх природних здібностей, пошуку сенсу свого буття і життєтворчості. Можна висловити думку, що компетентність з одного боку, і самоактуалізація – з другого, це дві сторони успішного процесу розвитку особистості учителя, що взаємодоповнюють і взаємо зумовлюють одна одну. Самоактуалізація не повинна бути пустою тратою людини своїх духовних зусиль, а успішною, ефективною, і тільки за цієї умови вона реалізує ту сутність, що міститься в її визначенні. А. Маслоу з цього приводу вказує, що спонуки до постійної реалізації власного потенціалу зустрічаються лише у 1% населення. Люди, зазначає він, нічого не знають про його існування, не розуміють користі від самовдосконалення, зменшують свої шанси до самоактуалізації, між тим як потреби у реалізації власного потенціалу є найвищими в ієрархії потреб [4].

Слід зазначити, що такий підхід тісно пов’язаний з акмеологічним підходом. Як відомо, «акме» – вершина професіоналізму, компетентності, стабільності і надійності досягнутих результатів [7]. Отже саморозвиток –

148

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

це шлях досягнення вершин професіоналізму, компетентності, набуття сталих звичок до самовдосконалення і самоактуалізації, що і є основними чинниками феективної педагогічної діяльності.

Отже, професійна компетентність є основою для постійного самовдосконалення майбутніх педагогів, переосмислення ними власної педагогічної діяльності, що зумовлює високий рівень професійної мобільності студентів, яка проявляється в їх здібності швидко і ефективно орієнтуватися у різноманітних педагогічних ситуаціях, продуктивно здійснювати означену діяльність, адекватно розв’язувати педагогічні задачі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Болотов В.А. Сериков В.В. Компетентностная модель: от идеала к образовательной программе // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 8–14.

2.Вища освіта в Україні. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. –

С. 75–78.

3.Маркова А.К. Психология труда учителя. – М., 1993. – С. 18–71.

4.Маслоу А. Теория метамотивации жизни. – М., Смысл, 1999.

5.Педагогічна майстерність // За ред. І.А. Зязюна. – К., 1997. – С. 30.

6.Педагогічний словник за ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Педагогічна дум-

ка, 2001.

7.Столяренко Л.Д. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Учебное пособие для студентов вузов. – М., «АСТ», Ростов-на-Дону, 1999. – С. 453.

149

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Ілона Тивонюк

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ – НЕОБХІДНА УМОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ ЙОГО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Майбутній вчитель повинен бути компетентною людиною. Вчитель повинен дотримуватись етикету спілкування з дітьми, опановувати норми літературного мовлення; вміло планувати і організовувати навчальний процес; прагнути до самоосвіти, самовдосконалення; вчитися бути вчителем.

Ключові слова: майстерність, освіта, вчитель.

A future teacher must be a very competent person. A teacher have to keep the manners of his conversation with the students, to practice the norms of literary language, have to plan and organize his teaching process, to aspire to selfeducation, to learn to be good teacher.

Key words: а mastery, еducation, а teacher.

Проблема пошуку ефективних шляхів для формування професійної компетентності майбутнього вчителя є особливо важливою для вищих навчальних закладів. Адже так важко знайти вчителя, який би був дійсно майстром своєї справи. У процесі розвитку, навчання і виховання учня в умовах сучасності головну роль відіграє вчитель. У наш складний час нам стає все важче і важче жити, а нашим дітям – все важче і важче вчитись. Це пов’язано з тим, що по-перше – в навчальних закладах не завжди достатні умови для навчання дітей (наприклад нестача підручників), подруге – не вистачає висококваліфікованих вчителів, які б могли займатися вихованням і навчанням дітей.

В зв’язку з постійними змінами в нашому суспільстві постало нагальне питання про якісну підготовку майбутніх вчителів, про розвиток в них різних умінь та навичок, про розуміння їхньої ролі у навчанні, вихованні та розвитку учнів. Тому набувають значної ваги дослідження з проблем формування професійної компетентності майбутнього вчителя. Потрібно сформувати особистість вчителя, який міг би вирішувати всі завдання навчання та виховання без будь-яких труднощів, а якщо б якісь труднощі з’являлися, міг їх подолати, і загалом бути професіоналом своєї нелегкої справи.

Метою статті є розкриття ролі вчителя у формуванні своєї професійної компетентності, акцентування уваги на самовдосконаленні та самореалізації педагога.

Питання формування професійної компетентності вчителя, та розви-

150