дистанційне навчання 1

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

дач, творчі роботи, які дають можливість формувати знання, професійні вміння та навички студентів шляхом залучення їх до інтенсивної пізнавальної діяльності.

Однією з форм занять є групова консультація, яка проводиться з метою надання слухачам допомоги під час самостійної роботи, при написанні рефератів і виконанні науково-дослідного завдання; при необхідності розглянути питання, які були недостатньо висвітлені під час лекції або на інших заняттях.

Останнім часом у практиці роботи вищої школи використовують нові освітні інформаційні технології. Реалізація вимог інформаційнотехнологічного підходу значно підвищує якість навчання, сприяє об’єктивності контролю знань. У зв’язку з цим складання заліку здійснюється з використанням програми конструктора тестів, що значно оптимізує процес: зменшуються витрати часу, знімається нервове напруження, значно підвищується об’єктивність оцінювання тощо.

Спрямованість навчального процесу вищої школи на підвищення якості знань студентів, поглиблення професійної підготовки фахівців вимагає пошуку нових методів і технологій навчання, їх активного впровадження практику. Дидактично обґрунтований і правильно здійснений вибір методів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів значно підвищує ефективність начального процесу.

Використання в навчальному процесі вищого закладу освіти технологій особистісно-орієнтованого навчання забезпечує особистісну спрямованість кожного навчального заходу.

Виконана нами робота є певним етапом у дослідженні зазначеної проблеми, що дозволить у подальшому запроваджувати активні методи навчання студентів та ефективні форми контролю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

2.Кнодель Л.В. Педагогіка вищої школи: Посіб. для магістрів. – К.: Вид.

ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 136 с.

3.Смолкин А.М. Методы активного обучения: Науч.-метод. пособие. –

М.: Высш. шк., 1991. – 176 с.

4.Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи : Навч. посіб. – К.: Академви-

дав, 2006. – 352 с.

5.Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.

11

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Олена Жукова

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ДОСВІДУ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

У статті розглядається проблема формування професійного досвіду майбутнього вчителя молодшої школи в контексті нової парадигми освіти, проаналізовано вплив інноваційних методик на розвиток педагогічної освіти взагалі.

Ключові слова: особистість вчителя, професійний досвід, педагогічна інноватика.

The article describes the problem of professional forming experience of future primary teachers in the context of new paradigm of education, it analyses the influence of innovative methods for the development of pedagogical education in common.

Key words: personality of a teacher, professional experience, pedagogical innovation.

Теперішній стан соціально-економічного розвитку України характеризується значними змістовими та структурно-організаційними змінами, спрямованими на формування національної системи освіти та її інтеграцію в міжнародний освітній простір. Система освіти характеризується динамічним переходом від когнітивно орієнтованої до особистісно орієнтованої парадигми, а також появи так званої компетентісно орієнтованої парадигми, що набула статусу новітньої міжнародної освітньої стратегії.

На сьогоднішній день особистісно орієнтована парадигма освіти визначила нові змістовно-ціннісні орієнтири освітнього процесу. Увага суспільства звернена на важливість і актуальність максимального розкриття потенціалу кожної людини, підготовки її до саморозвитку, самовизначення та самореалізації. Головним принципом є розвиток освіти, спрямований на радикальне творче покращення сьогодення й формування нових, перш за все, творчих високохудожніх і духовних потреб.

Освітню парадигму характеризують особливості теоретичних засад діяльності освітніх закладів, їх цілей і завдань, змісту освіти, форм, методів, засобів навчання, функції педагогів, позиції студентів у навчальновиховному процесі, особливості управління навчальними закладами.

Кардинальні зміни теоретико-методологічних засад сучасної педагогічної освіти, виховання полікультурності ставлять принципово нові вимоги до професійної підготовки вчителя. Соціальна зумовленість проблеми формування професійно-компетентнісного типу особистості вчителя молодшої школи, оцінка його фахового рівня як важливої передумови онов-

12

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

лення у сфері педагогічної освіти, виділення в ній професійно й соціально значущих особистісних характеристик педагога сучасної школи зумовили потребу звернутися до дослідження такого поняття, як професійний досвід.

Вагомого значення набуває проблема формування професійного досвіду майбутніх учителів молодшої школи, діяльність яких пов’язана з фаховою поліфункціональністю, багатопредметністю, розгалуженістю худо- жньо-творчої й емоційно-комунікативної сфери взаємодії з учнями, високим рівнем діалогічності та референтності у стосунках із ними, духовноморальною насиченістю змісту освіти.

Наукові дослідження з проблем формування особистості педагога, визначення шляхів підвищення його професійної спрямованості, створення умов для формування професійно значущих якостей майбутнього вчителя висвітлено у працях О. Абдулліної, О. Олексюк, І. Беха, О. Бодальова, І. Зязюна, Н. Кузьміної, В. Лозової, В. Сагарди, В. Сластьоніна, Г. Троцко та ін.; сучасні підходи до професійно-педагогічної підготовки вчителя та підвищення його кваліфікації досліджували Л. Дудіна, А. Єрмола, І. Жуковський, Н. Клокар, Н. Комаренко, Ю. Мальований, В. Маслов, Л. Мітіна, І. Осадчий, О. Остапчук, Н. Протасова, О. Сидоренко, Л. Хоружа, В. Шарко та ін.; окремі питання щодо інноваційних освітніх технологій підготовки вчителя розглянуто у працях С. Гончаренка, А. Вербицького, М. Касьяненка, С. Клепко, В. Чорного та ін.; фундаментальні основи оновлення системи професійної підготовки педагогів вищої школи висвітлено у працях І. Бондаря, Н. Гузій, Н. Протасової, В. Семиченко, В. Тесленко. Аспекти психології управління сучасною системою освіти України висвітлено в роботах Н. Коломінського, В. Крижка, С. Максименка, В. Маляко та ін.

У науковій літературі дослідження проблеми досвіду як сукупності якостей, що визначають ефективність професійної діяльності, охоплювали такі аспекти: індивідуальний досвід вчителя (А. Адольф, Л. Большакова, Т. Добудько, Н. Кузьміна, A. Маркова, О. Мармаза, К. Рогожнікова, О. Савченко, B. Стрельніков, А. Хуторський та ін.), етнопсихологічні чинники досвіду (М. Драгоманов, М. Костомаров, О. Потебня, Д. ОвсянникоКуликовський, Ю. Липа та ін.).

Частково питання фахового досвіду аналізувалися і в працях, присвячених професійній підготовці майбутнього вчителя молодшої школи, де висвітлювалися специфіка педагогічної діяльності такого вчителя (Л. Арчажніоква, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Щолокова та ін.); сутність педагогічної культури вчителя (К. Васильковська, А. Растригіна, Р. Тельчарова та ін.); аспекти фундаментальної підготовки (М. Давидов, Н. Згурська, В. Крицький, І. Мостова та ін.); засвоєння педагогічних знань (І. Малашевська, Н. Провозіна та ін.).

Отже, проблема управління процесом формування професійного досвіду майбутніх учителів залишається малодослідженою, що виявляється й у відсутності чіткого визначення поняття «професійний досвід», яке б ві-

13

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

дображало його концептуальний зміст, чинники його формування в сучасних умовах гуманізації освіти, а також у відсутності різноаспектних наукових підходів щодо структури досліджуваного явища і у фактичному ототожненні професійного досвіду з іншими представленими науковцями видами досвіду (індивідуальним, життєвим, передовим педагогічним тощо).

Як зазначає О. Олексюк, педагогічні нововведення сьогодні здійснюються під час усіх освітніх процесів: самоосвітнього, дослідницького, управлінського, психологічного тощо. Інноваційні педагогічні ідеї розвиваються відповідно до нової освітньої парадигми, сутність якої полягає передусім у зміні самого ставлення людини до світу: не в оволодінні світом, а в осмисленні людиною свого місця в цілісній світобудові. Монологізм у викладанні замінюється діалогізмом, суб’єкт-суб’єктними відносинами, а далі – перспектива цілісного інтегративного розуміння змісту навчальновиховного процесу.

Спільним у наведених положеннях є думка про те, що управління формуванням професійного досвіду і професійна підготовка є похідними явищами від свого прототипу – професійної діяльності – і виступає як своєрідна модель, у процесі реалізації якої студенти набувають професійних знань і вмінь. Орієнтація на майбутню професійну діяльність дає змогу студентам виокремлювати найбільш суттєві аспекти навчального процесу; усвідомлювати процес навчання як результат інтеграції окремих дисциплін; визначати місце і функції окремого навчального предмета в загальній структурі професійної підготовки.

Професійний педагогічний досвід – це система педагогічних знань, умінь і навичок, способів здійснення творчої педагогічної діяльності, емо- ційно-ціннісних ставлень, здобутих у процесі практичної навчальновиховної роботи.

Значущість процесу управління формуванням професійного досвіду майбутніх учителів молодшої школи зумовлена необхідністю подолання низки існуючих суперечностей:

–між сучасними потребами суспільства у професійній підготовці вчителів молодшої школи, що забезпечуватиме реалізацію гуманістичної парадигми освіти, та недооцінкою цього процесу в сучасній системі вищої педагогічної освіти;

–між високим рівнем вимог щодо гуманізації навчально-виховного процесу, необхідністю докорінної зміни характеру взаємин між усіма його учасниками та недостатньою готовністю педагогічних кадрів до відповідних змін;

–між необхідністю формування професійного досвіду майбутніх учителів в системі неперервної педагогічної освіти та відсутністю відповідних наукових досліджень із даної проблеми.

Слід підкреслити, що управління процесом формування професійного досвіду передбачає аналіз і оцінку введених учителями педагогічних ін-

14

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

новацій, створення умов для їх успішної розробки і застосування. Водночас керівники навчального закладу проводять цілеспрямований відбір, оцінку й застосування на практиці досвіду колег, нових ідей, інноваційних методик, запропонованих педагогічною наукою. Л. Бєлокопитова [1] підкреслює, що інноваційні механізми розвитку освіти несуть у собі:

–створення творчої атмосфери в різноманітних освітніх закладах та сприяння зацікавленню до інновацій;

–створення соціокультурних та матеріальних (економічних) умов для прийняття та функціонування різних інновацій; ініціювання пошукових освітніх систем та механізмів, їх всебічної підтримки; інтеграцію перспективних нововведень та продуктивних проектів у реально діючі освітні системи та втілення накопичених інновацій у режим пошукових та експериментальних освітніх систем.

Процес формування професійного досвіду є неперервним і здійснюється під час вивчення всіх дисциплін психолого-педагогічного та загальноосвітнього блоків, а також на всіх етапах професійного становлення фахівців з дотриманням наступності у змісті, формах і методах навчання.

На нашу думку, одним з ефективних шляхів формування професійного досвіду майбутніх учителів молодшої школи в закладах педагогічної освіти є творчий пошук резервів і можливостей педагогічних досягнень або педагогічної інноватики на основі своєчасного і планомірного розповсюдження передового педагогічного досвіду.

Передовий педагогічний досвід, на думку Н. Мойсеюк, – оптимальна педагогічна діяльність, у процесі якої використовуються оригінальні форми, методи, прийоми, засоби, технології навчання та виховання, нові способи систематизації відомих форм, методів, прийомів та засобів, що забезпечує стійкі позитивні результати у практичному розв’язанні актуальних педагогічних проблем.

До передового досвіду, який підлягає вивченню, узагальненню та впровадженню, входять також методи та прийоми праці педагогівноваторів, форми роботи педагогічних колективів, методи управління освітньою діяльністю. Ці форми і методи нової організації набувають соціальної значимості тільки в тому випадку, якщо буде забезпечена можливість їх застосування в аналогічних умовах.

Основними принципами виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду є законність, науковість, гласність, толерантність, комплексність, нормативність, безперервність.

На думку Н. Сегеди, ефективність підготовки майбутнього вчителя молодших класів до професійної самореалізації підвищиться, якщо в на- вчально-виховний процес вищої педагогічної освіти буде впроваджена ор- ганізаційно-педагогічна система формування механізму професійної самореалізації, яка відповідає таким педагогічним умовам: створення суб’єктсуб’єктних взаємин, що ґрунтуються на врахуванні індивідуально-

15

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

суб’єктного досвіду студента, сприйнятті ним себе як суб’єкта індивідуального професійного розвитку; спрямованість професійно-педагогічного цілепокладання в забезпеченні розвитку у студентів потреби реалізувати свій потенціал у педагогічній діяльності вчителя молодших класів загальноосвітньої школи; використання системи педагогічних стимулів (стиму- ли-повідомлення, стимули-комунікації, стимули-події, стимули зворотного зв’язку); забезпечення інтеграції змісту професійно-педагогічних і спеціа- льно-предметних дисциплін; опанування студентами принципів побудови і реалізації особистісно орієнтованих технологій педагогічної діяльності з використанням творчих активних форм сприйняття.

Творча активність учителя взагалі, трактується як інтегрована психологічна якість особистості, що визначається дієвим емоційним станом готовності до наукового пізнання та педагогічної діяльності в нестандартних ситуаціях. Творча активність учителя молодшої школи – це його здатність до індивідуально-неповторного, особистісного та професійного самовираження; педагогічна діяльність, що має продуктивний, пошуковоперетворювальний характер, гуманний духовний зміст і характерні ознаки творчого процесу, детермінованого внутрішньо-емоційним спонтанним саморухом до якісних змін.

Ми вважаємо, що оптимальний зв’язок між елементами структури професійної підготовки майбутніх учителів молодшої школи здійснюється за допомогою ефективних методів теоретичної і практичної діяльності фахівців. У процесі підготовки майбутнього вчителя молодших класів особливу увагу необхідно зосередити на реалізації міжпредметних зв’язків: іноземної мови, української літератури, педагогіки, історії України та її культури. Знання студентів, набуті з цих та інших гуманітарних дисциплін, створюють умови для розуміння ними розвитку українського суспільства і відповідно особливостей нашої культури.

Таким чином, ефективність управління процесом формування професійного досвіду майбутнього вчителя забезпечується зовнішніми функціональними ознаками, що створюються відповідно до зовнішніх вимог, а також внутрішнім міцним взаємозв’язком і взаємозалежністю складових компонентів. Вагомими ознаками управління процесом формування професійного досвіду майбутніх фахівців є раціоналізація, гуманізація, системність та концептуальність, що свідчить про інноваційну креативну діяльність.

Формування професійного досвіду майбутнього вчителя молодших класів – процес спеціально організований, цілеспрямований, динамічний, що потребує управління й системного підходу до визначення цілей, змісту та комплексу методів, форм, засобів і умов функціонування на теоретичних засадах системного, професіографічного, андрагогічного та акмеологічного підходів.

16

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Бєлокопитова Л.Г. Деякі питання щодо інноваційної діяльності вчителя // Творча особистість учителя: Зб. наук. праць / Ред. кол.: Н.В. Гузій

(відп. ред.) та інші. – К.: НПУ, 2003. – Вип. 8. – С. 121–124.

2.Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціальнопсихологічний аспект): Монографія. – К.: МАУП, 2000. – 286 с.

3.Кремень В.Г. Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника суспільного розвитку та інтеграції в Європейське співтовариство // Науково-практичне видання № 6. – К.: Вища школа, 2003. –

С. 3–24.

4.Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті. – Запоріжжя:

Просвіта, 2003. – 272 с.

5.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посіб. – К., 2003. – 615 с.

6.Олексик О.М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва: Навч. посіб. – К.: Знання України, 2004. – 264 с.

7.Сегеда Н.А. Діагностика стану підготовки до професійної самореалізації майбутнього вчителя музики // Наука і сучасність: Зб. наук. праць НПУ імені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2000. – Вип. 2. – Ч. 1. –

С. 159–165.

8.Rosie Tanner, Catherine Green. Tasks for Teacher Education. – Addison Wesley Longman Limited, 1998. – 134 p.

17

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Галина Китайгородська

МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ВОКАЛЬНИМ ТВОРОМ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

Стаття присвячена методиці роботи над вокальним твором у процесі фахової підготовки майбутніх учителів музики. Автор досліджує складові елементи початкового етапу цієї роботи, а саме: ілюстрація музичного твору, аналіз співвідношення тексту та мелодії, робота над засвоєнням музичного тексту, а також роль концертмейстера в цьому процесі.

Ключові слова: голосоутворення, робота над твором, вокальна підготовка.

This article deals with the methods of teaching a musical vocal composition at the pedagogical college. The author states that such methods are very helpful in the educational process of the future teachers of music. Author investigates the integral parts of the elementary stage of this important process of learning a vocal composition in particular: the composition presentation (illustration), text and melody analysis and their correlation, studying of the musical text. The author underlines the important of a concert accompanist in this process.

Key words: a voice organizing, teaching a musical vocal composition, vocal preparation.

Актуальність зумовленої теми полягає у тому, що вокально-хорова робота є одним з основних видів діяльності на уроках музики в загальноосвітній школі. Значення цієї діяльності різноманітне: сприяння розвитку музичних та вокальних здібностей дитини, мислення, мовлення, розширення словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в дітей яскраві емоції, впливає на естетичні й моральні почуття. Саме тому, питання вокальної підготовки майбутнього вчителя музики стали об’єктом пильної уваги науковців у різних галузях: музичної педагогіки, психології, фізіології, музикознавства та ін.

Питання вокальної підготовки майбутнього вчителя музики стали об’єктом пильної уваги науковців у галузі музичної педагогіки, психології, фізіології, мистецтвознавства. Огляд фундаментальних праць з вокального навчання свідчить, що серед проблем вокально-виконавського процесу увага приділялася таким аспектам, як техніка постановки голосу та фізіологія цього процесу (В. Антонюк, Л. Дмитрієв, О. Стахевич та ін.). Практичній підготовці студентів музично-педагогічних спеціальностей сприяло висвітлення й узагальнення у науковій літературі творчого досвіду сучас-

18

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

них викладачів-вокалістів – В. Доронюка, Ю. Юцевича [2, 5].

Мета даної статті – дослідити сучасні тенденції розвитку вокальної підготовки майбутніх учителів музики, а також висвітлити складові елементи початкового етапу роботи над вокальним твором у процесі фахової підготовки майбутніх учителів музики.

Сучасна українська вокальна школа, її основні вокально-технічні прийоми спираються на основні положення і принципи, започатковані педагогами Італії, Франції, Німеччини, Росії, України, закладені у XVIII–ХІХ століттях, у яких акцентувалася увага на типах дихання, положенні гортані під час співу, регістровій побудові голосу (Р. Дюгмель і Ж. Фужер, Ф. Шаляпін і О. Мишуга та інші викладачі-вокалісти).

Зокрема, теза мистецтво співу – це мистецтво дихання, була відома ще з часів староіталійської школи.

Упершій половині ХХ ст. Л. Работновим проводились наукові дослідження співочого дихання, які довели, що діафрагма і весь дихальний апарат – це не просто міхи, що впливають на гортань тисненням повітря, а

йпотужні регулятори роботи гортані і співочих резонаторів за допомогою нервово-рефлекторних шляхів.

Специфіку співочого дихання продовжили досліджувати А. Борисова, Ф. Заседатєлєв, Н. Жинкін, І. Левідов, М. Сергієвський, Ю. Фролов, та інші вчені. Останнім часом з’явилися цікаві методичні роботи педагогів у галузі вокалу щодо вивчення даного феномену (М. Нозадзе, Л. Ярославцева).

Удругій половині ХХ століття проводились наукові розробки з питань механізму роботи гортані під час співу. Значний внесок у цю галузь зробив Л. Дмитрієв своєю науковою роботою «Рентгенологічні дослідження побудови і пристосування голосового апарату у співаків».

У50-роках публікує сенсаційні праці про нейромоторні механізми коливання голосових зв’язок французький фізіолог Р. Юссон. Цим дослідженням він роз’яснив регістрову побудову голосу і запропонував метод визначення типу голосу відповідно до величини хронаксії поверненого нерву, який іннервує голосові зв’язки. Тим самим він висунув нейрохронаксичну або нейромоторну теорію коливань голосових зв’язок співака.

Уцей же час французький учений Ф. Фабр розробив доступний електронний метод реєстрації коливань голосових зв’язок за допомогою електродів, накладених на поверхню гортані, та опублікував результати дослідження, у якому показав роботу голосових зв’язок у різних регістрах. Метод Ф. Фобра знайшов розповсюдження й у нашій країні. Дослідження останніх років (В. Сорокін, Л. Фукс) остаточно довели, що частота коливань голосових зв’язок регулюється зміною їх еластичних якостей з урахуванням аеродинамічних сил руху повітря у гортані. На засадах цих наукових досліджень створилася традиційна міоеластична теорія, яка розглядає утворення голосу як результат механічних пружних коливань голосових

19

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

зв’язок під дією току повітря легенів, що проходить через їх замкнуті кінці. Обґрунтовуючи ці положення, В. Морозов не розділяє спів на технічну й виконавчу частини, а розглядає його як загальний процес – мистецт-

во співу. Вокальну техніку він визначає як комплекс раціонального співочого голосоутворення і голосоведіння на резонансній основі.

Резонансна теорія мистецтва співу В. Морозова мала велике значення для подальших науково-практичних досліджень. Адже, якщо співак володіє резонансною технікою, захисна функція співочих резонаторів проявляється у захисті голосових зв’язок і гортані від перевантаження та виникнення професійних захворювань. Відповідно, автор виділив сім захисних механізмів:

1.Певна настройка співочих резонаторів, яка посилює первинний звук голосових зв’язок за рахунок підвищення КПД голосового апарату та врятовує співака від необхідності перенапруження гортані.

2.Можливість співочих резонаторів перерозподіляти спектральну енергію голосу співака таким чином, щоб її значна частина опинялась в зоні максимальної чуттєвості слуху, тобто в області високої співочої форманти.

3.Взаємодія резонаторів на коливаючи голосові зв’язки, які при певних умовах призводять до значного полегшення їх коливального процесу.

4.Захист співочого голосу за допомогою вібратор (амплітудночастотні модуляції співочого звуку з частотою 6–7 коливань на секунду). Дослідження В. Морозова показали, що природне вібратор, як і трель, є результатом механічного резонансу гортані – глоткової системи, яка забезпечує легкість і невимушеність формування вібратор. З фізіологічного погляду відомо, що коливальний динамічний режим будь-якої м’язової системи більш економічний, ніж режим статичної напруги. Тому періодична активність коло гортанних м’язів, глотки, самої гортані, язика, ротових м’язів приводить до полегшення роботи гортані [3].

Ознайомлення з вищерозглянутими теоріями голосоутворення виявляє їх об’єктивну цінність щодо процесу індивідуального вокального розвитку та удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики. Далі пропонуємо розглянути складові елементи початкового етапу роботи над вокальним твором, а саме: ілюстрація музичного твору, аналіз співвідношення тексту та мелодії, робота над засвоєнням музичного тексту.

Так, першим елементом у роботі над вокальним твором є ознайомлення з новим вокальним матеріалом. Для першого сприйняття вокального матеріалу великого значення набувають враження, які отримує студент. Це може бути ілюстрація музичного твору викладачем або самостійна робота студента. Такий спосіб вивчення може бути застосований зі студентами з достатнім рівнем підготовки, і які схильні до аналізу. У даному випадку результати самостійної роботи над розбором твору мають бути обов’язково представлені для сумісного обговорення з педагогом. Практи-

20