Обробка і аналіз результатів.

Завдання кожного рівня складності оці­нюються відповідним числом балів: І ступінь складності — 1 бал, II ступінь складності — 2 бали, III ступінь складності — 3 бали і т.д. Оцінка рівня домагань дорівнюватиме сумарній кількості набраних очок.

Якщо при виконанні тесту учневі не по­таланить, він може обрати наступне зав­дання, легше за складністю. Якщо учень виконає попереднє завдання успішно, то, як правило, він візьме інше завдання, складніше за попереднє. Автор методичного прийому Ф. Хоппе виявив, що в цілому в людині спостерігається тенденція бути скоріше задоволеною малим ус­піхом, ніж припинити свої дії після невдачі. Таким чи­ном, учень зберігає свій рівень домагань і високу думку про свої можливості.

Отримані дані заносяться у заздалегідь підготовлений протокол:

ПІБ досліджуваного	Послідовність вирішення задач	Поведінка досліджуваного	Бали
Іванова І.	1,2,3,7,6,5	Впевнена, спокійно розв’язує перші три завдання, 7 - не розв’язала, оглядається навколо, каже: «Щось я не впоралась», потім перейшла до вирішення 6 та 5, після 5 хвилин скаржиться на головний біль та йде.

Можна графічно зобразити експериментальні результати: на осі абсцис відкладаються порядкові номери спроби (вибір чергової задачі), на осі ординат – вибрані номери карток (ступінь складності завдання). Знаком “+”позначється розв’язане завдання, а “-” – нерозв’язане.

Ступінь складності	8
	7
	6
	3
	2
	1
		1	2	3	4	5	6	7
	Порядковий номер вибору

• вирішене завдання

• невирішене завдання

Експериментатор записує детально всі висловлювання досліджуваного, його реакції, а також свої власні зауваження.

Після завершення досліду потрібно поставити досліджуваному питання: «Чим Ви керувалися при виборі завдань?»

На основі отриманих даних можна зробити висновок про особливості формування рівня домагань в ситуації експерименту, про його адекватність, а також про стійкість самооцінки та рівня домагань.

При оцінці результатів експериментатора мають цікавити не інтелектуальні можливості досліджуваного (обсяг його знань), а особливості його поведінки залежно від успіху чи неуспіху, наявність чи відсутність тенденції до ускладнення завдання (формування рівня домагань). У людей зі стійким характером коливання у виборі (перехід до легких завдань після невдач та більш складних після успіху) носять плавний характер, а при емоційній нестійкості особистості ці коливання є більш різкими. Після невеликого успіху вони можуть обрати найскладніше завдання, а після одноразової невдачі – найлегше. При виборі, що не залежить від успіху чи неуспіху необхідно провести додаткове дослідження, оскільки мова може йти про порушення психічної діяльності.

За матеріалами:

• Большая энциклопедия психологических тестов. – М.: Изд-во Эксмо, 2006. – С.84-86.

• Методики психодиагнстики в учебно-воспитательном процессе. Составители: Гришин В.В.,Лушин П.В.. –М.: ИКА «Москва», 1990. – С.25-26.

• Практикум для школьных психологов зоны радиоэкологического контроля. / Сост. М.М.Заброцкий, В.А.Чемоданов, В.Н.Трохименко. – Киев, 1992. – С.8-11.