зумовлена очевидними тенденціями в освітній системі до повноцінного розвитку особистості учня, його підготовки до реальної діяльності. Вона забезпечує не тільки міцне засвоєння навчального матеріалу, але й інтелектуальний і моральний розвиток учнів, їхню самостійність, доброзичливість у ставленні до вчителя і у стосунках між собою, комунікабельність, бажання допомогти іншим. Суперництво, зарозумілість, брутальність, авторитарність; настільки часто породжувані традиційною педагогікою, несумісні з цією технологією.

У проектній методиці широко використовується принцип „его-фактора" (я-фактор), що припускає спрямування всього навчання на особистість учня, на його потреби й інтереси. Проектна методика Грунтується на особистісно- діяльнісному підході, що означає переорієнтацію всього навчального процесу на постановку і вирішення самими школярами пізнавально-комунікативних і дослідницьких задач. Це дозволяє розглядати проектне навчання як одну з найбільш продуктивних та інтенсивних методик, що сприяє досягненню високих результатів навченості й освіченості особистості.

Особистісно-діяльнісний підхід орієнтує не тільки на засвоєння знань, але і на способи засвоєння, на зразки і способи мислення і діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу дитини. Цей підхід протистоїть вербальним методам і формам догматичної передачі готової інформації, монологічності і знеособленості словесного викладання, пасивності навчання школярів, нарешті, марності самих знань, навичок і умінь, що не реалізуються в діяльності.

Розглядаючи проектну методику в контексті особистісно-діяльнісного підходу, варто зазначити, що в центрі навчання перебуває сам школяр, його мотиви, цілі, його неповторний психологічний склад, тобто учень як особистість.

Провідні положення проектної методики грунтуються на врахуванні особливостей особистості учнів; зв'язку ідеї проекту з реальним життям; зміні основної схеми взаємодії вчителя й учнів, що припускає суб'єктно-суб'єктне, рівнопартиерське навчальне співробітництво вчителя й учнів; значному підвищенні рівня автономності учнів при вирішенні особистісно-значимих проблем у процесі активно-пізнавальної розумової діяльності; значному підвищенні рівня внутрішньої мотивації учнів до якіснішого оволодіння змістом навчання.

1. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ >

У сучасному суспільстві відбуваються значні зміни, що максимально актуалізують роль і значення людського фактора. Перед людиною, у зв'язку з розвитком науки і техніки, постає ряд нових завдань та вимог до її творчого потенціалу. Соціальне замовлення висуває особливі вимоги до неї, і одна з цих вимог - активність. Створення умов для розвитку творчого потенціалу, творчої активності учнів є одним із важливих завдань уроків трудового навчання. А, отже, вчитель має здійснювати пошук шляхів для формування такої особистості, яка зможе самостійно навчатися упродовж всього життя. Саме дидакти та методисти намагаються знайти таку методику, систему, яка б дозволила вирішити завдання, які лежать в основі реформування освіти. Ця складна і необхідна реформа забезпечується шляхом впровадження і використання нових педагогічних та інформаційних технологій, сучасних досягнень психолого-педагогічних науки, інноваційних систем у праці вчителя.

В останні десятиріччя в центрі уваги психолого-педагогічної науки знаходиться вивчення особливостей і можливостей людини, умов цілеспрямованої дії на розвиток її творчого потенціалу, створення повноцінного навчаючого й розвиваючого середовища. Саме на це спрямована освітня галузь „Технологія". Вона допомагає сформувати в учнів життєво важливі основи технологічних знань і вмінь, залучити їх до різних видів практичної діяльності з урахуванням економічної, екологічної і підприємницької доцільності, соціального досвіду; а також покликана сформувати в школярів досвід самостійної практичної діяльності, прагнення до самовизначення, самореалізації; забезпечити оволодіння політехнічними і загальнотрудовими знаннями і вміннями в галузі технології, економіки, організації й екології сучасного підприємства, формування уявлень про перспективи його розвитку; виховувати морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність.

Найбільш ефективно ці завдання можуть бути вирішені шляхом використання в навчанні сучасних педагогічних і технологічних систем, які забезпечують цілісний розвиток особистості, становлення її творчого потенціалу. До таких необхідно віднести проектно-технологічну систему, що забезпечує одночасний розвиток, навчання і виховання учнів шляхом залучення їх в активну творчу діяльність, результатом якої є розвиток її творчого потенціалу.

Суть поняття „проектно-технологічна діяльність" пов'язана з такими науковими поняттями й категоріями, як „діяльність", „технологія", „проект", що мають різноплановий характер.

Поняття „проектно-технологічна діяльність школярів" знаходить свій зміст на стику двох основоположних гуманітарних дисциплін педагогічної й психологічної наук. Навчання проектно-технологічній діяльності передбачає врахування як основних закономірностей педагогічного процесу, так і її психологічного змісту.

У свою чергу, конкретно-науковий рівень аналізу проблеми проектно- технологічної діяльності, що дозволяє розглядати її або лише як педагогічну категорію, або лише в якості психологічного явища, не дозволяє в достатній мірі розкрити її сутність і природу, основні механізми і генезис даного явища. Все це визначає міжпредметний характер нашого дослідження в цілому і аналіз його центральної проблеми зокрема.

Розглянемо основні складові поняття проектно-технологічної діяльності.

Діяльність як загальне поняття є рушійною силою і умовою суспільного прогресу. Основна мета її - забезпечити збереження і невпинний розвиток людського суспільства. У діяльності здійснюється перетворююча роль людини.

Проведений теоретичний аналіз літературних джерел дає змогу обгрунтувати положення, з урахуванням якого має здійснюватись подальший розгляд проектно-технологічної діяльності як конкретного виду навчально- трудової діяльності школяра:

• кожний вид діяльності, стаючи на певному етапі життя людини провідним, в дійсності не є єдиним;

• людина розвивається і збагачується завдяки включенню на кожному етапі онтогенезу в різні сфери діяльності;

• збереження активності особистості у вже освоєних нею видах діяльності сприяє здійсненню інших видів діяльності;

• різні види діяльності взаємопов'язані один з одним.

Психологи вказують на три основні види діяльності людини, що в онтогенезі послідовно відіграють домінуючу роль, а саме: гру, навчання, працю. Серед зазначених видів основним вважається праця, на базі якої розвинулись і сформувались усі інші види, в тому числі гра та навчання. Школярі беруть участь у різних видах діяльності: ігровій, навчально- пізнавальній, ціннісно-орієнтаційній, предметно-перетворювальній, професійно-трудовій, соціально-комунікативній. Новим видом діяльності учнів із впровадженням освітньої області „Технологія" стала проектно-технологічна діяльність, що містить у собі елементи інших видів діяльності.

Наступним базовим поняттям є „технологія". Найбільш розповсюдженим є твердження, що слово „технологія" походить від грецького „ІесЬпе" - мистецтво, майстерність, уміння і „1о§о5" - навчання, наука. Таким чином, під технологією розуміється наука про майстерність, способи взаємодії людини, знарядь і предметів праці.

Раніше термін „технологія" вживався лише стосовно виробничих процесів. Так, у словнику „Науково-технічний прогрес" технологія визначена як „сукупність процесів, правил, навичок, які застосовуються при виготовленні будь-якого виду продукції у сфері виробничої діяльності [60].

Технологія відігравала важливу роль у розвитку всіх цивілізацій, але, незважаючи на це, об'єктом теоретичного аналізу вона стала відносно недавно. У сучасних умовах, коли технологія проникає в усі галузі виробничої і невиробничої сфер економіки, вона пронизує усі форми життєдіяльності людини (навчальну, професійну, дозвільну, управлінську, комунікативну, ігрову діяльність), а отже, є підстави стверджувати, що технологія є багатоаспектним і багаторівневим поняттям і повинна вивчатися філософськими, психологічними, економічними, педагогічними й іншими науками.

З філософської точки зору технологія розглядається як наука про способи перетворення речовини, енергії та інформації за планом, в інтересах людини і збереження біоприроди. Можна виділити декілька способів аналізу технології: технологія і людина (антропологічний підхід), технологія і природа (натуралістична онтологія), технологія і буття (онтологія), технологія і культура (культурологія) та ін.

„Технологія" - це ідеологія змін і творчості. Зараз технології стають найважливішим фактором політичного, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства і поліпшення на цій основі якості життя людей. Техніка і спосіб виробництва за своїм походженням є породженням культури, тому «технологія» - це культурологічне поняття, пов'язане з творчим мисленням і творчою предметно-перетворювальною діяльністю людини.

Технологія має вагомий вплив і в педагогічній науці. Так як розвиток науки і техніки пропонує учителям та учням нові форми комунікації, нові типи розв'язання абстрактних і конкретних завдань призводять до появи нових систем навчання, що вкладалися б у схему учень — технологія — вчитель, за якої викладач перетворюється на гтедагога-методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.

Для розуміння сутності визначення терміну „технологія" надзвичайно важливо проаналізувати поняття „технологічна культура".

У дослідженнях В.Д.Симоненка в основі поняття „технологічна культура" лежить перетворювальна діяльність людини, у якій виявляються її знання, уміння і творчі здібності. Перетворювальна діяльність сьогодні проникає в усі сфери людського життя та діяльності - від промисловості і сільського господарства до медицини і педагогіки, дозвілля і керування.

Технологічна культура - важлива частина загальної культури людства, яка віддзеркалює на кожному історичному етапі його розвитку цілі, характер і рівень перетворювальної природодоцільної творчої діяльності людей, яка здійснюється на основі досягнень науки та техніки, етики виробничих відносин. Технологічна культура - це сукупність знань про техносферу, вміння застосовувати її досягнення в інтересах людини, враховуючи природо- і культуродоцільність, що визначає місце людини в природі, межі її безпечного втручання в природні процеси. Технокультура визначає світогляд і саморозуміння сучасної людини, єдність і гармонійність матеріальної та духовної культури суспільства [88].

Технологічну культуру можна розглядати в соціальному (широкому) і особистісному (вузькому) планах. У соціальному плані технологічна культура - це рівень розвитку життя суспільства на основі доцільної й ефективної перетворювальної діяльності людей, сукупність досягнутих технологій у матеріальному і духовному виробництві.

В особистісному плані технологічна культура - це рівень оволодіння людиною сучасними способами пізнання і перетворення себе та навколишнього світу [86].

Як вищу сферу загальної культури людства, яка віддзеркалює на кожному історичному етапі його розвитку мету, характер і рівень перетворювальної, природодоцільної творчої діяльності людей, здійснюється на основі досягнень науки та техніки, етики виробничих відносин, сприймає технологічну культуру М.Петрова. Основу технологічної культури, вважає вона, становить перетворювальна діяльність людини, в якій виявляються її знання, вміння, творчі здібності та ціннісні орієнтації. У педагогіці технологічну культуру визначають як рівень засвоєння людиною сучасних способів перетворення оточення і себе, а також ціннісного відношення до них [73].

В узагальненому вигляді технологічна культура - це рівень розвитку перетворювальної діяльності людини, що є результатом сукупності досягнутих технологій матеріального та духовного виробництва і дає змогу людині ефективно долучатися до сучасних технологічних процесів на засадах гармонійної взаємодії з природою, суспільством і технологічним середовищем [86].

Технологічна культура включає в себе наступні компоненти: технологічне світопізнання, технологічне мислення, технологічні знання, уміння і якості особистості, технологічна естетика (дизайн), технологічна етика.

Технологічна культура впливає на всі сфери життя людини і суспільства. Вона припускає наявність у людини системи технологічних знань, умінь і особистісних якостей.

Технологічні знання включають у себе розуміння базових технологічних понять, уявлення про техносферу, способи перетворювальної діяльності, сучасні і перспективні технології виробництва і форми життєдіяльності людини.

Технологічні уміння - це оволодіння людиною способами перетворювальної діяльності на основі набутих знань. До них відносяться уміння свідомо і творчо вибирати оптимальні способи перетворювальної діяльності, швидко засвоювати нові професії і технології, проектувати свою діяльність і передбачати її результати, проводити дизайн-аналіз, користуватися ЕОМ, здійснювати проектну діяльність, виконувати графічні побудови.

Технологічні якості - це властивості людини, які необхідні для успішного оволодіння перетворювальною діяльністю. До них можна віднести формування адекватного професійного самовизначення, працелюбність, різнобічність інтересів, гнучкість мислення, професійну мобільність, самостійність і компетентність, відповідальність, дисциплінованість, підприємливість, потребу в постійному вдосконаленні.

Технологічна культура визначає місце людини в природі і суспільстві, рамки його втручання в природні процеси, формує відповідне бачення світу та проявляється в технологічному світопізнанні. Під технологічним світопізнанням ми розуміємо систему технологічних поглядів на природу, суспільство, людину і її мислення. В його основі лежить глобальне, планетарне світобачення, що являє собою єдність біосфери, соціосфери, техносфери [88].

Наступною складовою технологічної культури є технологічне мислення, що полягає у мисленнєвій здатності людини до перетворювальної діяльності з метою створення матеріальних і духовних цінностей для блага людини, суспільства, природного середовища, в узагальненому опосередкованому віддзеркаленні індивідом науково-технологічної сфери [89]. Технологічне мислення спрямоване на пошук оптимальних засобів перетворення речовини, енергії та інформації на необхідний для людини продукт. У ньому вирізняються такі особливості:

• спрямування не стільки на пізнання оточення, скільки на зміну його в інтересах людини;

• змінюються функції знань, які повинні мати комплексний характер і містити гностичний, пошуковий та перетворювальний аспекти, сприяти відкриттю ще непізнаних об'єктів і процесів;

• провідне місце посідають методи і засоби (технології) засвоєння нового матеріалу;

• тісно пов'язане з рефлексією, вмінням створювати образ оптимального кінцевого результату;

• є проектним і являє собою процес узагальненого й опосередкованого пізнання дійсності, під час якого людина застосовує технологічні, технічні, економічні та інші знання у процесі виконання проектів створення товарів або послуг від ідеї до її реалізації, тобто покликане активізувати проектну діяльність людини;

• спрямоване в майбутнє, виникає „час-свідомість". Це зумовлює необхідність постійного зростання рівня технологічної культури людини, а разом і відповідальності кожного за сьогодення та майбутнє.

В умовах постійного втручання людини у розвиток природних і соціальних процесів нового звучання набувають питання етики, відбувається процес формування нової техноетики.

Технологічна етика - це система норм і принципів етичного партнерства, яким повинна відповідати створювана техносистема. Техноетика вказує на необхідність пошуку нової основи для моральних уявлень: мораль не може опиратися на інтереси окремо взятої, незалежної особистості.

До складу технологічної культури входить і технологічна естетика, - естетичне ставлення людини до засобів, процесів і результатів перетворювальної діяльності, що виражається в дизайнерських знаннях, уміннях і здібностях перетворювати технологічне середовище за законами гармонії і краси.

Отже, технологічна культура - рівень розвитку перетворювальної діяльності людини, що виражається у сукупності досягнутих технологій матеріального та духовного виробництва і дозволяє йому ефективно брати участь у сучасних технологічних процесах на основі гармонійної взаємодії з природою, суспільством і технологічним середовищем.

Наступним поняттям, що входить до складу технології як категоріального комплексу є технологічна освіта. Вона полягає в оволодінні учнями технологічною культурою, досягнутому рівні перетворювальної діяльності в матеріальному і духовному виробництві та сфері послуг.

Основною метою технологічної освіти є підготовка молоді до успішного й гармонійного функціонування в інформаційному й технологічно-збагаченому світі. У сучасних умовах потрібно готувати не просто професіонала, працівника в сфері виробництва продукції чи послуг, а орієнтуватися на підготовку суб'єкта власної життєдіяльності [86].

Технологічна освіта повинна забезпечити високий рівень технологічної культури як частини загальної культури, забезпечувати прискорений розвиток технологічного середовища через виховання системно і глобально мислячих особистостей, що володіють інноваційним стилем мислення і діяльності, необхідно формувати особистість, яка здатна досягти високих результатів перетворювальної діяльності в умовах свободи вибору і конкуренції.

Загальними компонентами технологічної освіти, як і технологічної культури, є технологічні знання, технологічні уміння і навички, технологічні якості особистості.

Таким чином, технологічна освіта - це процес і результат активного оволодіння людиною технологічними знаннями, уміннями, навичками і особистісними якостями з метою формування технологічної культури, що виражається в готовності до творчої і гармонійної перетворювальної діяльності на науковій основі [88].

Структурна інтеграція технологічної освіти полягає в тому, що вона синтезує знання з природничо-наукових і суспільно-гуманітарних дисциплін. Функціональна інтеграція виражається в тому, що технологічна освіта показує способи практичного застосування наукових знань у процесі творчої перетворювальної діяльності людини, а також сприяє формуванню таких інтегральних якостей, як професійна компетентність, професійна мобільність, завзятість та ін. Ці якості дозволяють людині успішно функціонувати в умовах, що змінюються, технологічно насиченого світу.

Технологія як загальнокультурна парадигма, забезпечує єдність матеріальної і духовної культур, взаємозв'язок усіх видів культури (трудової, правової, моральної, художньої й ін.), а також обумовлює необхідність виділення універсальної культури, що єднає суспільство з середини.

„Технологія" є універсальним способом перетворювальної діяльності. Вона учить не виконанню окремих операцій (наприклад, випилюванню лобзиком), а формує алгоритм цієї діяльності, що містить у собі два основних компоненти:' процес проектування і процес виготовлення. Варіативний компонент перетворювшіьної діяльності складають її етапи: виявлення потреби, формулювання задачі, дослідження, складання специфікації, вироблення ідей, планування, виготовлення, економічне обґрунтування, маркетинг і т.д.

Таким чином, „Технологія" - багатоаспектне, універсальне поняття, що пронизує всі сфери життя людини і суспільства. Вона є, щонайменше, філософською, соціально-культурологічною, гносеологічною, психолого- педагогічною, економічною категорією і вимагає свого подальшого вивчення.

Технологія носить гносеологічний аспект, суть якого полягає в тому, що вона є загальним способом пізнання, який забезпечує активність особистості в „добуванні" знань, єдність індукції і дедукції, теорії і практики, логічного й емоційного, аналізу і синтезу, перетворення знань у переконання в процесі пізнання, формує особистісний зміст навчання.

„Технологія" як психолого-педагогічна категорія є ключовим поняттям у технологічній освіті, де основною пізнавальною одиницею є проектна діяльність, тобто процес проектування і виготовлення (з використанням наукових знань) якісних і оригінальних виробів, що мають практичне застосування.

Термін „проект" (ргсуесііо) у перекладі з латинської означає „кинутий вперед задум". Він застосовується в різних галузях науки, а отже, має кілька визначень.

Перш ніж говорити про проект, для більш кращого розуміння цього поняття звернемося до словників.

До цього часу немає точного і загальноприйнятого визначення суті проекту. Одні педагоги вкладають в це поняття більш, інші - менш широкий

зміст.

Так, проект в Українському радянському енциклопедичному словнику трактується як сукупність документальних матеріалів для зведення майбутньої будівлі або архітектурного комплексу [67]. Також є й інше визначення - це прототип, ідеальний образ передбачуваного або можливого об'єкта, стан; в деяких випадках - план, задум будь-якої дії [Там само].

А ось, наприклад, у словнику польської мови під проектом розуміють як запланований план діяльності, дій; ідею, думку; так і ескіз чогось, наприклад, будинку, конструкції, заміру [114].

Натомість психологічний словник проектом називає мету, яку планується досягти [112].

Термін „проект" часто пов'язують із поняттям „проблема". Проект як проблема „може означати справжню ситуацію творчості, де людина перестає бути просто власником ідей, відмовляється від свого, приватного, щоб отримати шанс натрапити на щось інше, наповнитися ним, виявити його в своїй творчості" [96]. Розв'язання проблеми передбачає, з одного боку, використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, - необхідність інтегрування знань, умінь застосовувати знання з різних галузей науки, техніки, технології.

Саме таке тлумачення проекту відкриває широкі можливості для його використання в освітньому процесі. Проект - це спеціально організований вчителем і самостійно виконуваний учнями комплекс дій, що завершується результатом, створенням творчого продукту. Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи з цією метою знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, здатність встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

За К.М.Канторі проект - це прояв творчої активності людської свідомості, „через який у культурі здійснюється діяльнісний перехід від небуття до буття" [34]. Автор надає величезного значення проекту як специфічній формі свідомості.

Є.Г.Кагарова зазначає, що проектом є будь-яка дія, яка здійснюється від щирого серця із визначеною метою [33]. Тобто виконання проекту вимагає від учня діяльності „від щирого серця", що є визначальним чинником під час досягнення поставленої мети.

Термін „проект" прийшов у гуманітарне знання із технічних наук, і, внаслідок чого, його зміст зазнає значного впливу з цього боку. До цього часу в більшості випадків поняття „проект" розглядається як „технічний проект".

Проект є складовою проектування, що розглядається як створення проекту (прототипу, прообразу) передбачуваного або можливого об'єкта, стану.

Аналіз літературних джерел, а саме праць Н.В.Матяш, В.Д.Симоненка, дає змогу стверджувати, що науковці здебільшого розглядають процес, під час якого створюється і виготовляється виріб (послуга), як проектування. Отже, під проектуванням в загальному значенні необхідно розуміти науково обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об'єкта або якісно нового стану існуючого проекта-прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану чи процесу в єдності зі шляхами його досягнення.

Останнім часом уявлення про суть проектування, про сферу його застосування суттєво змінилися. Донедавна проектування пов'язувалося переважно ' з інженерною діяльністю в галузях машинобудування, приладобудування, архітектури і розумілось як підготовчий етап виробничої діяльності. Сьогодні проектування розглядається як особливий вид діяльності, який відрізняється від власно наукової та виробничої, а сфера його застосування охоплює всі ланки соціального організму, включаючи і систему освіти.

Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволяє нам сформулювати думку про те, що проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди спрямоване на створення виробів і послуг, що мають об'єктивну і суб'єктивну новизну і особистісну та суспільну значимість. У загальних рисах проектування полягає в аналізі проектної ситуації (збиранні й уточненні інформації), синтезі (пошуку) та оцінці рішень.

Проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, яку виконують протягом визначеного проміжку часу для створення об'єктивно і суб'єктивно нового продукту. Результати проектування повинні бути, так би мовити, „відчутними", тобто, якщо проект містив теоретичну проблему, то має бути конкретне її вирішення, якщо практичну - конкретний результат, готовий до використання (на уроці, вдома). Діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток мислення, в основі якого лежить особистий досвід. Виготовляючи виріб, учень закріплює знання з математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності та інших предметів, засвоює принципи набутих умінь та навичок у виконанні технологічних, економічних, мінімаркетингових та інших операцій.

В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати найбільш вдалий технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну. Виготовлення різноманітних виробів, тобто проектів, максимально пов'язаних з життєвими ситуаціями, є найкращим способом привчання до самостійної праці, стимулює пізнавальний, емоційний і моторний розвиток, враховує потреби дітей в залежності від індивідуальних та вікових особливостей, зацікавлення, здібності учнів, дає можливість індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває творче мислення, зміцнює в учнів пізнавальну мотивацію, інтегрує шкільні й позашкільні знання.

Проектування в цілому як соціальна категорія, хоч і стоїть в одному ряду з такими поняттями, як прогнозування, планування, конструювання, створення програм (програмування), моделювання, на думку О.М.Коберника, має свої суттєві відмінності, є найбільш загальним, комплексним, інтегративним феноменом [40].

Для досягнення мети проектування необхідне комплексне забезпечення умов для здійснення таких взаємопов'язаних цілей проектування;

• соціально-економічна ефективність;

• соціальна інтегрованість;

• соціально-організаційна керованість;

• суспільна активність.

Далі визначається коло актуальних проблем, від розв'язання яких залежить досягнення кожної мети, і на цій основі визначаються конкретні задачі розробки проекту. Основний зміст проектування полягає в конструюванні сукупності засобів, що дозволяють розв'язати поставлені завдання та проблеми, досягти визначених цілей. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, які забезпечують реалізацію проектованих показників та. якісних характеристик майбутнього об'єкта.

За змістом виділяються різноманітні види проектування: проектування як процес розробки не окремих предметів (об'єктів), а цілих систем; проектування як співучасть, як включення суспільства у процес прийняття рішень: проектування як творчість, потенційно властива кожному; проектування як навчальна дисципліна, синтезуюча мистецтво та науку; проектування без об'єкта як процес або образ житгєвих функцій.

Таким чином, в основних, розглянутих нами, визначеннях проектування відзначаються зовсім різні сторони цієї складної діяльності - від творчого характеру проектування до процесу прийняття рішень, що вимагає вже глибокого психологічного аналізу.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально- трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому необхідно пам'ятати, що особливу увагу потрібно приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, слідкувати, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

Крім того, під час роботи над проектом у школярів розвиваються пізнавальні навички, формуються вміння самостійно конструювати свої знання, активно розвиваються комунікативні здібності, якості лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.

У психологічному значенні поняття проектування останнім часом набуло значної актуальності і нового змісту у зв'язку з розробкою проблеми проектування освітніх систем (Є.І.Ісаєв, ВЛ.Ляудис, В.І.Слободчиков, Н.Ф.Тализіна, І.С.Якиманская,). У цій галузі також акцентується перетворювальна функція проектування стосовно наявного рівня знаннь. Є.І.Ісаєв вказує, що „проекти виступають у ролі доповнень і трансформ; вони спрямовані на те, щоб змінити існуючий стан справ. За змістом проектування виступає як перетворення вже існуючих об'єктів у нову форму" [107]. Є.І.Ісаєв представляє позицію, відповідно до якої проектування є рушійним механізмом справді розвиваючого утворення: „предметом проектування і є створення умов (засобів, механізмів) кроку розвитку системи утворення в цілому, переходу з одново стану в інший".

У педагогічному значенні проектування також займає визначне місце. Дидакти, педагоги звернулися до цього методу, щоб вирішити свої дидактичні задачі. В основу методу проектів покладена ідея, що складає суть поняття „проект", тобто те, що можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Метод проектів, як зазначає Є.С.Полат, - це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологи), що повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим чи іншим чином [74]. В основі цього методу лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі. Він завжди передбачає розв'язання проблеми, що вимагає, з одного боку, використання різноманітних методів, і з іншого - інтеграцію знань, умінь з різних галузей науки.

Зарубіжні педагоги вважають, що метод проектів полягає у стимулюванні інтересу дітей до навчання через організацію їхньої самостійної діяльності, постановку перед ними цілей і проблем, розв'язання яких веде до появи нових знань та вмінь. У продуктивному навчанні метод проектів використовувався для розвитку творчості, пізнавальної активності, самостійності, побудови індивідуальних освітніх шляхів учнів [109; 111; 113].

У російській педагогічній енциклопедії метод проектів трактується як „система навчання, за якої учні здобувають знання і набувають уміння в процесі планування та виконання завдань проектів, які поступово ускладнюються" [69].

Російські науковці, які досліджують дану проблему, визначають метод проектів як особистісно орієнтований метод навчання, що базується на самостійній діяльності учнів із розробленням проблеми й оформлення будь- яким чином її практичного результату [55].

Є.С.Карпов визначає метод проектів у рамках шкільного навчання як освітню технологію, спрямовану на здобуття учнями нових знань у тісному зв'язку з реальною життєвою практикою, формування у них специфічних умінь і навичок шляхом системної організації проблемно орієнтованого навчального пошуку [88].

Інші ж науковці під методом проектів розуміють як спільну діяльність педагога й учнів з створення прототипу, прообразу передбачуваного об'єкта.

Найбільш поширеним визначенням методу проектів є наступне: це „система навчання, за якої учні здобувають знання й уміння в процесі планування та виконання поступово ускладнених практичних завдань-проектів" [55].'

Під методом проектів ми розуміємо такий спосіб організації процесу пізнання на уроках трудового навчання, що містить сукупність прийомів, операцій оволодіння визначеною галуззю практичних та теоретичних знань, в результаті яких учні створюють вироби, що мають суб'єктивну або об'єктивну новизну і суспільну значимість та виконані під керівництвом вчителя.

У наш час метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої й структурованої проєктно-технологічної системи трудового навчання. Але суть його залишається незмінною - поєднання академічних знань із прагматичними. Метод проектів спрямований на самостійну діяльність учнів. Самостійна творча робота виконується учнями або групою учнів під керівництвом (при допомозі) вчителя (майстра виробничого навчання). В освітній галузі „Технологія" метод проектів - це комплексний процес, який формує в школярів загальнонавчальні вміння, основи технологічної грамоти, культуру праці і спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем під час роботи з „неслухняними інструментами", „розумними конструкціями", „технологічними системами" та ін. В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну.

Якщо ж говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то ця технологія включає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своїм змістом. Сутність проектної технології - у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів.

прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування [74]. В свою чергу, навчальне проектування передбачає системне й послідовне моделювання тренувального розв'язання проблемних ситуацій, які потребують від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розроблення оптимальних шляхів розв'язання проектів й оформлення письмовим звітом його практичного результату, їх неодмінний публічний захист і аналіз підсумків впровадження становить основу проектно-технологічної діяльності.

Ми розглядаємо проектно-технологічну діяльність як особистісно орієнтовану педагогічну технологію, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У процесі проектно-технологічної діяльності в школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується проектно- технологічна культура.

Усе це дозволяє зробити висновок про те, що проектно-технологічна діяльність дає змогу здійснити перехід від „школи пам'яті" до „школи мислення". У першому випадку опора робиться головним чином на процеси сприйняття, уваги, запам'ятовування, у другому - враховується роль мислення, основною працею учнів стає „мислення" (В.О. Сухомлинський).

Теоретики розвиваючого навчання П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна вважають, що засвоєння знань, умінь і навичок більш ефективно відбувається в контексті виконання тими, яких навчають, дій, система яких складає навчальну діяльність. Проектно-технологічна діяльність саме і формує алгоритм таких дій, перетворює декларуюче розвиваюче навчання в реальне.

Тому проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь.

Дуже важливим є питання про структуру проектно-технологічної діяльності. Проектно-технологічна діяльність, як будь-яка інша, має визначену структуру, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні умови, результат.

Метою- проектно-технологічної діяльності школярів є розвиток їх самостійної творчої активності. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем від ідеї до її втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Завдання проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання основної загальноосвітньої школи полягають у наступному:

• організувати справжню дослідницьку, творчу, самостійну діяльність школярів;

• використовувати різноманітні методи і форми самостійної пізнавальної та практичної роботи;

• сприяти інтелектуальному розвитку учнів на уроках трудового навчання;

• встановити ділові контакти між учителями й учнями загальноосвітньої школи.

В якості мотивів проектно-технологічної діяльності виступають соціальні й особистіші потреби в матеріальних і духовних цінностях. Розрізняють такі мотиви проектно-технологічної діяльності: пізнавальні (задоволення потреби в знаннях, уміннях, навичках), матеріальні (задоволення потреби в продуктах харчування, одягу, предметах побуту тощо), соціально-професійні (задоволення потреби в соціально-професійному самовизначенні), художньо-естетичні (задоволення потреби в красі), духовні (задоволення потреби в самопізнанні, самореалізації і самовдосконаленні).

Проектно-технологічна діяльність виконує творчу, перетворювальну, дослідницьку, економічну, технологічну функції.

Зміст проектно-технологічної діяльності складає проведення дослідницьких підготовчих операцій, конструювання майбутнього виробу, практичне виготовлення виробу, оцінку і захист об'єкта діяльності.

За змістом проекти поділяються на інтелектуальні, матеріальні, екологічні, комплексні.

Сучасна педагогіка розрізняє такі типи проектів:

• дослідницькі, в основі яких знаходиться дослідження певних соціально-економічних явищ та процесів;

• творчі, їх результатом є спільне створення художніх творів, видовищних заходів тощо;

• ігрові (імітаційні), в яких учасники проекту виконують визначені ролі;

• інформаційні, що полягають у зборі та аналізі інформації про певний об'єкт;

• практичні, які орієнтовані на безпосереднє впровадження у практику.

Результатом проектно-технологічної діяльності є конкретний виріб,

продукт (послуга) і розвиток особистості школяра, а також і розвиток його творчого потенціалу.

В результаті аналізу психолого-педагогічної і методичної літератури, зокрема досліджень Л.М.Іляєвої, О.М.Коберника, В.Д.Симоненка, вдалося виділити три етапи проектно-технологічної діяльності: організаційно- підготовчий, технологічний, заключний.

У проектно-технологічній діяльності застосовуються різноманітні методи: вербальні і невербальні, механічні, хімічні, біологічні, енергетичні, інформаційні й ін. Засобами здійснення проектно-технологічної діяльності є використання різних інструментів, пристосувань, машин, механізмів, автоматичних пристроїв тощо. Предметом діяльності називається те, з чим людина має справу, на що вона спрямована. Це можуть бути речовини, матеріали, інформація, енергія, живі істоти, люди.

Проведені дослідження показують, що обгрунтована нами проектно- ' технологічна діяльність учнів:

• формує навички самостійної орієнтації в науковій, навчально- методичній і довідковій літературі, вчить добувати погрібну інформацію самостійно;

• активно розвиває в учнів основні види мислення, у тому числі і технологічне (,дитячий розум на кінчиках їхніх пальців" В.О.Сухомлинський);

• сприяє психічному розвитку дітей (Л.С.Виготський сформулював гіпотезу про те, що навчання визначає особливості їхнього психічного розвитку);

• зберігає і підсилює „сам ость" (за М.І.Пироговим) школярів, тобто прагнення самому створювати, творити і т.д.;

• робота з „неслухняними інструментами" і „непіддатливими матеріалами" зміцнює емоційно-вольову сферу дитини;

• сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, вчить мислити від абстрактного до конкретного, тобто допомагає „розбудити дрімаючі здібності дитини" (К. Маркс);

у • привчає школярів до реальної самоосвіти;

• сприяє інтеріоризації (опредмечуванню), тобто переходу зовнішніх дій у внутрішній план, і екстеріоризації (розпредмечиванню), тобто переходу внутрішніх дій у зовнішні, трансформаціі їх у практику („Люди оновляють самих себе такою ж мірою, якою вони оновляють створюваний ними світ багатства" К. Маркс);

• дозволяє учню усвідомлювати себе творцем своєї діяльності;

• підсилює позитивну мотивацію навчання, тому шо річ створюється з урахуванням власних інтересів, потреб і можливостей;

• формує творче системне мислення, технологічну культуру і технологічну етику;

• привчає школярів до цілеспрямованої діяльності, що є основним компонентом перетворення матеріалів, сировини, енергії й інформації;

сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінь аргументувати захищати свої позиції, мислити оригінально і неординарно;

• розвиває уяву, що є моїутнім стимулом народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їхнього аналізу і синтезу, що в майбутньому стане основою інноваційного мислення;

• формує внутрішній план дій і реалізує його на практиці;

• зміцнює фізичне здоров'я і психічний стан школярів. У школах, що впровадили проектне навчання, відсоток учнів з відхиленнями в стані здоров'я і психіки на 15-20% нижчий у порівнянні з середніми показниками.

- допомагає успішній адаптації молоді до сучасних соціально- економічних умов життя;

- забезпечуе підготовку школярів до адекватного професійного самовизначення.

2. Характеристика основних етапів проектно- технологічної діяльності учнів

Як зазначалось в попередніх параграфах, успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів. Аналіз науково- методичної літератури свідчить, що деякі науковці пропонують розв'язувати творчі проекти через виконання трьох основних етапів: організаційно- підготовчий, технологічний і заключний етапи [39; 55; 87]. На наш погляд, зміст виконання проектно-технологічної діяльності має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний.

На кожному етапі учнями здійснюється відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, а вчитель при цьому стає дійсно організатором навчально-трудової діяльності.

Перший етап проектно-технологічної діяльності - організаційно- підготовчий, на якому перед школярами постає важлива проблема - правильно вибрати об'єкт проектування, адже від цього залежить найбільшою мірою успіх подальшої роботи. Під час цього етапу учні повинні вибрати і поставити перед собою проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для учня самого, так і для суспільства в цілому, визначитись в доцільності виконання проекту. На цьому етапі школярі формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, вбачають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдаліші параметри для своєї майбутньої конструкції і поряд з цим вибирають найбільш прийнятливі сторони конструкцій, тобто ті, які учні вважають найкращими та досконалішими у їхньому випадку, з погляду умов використання, із ряду запропонованих з власного досвіду та досвіду оточуючих. Вся ця робота розпочинається з пошуку інформації, у тому числі з використанням Інтернет, наукових і періодичних видань. Завдання - зібрати якомога більше інформації з даного питання.

На цьому етапі учні здійснюють генерацію ідей, що є найважливішим елементом у проектно-технологічній діяльності, адже саме тут відбувається інтелектуальне зростання людини, становлення особистості. Учень навчається аналізувати, порівнювати, робити узагальнення, проводити корекцію, планує свою наступну діяльність, поряд з тим він узагальнює вивчений матеріал, цим самим включаючи його в загальну систему своїх знань і умінь.

Заключним елементом цього етапу буде узагальнення та визначення з дизайном, а також з часом, який буде необхідний для виготовлення об'єкту проектування.

Отже, цей етап проектно-технологічної діяльності складається з наступних стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, вибір оптимального варіанту та обгрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності виступають особистий досвід учнів, досвід вчителів, батьків, а також засоби масової інформації - журнали, книги, Інтернет та ін. Результатами діяльності учнів на данному етапі є набуття нових знань, умінь, а також визначений оптимальний варіант конструкції.

Наступним етапом проектно-технологічної діяльності учнів є конструкторський етап, на якому юні винахідники складають ескіз своєї досконалішої та найкращої конструкції, яка відповідає як його, так і сучасним вимогам та дизайну, здійснюють підбір матеріалів та інструментів, визначають найбільш доцільну технологію виготовлення обраної конструкції, виконують економічні, екологічні та мінімаркетингові дослідження. Засобами діяльності виступають всі робочі інструменти і пристрої, якими користуються учні при розробці проекту. Результатами діяльності учнів на цьому етапі є набуття нових знань, умінь і готові графічні документи.

Конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізу, розробка конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з'єднання, обробка, організація робочого місця, економічне та екологічне обґрунтування, мінімаркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим, як що-небудь виготовити, треба зважити, у що обійдеться пропонована робота. Яким буде прибуток чи збиток? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно вчити школярів знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів (чи навіть з їхніх відходів, обрізків) і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг.

У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно дати: обґрунтування витрати необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення собівартості виробу, що виготовляється; визначення ціни виробу, передбачуваних прибутку і термінів реалізації.

Наступним моментом цього етапу буде здійснення екологічної експертизи, де школярі повинні дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення і не менш важливим є обгрунтування використаної' сировини. І, нарешті, учні мають вивчити достатність схожих конструкцій на ринку і спромоггися, наприклад, через виставки знайти пропозиції на виготовлення цієї конструкції для реалізації.

На 3-му етапі - технологічному, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінку якості виробу. Мета - якісне і правильне виконання трудової операції. Предмет діяльності - створений матеріальний продукт, знання, вміння і навички. Засоби - інструменти і обладнання, з якими

працює учень. Результат - набуття знань, умінь і навичок. Закінчені технологічні операції є проміжним результатом діяльності учнів на цьому етапі.

Цей етап проектно-технологічної діяльності передбачає такі стадії, як виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці і оцінка якості варіантів конструкцій.

На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою, якщо знайдені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізують проведену роботу, встановлюють, чи досягли учні своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюють самооцінку спроектованого виробу. На закінчення всього, учні захищають свій проект (виріб, план, модель) перед однокласниками шляхом оформлення звітів, демонстрацією та відповідають на запитання. Тут учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці.

Проектно-технологічна діяльність учнів

Рис. 1.4. Структурно-функціональна модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання

На підставі вище викладеного нами побудована структурно- функціональна модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання (рис. 1.1).

На початковому етапі роботи визначали, який проект буде виконуватися: індивідуальний, парний чи груповий. Якщо проект парний або груповий, то відбувається формування мікрогруп за інтересами, розподіл ролей, завдань відповідно до рівня знань, бажаної практичної діяльності в рамках проекту. Етапи діяльності школярів під час виконання творчих проектів можна прослідкувати за схемою, поданою нижче (схема ІД).

Схема 1.1 Етапи діяльності школяра під час виконання творчих проектів

На різних етапах навчання школярів проектно-технологічній діяльності застосовуються різні_методи. Так, наприклад, на організаційно-підготовчому

етапі, крім вербальних методів (розповіді, пояснення), використовуються методи демонстрації зразків раніше виконаних проектів, інформаційної підтримки, мозкової атаки.

Основним методом навчання проектно-технологічної діяльності на технологічному "етап" виступає метод вправ, за допомогою якого відпрацьовуються дії і прийоми виконання окремих операцій. Тут використовується також і метод інформаційної підтримки шляхом демонстрації автоматизованих схем, креслень, технологічних операцій, прогресивних технологій.

Як уже зазначалось, на заключному етапі проектно-технологічної діяльності відбувається коректування об'єкта, його контроль і випробування, підготовка до захисту і сам захист. Тут використовуються методи інформаційної підтримки, демонстрації, проведення конкурсів творчих проектів.

У процесі дослідницької роботи нами розроблено і обгрунтовано схему розподілу обов'язків між учителем і учнями (схема 1.2)

Проблема - виконання проекту

Завдання учня

• Вибір теми проекту;

• Збір інформації;

• Розробка варіантів конструкцій;

• Аналіз та узагальнення інформації;

• Підбір матеріалів;

• Виконання індивідуальних завдань;

• Дотримування культури праці;

• Оформлення результатів;

• Колективне обговорення результатів.

Завдання вчителя

Пропонування проблем та ідей;

Забезпечення банком ідей та інформації; Консультування; Контроль.

\7

Захист проекту

Схема 1.2 Розподіл обов'язків між учителем і учнями

Співробітництво вчителя та учнів в умовах здійснення проектно- технологічного підходу допомагає сформувати в школярів необхідні вміння і

навички в тому або іншому виді діяльності, необхідну активну практику для кожного учня групи. Проектне навчання дозволяє розв'язати навчальне завдання, перетворюючи групові й індивідуальні консультації у дискусійний, дослідницький клуб, в якому розв'язуються складні і доступні для учнів проблеми.

В основі проекту л^кить проблема. Для її розв'язання учням потрібне не тільки знання мовлення, але й володіння достатнім обсягом різноманітних предметних знань. Також вони повинні мати певні інтелектуальні (робота з інформацією, її аналіз, узагальнення і висновки), творчі (вироблення ідеї, варіантів розв'язання проблеми, прогноз результату запропонованого розв'язання), комунікативні (ведення дискусії, вміння слухати й чути співбесідника, відстоювати свою точку зору, висловлювати власну думку) вміння.

Під час виконання проектів учні приходять до висновку, що кожен виріб, послугу можна виконати різними шляхами, варіантів вирішення даного завдання є безліч. Тому все потрібно кілька разів намалювати, прочитати і, коли впевнений, який варіант найбільш технологічний, економічний, екологічний, відповідає вимогам дизайну, найбільш задовольняє вимоги школи, сім'ї або ринку, тільки тоді можна приступати до його виготовлення.

У творчу діяльність учні залучалися поступово. Для цього їм необхідно було ознайомитися з додатковою літературою з вибраної теми, розробити план її виконання. Основним принципом навчання за проектною методикою є особистісна орієнтація навчального процесу на інтереси і цілі учнів. Завдання вчителя полягає в тому, щоб допомогти школярам засвоїти інформацію, виразити своє ставлення до світу, подій.

Конкретизуємо більш детально зміст спільної роботи вчителя і учнів (таблиця 1.1) на уроках трудового навчання в процесі проектно-технологічній діяльності на всіх етапах її виконання. Ця діяльність має відповідати правильній та логічній послідовності організації роботи як учня, так і вчителя також за визначеним, попередньо спланованим і обгрунтованим планом.

Таблиця 1.1

Зміст діяльності вчителя і учнів у процесі проектно-технологічної діяльності

№ п/п	Стадія виконання проекту	Зміст діяльності вчителя і учня
Організаційно-підготовчий етап
1.	Пошук проблеми	Учні уважно слухають вчителя і аналізують його запропоновані проблеми. Вчитель пропонує учням ряд проблем, орієнтовний перелік об'єктів проектування, розповідає їм вимоги, які ставляться до проектів, якої необхідної технології потрібно їм додержуватися під час виконання проектів і критерії їх оцінювання.
2.	Усвідомлення проблемної сфери	Учні вибирають одну із запропонованих вчителем проблем, ту, що їм найбільш до

		вподоби і актуальна. Вчитель надає поради, консультації, допомагає учневі в усвідомленні проблеми.
3.	Вироблення ідей та варіантів	Учні, спираючись на знання та потребу у відповідних виробах, формують ряд ідей, а згодом і варіанти конструкцій проекту. Вчитель спостерігає, надає консультації, допомагає більш точніше сформулювати тему проекту, надає поради щодо допоміжної літератури.
4.	Формування основних параметрів і граничних вимог	Учні визначаються з основними параметрами проекту (розмір, функції і т.п.) та граничними вимогами, які ставляться до майбутнього виробу. Вчитель здійснює уточнення, надає поради та консультації.
5.	Вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту	Учні із запропонованих варіантів конструюють найбільш вдалий, вибираючи із запропонованих позитивні сторони конструкції. Вчитель здійснює контроль, надає консультації уточнює, доповнює.
6.	Прогнозування майбутніх результатів.	Учні узагальнюють ескіз та оформлення проекту (дизайн, витрата матеріалу, визначаються з часом, що потрібен для виготовлення виробу). Вчитель слухає учнів, надає поради, консультації.
Конструкторський етап
7.	Складання ескізу	Учні розробляють робочий ескіз виробу 3 описанням. Вчитель контролює, уточнює, допомагає порадами.
8.	Добір матеріалів	Учні визначають і записують декілька найменувань матеріалів і вибирають той, який їм найбільш підходить. Вчитель надає поради.
9.	Вибір інструментів, обладнання	Учні визначають і записують перелік необхідних інструментів і обладнань. Вчитель надає поради.

10.	Вибір технології обробки деталей виробу, їх з'єднання, оздоблення	Учні вибирають, аналізують і визначаються: якою раціональною технологією будуть обробляти деталі виробу, який вид з'єднання деталей будуть використовувати, як оздоблять готовий виріб. Вчитель спостерігає, здійснює контроль, надає поради та консультації.
11.	Економічне та екологічне обґрунтування.	Учні розраховують собівартість виробу, проводять екологічну експертизу майбутнього виробу. Вчитель надає допомогу, контролює.
12.	Мінімаркетингові дослідження.	Учні вивчають попит та пропозиції на спроектовану продукцію, розробляють власний товарний знак, здійснюють пошук пропозицій і можливостей реалізувати сконструйований об'єкт проектування. Вчитель надає поради та консультації.
13.	Організація робочого місця.	Учні підбирають і розміщують на робочому місці матеріали, інструменти, звертають увагу на освітлення, дотримання норм і правил поведінки. Вчитель надає допомогу.
Технологічний етап
14.	Виконання технологічних операцій.	Учні виконують операції з виготовлення деталей виробу, коректують послідовність операцій, режими обробки, послідовність складання виробу. Вчитель спостерігає, контролює, надає консультації, допомогу, слідкує за дотриманням правил техніки безпеки під час виконання технологічних операцій інструментами та обладнанням.
15.	Самоконтроль своєї діяльності.	Учні здійснюють контроль якості обробки деталей конструкції під час виготовлення та складання виробу. Вчитель спостерігає, контролює.
16.	Дотримування технологічної, трудової дисципліни, культури праці.	Учні слідкують та контролюють за дотриманням дисципліни під час уроку, самовиховуються. Вчитель спостерігає та здійснює контроль за поведінкою учнів.

17.	Оцінка якості.	Учні оцінюють якість сконструйованого виробу, порівняно до відомих та теоретичного. Вчитель спостерігає, перевіряє, обговорює.
Заключний етап
18.	Корегування виконаного виробу.	Учні порівнюють виконаний проект із запланованим, усувають недоліки та неполадки. Вчитель аналізує, допомагає, надає поради.
19.	Випробування проекту.	Учні здійснюють випробовування готового виробу. Вчитель спостерігає, надає консультації.
20.	Самооцінка проекту.	Учні здійснюють самоаналіз вартості, самооцінку досягнутих результатів. Вчитель спостерігає, надає консультації.
21.	Аналіз підсумків.	Учні здійснюють аналіз проведеної роботи, підводять підсумки. Вчитель спостерігає.
22.	Оформлення.	Учні оформлюють проект із встановленими вимогами. Вчитель надає допомогу, консультації, поради.
23.	Захист проекту.	Учні перед однолітками та групою експертів виконують демонстрації, відповідають на запитання. Вчитель здійснює контроль, слухає, бере участь в оцінці проекту.

Важливо в процесі проектно-технологічної діяльності, щоб учні усвідомили, що на всіх її етапах має бути не репродуктивне - строго послідовне дотримання стадій та елементів етапів взагалі, а оволодіння учнями алгоритмом організації, формування в них елементів технологічної культури, розвиток здатності до генерації ідей, їхнього аналізу, самостійного ухвалення рішення, формулювання власної думки, позиції, взаємодії і діалогу в процесі розв'язування спільних задач, розробці і виготовленні проектів.