3. Оргашзацюно-методичні умови проектно- технологічної діяльності школярів

Проектно-технологічний підхід докорінно змінює уявлення про методику трудового навчання, тому є необхідність в розкритті специфіки організації процесу трудового навчання під час реалізації цього підходу. Навчання школярів проектно-технологічній діяльності є частиною технологічної освіти, що полягає в оволодінні школярами технологічною культурою, досягнутим рівнем перетворюючої діяльності в матеріальному і духовному виробництві і сфері послуг [89].

Результативність впровадження в освітній процес проектно-технологічної діяльності значною мірою визначається певними організаційно-мстодичними умовами. Адже особливістю проектно-технологічної діяльності є те, що учень повинен виявити та вивчити проблему, зібрати і проаналізувати необхідну інформацію, розробити ескіз вченого виробу, виготовити його і привселюдно захистити свій проект, тобто організувати свою практичну діяльність у всій проектно-технологічній послідовності - пройти всі етапи: від ідеї до її втілення та реалізації в моделі, виробі.

Проблема ефективної організації проектно-технологічної діяльності досить складна і вимагає вирішення низки організаційних проблем як учнем, так і організаційно-методичних питань вчителем трудового навчання.

Здійснений аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури [3; 6; 16; 38; 49; 55; 66], вивчення досвіду вчителів-практиків та. власний педагогічний досвід дав нам можливість дійти до висновку, що ^сдіщнші процес проектно-технологічної діяльності буде, якщо враховуватимуться наступні організаційно-методичні умови:

забезпечуватиметься відповідна теоретична, практична і методична підготовка вчителя трудового навчання до організації проектно-технологічної діяльності;

здійснюватиметься перспективне і поточне планування проектно- технологічної діяльності;

учні оволодіють основними етапами проектно-технологічної

діяльності;

створюватиметься банк ідей та інформації про об'єкти проектування;

кожному учневі буде забезпечений вільний вибір об'єктів проектування та режим технологічної діяльності;

вчитель постійно стимулюватиме проектно-технологічну діяльність

учнів;

буде постійно здійснюватися нормування на виготовлення об'єктів проектування;

вчитель реалізовуватиме особистісно орієнтований підхід на уроках трудового навчання під час виконання творчих проектів;

забезпечуватиметься розвиток творчого потенціалу учнів під час виконання проектів;

органічно поєднуватиметься урочна та позаурочна навчально- трудова діяльність учнів з проектування і виготовлення виробів;

органічно поєднуватиметься індивідуальна, парна та групова форми виконання творчих проектів;

здійснюватиметься формування в учнів навичок самостійної

діяльності.

Зміст кожної умови передбачає чітку, послідовну й методично грамотну побудову навчально-виховного процесу на уроках трудового навчання в У-ІХ класах під час організації проектно-технологічної діяльності. Розглянемо їх детальніше.

Реалізація в загальноосвітній школі нової програми, в основу якої покладений проектно-технологічний підхід, вимагає якісної підготовки і перепідготовки учителів трудового навчання. Адже роль учителя у ній змінюється, він перетворюється з „урокодавця" в організатора пізнавальної, творчої діяльності учнів, менеджера освіти. Вміння використовувати проектно- технологічну діяльність - показник високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний та професійний розвиток дитини у процесі навчання.

Змінюються й функції вчителя в процесі виконання учнями проектів, які полягають у:

• консультуванні, допомозі у підборі проектів;

• спостереженні за ходом роботи учнів;

• наданні допомоги окремим учням і стимулюванні їхньої навчально- трудової діяльності;

• підтримці робочої обстановки в класі;

• забезпеченні неперервного руху учнів під час роботи над проектом. Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.

• аналізі і узагальненні роботи окремих учнів;

• оцінці проектно-технологічної діяльності на кожному етапі проектно- технологічної діяльності.

Оскільки в процесі проектно-технологічної діяльності інтегруються знання учнів з різних дисциплін, то вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути творчим, винахідливим, компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення.

Педагогу необхідно добре знати своїх школярів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для вмілої та'чіткої організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання в 5-9 класах.

Успішна реалізація нових програм з трудового навчання вимагає від учителя трудового навчання високої спеціальної та методичної підготовки, постійного удосконалення своєї педагогічної фахової майстерності. Без цього він не зможе допомогти учневі розвинути його творчий потенціал в процесі проектно-технологічної діяльності.

З цією метою на технолого-педагогічному факультеті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини введено спеціальний курс „Теорія і методика проектно-технологічної діяльності учнів", в курс методики трудового навчання внесено певні корективи, що пов'язані з розкриттям методики навчання учнів 5-9 класів проектуванню та виготовленню виробів з деревини, металу, текстильних матеріалів тощо.

Спецкурсом передбачається вивчення таких гем; "Зміст та структура проектно-технологічної діяльності", "Проектно-технологічна діяльність: організаційно-методичні умови", "Оформлення звіту про виконання об'єктів проектування" тощо. Вивчення цих тем майбутніми вчителями трудового навчання допомагає глибше і ефективніше впроваджувати у практику нову навчальну програму. Студенти, окрім теорії, вчаться практично розробляти творчі проекти в процесі обробки металу, деревини, текстильних матеріалів та харчових продуктів під час практикуму у навчальних майстернях.

На випускному курсі студенти демонструють свої проекти на виставці творчих робіт, яка традиційно проводиться перед державними екзаменами і засвідчує готовність майбутніх спеціалістів до реалізації нової навчальної програми.

Відповідна теоретико-методична робота проводилась нами і з вчителями трудового навчання, які проходили курси підвищення кваліфікації при Черкаському інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.

Застосування проектно-технологічної діяльності учнів основної школи на уроках трудового навчання передбачає й систематичне планування вчителем як своєї діяльності, так і діяльності учнів.

Ми погоджуємось з О.М.Коберником, що планування - це процес розробки плану, який передбачає визначення і виділення з великого арсеналу засобів виховної взаємодії найбільш ефективних шляхів реалізації педагогічних задач, їх багатосторонню оцінку, відбір найбільш доцільних засобів і визначення послідовності педагогічних впливів [40].

Планування є мислительним процесом, оскільки воно вимагає здійснення певних припущень про наявні реалії, майбутні ймовірності та можливі методи виявлення та оцінки інформації про ці реалії та ймовірності.

План для учня слугує керівництвом під час виконання практичних дій по реалізації задуму, викладеного у вигляді пунктів, етапів. А процес складання плану передбачає необхідність передбачення не тільки процесу праці в основних йорЬ деталях, але й кінцевого продукту діяльності.

Планування повинно передбачати: усвідомлення учнями необхідності, корисності і мети планування; поетапне підвищення самостійності учнів і зниження контролю з боку вчителя у процесі планування і виконання завдань. Уміння планувати впливає на формування системи загальних і спеціальних знань, сприяє застосуванню їх в різних умовах трудової діяльності. У процесі планування діти оцінюють результати власної роботи на окремих її етапах та по закінченню. Здійснюючи оцінку власної роботи, вони контролюють себе, перевіряють якість виконаної роботи, вносять необхідні елементи вдосконалення, співставляють на окремих етапах роботи відповідність задуму із виконаними діями. Попереднє планування сприяє якіснішому виконанню учнями запланованих дій з меншими затратами часу.

Велике значення для учнів має вміння досить чітко уявити собі хід майбутньої роботи, скласти план її виконання і розглядати план як основу для розвитку творчої ініціативи. У процесі трудового навчання школярі вчаться складати план будь-якої роботи, простої чи складної, великої чи малої, розрахованої для однієї людини або для колективу. Учні засвоюють істину: своєчасно складений і ретельно, всебічно обґрунтований план вирішення трудового завдання - найперша умова успішної роботи. Вони повинні навчитися працювати за планом, який відображає продуману, раціонально спроектовану технологію і організацію всієї роботи. Вчитель повинен використовувати будь-яку можливість, щоб продемонструвати учням, яке значення має вміння складати план.

У 5-6-х класах, щоб навчити дітей плануванню і виготовленню простих виробів, час від часу необхідно проводити уроки, на яких кожен учень самостійно вибирає конструкцію нескладного завдання, сам планує роботу по його виготовленню, підбирає матеріал, обладнання, інструменти і виконує роботу. Багато школярів захоплюються безпосередньо процесом праці і після отримання завдання відразу ж поспішають приступити до роботи, їм не вистачає витримки ознайомитись із змістом навчально-трудового завдання, що пояснюється природою 'їхнього фізіологічного розвитку в цьому віці. Вони не досить чітко продумують хід виконання завдання і приступають до тієї операції, яка їм найбільш до вподоби в цей момент. Таким чином, ними порушуються елементарні вимоги культури праці, допускаються технологічні помилки, порушуються вимоги техніки безпеки, робота виконується із запізненням і низької якості. Головним завданням учителя є виправити учня, пояснити йому, до яких недоліків роботи призводить ігнорування ним питання планування своєї праці.

На початкових етапах навчання проектно-технологічній діяльності корисно організовувати роботу з формування в учнів умінь складати план з усім класом за планом-зразком, підготовленим учителем. Спочатку вчитель знайомить школярів з усім планом до початку роботи або викладає його частинами в міру виконання трудових операцій. Далі, коли учні навчаться уявляти весь хід операцій по виконанню завдання, потрібно навчити співставляти план роботи з технологічним процесом. В міру засвоєння учнями основних особливостей планування роботи потрібно все частіше пропонувати їм самостійно виконувати нескладні роботи по складанню плану їхніх майбутніх навчально-трудових завдань.

Високий рівень планування дає можливість зробити проектно- технологічний процес більш економним та ефективним. Реальний план, створений на основі системного підходу, в процесі діяльності виконує функцію управління - керує діями. Наявність чіткого та зрозумілого плану полегшує працю, підвищує творчий потенціал.

Вчитель перед тим, як планувати свою роботу протягом року, має Заздалегідь продумати і підібрати орієнтовні об'єкти проектування, для виготовлення яких були б наявні необхідні матеріали, пристрої, інструменти і які повинні бути, перш за все, цікавими і посильними для кожного учня.

Якість планування проектно-технологічної діяльності, без сумніву, забезпечується його правильною організацією, зокрема, календарно-тематичне планування сприяє раціональному розподілу змісту навчального матеріалу між уроками, послідовному виконанню етапів проектно-технологічної діяльності.

Успішність організації проектно-технологічної діяльності значною мірою визначається засвоєнням учнями її етапів (організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного і заключного), які ми детально розкрили у попередньому параграфі.

А й- * , А

О¹ о л. &

важливе значення в організації проектно-технологічної діяльності має і нормування часу на виготовлення об'єктів проектування. Нормування у школі - це засіб виховання відповідального ставлення до праці. Розробка норм праці учнів сприяє набуттю та вдосконаленню знань, умінь і навичок, передбачених програмою. Необхідно зазначити, що, визначаючи норму часу на виготовлення об'єктів проектування, важливо стежити за тим, щоб не було надмірного та швидкого стомлення учнів. Під час планування своєї роботи учень має погодити з вчителем час, який буде необхідний йому для виготовлення того чи іншого об'єкта. Зрозуміло, якщо в учня буде занадто багато часу на виготовлення проекту, то в нього з'явиться вільний час, який він може використовувати не за призначенням: буде заважати іншим учням виготовляти виріб та порушувати правила безпечної роботи у майстерні.

Нормування праці на заняттях у шкільній майстерні дає учням уявлення про технічне нормування в сфері виробництва та його практичне значення. Праця в режимі часу стимулює винахідництво, пошук раціональних рішень певних практичних питань, що і має прищепити проектно-технологічна діяльність на уроках трудового навчання. Нормована праця привчає учнів складати технологічно обґрунтований план на будь-який об'єкт проектування, тобто проектувати технологічний процес, а це необхідна навичка як на виробництві, так і в особистому житті кожної людини. Завдяки нормуванню, яке сприяє розвитку в учнів творчого підходу до праці, проектних здібностей, воно ще й привчає їх до технічного планування та організації праці. На основі того, як виконане нормоване завдання, можна визначити, наскільки міцно оволоділи учні технікою операцій, прийомами, рухами.

Нормування розвиває почуття обов'язку та відповідальності, високої свідомості, виховує любов до праці.

Отже, нормування - основна складова частина наукової організації проектно-технологічної діяльності, її техніко-економічна основа, тому його слід вважати невід'ємною і обов'язковою частиною навчального процесу у У-ІХ класах на уроках трудового навчання.

Дослідження науковців (О.М.Коберника, В.К.Сидоренка, В.Д.Симоненка, Г.В.Терещука та ін.) доводять, що саме ефективна організація проектно- технологічної діяльності забезпечується реалізацією особистісно орієнтованого підходу, який здійснюється за умови індивідуалізації трудового навчання. Ми поділяємо думку науковців, які під індивідуалізацією розуміють такий процес трудового навчання, який організовується при врахуванні індивідуальних відмінностей учнів, рівня розвитку їх здібностей, умінь та навичок. Зарубіжні вчені під індивідуалізацією розуміють гнучкість процесу навчання, тобто творчий підхід учителя до своєї роботи: можливий спосіб вивчення й розвитку інтересів і здібностей учнів, а також мотивів їх навчання. Більшість учених вважає, що індивідуалізація процесу навчання передбачає індивідуальні режими навчання, врахування процесу навчання кожного учня в рамках його особистих можливостей, комплектування багатоступеневих навчальних груп і, нарешті, введення в процес навчання розширених програм [76].

З психолого-педагогічної точки зору індивідуалізація трудового навчання повинна бути спрямована на створення оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку інтересів і здібностей кожного школяра.

З соціальної точки зору індивідуалізація підпорядкована формуванню в школярів готовності до усвідомленого життєвого і професійного самовизначення, створенню потенціалу фахівців, здатних успішно працювати в умовах конкуренції робочої сили і зміни робочого місця.

У дидактичному аспекті індивідуальний підхід до учнів слід розглядати перш за все в рамках методичної системи, яка грунтується на виявленні і розвитку відповідних до змісту трудового навчання індивідуальних особливостей учнів.

Індивідуальний підхід до учнів з метою врахування їхніх здібностей у трудовому навчанні полегшується тим, що в змісті проектно-технологічної діяльності закладені можливості диференціації.

Отже, організацію навчального проектування учитель може здійснювати індивідуально і диференційовано стосовно до учнів. Для цього використовуються різні за рівнем складності проектні завдання. їх можна поділити на кілька груп:

• репродуктивні завдання на відтворення за зразком;

• пошукові завдання, пов'язані, як правило, з удосконаленням конструкції уже відомих об'єктів;

• творчі завдання, спрямовані на створення нових об'єктів.

З аналізу організації проектно-технологічної діяльності випливає, що завдяки цій діяльності в учнів розвиваються інтереси та здібності, в результаті чого необхідно велику увагу приділяти саме цим допитливим дітям і тим, що тягнуться до творчої праці.

Результативність застосування проектно-технологічної діяльності визначається ще й тим, наскільки вона сприяє розвитку творчих здібностей школярів. Адже виконання різноманітних виробів, тобто проектів, які максимально пов'язані з життєвими ситуаціями, є найкращим способом розвитку творчого потенціалу учнів, їх пізнавальної, емоційної сфери, коли враховуються потреби дітей в залежності від індивідуальних та вікових особливостей.

Основна мета проектів - сприяння творчому розвитку і формуванню в учнів певної системи творчо-інтелектуальних та предметно-перетворювальних знань і вмінь, втілюваних у конкретних виробах, що виготовляються під керівництвом вчителя.

Виконуючи творчі проекти від ідеї до їх втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої прогалини у знаннях і знаходити шляхи виходу із цього становища. У процесі проектно-технологічної діяльності у школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується проектно- технологічна культура, яка сьогодні є складовою багатьох галузей виробництва й науки.

Виконання проектів доцільно поєднувати з попереднім вивченням учнями необхідних теоретичних знань, а також їх підготовкою в галузі конструювання, розв'язання творчих винахідницьких задач. Важливо формувати здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей, навчитися вибирати найбільш технологічний, економічний, що відповідає вимогам дизайну і потребам школи або ринку, варіант їхньої реалізації.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагненням самому створити, усвідомити себе творцем при роботі з „неслухняними інструментами", „розумними конструкціями", „технологічними системами" та ін. В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну.

Крім того під час роботи над проектом у школярів розвивається творча активність, формуються вміння самостійно використовувати свої знання, плідно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.

Досвід учителів трудового навчання, які працюють за новими програмами, свідчить, що проектно-технологічна діяльність дає змогу органічно поєднувати урочну та позаурочну роботу. Адже творчий проект може розроблятися як на уроці, так і в позаурочний час. Саме поглиблення і розвиток інтересу, що виник на уроці, може здійснюватись і під час організації позаурочної роботи з учнями в різних формах: гуртках, клубах, добровільних об'єднаннях за інтересами.

Основна мета організації позаурочної діяльності учнів і мета організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання деякою мірою тотожні, а саме полягають у розвитку їх інтересів і здібностей на основі індивідуалізації навчальної і практичної самодіяльності школярів.

Реалізація мети здійснюється, як правило, при вирішенні ряду педагогічних задач. Основні з них такі:

-допомогти школярам самостійно визначити оптимальні шляхи і способи виконання різних технологічних операцій;

-навчити школярів бачити переваги і недоліки конструкцій, знаходити шляхи їх удосконалення в процесі створення моделей, макетів, об'єктів проектування;

-сформувати у школярів прагнення до використання досвіду технічної творчості у вирішенні повсякденних практичних задач, які виникають в процесі суспільно-корисної, продуктивної праці.

Розвиток інтересів і здібностей школярів при цьому визначається не стільки природними задатками дітей, скільки мірою спільної зацікавленої праці дитини і дорослого, спрямованої на розвиток цих здібностей.

Особливістю позаурочної проектно-технологічної діяльності дітей і дорослого організатора (вчителя праці) є те, що учні добровільно і самостійно вибирають певний об'єкт проектування; колектив, в якому виконують його, є тимчасовим; при цьому надається перевага спілкуванню з вчителем, однолітками, які зацікавлені у виготовленні схожого виробу. Учні розробляють і створюють пристрої, призначені для людей, для полегшення їх праці, підвищення продуктивності праці, і в цьому можна побачити яскравий прояв початку становлення особистості. Школяр у свій вільний час хоче вирішити проектно-технологічну задачу і тим самим впливати на підвищення продуктивності праці в суспільному виробництві. Наступною особливістю цих двох діяльностей є й те, що тут „розумове експериментування " максимально наближене до практики, а теоретичні знання, отримані школярами на уроках, у позаурочний час, швидше всього, матимуть підтримку.

З аналізу психологічної літератури та досвіду вчителів-практиків випливає, що у процесі позаурочної проектно-технологічної діяльності учні оволодівають такими знаннями і вміннями, які в силу їх специфіки зустрічаються тільки в гуртковій роботі. Невід'ємною особливістю є і те, що учні проводять свій час у виготовленні об'єктів проектування, які засновані на великому інтересі до певної галузі науки і техніки та бажанні що-небудь зробити своїми руками. Ці особливості слугують необхідною умовою творчого процесу, що формується через виготовлення об'єктів проектування, які мають практичне значення і широке розповсюдження.

Одним з елементів дидактичної системи проектування є форми її організації, під якими розуміють способи організації учнівського колективу для навчально-трудової діяльності, форми керівництва цією діяльністю школярів. Форми навчання визначаються цілями і задачами, змістом навчання, місцем, кількістю учнів, наявністю навчально-матеріальної бази.

Навчальне проектування, як зазначалось, орієнтоване, перш за все, на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, але воно може здійснюватись і в умовах парної або групової форми.

Найбільш доцільною формою організації проектно-технологічної діяльності, як показали наші дослідження, є індивідуальна, коли кожен учень вибирає власний проект, працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовки учнів. Індивідуальній навчально-трудовій діяльності не властива безпосередня взаємодія школярів між собою, що є відмінною рисою від групової навчальної діяльності. Вона навпаки дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці. Відомо, що дітям буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато простіше - до ровесників. Отже, групова форма виконання творчих проектів - такий варіант організації навчання і праці в малих групах учнів, коли вони об'єднані загальним творчим проектом, що виготовляється під керівництвом вчителя.

Як свідчать результати нашого дослідження, групову навчально-трудову діяльність школярів можна застосовувати на всіх етапах процесу проектування. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень групової діяльності досягається лише за умови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють велику працездатність, що не завжди так. При більш складних колективних проектах обов'язковим є визначення реального внеску кожного учасника. Тим самим зважується комплекс педагогічних задач, що включають формування в школярів почуття відповідальності за прийняті ними рішення, здатність працювати в групі (при колективному проекті), а також навчання аналізу своєї діяльності й отриманих результатів, умінню правильно описати процес своєї діяльності, здатність застосовувати на практиці отримані знання з основ наук. Усе це складові частини системи організаційно-методичних передумов діяльності загальноосвітньої школи з метою формування технологічної культури і проектного мислення школярів.

Розглядаючи зазначені характеристики форм організації проектно технологічної діяльності необхідно зазначити, що не доцільним буде використання якоїсь однієї її форми, оскільки функціонувати ізольовано одна від одної вони не можуть. Тому ми цілком поділяємо думку інших вчених про необхідність їх органічного поєднання [76; 87].

Метод проектів, без сумніву, орієнтований на самостійну діяльність учнів, яка визначається особистими потребами, інтересами, мотивами. Під самостійною навчально-трудовою діяльністю розуміємо таку діяльність, яка виконується без участі вчителя, але за його завданням. Опосередковане керівництво вчителя під час організації проектно-технологічної діяльності створює сприятливі умови для самостійних розумових операцій, самостійного орієнтування в навчальному матеріалі і дає змогу учням працювати в індивідуальному темпі.

Мета самостійної роботи учня у проектно-технологічній діяльності на уроках трудового навчання - це здатність організовувати технологію і реалізувати процес проектування виробу без стороннього керівництва і допомоги вчителя.

Відомо, що в основі самостійної роботи школярів у процесі проектування лежить їх навчальна, пізнавальна та трудова активність. Самостійна проектно- технологічна діяльність учнів може носити як репродуктивний, так і продуктивний характер в залежності від мети, з якою вчитель організовує дану роботу. Вона може бути спрямована на засвоєння „готових" знань шляхом повного відтворення навчального матеріалу. У цьому випадку ефективність її здійснення, в основному, залежить від прояву таких психологічних якостей учнів, як увага і пам'ять. Проте для формування самостійних поглядів з багатьох питань суспільного життя й розуміння законів природи необхідні такі якості мислення, як допитливість, вміння спостерігати і прогнозувати. Для розвитку цих здібностей учителю необхідно застосовувати проблемне навчання, тобто залучати учнів до усвідомлення та обґрунтування проблеми, удосконалення існуючих виробів та самостійного їх проектування та виготовлення. Таку мислительну діяльність вважають самостійною, що носить продуктивний характер.

Самостійна творча робота виконується учнем або групою учнів під керівництвом вчителя, під час якої перед школярами відкривається можливість усвідомити себе творцем, повірити в свої можливості. Для формування в учнів мотиваційної сфери на уроках в процесі виконання ними творчих проектів необхідно, щоб зміст кожного навчально-трудового завдання відповідав рівню теоретичних знань, умінь і навичок школярів; завдання повинні бути такими, які потребують узагальнення вже відомих способів розв'язання, неординарного підходу; практична робота має задовольняти бажання учнів, включати їх до творчої діяльності, стимулювати прояви наполегливості, відповідальності, самостійності тощо. Проектно-технологічна діяльність на уроках трудового навчання створює найсприятливіші умови для розвитку самостійності учнів.

Ефективне комплексне поєднання всіх вище згаданих організаційно- методичних умов забезпечить ефективну організацію процесу оволодіння учнями проектно-технологічною культурою і формування в них готовності до створення виробів чи послуг, що володіють суб'єктивною чи об'єктивною новизною і мають особисту або соціальну значимість.

Процес проектування і виготовлення об'єктів праці є цілісною системою, під якою розуміється сукупність взаємозалежних елементів (компонентів), що утворюють стійку єдність і цілісність, яка володіє інтегративними властивостями і закономірностями. Навчання учнів проектуванню як цілісна система містить у собі такі взаємозалежні елементи, як мета, задачі, зміст навчального матеріалу, методи, засоби, організаційні форми навчання, діяльність викладання і навчання, результат.

Системотворчими елементами процесу навчання як цілісної системи виступають мета навчання, діяльність учителя (викладання), діяльність учнів (навчання) і результат. Змінними складовими цього процесу є засоби керування (зміст навчального матеріалу, методи навчання, засоби навчання, організаційні форми навчання).

Цементуючим початком цієї системи є спільна, предметна діяльність викладання і учіння, що й становить в цілому процес навчання.

Розглянемо навчання школярів творчій проектно-технологічній діяльності як педагогічно організований процес з позицій системності.

Метою проектно-технологічного навчання є підготовка школярів до успішної і безпечної предметно-перетворювальної діяльності.

На шляху до досягнення цієї мети вирішуються задачі, які можна сформулювати таким чином:

• формування проектно-технологічної культури (проектно- технологічного світогляду і мислення, графічної, дизайнерської, екологічної й економічної грамотності, культури праці, потреби в проектно-технологічній діяльності, високих мотивів цієї діяльності);

• практична підготовка до творчої діяльності (проектно-технологічні знання, уміння, навички, досвід проектно-технологічної діяльності);

• розвиток учнів як суб'єктів перетворюючої діяльності (розвиток сенсорної, моторно-рухової, інтелектуальної, емоційно-вольової, мотиваційно- потребнісної сфер особистості);

• формування адекватного професійного самовизначення.

Діяльність суб'єктів проектно-технологічного навчання (вчителя й учнів) здійснюється у такій послідовності: аналіз вихідної позиції та визначення мети і

завдань навчання; планування роботи, добір змісту і засобів досягнення мети; виконання необхідних операцій, організація роботи, контроль, корекція; аналіз і оцінка результатів навчання. Такою ж є структура діяльності викладання і діяльності учіння.

Проектно-технологічна діяльність базується на гнучкій організації процесу навчання учнів. У результаті проектно-технологічної діяльності повніше забезпечуються сучасні вимоги до розвитку особистості учня, враховуються їх індивідуальні інтереси і здібності, виконуються та засвоюються ними не тільки конкретні трудові дії, але й у системі вирішуються різноманітні конструкторсько-технологічні, художньо-конструкторські, дослідницькі та технічні задачі.

Проектна діяльність виховує відповідальність, гордість за результати праці, розвиває ініціативу школярів, привчає їх до планування роботи, учить спостерігати і перевіряти себе в ході її виконання, розвиває енергію, наполегливість у досягненні мети, привчає до самостійності.

Не знаючи організаційно-методичних умов, що розкривалися вище, не володіючи достатньо вільно дослідницькими, проблемними, пошуковими методами, вмінням вести статистичну обробку даних, не знаючи певних методів різних видів творчої діяльності, важко говорити про можливість успішної організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання в 5-9 класах.