Вимоги до конструкції	Досягнення мети	ОІляхи досягнення мети
1	2	3
1.
6.

6. Макетування виробу. За результатами, отриманими під час проектування, складаємо макет спроектованої конструкції.

7. Вибір матеріалу. Оформляється у вигляді схеми (необхідно вказати кожну деталь, з якого матеріалу виготовлена і які її розміри) та таблиці 2.3 (спеціалізація виробу).

Таблиця 2.3

№ п/п	Найменування	Кількість	Матеріал	Розміри, мм
1	2	3	4	5

8. Технологія виготовлення та оздоблення. Необхідно вказати, за якою технологією будуть виготовлятись деталі певного виробу, їх з'єднання та оздоблення.

9. Розробка технологічної картки на виріб, що оформляється у вигляді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

д	№	Назва операції	Послідовність виконання робіт	Ескіз обробки	Інструменти і пристосування
1	2	3	4	5	6

8. Економічний розрахунок. Здійснюється розрахунок собівартості виготовленого виробу. Необхідно підрахувати, скільки коштує кожна деталь виробу, а потім їх підсумувати. В екологічному обґрунтуванні потрібно вказати, чи відповідає екологічним стандартам виріб, а також зазначити екологічні умови роботи під час обробки деталей.

9. Оцінка якості сконструйованого та відомих виробів. Розраховується за формулою:

К„ ^— К|д К_Вщ_{Х тах}, де

К„ - коефіцієнт якості п-ого виробу;

К,_д- ідеальний коефіцієнт якості виробу (теоретичний) =1;

Квідхшах ⁼ 1/Ь, де Ь - кількість поставлених позитивних вимог.

Коефіцієнт максимально можливий К^ розраховується: К_тах ⁼ К[_Д - 1/с, де с - кількість вимог;

Результати фіксуються у таблиці 2.5 і порівнюються.

Таблиця 2.5

Виріб	Коефіцієнт якості
X	2
1-й
2-й
3-й
Сконструйований
Максимально можливої якості на основі поставлених технічних вимог

8. Мінімаркетингові дослідження. Необхідно вказати, після вивчення попиту та пропозиції, чи знайшов використання виготовлений виріб крім вас, якщо так, то де.

9. Самооцінка виробу. Здійснюється самооцінка виробу, тобто вказуються позитивні сторони (позначають +) і негативні (позначаються -).

10. Формулювання висновку.

Оформлення документації учнями на уроках трудового навчання під час проектування виробу може здійснюватись не в строгій послідовності дотримування вище наведених пунктів, а можлива зміна структури та змісту звіту в залежності від віку учнів, їх підготовленості, школи, самого вчителя.

При визначенні змісту навчання проектуванню принципово важливим і складним питанням є педагогічно правильний вибір об'єктів проектування. Складність підбору творчих проектів пов'язана з багатьма факторами: вікові і індивідуальні особливості школярів, навчально-матеріальна база шкільних майстерень для виконання, досвід вчителя та ін.

При виборі проектних завдань необхідно враховувати принципи дидактики, специфічні для трудової діяльності в шкільних майстернях (політехнічна, профорієнтаційна і виховна спрямованість, поєднання навчання з продуктивною працею, формування творчого ставлення до праці, науковість та ін.)

Використання в практиці проектного навчання учнів комплексного, багатопланового підходу до відбору об'єктів проектування дозволяє взяти за основу їх вибору врахування організаційно-педагогічних, технологічних, економічних, психолого-фізіологічних, естетичних вимог. Характерними ознаками об'єктів проектування мають бути творчий характер, наявність проблемної ситуації, яка вимагає свого розв'язку.

При відборі проекту необхідно прагнути до того, щоб творчий проект містив в собі ті знання і вміння, якими вже оволодів учень протягом року. В цьому випадку здійснюється самостійне перенесення знань і вмінь на конкретний об'єкт (проект). Проект повинен містити в собі комплекс знань і вмінь з попередніх тем. Рекомендуючи учням теми творчих проектів, вчителю необхідно враховувати можливості реалізації міжпредметних зв'язків, послідовності в навчанні.

Однією із найбільш важливих вимог, які ставляться до вибору об'єктів проектування, є його творча спрямованість. Також необхідно враховувати індивідуальні особливості школярів, ступінь їх підготовки, вікові та фізіологічні особливості.

Особливою вимогою при відборі творчих проектів є їх суспільно корисна або особиста, значущість. Суспільно корисна цінність об'єкта проектування може включати в себе значимість щодо задоволення запитів школяра, сім'ї, суспільства, школи або просто ринку.

Виконання проектів, на відміну від об'єктів продуктивної праці, дозволяє кожному школяреві вибирати проекти у відповідності зі своїми психофізіологічними і розумовими здібностями. „Щиросердна праця" (К.Д.Ушинський), праця „від усього серця" (В. Кілпатрик) розвиває емоційно- вольову сферу дитини, зміцнює його здоров'я. За даними Н.В.Матяш, в експериментальних школах, у яких здійснюється проектне навчання, відносно здорові діти складають від 60 до 70% [54].

Ситуація з відсутністю у школярів можливостей проявити свою індивідуальність у навчальному процесі призводить до загострення протиріччя між прагненням учня до самовираження й можливостями, які є для розвитку самостійності в сучасній школі. За нашими даними майже 80% учителів трудового навчання на своїх уроках в основному використовують традиційні репродуктивні методи, при цьому їхні зусилля спрямовані на формування в школярів практичних умінь і навичок, виконання певних трудових операцій.

Під час залучення учнів до репродуктивної діяльності вчитель сам визначає мету, пропонує технології виготовлення виробу тощо. Але за постійної організації уроків за традиційною програмою учні звикають до ролі виконавців, до стороннього керівництва, а як наслідок - прояв пасивності, невміння прийняти самостійне рішення в новій ситуації; чого не можна сказати про учнів, які навчаються за програмою, що ґрунтується на засадах проектно- технологічного підходу.

Проектно-технологічна діяльність - це є творча праця, яка забезпечується створенням на уроках трудового навчання ситуацій вільного вибору. Навчальна ситуація має місце за умови єдності педагогічних факторів, які створюють об'єкт, стимул та умови навчання як системи дій учнів з навчальним матеріалом.

На значення ж вільного вибору в розвитку дитини вказують у своїх працях як науковці, так і вчителі, які неодноразово підкреслює, щоб навчання стало для учня сенсом життя, необхідно, щоб бажання школяра і цілі навчання співпадали, тобто запропонована дорослими діяльність сприймалась та переживалась дитиною як вільно обрана.

Учитель планує певні ситуації відповідно до змісту навчального предмета, враховуючи індивідуальні особливості школярів. Усю вагомість ситуацій вільного вибору в процесі трудового навчання можна передати словами В.О.Сухомлинського, який зауважив, що величезне виховне значення фізичної праці полягає в тому, що зусилля розуму - думка, творчість, винахідництво - знаходиться у ній на першому місці, а зусилля рук мають ніби підлеглий характер [92].

Ситуації вільного вибору на уроках трудового навчання під час виконання проекту створюються на основі вибору учнями:

• об'єкта практичної роботи;

• конструкції виробу;

• технології його виготовлення.

На початку роботи школярів необхідно ознайомити з переліком завдань, їх змістом, які мають відповідати наступним вимогам:

• відповідність віковим можливостям учнів;

• різноманітність у виборі матеріалу, з яким вони будуть працювати;

• відповідність базі теоретичних знань та практичних умінь школярів;

• творча спрямованість завдання;

• відображення регіонально-територіальних умов, традицій розвитку народних промислів;

• суспільна та особистісна значущість виробів.

Проведене нами дослідження, вивчення досвіду роботи вчителів- новаторів свідчать, що вибір здійснюється в основному трьома шляхами. Один із них — тему проекту вибрав сам учень без підказки і наполягав на ній. Ну, що ж, така самостійність заслуговує заохочення, але вчителю варто переконатися, що вибір обгрунтований, не випадковий, а продуманий. При цьому необхідно враховувати можливості і самого школяра, і матеріально-технічної бази майстерень. Особливо часто спостерігаються ситуації, коли фантазія дитини не відповідає її силам, а також іншим реаліям.

Інший шлях - тему проекту пропонує вчитель, тому що вона найбільш хороша, але за умови дотримання двох умов. По-перше, вчитель добре знає своїх вихованців і в змозі запропонувати кожному щось доцільне, цікаве і посильне саме йому. По-друге, педагог найретельнішим чином усе продумав і зважив, а саме наявність устаткування, інструментів і матеріалів, свої можливості як керівника-консультанта, міру участі батьків, терміни роботи і т.п.

Нарешті, тема проекту може бути запропонована батьком. Цей варіант не менш ефективний, тому що тут проявляється важлива роль взаємодії родини й школи. Але при цьому не можна упустити наступне. Іноді потрапляється батько, який вибирає тему не стільки для дитини, скільки для себе, що взагалі має намір зробити проект чи ледве не сам. Такого батька вчитель повинен поправити. На нашу думку, розумна участь батьків у проектно-технологічній діяльності не тільки припустима, але й корисна, розумна, помірна, педагогічно виправдана. Таких батьків необхідно консультувати, радити їм, як правильно з погляду навчально-виховних задач допомагати своїм дітям у їхній роботі над проектом.

Проекти можуть виконуватися для школи, дому, дозвілля, у вигляді замовлень підприємств (фірм), організацій, установ тощо. Тематика навчальних проектів має визначатися, перш за все, змістом трудового навчання в певному класі, крім 9-го, де може бути обрана кожна з тем за технологією, досліджуваних в основній школі. Деякі проекти можуть бути інтегрованими, тобто поряд з технологією охоплювати зміст і інших навчальних предметів.

До вибору тематики проектів ставляться вимоги, які повинні бути сприйняті учнями як інструкція, алгоритм дій:

• об'єкт (виріб) повинен бути вам добре знайомий, зрозумілий і, головне, цікавий;

• майбутній новий виріб має бути розрахований на масове або одиничне використання;

• ви повинні мати передчуття, що об'єкт дозволить вам реалізувати себе в творчості, що він вам під силу, що ви справитеся з поставленим завданням;

- нема необхідності в оригінальності вибору - нехай буде посуд, сумка, пенал та ін.

Слід звернути увагу на те, що тематика проектів має бути спрямована на підвищення інтелектуальної складової трудового навчання, на стимулювання творчих можливостей учнів, на встановлення міжпредметних зв'язків.

Обрана учнями тема погоджується і затверджується вчителем трудового навчання, виходячи з інтересів школи і можливостей учня.

Вивчення досвіду роботи вчителів трудового навчання, проведене нами дослідження дає змогу визначити орієнтовні напрями творчих проектів учнів 5- 9 класів загальноосвітньої школи (Таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Сфера діяльності	Орієнтовні напрями творчих проектів
1	2
Школа	Оформлення класних куточків; виготовлення інструментів і пристроїв для шкільної майстерні, обладнання для комбінатів; виготовлення діючих моделей і макетів.
Виробництво	Замовлення підприємств, організацій, фірм.
Дозвілля	Виготовлення іграшок, діючих моделей; виготовлення інвентарю, пересувних і логічних ігор (головоломок, конструкторів); виготовлення сувенірів (набір подарунків, вироби кухонного приладдя).
Дім	Виготовлення кухонного набору, дизайн кухні; виготовлення книжкових поличок, підставок під телефон; дизайн кімнат, навчальних і дитячих куточків; виготовлення спеціальних інструментів і пристроїв для садово-городніх робіт; виготовлення робочих інструментів і пристроїв для обробки різних матеріалів; дизайн робочого куточка.
Побут	Замовлення ремонтно-експлуатаційних контор і кооперативів.
Ринок	Виготовлення виробів для фізичних осіб, для збуту на ринку.

У залежності від особливостей місцевості та інтересів учнів у кожній школі можливі свої напрямки у створенні банку творчих проектів. Нами розроблені завдання на виготовлення таких проектів для учнів 5-9 класів загальноосвітньої школи:

5. клас

Сконструювати і виготовити кухонну декоративну дошку, іграшку, конструктор, модель літака, модель автомобіля, шаблони тощо.

5. клас

Сконструювати і виготовити іграшки, приладдя, головоломки, розгортки об'ємних виробів, совки, підставку для паперу та олівців, гачки для вішалок, нависні вушка, підставку для книг, підставку для малювання, підставку для паяльника, головоломки тощо.

5. клас

Сконструювати і виготовити годівничку для пташок, ящик для конструктора, пристрій для пропилювання лобзиком, поличку для квітів, банкетку, стільчик, набір роздільних дощок, кухонну лопатку, кашпо, світильник, сувеніри, розпушувач, набір іграшок, підставку для інструменту, лавочку для малюка, вішалку, підставку під гарячі предмети, набір садового інвентарю, одноламповий світильник, молоток, декоративний підсвічник для однієї свічки, поштовий ящик тощо.

5. клас

Сконструювати і виготовити складальний стільчик, перемикач ялинкових гірлянд, модель світлофора, тумбочку для аудіотехніки, настінний світильник, набір кухонного приладдя, поличку під телефон, посуд, робочий інструмент, пристрій для центрування отворів, підсвічник для кількох свічок, підставку для касет, поличку для аудіотехніки, світлоповертач декоративного світильника, скриньку, вішалку для одягу, лопату для прибирання снігу, будиночок для пташок тощо.

5. клас

Сконструювати і виготовити меблі, куточок для аудіо- і відеотехніки, дитячу іграшку з ДУ, охоронний пристрій, стенд для вивчення ПДР, верстат для намотування котушок електромагнітів, електричний варіант гри "Морський бій", тумбочку під телевізор, крісло-каталку, журнальний столик тощо.

Масив тематики проектів дійсно є лише орієнтованим, оскільки неможливо передбачити, які теми у школярів викличуть найбільший інтерес. Ймовірно, вихід із положення полягає в постійному збільшенні масиву, тобто у створенні банку ідей та інформації і його пред'явленні школярам за допомогою комп'ютерів або інших джерел інформації.

Тематика призначена для створення школярем асоційованої нової теми, що вже можна розглядати як творчий акт. Головне при цьому, щоб учні вибрали для себе об'єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони дійсно хотіли б удосконалити, запропонувати на ринок, ввести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей.

Нічого страшного, якщо теми будуть повторюватись у навчальній групі - в процесі проектування учні самі зрозуміють, що двох однакових виробів (або послуг) ніхто пропонувати на ринок не може.

У результаті проведеного нами дослідження маємо можливість визначити основні вимоги до проектованого виробу:

1. Посильність. Варто враховувати можливості учня (фізичні, інтелектуальні, матеріальні), школи і вчителя.

2. Наступність. Зміст проектної діяльності школяра повинен враховувати знання й уміння засвоєних раніше розділів.

3. Технологічність. Полягає в можливості максимально простого виготовлення виробу, зокрема, на наявному устаткуванні, з доступних матеріалів, з найменшими витратами праці, тобто вибір найбільш раціональної технології.

4. Економічність. Економічність вимагає виготовлення виробу з найменшими витратами, з одержанням найбільшого прибутку при реалізації або експлуатації виробу.

5. Екологічність. Полягає в тому, що виготовлення й експлуатація виробів не спричинять істотних змін у навколишньому середовищі, порушень у життєдіяльності людини, тваринного і рослинного світу.

6. Безпека. Передбачається як на стадії виконання проекту, так і на стадії експлуатації. Безпека пов'язана із системою заходів для охорони праці, виробничою санітарією, гігієною і т.д. У проекті повинна виключатися можливість травматизму і професійних захворювань.

7. Ергономічність. Тісно пов'язана з науковою організацією праці і передбачає устаткування робочого місця з найменшими енергетичними витратами людини при обслуговуванні.

8. Системність. Зміст робіт з виконання проекту повинен комплексно відображати вивчений матеріал протягом року, бути політехнічно спрямованим.

9. Творча спрямованість і цікавість. Передбачає творчу діяльність і врахування інтересів дітей.

10. Посильність. Передбачає відповідність рівню підготовки учнів, їх індивідуальним, віковим і фізіологічним можливостям.

11. Відповідність вимогам дизайну. Проектований виріб повинен бути зовні естетично красивим, у ньому мають гармонійно поєднуватись усі деталі і колірна гама, а також бути практичним, функціональним.

12. Суспільно-особистісна значущість. Виготовлений виріб повинен мати певну цінність, бути корисним для конкретної особистості чи суспільства.

Запропонований нами підхід до вибору індивідуальних проектів підводить учня до необхідності здійснювати аналіз та синтез усього багажу знань, практичних умінь, стимулює самостійний пошук, дає змогу забезпечити індивідуальний та оптимальний темп у навчанні.

Участь школяра в проектно-технологічній діяльності полягає не у виготовленні виробу за готовим зразком, а в засвоєнні оптимальних шляхів проектування. Почуття свободи вибору робить діяльність усвідомленою, продуктивною і більш результативною.