Gidens_Sotsiologiya3

Тож опитування як анкетування вибірки саєнтологів у цілому не дало бажаних результатів. Однак це забезпечило Волісу подальші кон­ такти. Деякі респонденти анкети зазначили, що вони готові до ін­ терв'ю. Тому Воліс подорожував Британією та Сполученими Штатами, беручи інтерв'ю і водночас збираючи документальну інформацію. Він почав з фіксованого переліку питань, однак виявив, що доцільніше вдатися до гнучкішого методу, що дозволяв би респондентам детально висловлюватися стосовно питань, які вони вважали важливими. Дехто давав згоду на запис своїх відповідей на магнітофон, інші — ні.

Незабаром Воліс зрозумів, що йому бракувало глибшого розумін­ ня конкретних доктрин саєнтології, тож він записався на вступний «комунікаційний» курс, який вела група саєнтологів. Так він розпо­ чав спостереження учасника, однак про це ніхто не знав.

Перебуваючи протягом курсу навчання в Будинку саєнтології, Воліс зрозумів, яка важка роль замаскованого дослідника. У розмо­ вах з іншими слухачами курсів слід було виказувати свою прихиль-

ність до тих ідей, які він не поділяв. Висловлення незгоди з цими поглядами призвело б до таких труднощів, що він зрозумів немож­ ливість провадити далі роботу, якщо прилюдно не підтримати деякі головні принципи саєнтології, до чого він не був готовий. Тому Воліс усе кинув, так і не дослухавши курсу.

Згодом Воліс написав лідерам цього руху, пояснивши, що він со­ ціолог, який вивчає саєнтологію. Зазначивши, що цей рух зазнавав серйозних нападок, він зголосився викласти у власному дослідженні об'єктивніший погляд на цю проблему. Пізніше він відвідав пред­ ставництво секти у Британії та мав бесіду з одним з її службовців. Цей службовець був занепокоєний тим, що Воліс припинив навчан­ ня; крім того, він знав про анкети, надіслані саентологам. І все-таки він дозволив Волісу опитати декого з персоналу та слухачів курсу і дав дослідникові адреси потрібних людей у Сполучених Штатах. Зрештою Волісу вдалося зібрати досить матеріалу, щоб завершити свою працю (див.: Wallis, 1976, 1987). Він дійшов висновку, що саєнтологія черпала натхнення не так із своїх ідей, як з енергійних спроб залучити нових членів, а також вимог до новонавернених безумовно підпорядковуватися її ідеалам.

Етичні проблеми дослідження: відповіді респондентів

В усіх дослідженнях, де в центрі уваги перебуває людина, можуть виникати етичні дилеми. Воліс був нещирий із тими, чию поведінку досліджував, оскільки, записуючись на курс саєнтології, приховав, що він соціолог. Воліс намагався уникати будь-якої прямої брехні, однак не назвав справжньої причини своєї участі. Чи етичною була його поведінка? Можна погодитися, що так. Якби Воліс був від­ вертим від початку до кінця, дослідження могло б урватися раніше, а, як часто стверджується, суспільство має знати, що відбувається в закритих організаціях. З огляду на це ми можемо вважати його стратегію виправданою.

Проблеми оприлюднення: досвід Bonica

Етичні проблеми також часто виникають унаслідок публікування результатів досліджень. Перш ніж публікувати свою книжку, Воліс надіслав її рукопис до центрального представництва саєнтологів. Хоча він, ідучи назустріч вимогам саєнтологів, і зробив деякі по­ правки, вони, своєю чергою, передали рукопис юристу, досвідченому у справах, пов'язаних з наклепами. За його рекомендацією було зроблено додаткові поправки. Соціолог, що був активним членом групи саєнтологів, написав коментар до книги, в якому різко кри­ тикував дослідницькі методи й висновки Воліса. Цей коментар уві­ йшов до виданої праці у вигляді додатку. Крім того, саентологи опублікували в одному із власних періодичних видань статтю з ана­ лізом результатів дослідження Воліса. У цій статті було посилання на комісію з питань досліджень приватних справ і поведінки, ство­ рену Бюро науки й технології при Президентові США, яка наголо-

шувала, що «дослідники, зайняті у сфері людських стосунків, мають одержувати поінформовану згоду». Як підкреслювали саентологи, поінформованої згоди не було, і, крім того, опублікована праця Воліса ґрунтувалася на інформації, одержаній лише від невеликого кола осіб, більшість яких вороже ставилися до Церкви саєнтологїї.

Воліс мав справу з могутньою та згуртованою групою осіб, які змогли переконати його внести зміни в перші варіанти його дослід­ ницьких звітів. Інші особи або групи, які вивчаються соціологами, не мають подібного впливу. Досліджуючи вразливих або відносно без­ захисних осіб, таких як пацієнти психіатричних лікарень або ув'яз­ нені, дослідник бере на себе певні зобов'язання щодо етичних аспек­ тів своїх студій. Адже спроможність таких людей давати прямі відпо­ віді на питання, ймовірно, обмежена.

Опитувані особи можуть вважати опубліковані результати образли­ вими для себе з тієї причини, що їх нібито виставили в неприваб­ ливому світлі, як це було у випадку з саентологами, або розголосили їхні суто особисті переконання та дії. У багатьох сферах суспільного життя люди роблять те, чого б не хотіли оприлюднювати. Дехто, пра­ цюючи на фабриці чи в офісі, регулярно щось цупить; медсестри в лі­ карні укутують безнадійно хворих пацієнтів у простирадла для мерців ще до їхньої смерті й приділяють їм мало уваги; охоронці у в'язниці можуть брати хабарі від ув'язнених і мати серед них «довірених осіб», дозволяючи їм виконувати завдання, покладені на них самих.

ВПЛИВ СОЦІОЛОГИ

Соціологічні дослідження рідко становлять інтерес тільки для інте­ лектуальних соціологічних кіл. Результати їхньої праці часто стають відомі ширшому середовищу. Так було з працею Воліса, яка стри­ вожила саєнтологів. Слід наголосити, що соціологія є не просто до­ слідженням життя сучасних суспільств; вона є істотним елементом у безперервному житті цих суспільств. Візьмімо для прикладу сучас­ ні трансформації, що впливають на шлюб, сексуальність та сім'ю. Завдяки просочуванню результатів соціологічних досліджень знай­ деться небагато людей, які б не мали жодного уявлення про ці зміни. Наші мислення та поведінка зазнають впливу з боку соціоло­ гічних досліджень у складний і часто витончений спосіб, змінюючи, таким чином, саму сферу соціологічного дослідження. Щоб описати це явище, користуючись спеціальними поняттями соціології, можна сказати, що соціологія перебуває у рефлексивному зв'язку з люд­ ськими істотами, поведінка котрих вивчається. «Рефлексивний» означає взаємозміну між соціологічним дослідженням та поведінкою людини. Не слід дивуватися з того, що соціологічні висновки часто тісно співвідносяться із здоровим глуздом. Причина не просто в тому, що соціологія пропонує вже відомі нам відкриття; радше, со­ ціологічні дослідження постійно впливають на наші традиційні уяв­ лення про те, чим суспільство є насправді.

ДОДАТОК 1: СТАТИСТИЧНІ ТЕРМІНИ

У соціологічних дослідженнях для аналізу результатів часто вико­ ристовують статистичні методи. Деякі з цих методів дуже заплутані й складні, однак ті, що використовуються найчастіше, легко зрозу­ міти. Найпоширенішими є показники головної тенденції (способи підрахунку середніх) та коефіцієнти кореляції (показники міри, до якої одна змінна постійно співвідноситься з іншою).

Існують три методи розрахунку середніх чисел, кожен з яких має певні переваги та вади. Для прикладу візьмемо суму особистого ба­ гатства (включаючи всі активи, такі як будинки, автомобілі, бан­ ківські рахунки та інвестиції) тринадцятьох осіб. Припустімо, що цим людям належать такі суми (у фунтах стерлінґів):

Середній показник — це число, яке ми одержуємо, склавши разом особисте багатство усіх 13 осіб і поділивши результат на 13. Загальна сума становить 11 085 000 фунтів стерлінґів; поділивши це число на 13, ми одержимо середню суму 852 692.31. Цей спосіб підрахунку часто доцільний, оскільки ґрунтується на всьому діапазоні наявних даних. Утім, якщо один або кілька випадків дуже різняться від біль­ шості випадків, він може ввести в оману. У наведеному вище прикладі середня сума насправді не є відповідним показником голов­ ної тенденції, бо одна, дуже велика сума (10 мільйонів фунтів стер­ лінґів) викривлює всю картину. Тому хтось може зробити висновок, що більшість людей мають вищий, ніж насправді, рівень достатку.

У таких випадках можна скористатися одним з двох інших по­ казників. Мода — це число, яке найчастіше зустрічається у певному переліку даних. У нашому прикладі це 40 000. Проблема полягає в тому, що в значенні моди не враховується сукупний розподіл даних, тобто діапазон задіяних чисел. Найчастіший випадок у переліку цифр необов'язково репрезентує їх розподіл загалом, а тому може не бути відповідним середнім показником. У цьому випадку сума 40 000 надто наближена до нижнього краю цифр.

Третім показником виміру є медіана, котра знаходиться посере­ дині будь-якого переліку цифр; тут це буде сьоме число — 40 000. У нашому прикладі непарне число цифр — 13. За наявності парного чис­ ла, наприклад 12, медіану можна було б обрахувати, взявши середнє значення двох середніх прикладів — цифр 6 і 7. Як і мода, медіана не дає уявлення про фактичний діапазон вимірюваних даних.

Іноді дослідник може користуватися більше ніж одним показни­ ком головної тенденції, аби уникнути оманливого середнього по­ казника. Частіше він (вона) підраховуватиме нормативне відхилення потрібних даних. Це спосіб розрахунку ступеня дисперсії, або діапа-

632 20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

зону переліку цифр; у нашому випадку він простягається від нуля до 10 000 000.

Коефіцієнти кореляції надають корисний спосіб вираження близькості поєднання двох (чи більше) змінних. Якщо дві змінні корелюються повністю, ми можемо говорити про абсолютне позитивне співвідношення, що виражається числом 1,0. Якщо між двома змін­ ними не існує жодної кореляції, тобто вони не мають ніякого послідов­ ного взаємозв'язку, то коефіцієнт дорівнює нулю. Абсолютне нега­ тивне співвідношення, що виражається як -1,0, виникає тоді, коли дві змінні перебувають у цілком зворотному зв'язку. У суспільних науках абсолютних співвідношень не буває. Кореляції з показниками 0,6 або більше, з позитивним чи неґативним значенням, переважно вважа­ ються тісно взаємопов'язаними, незалежно від типу змінних. Пози­ тивні кореляції такого рівня можна виявити, скажімо, між належністю до певного соціального класу та поведінкою виборця при голосуванні.

ДОДАТОК 2: ЧИТАННЯ ТАБЛИЦІ

По-п'яте, необхідно брати до уваги джерела даних. Наприклад, нижчі показники 1993 порів­ няно з 1989 роком для Сполученого Королівства, Франції, Швеції та США можна частково пояснити різними джерелами. Робота з даними вимагає обережності, а, в ідеалі, перехресної звірки статистичних даних.

Читаючи соціологічну літературу, ви часто стикатиметеся з табли­ цями. Іноді вони виглядають складними, однак їх легко розшифрува­ ти, якщо дотримуватися кількох базових етапів, перелічених нижче; з часом це стане автоматичним. Не піддавайтеся спокусі поминути ці таблиці; вони містять інформацію в концентрованій формі, яку можна прочитати швидше, ніж той самий матеріал у словесному вираженні. Набувши навичок інтерпретації таблиць, ви зможете також пере­ вірити, наскільки обґрунтовані висновки автора праці.

1.Уважно прочитайте заголовок. Таблиці часто мають довгі заго­ ловки, що пояснюється намаганням дослідника точно визначити природу пропонованої інформації. У заголовку вибіркової таблиці спочатку подається предмет дослідження, далі — той факт, що таблиця містить матеріал для порівняння, а потім те, що дані наводяться тільки для обмеженого кола країн.

2.Пошукайте коментарі або примітки, які б пояснювали дані. Примітка в кінці вибіркової таблиці, яка стосується заголовка головної колонки свідчить про те, що дані охоплюють усі ліцен­ зовані автомашини. Це важливо, оскільки в деяких країнах час­ тка належно зареєстрованих автомобілів може бути меншою, ніж в інших. Примітки можуть інформувати про те, як було зібрано матеріал або чому він подається так чи так. Якщо дані зібрані не дослідником, а ґрунтуються на вже десь опублікованих результа­ тах, має бути вказане джерело інформації. Джерело іноді го­ ворить нам про надійність інформації, а також показує, де можна знайти вихідні дані. У нашій таблиці примітка, що стосується джерела, пояснює, що дані взято більше ніж з одного джерела.

3.Прочитайте заголовки вгорі та з лівого боку таблиці. (Іноді таб­ лиці укладаються із «заголовками» внизу, а не вгорі.) Вони гово­ рять про те, яка інформація міститься в кожному стовпчику чи колонці. Читаючи таблицю і переглядаючи цифри, не забувайте заголовки. У нашому прикладі заголовки зліва називають країни, тоді як заголовки вгорі вказують на рівні володіння автомобі­ лями та роки, за котрі наведено дані.

4.Перевірте використані дані; цифри в самій таблиці можуть ре­ презентувати приклади, відсотки, середні числа або інші показ­ ники. Іноді буває доцільно надати цифрам потрібної вам форми: якщо, наприклад, процентні дані відсутні, можливо, доцільно їх підрахувати.

5.Розгляньте висновки, яких можна дійти, користуючись інформа­ цією з таблиці. Більшість таблиць коментуються автором, і те, що він (вона) має сказати, звичайно, слід узяти до уваги. Однак ви, крім того, маєте поставити питання, які подальші проблеми чи питання можуть випливати з цих даних.

ДОДАТОК 3: ЯК ПРАЦЮВАТИ В БІБЛІОТЕЦІ

Бібліотеки, особливо великі, часто відлякують людей. Багато хто розгублюється, зіткнувшись із наявними в бібліотеках незліченними джерелами інформації. Тож вони можуть обмежитися тільки незнач­ ною часткою пропонованих даних, можливо, на шкоду своїй акаде­ мічній праці. Тому спочатку доцільно ознайомитися с наявними ре­ сурсами бібліотек. Якщо ви це зробите вчасно, відчуття «розгубле­ ності» недовго триватиме!

Уся наявна в бібліотеці інформація зберігається і впорядкову­ ється в систематичний спосіб для полегшення пошуків потрібних да­ них. У більшості невеликих бібліотек існують відкриті стелажі, тобто книги виставлені на полицях, і читач може безпосередньо вибрати потрібну книжку. У більшості великих бібліотек на відкритих по­ лицях виставлено лише частину книжок, а інші зберігаються у сховищах, де вони займають менше місця. У таких бібліотеках для того, щоб скористатися книжкою або взяти її додому, треба звер­ нутися особисто або зробити письмове замовлення. В деяких бібліоте­ ках книги можна одержати і в той, і в той спосіб.

Конкретну книжку ви можете знайти за ім'ям автора або назвою в покажчику чи каталозі. Це може бути комп'ютеризований перелік, картковий каталог або мікроплівка або всі три варіанти. Знайшовши каталожний номер книжки, ви можете замовити її у бібліотекаря або пошукати її на відкритих полицях, які завжди впорядковані за ката­ ложними номерами. Всі, або більшість, книжок з питань соціології будуть в одному місці. Кожен бібліотекар може пояснити, як діє система каталогу.

Для того, щоб знайти книжку з певної теми (якщо ви не знаєте ні прізвища, ні назви), слід звернутися до предметного покажчика (знову ж таки, це може бути комп'ютеризована інформація або картки). У предметному покажчику література розміщена відповід­ но до тематичного спрямування, наприклад, «клас», «бюрократія» тощо.

Багато сучасних бібліотек оснащено комп'ютеризованими систе­ мами пошуку, якими легко оперувати і які переважно доступні для всіх читачів. Вам слід лише набрати назву галузі чи галузей, якими ви цікавитеся, і комп'ютер видасть перелік відповідних назв.

Більшість бібліотек надають дуже схожі послуги, проте деякі з них мають свої методи роботи, а в каталожних системах також існу­ ють відмінності. Ніколи не бійтеся звернутися по допомогу до бібліо­ текаря чи асистента, якщо вас бентежить якийсь аспект бібліотечних формальностей. Вам не слід боятися потурбувати їх; бібліотекарі — фахівці, які мають дбати про доступ до бібліотечних фондів усіх, кому це потрібно. Вони, як правило, добре знають фонди бібліотеки і, при потребі, завжди готові надати допомогу.

Джерела загальної інформації в соціології

Якщо ви починаєте дослідження конкретної соціологічної теми і ба­ жаєте знайти по цій темі загальну інформацію, ви можете скорис­ татися кількома корисними джерелами. Існує кілька соціологічних словників. Вони подають стислу інформацію про головні поняття з певної теми, а також дані про деяких головних авторів з цієї дис­ ципліни. Найбільші енциклопедії, такі як Британська, містять бага­ то статей, корисних для дослідників соціологічних проблем. Статті в словниках та енциклопедіях практично завжди подають стислий перелік додаткової літератури.

Книжки й статті, потрібні для дослідження певних проблем чи питань, можна підшукати і в багато інших способів. «Міжнародна бібліографія суспільних наук» (International Bibliography of the Social Sciences), яка щорічно публікується ЮНЕСКО, пропонує вичерпний перелік праць у сфері суспільних наук за всі роки. Наприклад, під заголовком «соціологія освіти» можна знайти цілий ряд сучасних ма­ теріалів. Такими ж корисними є «Соціологічні витяги» (Sociological Abstracts), де не тільки перелічуються книжки й статті з різних сфер соціології, а й подається стислий зміст кожного видання.

Соціологічні журнали

Варто ознайомитися з основними журналами з соціології. Вони пере­ важно виходять три-чотири рази на рік. Інформація, що міститься в них, часто актуальніша, ніж книжкова, яка потребує більше часу на написання та видання. Журнальні статті іноді мають суто профе­ сійний характер, і початківець у сфері соціології може не зовсім їх розуміти. Проте у всіх провідних журналах регулярно з'являються

До найважливіших журналів належать «Соціологія» (Sociology) — офіційний журнал Британської асоціації соціологів, «Британський соціологічний журнал» (British Journal of Sociology), «Соціологічний огляд» (Sociological Review) та «Американський соціологічний жур­ нал» (American Journal of Sociology).

Дисертаційні або тривалі дослідження

Іноді ви можете скористатися з бібліотечних фондів, працюючи над певним дослідним проектом, наприклад, при написанні дисертації. Таке завдання може вимагати більш ґрунтовних, ніж у випадку зви­ чайного дослідження, пошуків відповідних джерел.

Якщо ви потребуєте статистичної інформації про Британію, варто почати з книжки «Соціальні тенденції» (Social Trends), яка щороку публікується урядом (HMSO). «Соціальні тенденції» містять добірну статистичну інформацію з багатьох аспектів соціального життя Бри­ танії. Подальша інформація міститься в «Загальному опитуванні до-

могосподарів» (General Household Survey), а детальніші статистичні дані можна взяти із «Щорічного статистичного резюме» (Annual Ab­ stract of Statistics); останні два видання теж є державними.

Для соціолога-дослідника багато цінної інформації дають газетні статті. Кілька газет є виданнями, які іноді називають «щоденниками для нотаток». Вони не тільки подають актуальну інформацію, а й публікують витяги з промов у парламенті, звітів уряду та інших офі­ ційних джерел. Найважливішими з таких видань у Британії є «The Times», «Guardian» та «Independent», кожне з котрих публікує по­ кажчик тем та прізвищ, що з'являються на їх сторінках.

Додаткові поради

Якщо ви почнете регулярно користуватися бібліотекою, то, найімо­ вірніше, виявите, що краще відчувати збентеження від кількості праць у тій чи тій сфері, ніж переживати проблеми, пов'язані з пошуком потрібної літератури. Звичайно, один із способів упоратися з цією проблемою — це добір книжок чи статей на основі списку літератури, що його рекомендують ваші викладачі й керівники. Якщо такого списку у вас немає або ви хочете чогось більшого, треба якомога точніше визначити, яка саме інформація вам потрібна. Це дозволить звузити діапазон пошуків до розумних меж. Якщо у ва­ шій бібліотеці є відкриті стелажі, варто, перш ніж добирати потріб­ ну вам літературу, переглянути деякі потенційно важливі книжки чи статті. Якщо у вас є надійна книжка, ви можете скористатися її бібліографічним покажчиком. Приймаючи рішення, враховуйте не тільки напрямок певної теми, а й час написання книги. У соціології та інших суспільних науках постійно виникають нові тенденції, про які в давніших виданнях, звісно, не згадується.

Усі дослідження починаються з певної проблеми, котра хвилює або бентежить дослідника. Ці проблеми можуть виникати внаслі­ док прогалин в існуючій літературі або теоретичних дискусій чи практичних проблем соціального світу. У розробці стратегій до­ слідження можна виділити кілька окремих етапів, хоча у процесі фактичних досліджень їх рідко неухильно дотримуються.

Ґрунтовне соціологічне дослідження передбачає використання надійного методу аналізу конкретного соціального явища. Методи дослідження означають способи його проведення. У польових до­ слідженнях, або стаціонарному спостереженні, дослідник прово­ дить багато часу в групі або спільноті, яку він досліджує. Другий метод, опитування, означає надсилання або роздавання анкет гру­ пам осіб, вибраних з-поміж усього населення. До інших методів належать експерименти, використання історій життя та щоден­ ників, а також вивчення документів.

3.Кожний з багатьох методів дослідження має свої обмеження. Тому дослідники часто поєднують у своїй роботі два чи більше методів, кожний з котрих застосовується для перевірки або до­ повнення матеріалу, одержаного за іншими методами. Найкращі зразки соціологічних праць містять історичний і порівняльний підходи.

4.У процесі соціологічного дослідження дослідник часто стикається

зетичними дилемами. Вони можуть виникати тоді, коли дослід­ ник вводить в оману досліджуваних або коли публікація ре­ зультатів дослідження може негативно позначитися на почуттях або житті осіб — об'єктів дослідження. Цілком задовільних спо­ собів вирішення цих проблем не існує, однак усі дослідники мають виявляти обачність щодо таких дилем.

5.В аналізі дослідження застосовуються різні статистичні методи, які генерують кількісні дані. Найважливішими є показники го­ ловної тенденції та коефіцієнти кореляції. Показники головної тенденції є способами підрахунку середніх значень із певного переліку цифр; коефіцієнти кореляції вимірюють ступінь, до якого одна змінна послідовно співвідноситься з іншою.

Margaret Fonow and Judith A. Cook, Beyond Methodology: Feminist Scholar­ ship as Lived Research (Bloomington: Indiana University Press, 1991). До­ бірка есе, що аналізують вплив фемінізму на методи дослідження суспіль­ них наук.

Lee Harvey, Morag MacDonald and Anne Devany, Doing Sociology (London: Macmillan, 1992). Методологічний підхід побудови проекту, написаний для студентів-початківців у соціології.

Catherine Marsh, Exploring Data (Cambridge: Polity Press, 1988). Блискучий вступ до аналізу даних, сконцентрований на використанні статистичної техніки при вивченні реальних проблем.

Ken Plummer, Documents of Life (London: Routledge, 1990). Вступний курс до застосування якісного дослідження в суспільних науках.

Lynne Williams and Audrey Dunsmuir, How to do Social Research (London: HarperCoslins, 1990). Практичний посібник-вступ до соціального дослі­ дження, який охоплює найбільш важливі аспекти основних методів дослі­ дження в соціології.