Gidens_Sotsiologiya3

довкілля та з періодичними промисловими аваріями, але й самого способу життя в індустріалізованих країнах. Якщо ми повинні від­ мовитися від ідеї безперервного економічного зростання, то, ймовір­ но, будуть започатковані нові соціальні інституції. Технологічний прогрес передбачити неможливо, і, можливо, Земля справді дасть достатні для процесів індустріалізації ресурси. Однак на сьогодні це видається нереальним, якщо країни «третього світу» досягнуть жит­ тєвого рівня, подібного до стандартів Заходу, постане необхідність глобального кориґування.

Започаткувавши тисячі років тому обробіток землі, люди зали­ шили на ній сліди своєї діяльності. Суспільства мисливців і збирачів харчувалися переважно дарами природи; вони жили з того, що дава­ ло їм довкілля, і не дуже прагнули змінити навколишній світ. З появою сільського господарства ситуація змінилася. Щоб виростити урожай, землю треба розчистити, вирубати дерева і знищити бур'яни та дикорослі рослини. Навіть примітивні фермерські методи можуть призвести до ерозії ґрунту. Після вирубки природних лісів та розчи­ щення ґрунту вітер може знести верхній його шар. Відтак сільська громада розчищає нові ділянки землі, і процес триває. Деякі пейза­ жі, що сьогодні вважаються природними, такі як гористі й лісисті райони на південному заході Греції, насправді є наслідком ерозії ґрунту, спричиненої рільництвом 5 тисяч років тому.

більшу владу над людським життям, аніж людина над нею. Сьогодні наступ людей на природне довкілля такий енергійний, що залиши­ лося обмаль природних процесів, не позначених людською діяльніс­ тю. Майже вся родюча земля служить для аграрного виробництва. Те, що було колись майже непролазними хащами, нині перетворю­ ється на природні заповідники, які регулярно відвідують тисячі ту­ ристів. Як ми побачимо, навіть світовий клімат зазнав впливу гло­ бального розвитку промисловості.

Рухи «зелених» та екологічні партії (такі як «Друзі Землі» або «Ґрінпіс»), котрі іноді самі бувають глобальними організаціями, ви­ никли внаслідок нових небезпек для природи. Попри існування різ­ них екологічних теорій, їх об'єднує заклик вдатися до дій в оборону світового довкілля, зберегти, а не виснажувати його ресурси та за­ хистити ті види тварин, що залишилися. За останні 50 років зникли вже сотні видів тварин, і сьогодні цей процес триває.

Деякі екологічні проблеми особливо притаманні певним реґіонам. У колишніх комуністичних країнах Східної Європи та Радянського Союзу ріки, ліси й повітря вкрай забруднені промисловими відхо­ дами. Наслідки такого забруднення, що виходить з-під контролю, мо­ жуть поширитися на весь світ. Як ми вже знаємо, країни світу нині стали більше, ніж будь-коли, взаємозалежними. Як мандрівники на борту космічного корабля «Земля», всі ми, незалежно від місця про­ живання, опинилися перед загрозою знищення довкілля. Німецький соціолог Ульріх Бек описав цю ситуацію як утворення суспільства глобального ризику (Beck, 1992). Тепер ми живемо в такій глобаль­ ній системі, де стикаємося з ризиком для нашої безпеки, включаючи й екологічний ризик, якого не знали попередні покоління.

Джерела загрози

Головні загрози глобальному довкіллю такі: забруднення, утворення відходів, які неможливо переробити, а також виснаження невіднов­ люваних ресурсів. Обсяг побутових відходів, що викидаються до на­ ших кошиків на сміття, в індустріалізованих країнах щодня різний: ці країни деколи називають «викинь-країнами» через надзвичайно великий обсяг викинутих речей. Наприклад, харчові продукти за­ звичай купують в упаковках, що в кінці дня потрапляють у сміття. Деякі види упаковки можна переробити й повторно використати, проте більшість із них — ні. Деякі сорти широковживаного плас­ тику просто перетворюються на непридатні відходи; способів їх пере­ робки не існує, тож вони мають бути захоронені.

Однак, коли аналітики з проблем довкілля говорять про відходи, вони мають на увазі не тільки викинуті вироби, а й використані гази, що викидаються в атмосферу. Це, наприклад, двоокис вуглецю, кот­ рий утворюється при згорянні палива (нафти і вугілля в автомобілях та на електростанціях), або гази, що потрапляють у повітря внаслі­ док використання аерозольних балончиків, ізоляційних матеріалів та

Мал. 19.1. Світові рівні температур в минулому і майбутньому в порівнянні із середньою температурою початку двадцятого століття.

Джерело: ІРСС. From Michael Kidron and Ronald Segal, The State of the World Atlas, 5th edn, 1995.

кондиціонерів повітря. Двоокис вуглецю є головним чинником впливу на процес глобального потепління, що, на думку багатьох на­ уковців, уже відбувається, тимчасом як інші види газів атакують озо­ новий шар навколо Землі (див. малюнок 19.1).

Вважається, що глобальне потепління відбувається так. Нагро­ мадження двоокису вуглецю в атмосфері Землі діє як скло в оранже­ реї. Він пропускає сонячне проміння, проте як бар'єр не дає йому повертатися назад. Внаслідок цього Земля нагрівається; тому гло­ бальне потепління іноді називають «парниковим ефектом». Якщо глобальне потепління дійсно має місце, то наслідки можуть бути ка­ тастрофічними. Крім усього іншого, зросте рівень води в морях, оскільки крижані шапки на полюсах танутимуть, а океани потеплі­ шають і збільшаться в об'ємі. Міста, розташовані на узбережжі моря або в низовинах, будуть затоплені і полишені їхніми жителями. Ве­ ликі обшири родючої землі стануть пусткою.

Озоновий шар, разташований високо в атмосфері Землі, утворює щит, який захищає її від ультрафіолетового випромінювання. Гази, котрі застосовують в аерозолях та холодильних камерах, утворюють частинки, що взаємодіють з озоновим шаром таким чином, що він розріджується. Вважається, що ці хімічні речовини утворили в озо­ новому шарі значні діри над обома полюсами, а в інших місцях потоншили його. Радіація, яка внаслідок цього проходить в атмосфе­ ру Землі, дає низку потенційно згубних ефектів, включаючи зростан­ ня випадків катаракти очей (що може призвести до сліпоти) та почас­ тішання захворювань на рак шкіри.

Сучасна промисловість, що й досі зростає в світовому масштабі,

призвела до різкого підвищення попиту на джерела енергії та сирови­ ни. Однак світова пропозиція таких джерел енергії й сировини є обме­ женою. Наприклад, навіть за поточних рівнів споживання відомі за­ паси нафти в світі повністю виснажаться до 2050 року. Можна виявити нові джерела нафти або винайти альтернативні джерела дешевої енер­ гії, однак, якщо не обмежити глобальне споживання, неодмінно наста­ не момент остаточного виснаження декотрих ключових ресурсів.

ДОВКІЛЛЯ: СОЦІОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА?

Чому довкілля має цікавити соціологів? Чи не зачіпаємо ми пи­ тання, які є компетенцією виключно науковців або технологів? Хіба вплив людей на природу не є фізичним результатом сучасних техно­ логій промислового виробництва? Так, але сучасна промисловість і технологія виникли у зв'язку з конкретними соціальними інститу­ ціями. Витоки нашого впливу на довкілля є соціальними, і такими ж є багато його наслідків.

Тож порятунок глобального довкілля означатиме як соціальні, так і технологічні зміни. За наявних у світі разючих нерівностей сумнівно, що бідні країни «третього світу» пожертвують власним економічним зростанням через екологічні проблеми, створені переважно багатими державами. Однак на Землі немає ресурсів, достатніх для того, щоб кожна людина планети жила за тими мірками, які мають за належне люди в індустріалізованих країнах. Тому, якщо зубожілі реґіони світу прагнутимуть зрівнятися з багатими, останнім, імовірно, доведеться переглянути свої сподівання щодо стабільного економічного зростан­ ня. Дехто з авторів-«зелених» стверджує, що люди в багатих країнах мають виступити проти споживацтва і повернутися до простого спосо­ бу життя, аби уникнути світової екологічної катастрофи.

ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ: ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ

Намагаючись заглянути з кінця нашого століття в наступне, ми не можемо передбачити, будуть прийдешні сто років позначені мирним суспільним та економічним розвитком, а чи примноженням глобаль­ них проблем, які людям годі розв'язати. На відміну від соціологів, що писали два століття тому, ми чітко бачимо, що сучасна про­ мисловість, технологія й наука дають не лише позитивні результати. Наш світ більше, ніж будь-коли, населений і багатий; ми бачимо можливість панувати над своїми долями і повертати своє життя на краще, чого не могли собі уявити попередні покоління, і все-таки наш світ перебуває на межі економічної та екологічної катастрофи. Це говориться не для того, щоб породити апатію й відчай. Якщо соціологія й може нам щось дати, то це глибоке усвідомлення людсь­ кої природи соціальних інституцій. Наше розуміння тіньового боку сучасних соціальних змін необов'язково має стояти на заваді нашо­ му реалістичному та оптимістичному поглядові в майбутнє.

3.Серед важливих чинників сучасних соціальних змін є експансія промислового капіталізму; розвиток централізованих національ­ них держав; індустріалізація війни; поява науки та «раціональ­ них» або критичних моделей мислення.

4.Дехто сьогодні говорить про прихід «постіндустріального» су­ спільства. З цього погляду старий індустріальний лад витісняєть­ ся розвитком нового суспільного порядку, що ґрунтується на зна­ нні та інформації. Автори цих ідей недооцінюють, до якої міри сфера послуг пов'язана з виробництвом, і, крім того, занадто на­ голошують на економічних чинниках.

5.Інші ж вважають, що ми досягли кінця сучасного періоду, тобто увійшли до «постсучасного» світу. На переконання Фукуями, слід говорити про «кінець історії». Це означає не те, що історичні зміни дійшли кінця, а те, що не існує альтернатив капіталізмові та ліберальній демократії, які здобули в світовому масштабі пере­ могу над усіма супротивними системами.

6.Традиційні дискусії між прихильниками капіталістичної системи вільного ринку та прибічниками соціалізму втратили актуаль­ ність. У порядку денному з'являються нові, глобальні питання, на які нелегко дати відповідь у рамках усталених положень соці­ ологічної теорії.

7.Загрози довкіллю належать до найбільших небезпек, з якими людство зіткнеться в найближчому майбутньому. Більшість таких небезпек справді глобальні і загрожують існуванню цілої планети. Трьома найголовнішими видами загрози довкіллю є відходне виробництво, забруднення довкілля та виснаження при­ родних ресурсів. Турбота про довкілля є не тільки технологічною, а й соціальною проблемою; наступ людини на довкілля бере поча­ ток від розвитку й глобального поширення соціальних інституцій Заходу, які надають великої ваги стабільному економічному зрос­ танню.

Martin Albrow, The Global Age (Cambridge: Polity Press, 1996). Критичний погляд на модерністське та постмодерністське бачення ідеї глобалізації.

Daniel Bell, The Coming of Post-Industrial Society (London: Heinemann, 1974). Одна з найперших і найбільш впливових книжок про ідею появи постіндустріального суспільства.

Francis Fukuyama, The End of History and the Last Man (London: Hamish Hamilton, 1992). Дуже спірна праця, в якій висувається думка про те, що ми вичерпали можливості історичної альтернативи капіталізму й лібе­ ральної демократії.

Margaret A. Rose, The Post-modern and Post-industrial: A Critical Analysis

(Cambridge: Cambridge University Press, 1991). Історичний та критичний

путівник по дискусіях про постмодерність та постіндустріальне суспіль­ ство.

Danilo Zolo, Cosmopolis: Prospects for World Government (Cambridge: Polity Press, 1996). Критика-виклик ідеї космополісу, як ідеї світового «глобаль­ ного» уряду.

П р о б л е м и , які соціологи порушують у своїх теоретичних працях і дослідженнях, часто хвилюють багатьох інших людей. Якими є умови життя меншин? Чому люди масово голодують у значно багат­ шому, ніж будь-коли раніше, світі? Який вплив на наше життя ма­ тиме прогресивне використання інформаційної технології? Чи розпа­ дається сім'я як соціальний інститут? Соціологи намагаються відпо­ вісти на ці та багато інших питань. їхні відкриття аж ніяк не є оста­ точними. Втім, соціологічні теорії та дослідження завжди прагнули позбутися споглядальності, з якою зазвичай розглядає такі питання пересічна особа. У своїй праці досвідчений соціолог намагається яко­ мога точніше сформулювати питання і, перш ніж робити висновки, прагне нагромадити фактичний матеріал. Щоб досягти цієї мети, ми маємо знати, якими найпродуктивнішими МЕТОДАМИ ДОСЛІ­ ДЖЕННЯ користуватися в певній ситуації і як найкраще проаналі­ зувати результати.

Деякі питання, що їх соціологи ставлять у своїх дослідженнях, значною мірою є фактичними, або емпіричними. Наприклад, багато аспектів злочинності й правосуддя потребує безпосередніх і система­ тичних соціологічних досліджень. Так, ми можемо поставити питан­ ня: які найтиповіші види злочинів? Яку частку осіб, що здійснюють злочини, затримує поліція? Скількох з них зрештою визнають вин­ ними й ув'язнюють? Такі фактичні питання часто потребують ґрун­ товного дослідження, перш ніж дати на них відповідь; наприклад, офіційна статистика злочинності має сумнівну вартість при визначен­ ні реального рівня злочинності. Дослідники рівнів злочинності вия­ вили, що поліція одержує інформацію тільки про половину скоєних тяжких злочинів.

Звісно, фактична інформація про якесь одне суспільство не завжди скаже нам, чи маємо ми справу з поодиноким випадком чи з повсюдно поширеною низкою чинників. Соціологи часто прагнуть ставити порів­ няльні питання, співвідносячи одне соціальне середовище в межах суспільства з іншим або протиставляючи приклади, взяті з різних су­ спільств. Наприклад, між соціальними й правовими системами Британії та Сполучених Штатів існують значні відмінності. Типове порівняльне питання може бути таке: у чому відмінність злочинної поведінки та правових методів боротьби з ними у цих країнах? (Між обома країнами справді виявлено деякі істотні відмінності.)

У соціології нам слід розглядати не тільки існуючі суспільства у їх взаємозв'язку, а й порівнювати їхнє сучасне й минуле. Питання, які соціологи ставлять у зв'язку з цим, є еволюційними. Щоб зрозу­ міти природу сучасного світу, ми маємо дослідити попередні типи

суспільства й проаналізувати головний напрямок, якого набрали про­ цеси змін. Так, наприклад, ми можемо дослідити походження пер­ ших в'язниць та їх сьогоднішні характеристики.

У центрі фактичних, або, як зазвичай висловлюються соціологи, емпіричних досліджень ставиться питання про те, як відбуваються події. Проте соціологія зводиться не до простого нагромадження фак­ тів, хоч би якими важливими й цікавими вони були. Ми завжди маємо інтерпретувати факти, і для цього мусимо навчитися ставити теоре­ тичні питання. Багато соціологів працює в першу чергу над емпі­ ричними питаннями, однак, якщо вони в своїх дослідженнях не керу­ ються певним знанням теорії, їхня праця навряд чи буде вичерпною. Це стосується навіть тих досліджень, які проводяться з виключно практичною метою.

Ми почнемо цей розділ з вивчення деяких головних етапів соціо­ логічного дослідження. Далі перейдемо до обговорення різних форм дослідницьких методів, якими соціологи користуються в своїй робо­ ті. Крім того, ми проаналізуємо деякі фактичні дослідження, адже між способами, в які має проводитися ідеальне дослідження, та реальною практикою часто виникають суперечності.

ПРОЦЕС ДОСЛІДЖЕННЯ

Спочатку розглянемо етапи, з яких зазвичай складається дослід­ ницька робота. Процес дослідження має кілька окремих стадій, від самого початку дослідження і аж до моменту публікації або подання в письмовій формі його результатів.

Проблема дослідження

Всі дослідження починаються з визначення проблеми. Іноді це царина фактичного незнання: ми просто можемо прагнути вдосконалити свої знання про певні організації, соціальні процеси або культури. Дослідник може мати намір поставити такі питання: Яка частка населення має стійкі релігійні переконання? Чи справді люди сьогодні незадоволені «найвищою владою»? Наскільки гірше еконо­ мічне становище жінок порівняно з чоловіками?

Однак найкраще соціологічне дослідження починається з проб­ лем, які, крім того, є ще й загадками. Загадка — це не просто брак інформації, але й прогалина в нашому розумінні. Мистецтво прове­ дення цінного соціологічного дослідження значною мірою полягає у правильному визначенні загадок. Замість того, щоб просто поставити питання «Що тут відбувається?», допитливий соціолог намагається поповнити наше розуміння того, чому події відбуваються саме в такий спосіб. Так, ми можемо запитати: чому змінюється характер релігійних вірувань? Чим пояснюється зміна пропорції населення, що брала останніми роками участь у виборах? Чому так мало жінок на престижних посадах?