Тема 2. Психолого-педагогічна специфіка становлення особистості у батьківській сім'ї

Вплив батька на становлення особистості. Вплив матері на роз­виток і становлення особистості. Гендерні особливості виховних впливів батька й матері. Внесок прабатьківської сімУ у соціальний розвиток дітей.

2.1. Вплив батька на становлення особистості

Ґрунтовне дослідження впливу батька на становления особистості, юкрема на формування її соціального інтересу, здійснене А.Адлером. Вчений наголошує па позитивній палаштовапості батька до дружини, до професійної діяльності, до суспільства у цілому. Ця налаштованість повинна проявлятися також у стосунках з дітьми.

Згідно з А.Адлером (1997), ідеальний батько - це той, хто відносить­ся до своїх дітей як до рівних і приймає активну участь поряд з дружи­ною у їх вихованні. Батько повинен уникати двох помилок: емоційної байдужості і батьківського авторитаризму. Наслідки цих помилок, як не дивно, одинакові. Діти, що переживають байдужість батьків, як і діти деспотичних батьків, зазвичай керуються метою досягнення особнстіс-пих вигод, влади, а не соціальних інтересів.

У 1970-80 рр. внесок батька у розвиток особистості, особливо у пе­ріод немовляти, ретельно вивчався американськими вченими (R.Parke, J.Pieck, S.Ricks). Окремі з них дійшли висновку, що за виключенням кор­мління грудьми, батьки здатні забезпечити повний догляд за дитиною: пелената, купати, годувати, гойдати, вловлювати сигнали дитини. У відповідь немовлята прив'язуються до батька не менше, ніж до ма­тері. У батьків, які приділяють багато уваги догляду за немовлям, на­далі встановлюються з ним міцні емоційні зв'язки, вони виявляються більше чуйними до потреб та інтересів своїх дітей, враховують їх вікову та тендерну динаміку. Такі батьки мають вагомий вплив на своїх дітей, а ті частіше прислухаються до значущих дорослих і хочуть бути схожи­ми на них (S.Ricks, 1985; Г.Крайг, 2001).

Інші вчені отримали дещо відмінні результати. Entwi, T.Field (1988) спостерігали за подружжям, які відвідували курси молодих батьків. Чоловіки проявили себе досить активно й очікувалося, що після народ­ження дитини вони розділять турботи дружин. Проте навички батька були оцінені значно нижче материнських. У результаті вони стали по­мічниками мам. Жоден з батьків, який брав участь у дослідженні не стверджував про те, що дружина допомагає йому доглядати дитину.

Мати брала на себе основну відповідальність у догляді за дитиною, батько ж відігравав другорядну роль, що, на думку дослідників, пояс­нюється їх некомпетентністю у цій сфері (Entwi). Якщо ж батько бере на себе основну турботу про дитину, він схильний себе поводити так, як це робить мати (T.Field).

Ставлення до немовлят батьків, що прагнуть взяти активну участь у догляді за дитиною, відрізняється від ставлення матерів. У більшості випадків батьки грають з дітьми, тоді як мами зазвичай купають, спо­вивають і годують їх. Стиль гри теж має відмінності: батьки схильні грати з дітьми більш енергійно, вони підкидають малят у повітря, рухають їхніми руками й йогами, гойдають на коліні.

Позитивну роль батька у ранньому дитинстві різні автори пов'я­зують із тим, що:

батьки відіграють важливу роль у розвитку спонтанності, умінні адекватно реагувати на нові соціальні ситуації;

• батьки, які чуйно реагують на сигнали дитини, швидше прояв­ляють себе як агенти соціалізації;

коли дитина дорослішає, батько перетворюється для неї у важ­ливу рольову модель;

батько може виступати у ролі вболівальника дитини й захис­ника її успіхів.