- зловживання алкоголем, ранній (дитячий та підлітковий) алко­голізм. Учень вживає алкоголь переважно у святкові дні. Під час пер­шого вживання алкоголю більшість підлітків відчувають огиду або бай­дужість і тільки близько 24% - задоволення. Подальше вживання алко­голю залежить від ставлення до нього інших, зокрема батьків.

4.4. Типи взаємин матері й дитини

В.Дружипіп (2000) визначає наступну типологію відносин "мати -дитина":

/. Відсутність турботи про дитину (найбільш травмуючий чинник). Причини: смерть матері, окреме проживання, відмова від дитини. Діти, які виховуються у дитячих будинках, характеризуються низьким іпте­лектом, емоційною незрілістю, розгальмоваиістю, відсутністю ви­бірковості у контактах з дорослими (швидко звикають і швидко відви­кають). Вони часто агресивні, соціально пасивні.

Дитина - тягар для матері, що заважає її соціальному і професій­ному зросту. Мати психологічно віддаляється від дитини. Позбавленій материнської ласки дитині важко спілкуватися з іншими людьми. У неї пізно формується мова, вона залишається інфантильною па все життя, із песформоваиою "Я-копцепцією".

„Відносини для двох" створюються магерями-одниачками, які кон­тролюють поведінку дитини й отримують від цього задоволення, певні психологічні вигоди. Хоч дитина і бажана, але мати залишає її, коли це потрібно їй, а не дитині. Це призводить до іифантилізації і розвитку жіночих рис у хлопчиків. їм подобається спілкуватися з маленькими дітьми, вони уявляють себе дівчатками. З дитинства до них приклеюється ярлик "мамин синочок". Ці діти часто чинять опір матері та вчителям, живуть у власному світі фантазій, їм притаманне прагнення до необме­женої влади.

Мати із "розбитою долею" тимчасово присвячує себе дитині, але може залишити її заради нового чоловіка. Дитина протестує проти бать­ківської непостійності: втікає з дому, чинить крадіжки, вступає у ранні сексуальні стосунки.

Сім'я змушена боротися за соціальне й економічне виживання, а дитина стає жертвою цієї боротьби, що супроводжується озлоблені­стю, агресіями, депресіями.

Матір, після того, як її залишив чоловік, часто змінює партнерів, і дитина у цей час покинута й забута. Вона рано залучається до вулич­ної субкультури, прагне досягти успіху у сферах, які не потребують са­модисципліни, там, де можна швидко задовольнити свої потреби. Ди­тина часто порушує шкільну дисципліну, прогулює занязтя, проявляє негативізм і демонстративність у спілкуванні. Результати особистісно-го розвитку дитини при такому ставленні наступні:

■ "соціалізований злочинець" - дитина визнавалася у дитинстві, але вважалася неслухняною, була близька батькам, але недовго;

" "несоціалізований злочинець" отримує слабке виховання і рано оцінюється як неперспективний; йому властиві пограбування, бійки, наркоманія, зловживання алкоголем;

■ "соціальний невдаха" - любимчик матері, що був нею покинутий заради чергового чоловіка; прагне привернути до себе увагу демонст­ративною поведінкою, інтимні відносини для нього замінюють відно­сини із матір'ю.

64

Психологія становления особистості у оапи.іліч икііі сім'ї

Сильна вольова зісінка, після того, як чоловік зазнав краху у кар'єрі, розпочинає боротьбу за владу. Діти для неї поділяються па сильних (як мати) і слабких (як батько). Вольова мати тероризує сина-слнбака, який вимушений грати таку роль. Часто він спрямовує агресію па батька, на молодших дітей, конфліктує з однолітками, віддає перевагу іапяттям на самоті. Він невдолений собою і тим, що робить, оскільки оцінює себе за критеріями матері, чутливий і прагне компенсувати свою слабкість, займаючись спортом. В іншому випадку мати може вважати батька неповноцінним, відповідно й дитину. Вона відвертається від дитини, хоча намагається виглядати турботливою у дрібницях. Стосовно сипа мати проявляє тільки негативні емоції або ігнорує (сип - порожнє місце, як і батько) і приділяє увагу тільки зовнішнім формам поведінки. У ди­тини не розвивається індивідуальність. Вона виростає із комплексом неповноцінності у власному світі фантазій.

Дитина, що замінює чоловіка - мати вимагає до себе надмірної уваги й турботи з боку дитини, намагається постійно перебувати у її присут­ності, бути обізнаною з її особистим життям, обмежує її контакти з од­нолітками.

Гіперопіка і симбіоз - мати прагне втримати дитину біля себе, об­межує самостійність через страх позбутися дитини у майбутньому, за­нижує здібності дитини, прагне прожити за неї життя, що призводить до особистішого регресу і фіксації дитини па примітивних формах спілкування.