Р.Річардсон зазначає, що оскільки для батьків уже не новина -і мі піни, у них уже є досвід виховання, вони менш стурбовані и. 1.11 ом виховання, то, відповідно, менше вимагають від дитини,

.■ під неї очікують, у результаті дитина й досягає менше. Зніжене

ншнпя молодшої дитини може призвести до конфлікту між праг-ііі мінім до незалежності і фактичною залежністю стосовно життєвих Г|1 тонни;

■ молодша дитина позбавлена самодисципліни, у неї спостері-иоіься проблеми із прийняттям рішення, тому очікує від інших вирі-

нн пня своїх проблем;

схильність молодших до залежності від інших, що дозволяє їм ш і ипстві швидко і без труднощів вирішувати проблеми, обертається п., (альшому високою ймовірністю алкоголізму (А.Адлер). Ця думка

1.1 своє підтвердження у працях Баррі і Блей (1988). Вони з'ясува-

ІН що серед людей, що страждають на алкоголізм, найбільший відсо-ки і іаповлять молодші діти у сім'ї;

• у молодших дітей виробляється маніпулятивний стиль у відноси-іі о. і іншими людьми;

па думку У.Тоумепа, молодша дитина тільки тоді може наздог-м.11 п старших, якщо вона обирає зовсім інший стиль і напрям життя, її ню молодша дитина робить самостійний вибір напрямку свого жит­ій і о вона зазвичай схильна до художньої творчості;

якщо до молодшої дитини добре ставилися у дитинстві, вона ірої і аг легкою у спілкуванні і популярною серед друзів. Якщо ж драж-іиі мі і позбавляли деяких прав - несміливою і дратівливою з іншими;

молодші діти більше прив'язані до старших, ніж ті до них, часто ■ п мучуються, якщо їх розділяють хоч би на ніч (Г.Крайг);

■ молодша дитина є хорошим прикладом для виховання у старшо-іо оосрежпості і самозахисту від травм. Зазвичай дитина до 3 років не

пі іомлює небезпеки від відкритої кватирки або вулиці, тому за нею ін» і піно потрібно спостерігати. Але якщо ми розповімо старшій ди­ні 111 п ро небезпеку, якої може зазнати її молодший брат або сестра, вона

іс уявляти собі цю небезпеку і переживатиме і за нього, і за себе.

Місщо б попередження стосувалося її самої, то вона, навпаки, спробува-і,і о зробити те, від чого її застерігали.

( татус наймолодшого сиблінга має різноманітні прояви. Серед них і іакі, як „молодша сестра сестер", „молодший брат сестер", „молод­ший брат братів", „молодша сестра сестер". З більш детальною їх шірактеристикою можна ознайомитись у праці Р.-У. Річардсоиа (1994).

3.4. Позиція єдиної дитини у сім'ї

Єдина дитина у сім'ї є водночас найстаршою і наймолодшою, відпо­відно їй притаманні риси старшої дитини, і до зрілості вона зберігав дитячі риси. На думку А.Лдлера, позиція єдиної дитини унікальна: у неї немає ані брата, ані сестри, з якими потрібно б було суперничати. Ця обставина призводить до появи таких особливостей єдиної дитини у сім'ї, як:

■ чутливість до материнської турботи;

сильне суперництво з батьком;

оскільки довший час знаходиться під опікою матері, очікує та­кої ж турботи, опіки, захисту від інших людей;

залежність та егоцентризм;

труднощі у взаєминах із однолітками (А.Адлер пояснює цей факт тим, що єдина дитина ніколи ні з ким не ділить у сім'ї своєї цент­ральної позиції, їй не доводиться виборювати її у відносинах із братом чи сестрою. Входячи у соціум єдина дитина починає розуміти, що вона вже не знаходиться у центрі уваги, що неминуче призводить до внутрішніх протиріч, які згодом виявляються у конфліктах);

• очікує і легко приймає допомогу інших (на відміну від старшої дитини, яка не потребує чужих порад незалежно від компетентності осіб, що їх надають);

володіє високим (адекватним) рівнем самооцінки;

відрізняється успіхами у школі (як правило на таку дитину до­водиться 6-8 дорослих найближчих родичів, які займаються її розвит­ком, вихованням, освітою та матеріальним забезпеченням);

успішна по життю і у більшості тестів на перевірку знань і логічних здібностей показує найвищі результати;

прагне до самовдосконалення, яке інколи доходить до край­нощів (перфекціонізм);

не звикла до труднощів інших людей, тому найбільш комфорт­но почуває себе, перебуваючи наодинці (це не означає, що вона не лю­бить інших людей, просто віддаєі перевагу своїй персоні);

характеризується такою ж психологічною стабільністю, що й діти із багатодітних сімей.