Засоби образотворчої мови і особливості художніх технік та матеріалів на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах.

Із стародавніх часів мистецтво задовольняло не тільки практичні потреби людей, але й в першу чергу їх духовні прагнення. Через мистецтво людина пізнавала світ , усвідомлювала своє місце в природі й суспільстві. Мова мистецтва – це мова символів і ї вплив дуже великий. Мистецтво діє не тільки на свідомість , але й на підсвідомість через символіку кольорів і закони композицій. Кожний твір мистецтва несе в собі величезний пласт історії , є віддзеркаленням спільності . як національної, так і загальнолюдської. Кожне покоління робить свій внесок у світове мистецтво. Сьогодні наші діти приймають факел творчості. Розвиток мистецтва, виникнення його напрямків і стилів , питання теорії мистецтва найяскравіша область познайомити з якою учнів дають можливість уроки образотворчого мистецтва. Ці знання розширять кругозір, стимулюють творчі здібності дітей, дозволять їм глибше і яскравіше сприймати світ. Для завдань малювання використовують різноманітні художні матеріали і техніки. Це розширює знання дітей про властивості цих матеріалів, а знайомство з деякими техніками, збагачує навички і вміння малят. Найчастіше на заняттях з образотворчого мистецтва використовуються такі матеріали: білий і кольоровий папір, кольорові й чорні олівці, акварельні і гуашеві фарби, різні види крейди , пастель. Найзручнішим для образотворчого мистецтва є шкільний , добре проклеєний папір. Він має бути ледь шерсткий , щоб олівець навіть від легенького дотику залишав на аркуші помітну лінію. Для роботи аквареллю та гуашшю слід брати ватман , напів-ватман, папір для акварелі, папір для малювання і креслення. Для малювання треба вибирати м*кі прості олівці (М,2М,3М). олівець дається дітям у старшій і підготовчій групах для виконання підготовчого малюнка. Спочатку дітей треба привчати правильно тримати олівець: правою рукою (між великим і середнім пальцями , просмикуючи його вказівним) на 2 -3 см. Від грифеля, щоб не нахиляючи, бачити його сліди. Розуміло , що світло має падати на аркуш зліва. Пензель для роботи фарбами має бути круглим ,м*яким, пружним, із загостреним кінчеком. Найкращі пензлики кольорові, які при вмоканні в воду ніби загострюються. Щоразу після користування , треба добре вимити і промокнути чистою ганчіркою, щоб волосинки склалися вістрям. Не можна пензлем знімати зайву фарбу пальцями (ламаються окремі волосинки), а також лишати його у воді. Малювання аквареллю починають із вироблення у дітей технічних навичок. Треба привчати їх до найпростішого прийому : змочивши фарбу водою, набрати її на кінчик пензля і перенести на блюдце. До перенесеної фарби добавити ще трохи води і спробувати колір на папері – палітрі. Після цього можна зафарбувати площинні . Акварельні фарби наносити на папір слід тонким прозорим шаром. Інакше, висохнувши вони стануть матовими , наче брудними. Яскравість і прозорість акварелі залежить від того, скільки разів ми покриваємо площу цією фарбою. Роблять це поступово , даючи висохнути нижньому шару. Працюючи, пензель тримають трохи вище за металеву оправу. При цьому кисть руки не повинна лежати на папері, а лише злегка торкатися його мізинцем. На пензель набирають стільки фарби, щоб можна було , не натискаючи , покрити всю площину.

№9