50. Методи виховання: класифікація, загальна характеристика.

Поняття "метод" запозичений із західноєвропейських мов: німецьке слово methode, французьке -methode. Грецьке слово "methodos" означає дослідження, спосіб, шлях наближення до істини. У педагогічній практиці метод виступає як "спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями об'єкта, що досліджується" [10]. Дотепер у педагогічній науці немає єдиного підходу до визначення методу виховання. Одні вчені визначають метод виховання як сукупність найзагальніших способів розв'язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій (С. У. Гончаренко). Інші науковці під методомвиховання розуміють найкоротший шлях досягнення результатів, що відповідають поставленим виховним цілям (М. Д. Ярмаченко). Інші дослідники пов'язують методи із цілями виховання 

За характером методи виховання поділяють на переконання, вправи, заохочення і покарання (M.І. Болдирєв, М.К. Гончаров, Ф.Ф. Корольов та ін.). В даному випадку загальна ознака "характер методу" містить у собі спрямованість, використання, особливість та деякі інші ознаки методів.

Т.А.Ільїна, І.Т. Огородников та ін. характер методів трактують більш узагальнено, їх система містить у собі методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінки школярів.

За результатами методи впливу на вихованця поділяють на два класи:

1. Впливи, що створюють моральні настанови, мотиви, відно шення, сприяють формуванню уявлень, понять, ідей.

2. Впливи, що утворюють звички, які визначають той або інший тип поведінки.

Нині найбільш об'єктивною і зручною є класифікація методів виховання на основіспрямованості — інтегративної характеристики, що містить у собі єдність цільового, змістового і процесуального аспектів методів виховання (Г.І. Щукіна).

51.Самовиховання особистості.

Самовиховання - управління суб'єктом своєю діяльністю, спілкуванням, поведінкою, переживаннями, спрямованими на зміну своєї особистості відповідно до усвідомлених цілей, ідеалів і переконань задля самовдосконалення.

Важливим аспектом самовиховання є логічне мислен ня, вміння аналізувати кожен свій вчинок, що сприяє ви робленню вимогливості до себе як постійної риси характе ру, без якої неможливо досягти успіху. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають уч нів до самоаналізу.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не зане падати духом від невдач. Тому слід залучати школярів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організова ність, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця, перекону ючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.

Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів, допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має.

Успішність процесу самовиховання значною мірою за лежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртова ному колективі, де панує здорова громадська думка, ат мосфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно.