26-27. Педагогічна характеристика старшого шкільного віку, та юнацького.

Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 – 17 років.Рання юність характеризується безпосередньою підготовкою особистості до життя як дорослої людини , вибору професії,виконання соціальних функцій. Фізичнйи розвиток старшокласників характеризується падальшим анатомо й фізіологічними змінами. У цей період закінчується видозмінення організму, яке , у звя*зку із статевим дозріванням , розпочалос в підлітковому віці. Юність- завершальний етап фізичного розвитку індивіда. Фізичний розвиток полягає насамперед у збільшенні росту . ваги тіла й окружності грудної клітки. У юнацькому віці вдосконалюється функціонування серцево-судинної системи, нервової регуляції. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозкую, удосконалення нервової системи сягає високого ступеня. Отже ряання юність є періодом відносно спокійного біологічного розвитку організму, більщ ритмічного його життєдіяльності , збільшення фізичнох сили і витривалості… В юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості особистості. Водночас відбуваються якісні зміни всіх показників психічної діяльності , які є основою становлення особистості.Одним з важливих аспектів психічного розвитку в юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання , провідна рольв якому належить розвитку мислення.Розвиток мислення характеризується подальшим збагаченням фонду добре засвоєних умінь , Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 – 17 років.вичок мислительної діяльності. Мовлення старшокласників ускладнюється за змістом і структурою, збагачується новими науковими і технічними термінами. Розвивається репродуктивна і творча уява, критичність у ставленні до витворів уяви, посилюється самоконтроль , реалістичність у співвіднесенні образів уяви. Особливо мрій. Інтелектуальний розвиток старшокласників тісно пов*язаний з тенденціями особистісного зростання.Збагачується емоційна сфера. Усвідомлення й дотримання певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві , вироблення свого ставлення до суспільного життя продовжують глибокі , міцні й тривалі моральні емоції.. Особливо загострюються почуття пов*язані з усвідомлення свого «Я». Рання юність- пора виникнення і переживання першого козання , яке відчутно впоиває на емоційне життя старшокласника. У старшому шкільному віці створюється сприятливий грунт для формування між статевих стосунків.Формуються основні риси характеру особистості..Фактором формування особистості у цей період є спілкування з ровесниками, дорослими. Отже протягом порівняно нетривалого часу дитина засвоює величезний обсяг знань, протягом цього періоду формується її особистість. Майже завершується її психічне становленя.

28. Педагогічна характеристика людей зрілого віку. Завершальним етапом людського життя є пізній дорослий вік, який в наукових колах ще називають геронтогенезом. Більшість вчених вважає, що даний вік починається з 60-ти років і через його значну тривалість додатково розподіляється на окремі фази. Доречність цього розподілу визначається й значною диференціацією представників цього періоду - люди похилого віку дуже відрізняються своїми рисами характеру та поведінкою Найважливішим завданням для людини похилого віку на початку цього періоду є адаптація до прогресуючого старіння.В пізній дорослості знижується працездатність всього організму людини, послаблюється сенсорика. На цей процес впливає спосіб життя людини, хвороби, життєві негаразди. Але люди похилого віку, які ведуть активний спосіб життя, підтримують фізичну форму, не мають яскраво виражених ознак старіння. Старики не є однорідною групою, а розділяються на декілька підгруп : від тих .активних, хто продовжує працювати після виходу на пенсію, до тих, хто можливо страждає від хвороб і потребує догляду. Органи відчуттів людини — слух, зір, смак, нюх — поступово слабнуть, але характер і ступінь їх послаблення можуть значно різнитися. В процесі старіння зменшується м'язова маса людського організму, тому зменшується сила і витривалість, старі люди не витримують тривалого фізичного чи нервового навантаження. В період пізньої дорослості відбувається послаблення процесів збудження і гальмування, особливо внутрішнього гальмування. У старих людей найбільше зберігається оборонний умовний рефлекс у порівнянні з харчовим.Найбільш високий рівень розвитку уваги і найнижчий рівень розвитку пам’яті спостерігається у людей 41—46 років. В період пізньої дорослості змінюється статус людини — більшість завершує свій професійний шлях і виходить на пенсію; змінюється економічний стан. Важливим завданням періоду є пристосування до нового способу життя. Провідною діяльністю цього періоду дехто вважає громадську діяльність.

29. Розвиток формування, виховання особистості. Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспільства, з притаманними їй природними задатками, формується як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню. Особистість - людина соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного. Це поняття виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, традицій. Тобто особистість виявляє себе тільки в суспільних відносинах.Властиві особистості неповторні риси та особливості виражають її індивідуальність. Індивідуальність - цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність психічного складу. Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього йому необхідно стати особистістю Поняття "розвиток людини" і "формування особистості" дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми. Насправді ж поняття "особистість", на відміну від поняття "людина", означає соціальну характеристику людини, тобто її якості, які формуються під впливом спілкування і стосунків з іншими людьми, суспільством в цілому. Проте розвиток людини і формування її особистості є цілісним процесом. У ньому велика роль належить активності людини, яка може значною мірою сприяти формуванню власної особистості, якщо перед нею будуть поставлені вихователем відповідні цілі і вона буде домагатися їх виконання, розвиваючи якості, необхідні для їх досягнення. Залежно від рушійних сил виокремлюють такі види розвитку і формування особистості: стихійний, цілеспрямований, саморозвиток і самоформування. Людська особистість розвивається в анатомо-фізіологічному, психічному, соціальному напрямах. Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є різноманітні внутрішні та зовнішні суперечності. Вони виявляються у психічних процесах збудження і гальмування, в емоційній сфері - у відчуттях задоволення і незадоволення, радості і горя. Ці суперечності стосуються також спадкових даних і потреб виховання (дитина-інвалід завдяки вихованню досягає певного рівня розвитку), рівня розвитку особистості й ідеалу (оскільки ідеал завжди досконаліший за конкретного вихованця, він спонукає до самовдосконалення особистості). У навчально-виховній діяльності педагогам слід враховувати, що розвиток особистості школяра має наслідувальний характер, а людська особистість розвивається в діяльності (всебічний розвиток природних задатків людини відбувається тільки в процесі її життєдіяльності), під впливом середовища (умови життя, насамперед близьке оточення, засоби масової інформації, вулиця, шкільний колектив, справляють відчутний вплив на розвиток особистості школяра). Цей розвиток відбувається як результат впливу на всі сторони людської психіки. Нові риси особистості потребують нового ставлення до неї адже кожного наступного дня вона є іншою, ніж учора. Особливості фізіологічного та психічного розвитку пов'язані з анатомо-фізіологічним дозріванням організму (його органів, центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції). Увесь процес розвитку людини поділяють на певні вікові періоди. Вікова періодизація (класифікація) - поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками. Нині у шкільній практиці утвердилася емпірична класифікація, пов'язана з розвитком школи і дошкільних закладів. У педагогіці шкільний вік поділяють на молодший (6-7 - 11-12 років); середній, або підлітковий (12- 15 років); старший, або юнацький (15-18 років). Межі вікових періодів відносно рухомі, тому що природний потенціал дітей і виховний вплив на них різні. Кожній віковій групі властиві певні анатомо-фізіологічні, психічні та соціальні ознаки, які називають віковими особливостями.